Рішення № 134864808, 16.03.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 березня 2026 р. справа № 520/30460/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про відшкодування майнової шкоди за переплату грошового забезпечення,-

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 суму 122421 (сто двадцять дві тисячі чотириста двадцять одна) гривня 37 коп. відшкодування майнової шкоди за переплату грошового забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалу від 24.11.2025 надіслано за місце проживання відповідача, до суду 15.12.2025 повернувся конверт із відміткою відділення поштового зв`язку "за закінчення терміну зберігання".

Крім цього, ухвала про відкриття провадження по справі оприлюднена в єдиному державному реєстрі судових рішень. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі №340/4259/20, від 24.11.2021 у справі №280/228/20 тощо, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками за закінченням терміну зберігання, адресат вибув, адресат відсутній і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні та достатні дії для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи, наявні підстави вважати, що відповідач вважається таким, що повідомлений про судовий розгляд належним чином.

Суддя перебував у відрядженні з 09.03.2026 по 13.03.2026 включно.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що згідно з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08 січня 2025 року №9, старшого сержанта ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та він вважався таким, що прибув до району проведення польового табірного збору на території військового містечка № НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10 січня 2025 року №11, солдат ОСОБА_1 вважався таким, що прибув в район виконання бойового завдання за призначенням з району проведення польового табірного збору на території військового містечка № НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 .

Згідно рапорту тимчасово виконуючого обов`язки командира роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , лейтенанта ОСОБА_2 , вх. № 6/19/11208 від 05.09.2025 року стало відомо, що 05.09.2025 року о 16 год. 00 хв., під час перевірки особового складу роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується біля населеного пункту АДРЕСА_3 , було виявлено відсутність старшого сержанта ОСОБА_1 , колишнього оператора безпілотних літальних апаратів 5 екіпажу безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , який згідно повідомлення від командира військової частини НОМЕР_6 , був зареєстрований у військовій частині НОМЕР_6 для проходження військово-лікарської комісії. Останнє звернення вищезгаданого військовослужбовця у військову частину 26.06.2025 року, медичну документацію для розгляду військово-лікарську комісії не надав, рішення військово- лікарської комісії не винесено.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13 травня 2025 року №147, старший сержант ОСОБА_1 вважався таким, що вибув з району виконання бойового завдання за призначенням на лікування у зв`язку із пораненням.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27 травня 2025 року №162, старший сержант ОСОБА_1 , вважався таким, що прибув в район виконання бойового завдання за призначенням з лікування після поранення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 червня 2025 року №196, старший сержант ОСОБА_1 вважався таким, що після завершення відпустки за станом здоров`я, 25.06.2025 року був направлений для проходження ВЛК до військової частини НОМЕР_7 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05 вересня 2025 року №271, старший сержант ОСОБА_1 , вважається таким, що з 27.06.2025 року перебуває у самовільному залишенні військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з відсутністю в лікарському закладі. Знятий з усіх видів забезпечення з 27.06.2025 року.

В ході службового розслідування, було виявлено факт переплати грошового забезпечення, яке було виплачене за період перебування на лікуванні солдату ОСОБА_1 , на загальну суму 122421,37 грн (сто двадцять дві тисячі чотириста двадцять одна гривня, тридцять сім коп.).

Відповідно до командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 24 вересня 2025 року №641, було встановлено наступне, а саме:

Заступнику командира військової частини НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу на виконання вимог ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за фактом виявлення ознак військового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підготувати повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та направити разом з копіями матеріалів службового розслідування до органу досудового розслідування з урахуванням підслідності, визначеної ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України, з метою надання йому належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової робити подати адміністративний позов до Харківського окружного адміністративного суду відносно солдата ОСОБА_1 про відшкодування шкоди державі в розмірі 122421,37 грн (сто двадцять дві тисячі чотириста двадцять одна гривня, тридцять сім коп.).

Також, військовою частиною НОМЕР_1 було подано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 24 вересня 2025 року за вихідним №6/18/2/4942, відносно старшого сержанта ОСОБА_3 , копія повідомлення та матеріали службового розслідування додаються.

Натомість, військова частина НОМЕР_1 листом (досудова вимога) від 06 жовтня 2025 року за Вих.№6/18/2/5176, звернулася до ОСОБА_1 із проханням про повернення переплати грошового забезпечення 122421,37 грн (сто двадцять дві тисячі чотириста двадцять одна гривня, тридцять сім коп.), проте, на телефонний зв`язок та/або письмово ОСОБА_1 не повідомив та/або не виявив про своє бажання щодо повернення переплати грошового забезпечення.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 2019 року № 548-XIV (далі - Статут № 548-XIV).

Згідно з ст.11 Статуту № 548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до ст.16 Статуту №548-XIV, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно з статей 26,27 Статуту № 548-XIV, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-IX (далі - Закон №160-IX), визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Відповідно до ст. 1 цього Закону, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону №160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №160-IX стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.

Так, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що згідно наказу "Про результати службового розслідування" від 24.09.2025 №641 встановлено, факт втрати матеріальних цінностей, які рахувалися за відповідачем, загальна сума збитку складає 122241,37 грн.

Суду не надано доказів оскарження позивачем наказів, якими його притягнуто до матеріальної відповідальності.

Таким чином, факт завданої відповідачем майнової шкоди на загальну суму 122241,37 грн підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону №160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (ч. 2 ст.10 Закону №160-IX).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 160-IX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду адміністративної справи відповідачем у добровільному порядку не було відшкодовано вартість завданої майнової шкоди на суму 22 599,39 грн.

Ваховуючи викладене, а також відсутність будь-яких заперечень та доказів з боку відповідача, суд дійшов висновку, що у справі достатньо доказів на підтвердження понесених позивачем збитків, завданих державі в особі Військової частини НОМЕР_1 та невиплати їх у добровільному порядку, а тому позовні вимоги позивача - стягнути з відповідача на користь позивача завдану шкоду в розмірі 122241,37 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Тому судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про відшкодування майнової шкоди за переплату грошового забезпечення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) суму 122421 (сто двадцять дві тисячі чотириста двадцять одна) гривня 37 коп. відшкодування майнової шкоди за переплату грошового забезпечення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 16 березня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ