Рішення № 134863406, 16.03.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 р. № 400/749/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачів1. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, просп. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, 69005, 2. Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,провизнання протиправним та скасування рішення від 01.11.2024 року № 143150020624; визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 2) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №143150020624 від 01.11.2024 року про відмову у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду виплати по безробіттю з 13.06.2006 року по 09.06.2007 року, внесений до трудової книжки НОМЕР_1 від 03.03.2003 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у зарахуванні до страхового стажу позивачу періоди роботи з 01.08.1986 року по 07.11.1986 року, з 08.08.1988 року по 25.12.2001 року відповідно до встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі в громадському господарстві внесених в трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 від 23.01.1982 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до загального страхового стажу позивачу період виплати допомоги по безробіттю з 13.09.2006 року по 09.06.2007 року, внесений в трудову книжку НОМЕР_1 від 03.03.2003 року, періоди роботи з 01.08.1986 року по 07.11.1986 року, з 08.08.1988 року по 25.12.2001 року відповідно до встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі в громадському господарстві внесених в трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 від 23.01.1982 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 24.10.2024 року про призначення пенсії за віком з моменту першого звернення до відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не зарахував спірні періоди в його страховий стаж, оскільки трудовою книжкою, яка є основним документом підтверджено період його роботи та період виплати допомоги по безробіттю.

Ухвалою від 29.01.2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що за принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийнято рішення № 143150020624 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначене рішення вважає правомірним, а також вважає, що відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи.

Від відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що розглянувши заяву позивача та надані документи рішенням від 01.11.2024 року № 143150020624 було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням страхового стажу 26 років 08 місяців 03 дні. Щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів, то законодавством не передбачено зарахування періоду роботи в колгоспі, у разі невиконання трудового мінімуму, за фактично відпрацьований час. А щодо незарахування до страхового стажу періоду одержання допомоги по безробіттю згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.03.2003 року, а саме з 13.09.2006 по 09.06.2007, то запис про припинення виплати допомоги по безробіттю не завірений печаткою.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

24.10.2024 року позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

01.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143150020624 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Згідно змісту вказаного рішення, на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком пенсійний вік позивача становить 60 років, страховий стаж склав 26 років 08 місяців 03 дні. До страхового стажу позивача не зараховано:

- період роботи з 01.08.1986 по 07.11.1986, оскільки відсутня дата звільнення з колгоспу, а також підстава внесення відомостей щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві не завірені підписами уповноважених осіб та печатками за кожен рік;

- період роботи з 08.08.1988 по 25.12.2001, оскільки не зазначено назву підприємства (колгоспу), відсутня інформація про реорганізацію колгоспу в КСП, підстава внесення відомостей щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві не завірені підписами уповноважених осіб та печатками за кожен рік, а також відсутня інформація в Реєстрі застрахованих осіб.

- період одержання допомоги по безробіттю згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.03.2003 року, а саме з 13.09.2006 по 09.06.2007, оскільки запис про припинення виплати допомоги по безробіттю не завірений печаткою.

Отже, позивачу відмовлено спірним рішенням у призначенні пенсії оскільки, страховий стаж позивачки склав 26 років 08 місяців 03 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.

Позивач вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону № 1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637, затвердженого постановою КМУ 12.08.93 р., основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Крім того, відповідно до п. 20 цього Порядку, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналогічна правова позиція висловнена у постанові Верховного Суду від 21.07.18 р. у справі № 235/1112/17, № 569/597/21 від 13.10.21.

Також, відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 р., якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 р., якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.75 р. за № 310 (далі - Основні Положення), та чинних на час внесення записів до трудової книжки.

Відповідно до пункту 1 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

У відповідності до п. 5 Основних Положень до трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.

Згідно п. 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до встановленого взірця трудової книжки колгоспника, трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: III членство в колгоспі, де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; IV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Згідно п. 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Пунктом 13 Постанови № 310 передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

Виходячи з наведеного слідує, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.06.24 р. у справі № 120/2366/21-а.

З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 23.01.1982 року, яка була видана позивачу, згідно її записів, підтверджується робота позивача в період з 01.08.1986 року по 07.11.1986 року, з 08.08.1988 року по 25.12.2001 року.

Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження не виконання позивачем у відповідні роки встановленого мінімуму трудової участі в колгоспі без поважних причин, з огляду на що до стажу позивача відповідач мав зарахувати період його роботи з 01.08.1986 року по 07.11.1986 року, з 08.08.1988 року по 25.12.2001 року згідно трудової книжки колгоспника. Посилання на відсутність довідок, за наявності відповідних записів у трудовій книжці колгоспника, є необґрунтованими.

Щодо не зарахування до страхового стажу Позивача не зараховано період одержання допомоги по безробіттю згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.03.2003 року, а саме з 13.09.2006 по 09.06.2007, оскільки запис про припинення виплати допомоги по безробіттю не завірений печаткою, суд зазначає наступне.

Так, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 року № 301 (далі Постанова № 301) закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд зазначає, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.

Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Разом з тим, записи у трудовій книжці позивача, їх співставлення між собою, не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи позивача у спірні періоди.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Відтак, спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а стаж зарахуванню.

При цьому, суд звертає увагу, що помилковим є твердження позивача, що дії стосовно зарахування до страхового стажу мають бути здійснені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, з огляду на наступне.

Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для задоволення щодо неї позовних вимог.

Суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, є уповноваженим органом, який має право зарахувати до страхового стажу, приймати рішення щодо призначення позивачу пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати період виплати допомоги по безробіттю з 13.09.2006 року по 09.06.2007 року, внесений в трудову книжку НОМЕР_1 від 03.03.2003 року, періоди роботи з 01.08.1986 року по 07.11.1986 року, з 08.08.1988 року по 25.12.2001 року відповідно до встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі в громадському господарстві внесених в трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 від 23.01.1982 року до страхового стажу позивача та повторно розглянути заяву позивача від 24.10.2024 року про призначення пенсії за віком.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії від 01.11.2024 року № 143150020624.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 виплати допомоги по безробіттю з 13.09.2006 року по 09.06.2007 року, внесений в трудову книжку НОМЕР_1 від 03.03.2003 року, періоди роботи з 01.08.1986 року по 07.11.1986 року, з 08.08.1988 року по 25.12.2001 року відповідно до встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі в громадському господарстві внесених в трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 від 23.01.1982 року та повторно розглянути заяву від 24.10.2024 року.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.03.2026 року.

Суддя О.В. Малих