Ухвала суду № 134864944, 16.03.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання встановлення судового контролю за виконанням рішення суду

16 березня 2026 р. справа № 520/14568/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши заяву від 05.02.2026р. про встановлення судового контролю по адміністративній справі №520/14568/25 за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації, ГУ, Управління) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

06.02.2026 р. до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі №520/14568/25 протягом 30 днів з дня отримання ухвали.

Аргументуючи ці вимоги заявник зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №520/14568/25 (яке набрало законної сили 19.12.2025) відповідачем виконано лише частково, оскільки незважаючи на проведення формального перерахунку пенсії відповідно до довідки про грошове забезпечення та з урахуванням індексації, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області фактично продовжено застосування обмеження максимальним розміром пенсії з 01.01.2026 та не здійснено виплату нарахованої суми у повному обсязі, що суперечить прямому зобов`язальному припису судового рішення про проведення перерахунку та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром. На думку позивача, посилання відповідача на необхідність здійснення виплат відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025, є безпідставним, оскільки підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати спосіб і порядок виконання судового рішення, відтерміновувати його виконання чи ставити його у залежність від наявності бюджетних асигнувань.

Ухвалою суду від 04.03.2026р. було прийнято до провадження заяву позивача від 05.02.2026р. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №520/14568/25. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 5 днів від дати отримання цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду докази про: отримання копії рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023р. у справі №520/14568/25; організаційно-правові заходи, спрямовані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025р. у справі №520/14568/25.

Відповідач 11.03.2026р. подав до суду заперечення на заяву про встановлення судового контролю та зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №520/14568/25 виконано в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, оскільки у січні 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проведено перерахунок пенсії позивача з 19.12.2025 - дати набрання судовим рішенням законної сили - на підставі довідки про грошове забезпечення від 02.12.2024 №11/22114-суд без обмеження максимальним розміром та з урахуванням індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023, №185 від 23.02.2024 та №209 від 25.02.2025. При цьому нарахована різниця в пенсії за минулий період облікована в Реєстрі судових рішень. Разом з тим фактична виплата нарахованих сум здійснюється відповідно до вимог бюджетного законодавства та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025, який визначає механізм фінансування виплат за судовими рішеннями виключно в межах бюджетних асигнувань, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України. Відповідач зазначає, що територіальний орган Пенсійного фонду не має власних фінансових ресурсів для здійснення таких виплат поза межами виділеного фінансування, а тому вжив усіх можливих заходів для виконання судового рішення, зокрема здійснив нарахування відповідних сум та звернувся до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів, у зв`язку з чим невиплата повної суми пенсії на даний час обумовлена відсутністю відповідного бюджетного фінансування і не свідчить про умисне невиконання судового рішення відповідачем.

Вирішуючи юридичну долю поданого заявником процесуального документа, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини справи полягають у наступному.

Позов до суду у справі №520/14568/25 було подано - 04.06.2025р.

Тож, предметом спору є відповідність закону управлінських волевиявлень відповідача - суб"єкта владних повноважень системи Пенсійного фонду України у суспільних відносинах з пенсійного забезпечення, котрі були вчинені до 04.06.2025р. включно.

У межах даної справи позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування обмеження максимальним розміром при виплаті ОСОБА_1 пенсії; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до виготовленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України довідки про грошове забезпечення від 02.12.2024р. за №11/22114-суд, з урахуванням нарахованої згідно постанов КМУ від 24.02.2023р. № 168, від 23.02.2024р. №185, від 25.02.2025р. №209 індексації базового ОСНП за 2023р., 2024р. та 2025р. у сумі 1500,00 грн., без обмеження пенсії її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

З наведеного слідує, що позові заявник не визначив бажану календарну дату, з якої суб"єкта владних повноважень належить обтяжити обов"язком здійснити перерахунок пенсії у межах спірних правовідносин.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025р. даний позов було задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування обмеження максимальним розміром при виплаті ОСОБА_1 пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до виготовленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України довідки про грошове забезпечення від 02.12.2024р. за №11/22114-суд, з урахуванням нарахованої згідно постанов КМУ від 24.02.2023р. № 168, від 23.02.2024р. №185, від 25.02.2025р. №209 індексації базового ОСНП за 2023р., 2024р. та 2025р. у сумі 1500,00 грн., без обмеження пенсії її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

З наведеного слідує, що у тексті рішення суду не визначено календарної дати, з якої суб"єкта владних повноважень було обтяжено обов"язком здійснити перерахунок пенсії у межах спірних правовідносин.

При цьому, складена відносно заявника довідка Адміністрації Державної прикордонної служби України про грошове забезпечення від 02.12.2024р. за №11/22114-суд про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2023р. та вчинене суб"єктом владних повноважень управлінське волевиявлення з приводу перерахунку пенсії заявника з 01.02.2023р. згідно з ст.64 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виключають правомірність вчинення управлінського волевиявлення суб`єкт владних повноважень з приводу обчислення індексації пенсії заявника станом на 01.03.2023р.

Саме такий правовий висновок міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.03.2025р. по зразковій справі №400/6254/24.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2025р. у справі №520/14568/25 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025р. у справі №520/14568/25 було залишено без змін.

Отже, предметом розгляду у справі №520/14568/25 є управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу проведення заявнику перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України про грошове забезпечення від 02.12.2024р. за №11/22114-суд з урахуванням нарахованої згідно з постановами КМУ від 24.02.2023р. №168, від 23.02.2024р. №185, від 25.02.2025р. №209 індексації базового ОСНП за 2023р., 2024р. та 2025р. у сумі 1500,00 грн., без обмеження пенсії максимальним розміром.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішення суду набрало законної сили 19.12.2025р. та 03.02.2026р. за заявою позивач отримав виконавчий лист по даній справі.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача із зазначеним виконавчим листом до органів державної виконавчої служби або приватного виконавця для примусового виконання судового рішення.

З приєднаних до справи копій документів слідує, що 19.12.2025р. на виконання зазначеного рішення суду по справі №520/14568/25 (датою набрання законної сили - 19.12.2025р.) відповідачем було проведено перерахунок пенсії заявника на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України довідки про грошове забезпечення від 02.12.2024р. за №11/22114-суд про підвищене грошове забезпечення та нараховану різницю у розмірі 16.352,69 грн., яку включено до Реєстру судових рішень.

З наведених вище міркувань (а саме: відсутність календарної дати перерахунку пенсії у тексті позову та відсутність календарної дати перерахунку пенсії у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025р. у справі №520/14568/25) здійснення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу перерахунку пенсії заявника з 19.12.2025р. не суперечить змісту судових рішень у справі №520/14568/25).

Станом на 19.12.2025р. суб"єкт владних повноважень обчислив пенсію заявника у розмірі - 42.084,44 грн. (36.954,19 грн. основного розміру пенсії як 70% від суми грошового забезпечення 52.791,70грн. + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 + 590,25 грн учасник АТО + 40,00 грн учасник бойових дій).

Станом на 01.01.2026р. суб"єкт владних повноважень обчислив пенсію заявника у розмірі - 41.142,94грн. (36.954,19 грн. основного розміру пенсії як 70% від суми грошового забезпечення 52.791,70грн. + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 + 648,75 грн учасник АТО + 40,00 грн учасник бойових дій).

При цьому, сума пенсії до виплати була обчислена суб"єктом владних повноважень у 42.084,44 грн.

Щомісячний поточний борг був облікований в Реєстрі судових рішень за лютий та березень 2026 року -11.521,21 грн. за кожен місяць.

Згідно з витягом з виплатної відомості в лютому 2026 року заявнику було виплачено 1000,00 гривень боргу.

Вирішуючи юридичну долю поданого стороною позивача процесуального документа, суд керується такими підставами та мотивами.

Виконання постановлених судових актів в адміністративних справах гарантовано ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч.2 ст.13 від 02.06.2016р. №1402-VIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 КАС України.

Статтею 381-1 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.381-1); суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-3823 і 383 цього Кодексу (ч.2 ст.381-1).

Суд відмічає, що запроваджена законодавцем у ч.3 ст.3833 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ міра юридичної відповідальності у вигляді стягнення штрафу з керівника відповідача - суб"єкта владних повноважень за невиконання рішення суду (у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за правовою природою, характером, спрямованістю, призначенням та підставою застосування є цілком ідентичною до аналогічної міри юридичної відповідальності, запровадженої законодавцем для суб"єкта владних повноважень - боржника у виконавчому провадженні із правовим статусом юридичної особи публічного права у приписах ч.2 ст.63, ч.3 ст.63, ч.1 ст.75, ч.2 ст.75 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" (штраф у сумі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

При цьому, ця міра юридичної відповідальності у вигляді штрафу застосовується не до суб"єкта владних повноважень, який є учасником спірних правовідносин, а до іншого суб`єкта права - керівника суб"єкта владних повноважень і штраф підлягає сплаті за рахунок власного майна фізичної особи - громадянина, а не за рахунок фінансових активів суб"єкта владних повноважень.

Розмір юридичної відповідальності за ч.3 ст.3833 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ (від 20 до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) є явно та очевидно неспівмірним з максимальним розміром юридичної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення за ст.382 Кримінального кодексу України (ч.2 ст.382 Кримінального кодексу України - штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (відповідно до п.5 підрозділу 1 Розділу XX Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або порушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України для відповідного року)).

Тож станом на 01.01.2026р. за вчинення одного і того ж самого діяння (невиконання рішення адміністративного суду) мінімальний розмір штрафу за ч.3 ст.3833 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (66.560,00грн. = 3.328,00грн. згідно з абз.4 ст.7 закону України від 03.12.2025р. №4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" * 20) більш як 3,91 разів перевищує максимальний розмір штрафу за ст.382 Кримінального кодексу України (17.000,00грн. = 17,00грн. * 1000), що кваліфікується судом у якості невиправданого втручання у мирне володіння приватним майном керівником суб"єкта владних повноважень у розумінні ст.1 Першої протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окремо суд зважає, що у силу застереження ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Звідси слідує, що об"єктом судового захисту у порядку адміністративного судочинства є порушене право (або ущемлений інтерес) приватної особи, котре мало місце до події настання календарної дати подання позову до суду.

З приписів ч.1 ст.5 КАС України витікає неможливість розгляду у порядку адміністративного судочинства питань захисту прав та інтересів заявника у майбутніх правовідносинах, котрі на момент звернення до суду ще не склались у часі.

Зміст положень ст.ст.242 та 246 КАС України (зокрема, п.4 ч.4 ст.246 КАС України, де указано, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку) також підтверджує неможливість розгляду у порядку адміністративного судочинства питань захисту прав та інтересів заявника у майбутніх правовідносинах, котрі на момент звернення до суду ще не склались у часі.

Статтею 3811 КАС України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 3811 КАС України); Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу (ч.2 ст.3811 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Тож, судовий контроль у порядку ст.382 КАС України та у порядку ст.383 КАС України здійснюється судом за станом виконання суб"єктом владних повноважень резолютивної частини судового акту (а у випадку включення до резолютивної частини судового акту словоформи - "з урахування висновку суду"/"з урахуванням правової оцінки суду" (або інших подібних формулювань) - також і мотивувальної частини судового акту.

Суд повторно наголошує, що у межах спірних правовідносин заявник просить суд встановити судовий контроль саме за виконанням суб"єктом владних повноважень рішення суду у справі №520/14568/25 в частині виплати пенсії з 01.01.2026р. без обмеження максимальним розміром та в частині здійснення щомісячних пенсійних виплат без застосування постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025.

За викладеними стороною позивача твердженнями, відповідач не виконав рішення в повному обсязі, зокрема, не виплачує з 01.01.2026р. пенсію без обмеження максимальним розміром та після 19.12.2025р. застосовує до щомісячного пенсійного платежу постанову Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного рішення суду від 18.09.2025 по справі №520/14568/25 відповідачем проведено перерахунок пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення з 19.12.2025р.

Станом на 19.12.2025р. суб"єкт владних повноважень обчислив пенсію заявника у розмірі - 42.084,44 грн. (36.954,19 грн. основного розміру пенсії як 70% від суми грошового забезпечення 52.791,70грн. + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 + 590,25 грн учасник АТО + 40,00 грн учасник бойових дій).

Отже, суд доходить переконання про те, що здійснені відповідачем управлінські волевиявлення з приводу обчислення пенсії заявника без обмеження максимальним розміром з 19.12.2025р. слід визнати такими, що узгоджуються із рішенням суду від 18.09.2025 у справі №520/14568/25.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст.382 Кримінального кодексу України.

Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд відмічає, що у поданій заяві відсутні відомості про хід виконавчого провадження, хоча виконавчий лист про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до виготовленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України довідки про грошове забезпечення від 02.12.2024р. за №11/22114-суд, з урахуванням нарахованої згідно постанов КМУ від 24.02.2023р. № 168, від 23.02.2024р. №185, від 25.02.2025р. №209 індексації базового ОСНП за 2023р., 2024р. та 2025р. у сумі 1500,00 грн., без обмеження пенсії її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум отриманий у Харківському окружному адміністративному суді - 03.02.2026 р.

Суд зауважує, що до предмету доказування у справі згідно з ч.2 ст.73 КАС України віднесені ті обставини, котрі мали місце в умовах фактичної дійсності у проміжок часу з моменту вчинення суб`єктом владних повноважень оскарженого управлінського волевиявлення до календарної дати подання заявником позову - (04.06.2025р.).

Саме ті права (інтереси), котрі існували у цей проміжок часу та які заявник вважає порушеними і є об"єктом судового захисту згідно з ч.1 ст.2 КАС України у разі доведення матеріалами справи факту невідповідності реально вчиненого суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

У межах справи №520/14568/25 був вирішений спір з перерахунку та виплати позивачу пенсії у порядку Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

На виконання зазначеного рішення суду від 18.09.2025р. по справі №520/14568/25 (дата набрання законної сили - 19.12.2025) суб"єктом владних повноважень 19.12.2025р. з 19.12.2025р. було проведено перерахунок пенсії заявника на підставі довідки про грошове забезпечення з урахуванням нарахованої згідно постанов КМУ від 24.02.2023р. № 168, від 23.02.2024р. №185, від 25.02.2025р. №209 індексації базового ОСНП за 2023р., 2024р. та 2025р. у сумі 1500,00 грн та без обмеження пенсії максимальним розміром.

Отже, рішення суду у справі №520/14568/25 стосувалося виключно правомірності управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу обчислення нового розміру раніше призначеної пенсії позивача відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та без застосування обмеження максимальним розміром, а також проведення відповідного перерахунку у правовідносинах, котрі склались до - 04.06.2025р.

Вказане рішення не встановлює загального правила для всіх подальших майбутніх правовідносин між сторонами та не може поширювати свою дію на всі майбутні управлінські рішення пенсійного органу щодо визначення або перерахунку розміру пенсії позивача.

Відтак, рішення суду у справі №520/14568/25 не стосується усіх подальших відносно календарної дати звернення до суду (04.06.2025р.) та відносно календарної дати виконання рішення суду (19.12.2025р.) управлінських волевиявлень суб"єкта владних повноважень з приводу обчислення пенсії до виплати у контексті розміру 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та управлінських волевиявлень суб"єкта владних повноважень з приводу обчислення пенсії до виплати у порядку постанови КМУ від 14.07.2025 №821.

Оскільки на виконання рішення суду у справі №520/14568/25 відповідачем - суб"єктом владних повноважень 19.12.2025р. з 19.12.2025р. було проведено відповідний перерахунок пенсії заявника, то усі подальші управлінські дії суб`єкта владних повноважень з приводу обчислення розміру пенсії до виплати після 19.12.2025р. мають оцінюватися окремо в межах інших правовідносин та не можуть автоматично вважатися порушенням судового рішення у справі №520/14568/25.

З 01.01.2026р. суб"єкт владних повноважень обчислив пенсію у розмірі - 41.142,94грн. (36.954,19 грн. основного розміру пенсії як 70% від суми грошового забезпечення 52.791,70грн. + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 + 648,75 грн учасник АТО + 40,00 грн учасник бойових дій).

При цьому, сума пенсії до виплати була обчислена суб"єктом владних повноважень у 42.084,44 грн.

Відтак, 01.01.2026р. суб"єктом владних повноважень було вчинено нове управлінське волевиявлення з приводу обчислення пенсії заявника, котре не було і відповідно до правила хронологічного розвитку подій у людському суспільстві не могло бути предметом спору у справі №520/14568/25.

Отже, до управлінського волевиявлення суб"єкт владних повноважень з приводу обчислення розміру пенсії заявника з 01.01.2026р. рішення суду у справі №520/14568/25 є незастосовним.

У постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990/226/24 Велика Палата Верховного Суду висловилася про те, що предмет позову - певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу ж позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Отже, у випадку, якщо заявник вважає, що суб`єкт владних повноважень протиправно обмежив розмір пенсії з 01.01.2026р. показником у 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, то такі обставини утворюють як самостійний новий предмет позову, так і нові підстави позову, тобто є доказами виникнення нового спору.

Аналогічно у випадку, якщо заявник вважає, що суб`єкт владних повноважень протиправно обмежив розмір пенсії з 01.01.2026р. у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, то такі обставини утворюють як самостійний новий предмет позову, так і нові підстави позову, тобто є доказами виникнення нового спору.

За таких обставин, суд вважає недоведеними підстави для кваліфікації стану виконання управлінської функції пенсійним органом з приводу виконання рішень у справі №520/14568/25 як виключного випадку для застосування процедури судового контролю за ст.382 КАС України.

Стосовно застосування до щомісячної суми пенсії заявника при перерахунку та виплаті норм постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Згідно із пунктами 3-4 цього Порядку, облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі - перелік).

Видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Пунктом 5 Порядку №821 передбачено, що виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата (пункт шостий Порядку).

Відповідно до пункту 7 зазначеного Порядку №821, для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Згідно з приписом пункту восьмого Порядку №821, невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Суд зазначає, що питання правомірності застосування при виплаті пенсії положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» не було предметом судового розгляду у даній справі, оскільки відповідна вимога позивачем у позовній заяві не заявлялася.

Відтак, судом у межах цього провадження не досліджувалась та не встановлювалась правомірність застосування відповідачем зазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. №821.

За таких обставин відсутні підстави для здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у частині застосування положень постанови КМУ від 14.07.2025р. №821, оскільки такі питання виходять за межі предмета спору та заявлених позовних вимог.

Оскільки позивачем у поданому процесуальному документі не наведено юридично спроможних доводів стосовно невиконання рішення суду у справі №520/14568/25 під час перерахунку пенсії 19.12.2025р. з 19.12.2025р. та не подано достатнього обсягу доказів порушення суб"єктом владних повноважень закону під час такого перерахунку, то суд не знаходить підстав для застосування у даному конкретному випадку механізму судового контролю за ст.382 КАС України.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що обставини управлінського волевиявлення з приводу обчислення суб"єктом владних повноважень пенсії заявника до виплати після 19.12.2025р. у порядку постанови КМУ від 14.07.2025р. №821 та обставини управлінського волевиявлення з приводу обчислення суб"єктом владних повноважень пенсії заявника до виплати після 19.12.2025р. у розмірі показника 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність не входять до предмету доказування у справі №520/14568/25 і не можуть слугувати підставою для застосування у даному конкретному випадку механізму судового контролю за ст.382 КАС України.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-78, 90, 211, 241-243, 248, 255, 295, 370, 382, 3821-3823 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 від 05.02.2026р. про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя А.В. Сліденко