Ухвала суду № 134863230, 16.03.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

16 березня 2026 рокусправа № 380/3375/26місто Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А. Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити належний перерахунок пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% ОСОБА_1 та у зв`язку з цим провести виплату пенсії, з урахуванням перерахунку та відшкодуванням коштів за невиплачене пенсійне забезпечення в період 2023-2025 років, керуючись пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суддя встановив, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим статтями 161 КАС України.

Ухвалою від 02.03.2026 суддя залишив позовну заяву без руху для усунення недоліків позовної заяви та визначив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.

У контексті своєчасності звернення позивача до суду, суддя зазначає таке.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами. Частина друга статті 122 КАС України визначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя стаття 122 КАС України).

У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду із позовом 20.02.2026, проте заявив позовні вимоги, які стосуються періоду, починаючи із 2023року.

12.03.2026 та 13.03.2026 від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, у якому позивач зазначив, що ОСОБА_1 пропустив строк з поважних причин, а саме: на території України з 24.02.2024 року введено правовий режим воєнного стану у зв`язку з агресією Російської Федерації проти України. Враховуючи введений на території України воєнний стан, обмежену можливість пересування територією області та міста з метою перебування у безпеці, постійні ракетні обстріли та запуски бойових безпілотних апаратів ворога, наявний постійний стрес щодо збереження свого життя та здоров`я в період воєнних дій, позивач мав об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для звернення до суду з позовною заявою, які виникли та існують без волі, з незалежних причин, що спричинили пропуск строку на звернення до суду. Все це також супроводжувалось скрутним фінансовим становищем, що в свою чергу не давало можливості сплатити послуги з надання правової допомоги та судовий збір. ОСОБА_1 протягом строку на звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, здійснював активні дії щодо створення умов для захисту порушеного свого прав.

За результатом розгляду згаданого клопотання, суд висновує таке.

Суд наголошує на тому, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

Суд також враховує те, що відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, така допомога надається безоплатно, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У зв`язку з викладеним, суд відхиляє доводи позивача про те, що перебування на пенсії обмежило доступ позивача до правової допомоги, оскільки такі обставини не перешкоджали представнику позивача своєчасно звернутись до суду.

Окрім цього, суд відхиляє твердження позивача про скрутне фінансове становище, перебування у небезпеці та у стані постійного стресу, а також вчинення дій, спрямованих на активний захист своїх прав, оскільки такі не підтверджені жодними доказами.

Суд вказує на те, що під час воєнного стану позивач отримав правничу допомогу, що вказує на безпідставність тверджень щодо необхідності поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

Суд також акцентує увагу на тому, що обставини, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду існували впродовж строку, встановленого для звернення до суду, та не відпали на момент подання позивачем позову до суду.

Оцінюючи викладене в сукупності, суд висновує, що позивач не зазначив конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали звернутися позивачу до суду із позовом у встановлений строк.

При цьому, причини та обставини, які б дійсно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом саме в цей період, не зазначені.

Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ останній, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:

1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

ЄСПЛ зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Отже, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об`єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

З таких підстав, суд вважає, що у клопотанні позивача про поновлення пропущеного строку необхідно відмовити повністю, причини пропуску строку звернення до суду визнати неповажними.

Суд вказує на те, що перерахунки пенсії здійснюються з 1 числа кожного місяця, відтак належною датою перерахунку пенсії позивача в межах шестимісячного строку на звернення до суду є 01.09.2025.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу строку звернення до суду, та без підтвердження позивачем обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, а тому існують достатні підстави для повернення позовної заяви відповідно до частини другої статті 123 КАС України у частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 2023 року по 31.08.2025;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити належний перерахунок пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% ОСОБА_1 та у зв`язку з цим провести виплату пенсії, з урахуванням перерахунку та відшкодуванням коштів за невиплачене пенсійне забезпечення в період з 2023 року по 31.08.2025, керуючись пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Керуючись статтями 122, 123, 160, 169, 243, 248 КАС України, суддя

у х в а л и в:

у клопотанні позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.

Причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою визнати неповажними.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами у частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 2023 року по 31.08.2025;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити належний перерахунок пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% ОСОБА_1 та у зв`язку з цим провести виплату пенсії, з урахуванням перерахунку та відшкодуванням коштів за невиплачене пенсійне забезпечення в період з 2023 року по 31.08.2025, керуючись пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович