Рішення № 134863789, 16.03.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1925/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 74% до 70% грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром при перерахунку пенсії з 01.02.2022 р. та з 01.02.2023 р. на підставі довідок Управління Служби безпеки України в Одеській області № 1807 та № 1808 від 25.02.2025 р., виданих станом на 01.01.2022 р. та на 01.01.2023 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 р. та з 01.02.2023 р. на підставі довідок Управління Служби безпеки України в Одеській області № 1807 та № 1808 від 25.02.2025 р., виданих станом на 01.01.2022 р. та на 01.01.2023 р., у розмірі 74% грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивує тим, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 74 % відповідних сум грошового забезпечення. При перерахунку пенсії з 01.02.2022 р. та з 01.02.2023 р. на підставі довідок Управління Служби безпеки України в Одеській області № 1807 та № 1808 від 25.02.2025 р., виданих станом на 01.01.2022 р. та на 01.01.2023 р. відповідач зменшив відсотковий розмір грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, з 74 % до 70 %. Також позивач застосував обмеження виплати пенсії максимальним розміром. Вважає такі дії ГУ ПФУ в Одеській області протиправними та такими, що порушують його право на належний рівень пенсійного забезпечення.

Ухвалою від 30.01.2026 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

11.02.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що пенсія за вислугу 28 років з 31.12.2005 р. ОСОБА_1 призначена відповідно до ст.13 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до пункту "а" статті 13 Закону в редакції, що діяла після 01.10.2011 р. не повинен був перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Законом України від 27.03.2014 р. № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" до зазначеної статті внесено зміни, якими передбачено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. З прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" перерахунок раніше призначених пенсій було здійснено за нормами законодавства, що діяло на момент перерахунку. У зв`язку з тим, що 09.10.2025 р. набрало чинності рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. по справі № 420/13401/25, яким установлено нові види грошового забезпечення, які не були враховані при перерахунку пенсії за рішенням суду по справі № 420/27516/21 у розмірі 74% грошового забезпечення згідно із довідкою Управління Служби безпеки України в Одеській області про розмір грошового забезпечення, що враховувалась для перерахунку пенсій станом на 05.03.2019 р., то перерахунок пенсії проведено у розмірі 70% грошового забезпечення, що передбачено статтею 21 Закону України від 09.04.1992 № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з врахуванням довідок Управління Служби безпеки України в Одеській області від 25.02.2025 р. № 1807 та № 1808 станом на 01.01.2022 р. та на 01.01.2023 р. Також вказує на порушення позивачем строку звернення до суду.

З урахуванням п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", призначену 31.12.2005 р. у розмірі 74 % грошового забезпечення.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. у справі № 420/13401/25 у грудні 2025 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022 р. та з 01.02.2023 р. на підставі довідок Управління Служби безпеки України в Одеській області № 1807 та № 1808 від 25.02.2025 р., виданих станом на 01.01.2022 р. та на 01.01.2023 р., однак зменшив відсотковий розмір грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії з 74 % до 70 %. Зокрема,

з 01.02.2022 р. основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення; підсумок пенсії з 28269,26 грн., з урахуванням максимального розміру 19340 грн.;

з 01.02.2023 р. основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення; підсумок пенсії з 37216,99 грн., з урахуванням максимального розміру 20930 грн.;

з 01.03.2024 р. основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення; підсумок пенсії з 38176,99 грн., з урахуванням максимального розміру 23610 грн.;

з 01.03.2025 р. основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення; підсумок пенсії з 40216,99 грн., з урахуванням максимального розміру 23610 грн.;

з 01.01.2026 р. основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення; підсумок пенсії з 40216,99 грн., з урахуванням максимального розміру 23610 грн.

22.12.2025 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу, виходячи із 74% грошового забезпечення та без обмеження виплати максимальним розміром.

Листом від 16.01.2026 р. № 2284-43119/Х-02/8-1500/26 відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку з тим, що 09.10.2025 р. набрало чинності рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. по справі № 420/13401/25, яким установлено нові види грошового забезпечення, які не були враховані при перерахунку пенсії за рішенням суду по справі № 420/27516/21 у розмірі 74% грошового забезпечення згідно із довідкою Управління Служби безпеки України в Одеській області про розмір грошового забезпечення, що враховувалась для перерахунку пенсій станом на 05.03.2019 р., то перерахунок пенсії проведено у розмірі 70% грошового забезпечення, що передбачено статтею 21 Закону України від 09.04.1992 р.№ 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з врахуванням довідок Управління Служби безпеки України в Одеській області від 25.02.2025 р. № 1807 та № 1808 станом на 01.01.2022 р. та на 01.01.2023 р. Відповідно до Закону України Про державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2026 р. становить 2595 грн, максимальний розмір пенсії становить 25950 грн. Розмір пенсії на 01.01.2026 р. становить 25950 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, виходячи з 74 % грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 p. № 2262-XII (далі - Закону № 2262-ХІІ).

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист (абз.3 преамбули до Закону № 2262-ХІІ).

Право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262-ХІІ мають особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту (пп."б" ч.1 ст.1-2 Закон № 2262-ХІІ).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 31.12.2005 р. призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 74 % від суми грошового забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

В подальшому до ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни згідно із Законами від 08.07.2011 р. № 3668-VI, від 27.03.2014 р. № 1166-VII, якими цифру "90" замінено цифрою "80" та цифру "80" замінено цифрою "70" відповідно.

Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (до 70 % сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміна розміру пенсії позивача з 74 % до 70 % суми грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.

Внесені Законом № 1166-VІІ зміни до ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90 % від розміру грошового забезпечення.

Аналогічні висновки щодо протиправності зменшення відсоткового значення розміру грошового забезпечення при перерахунку пенсії викладені в рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 р. у зразковій справі № 240/5401/18.

Положеннями ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.01.2026 р.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача з 74 % до 70 % при здійсненні її перерахунку з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.01.2026 р.

Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача, суд, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, вважає за доцільне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.01.2026 р. у розмірі 74 % грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження виплати максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Положення ст.43 Закону № 2262-ХІІ свого часу були доповнені згідно з пп.4 п.29 розд.II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" новою частиною наступного змісту: "Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зазначене положення в цілому було визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.

В подальшому, відповідно до п.8 ч.6 розд.ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VІ, частину п`яту ст.43 Закону № 2262-ХІІ було викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 р. № 911-VIII, чинній з 01.01.2016 р. по 20.12.2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII зі змінами, а саме: ч.7 ст.43 вказаного Закону, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, починаючи з 20.12.2016 р. ч.7 ст.43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вважається такою, що відсутня в зазначеному Законі.

Згідно Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Тобто, протягом 2017 року ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 р. у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 р. у справі № 522/3049/17.

Відповідачем не заперечується, що в грудні 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України здійснено перерахунок позивача на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. у справі № 420/13401/25 на підставі довідок Управління Служби безпеки України в Одеській області № 1807 та № 1808 від 25.02.2025 р. з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.01.2026 р. та застосовано обмеження розміру пенсії максимальним розміром.

Так, відповідно до ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно п.2 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього ж Закону обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).

Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Тобто, за змістом норм ст.2, п.2 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI розміри призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій, зокрема, і належної позивачу пенсії, не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно з ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 р. № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, починаючи з 20.12.2016 р. ч.7 ст.43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вважається такою, що відсутня в зазначеному Законі.

Проте, як вже зазначалось, залишалась чинною норма ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI, яка дублює положення ч.7 ст.43 Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та робиться посилання на дію цієї статті, в тому числі на призначені пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІІ.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про чинність Закону України "Про Рахункову палату", офіційного тлумачення положень ч.2 ст.150 Конституції України, а також ч.2 ст.70 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення КСУ мають пряму дію.

Таким чином, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України від 13.07.2017 р. № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.

Враховуючи наведене, з урахуванням того, що рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 ухвалено пізніше Закону № 3668-VI, суд дійшов висновку, що рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 має пряму дію в часі та має застосовуватися до спірних правовідносин, які виникли після його ухвалення.

Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 р. № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Згідно п.2 резолютивної частини цього Рішення Конституційного Суду України приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, приписи ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI зі змінами втратили чинність з 13.04.2023 р.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах належать застосуванню норми ч.7 ст.43 Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, яке має пряму дію, а тому відповідач допустив протиправні дії щодо обмеження позивачу розміру пенсії максимальним розміром з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.01.2026 р.

На підставі наведеного, суд, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.01.2026 р. пенсії позивача максимальним розміром та зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.01.2026 р. перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.

Доводи відповідача стосовно порушення позивачем строку звернення до суду є безпідставними, оскільки ГУ ПФУ в Одеській області на виконання судового рішення по справі № 420/491/25 здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.01.2026 р., внаслідок якого зменшило відсотковий розмір з 74 % до 70 % сум грошового забезпечення та обмежило виплату максимальним розміром, у грудні 2025 року, а з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 26.01.2026 р., тобто в межах шестимісячного строку, визначеного ч.2 ст.122 КАС України.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв`язку з неправильним формулюванням способу поновлення порушених прав, що не впливає на розмір судового збору, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) щодо зменшення відсоткового розміру призначеної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) пенсії з 74 % до 70 % сум грошового забезпечення та обмеження її виплати максимальним розміром при проведенні перерахунків на підставі довідок Управління Служби безпеки України в Одеській області від 25.02.2025 р. № 1807 та № 1808 з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.01.2026 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) пенсії в розмірі 74 % сум грошового забезпечення на підставі довідок від 25.02.2025 р. № 1807 та № 1808 з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.01.2026 р. без обмеження виплати максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко