Рішення № 134862505, 16.03.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2026 р. справа № 300/8787/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальності «Компанія «Ботік» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальності «Компанія «Ботік» (далі - ТОВ «Компанія «Ботік», позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №023325/0901 від 15.09.2025, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 1 020,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про безпідставність призначення та проведення фактичної перевірки згідно наказу від 21.07.2025 №3272-п, оскільки наказ не містить посилання на будь-які повідомлення/інформацію про порушення позивачем законодавства, чи інші підстави, що спричинили необхідність призначення фактичної перевірки. Також позивачем наголошено на безпідставності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.09.2025 №023325/0901 у зв`язку з неврахуванням розгляду заперечень на акт перевірки. ТОВ «Компанія «Ботік» вважає, що відповідач фактично нівелював право позивача на подання заперечень та врахування його позиції при прийнятті податкового повідомлення-рішення. Також позивач вказав, що на виконання запиту Головного управління ДПС у Харківській області від 25.07.2025 всі документи, які пов`язані з предметом перевірки були надані на користь податкового органу за місцем проведення перевірки. В подальшому, на вимогу уповноваженого представника податкового органу, документи було направлено, зокрема, засобами електронного зв`язку на адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1, на підтвердження чого позивач послався на скріншоти листування засобами зв`язку Viber та WhatsApp.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

30.12.2025 від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву із викладеними запереченнями проти позову. Представник вказує про правомірність проведеної фактичної перевірки. Зокрема, вказано, що відповідно до запиту відповідача від 25.07.2025 №б/н про надання документів, у зв`язку з проведенням фактичної перевірки державні інспектори просили зняти у присутності працівників ГУ ДПС у Харківській області фактичні залишки ТМЦ, відбору проб і зразків на початок перевірки та надати в термін до 30.07.2025 копії первинних документів, що належать до або пов`язані з предметом перевірки. Позивач листами від 30.07.2025 просив продовжити термін надання документів, однак, документів витребуваних ГУ ДПС так і не було надано. Щодо посилань позивача про направлення документів на електронну адресу (ІНФОРМАЦІЯ_1), то звернуто увагу на тому, що відповідачу невідома така електронна адреса, при цьому, в ГУ ДПС у Харківській області зовсім інша офіційна електронна адреса. Також позивач не підтвердив, які саме документи направлялись на таку «невідому» електронну адресу. Окрім цього, відповідач наголосив, що представниками податкового органу складено акт ненадання позивачем документів на запит від 11.08.2025. Водночас, стосовно надання документів разом з запереченнями до акту перевірки, то представник відповідача зауважив, що такі є додатками до заперечень, а не документами, що надавались на запит контролюючого органу, у зв`язку з чим позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2025 №023325/0901 в розмірі 1 020,00 грн за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України не підлягає задоволенню. З огляду на вищевказане, відповідач просить відмовити у задоволенні позову (т. 2 а.с. 102-105).

Позивач правом подання відповіді на відзив не скористався.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ТОВ «Компанія «Ботік» зареєстроване з 23.06.2003 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа (т. 1 а.с. 17-21).

Головне управління ДПС у Харківській області винесло наказ від 21.07.2025 №3272-п про перевірку ТОВ «Компанія «Ботік» (т. 2 а.с. 108-109). Підставою перевірки у казаному наказі вказано підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального).

25.07.2025 ГУ ДПС у Харківській області направило позивачу запити про надання документів (т. 2 а.с. 118-120), які отримано уповноваженою особою 25.07.2025 о 12:55, 13:05, та 13:24 відповідно, про що міститься відмітка з підписом на цих запитах.

Листами від 30.07.2025 позивач просив продовжити строк для надання документів (т. 2 а.с. 121-123).

Наказом Головного управління ДПС у Харківській області від 31.07.2025 №3449-п продовжено на 5 діб проведення фактичної перевірки ТОВ «Компанія «Ботік» (т. 2 а.с. 110-111).

Головним управління ДПС у Харківській області на підставі наказу від 21.07.2025 №3272-п (т. 2 а.с. 108-109) та направлень на перевірку від 21.07.2025 №6249, №6250, №6251, №6252, №6253, №6254 (т. 2 а.с. 112-117) проведено фактичну перевірку з питань дотримання ТОВ «Компанія «Ботік» вимог Податкового кодексу України та Закону України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» за результатами якої складено акт перевірки від 11.08.2025 №33748/20-40-09-02-03/21172627 (т. 2 а.с. 125-128).

Зі змісту вказаного акту слідує, що контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, а саме вказано, що ТОВ «Компанія «Ботік» на день закінчення перевірки не забезпечено надання в повному обсязі підтверджуючих документів, а саме: договори на придбання пального для власних потреб, документи, що підтверджують право власності/користування резервуарів по адресам, які зазначені у ліцензіях, журнали обліку дизельного пального за 2023-2024 роки, а також не надано відомості списання пального для власних потреб.

Вказаний акт отримати і підписати уповноважені представники позивача відмовились, що підтверджується актом відмови від підписання акту перевірки від 11.08.2025 (т. 2 а.с. 129).

Супровідним листом від 13.08.2025 ГУ ДПС у Харківській області направило матеріали перевірки у паперовому вигляді до ГУ ДПС в Івано-Франківській області для розгляду і вжиття заходів згідно чинного законодавства (т. 2 а.с. 130).

Не погоджуючись з висновками Головного управління ДПС у Харківській області, ТОВ «Компанія «Ботік» направило ГУ ДПС в Івано-Франківській області заперечення від 26.08.2025 на акт перевірки від 11.08.2025 №33748/20-40-09-02-03/21172627 з документами, які зареєстровані в податковому органі 27.08.2025 (т. 2 а.с. 131-181).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення №023325/0901 від 15.09.2025, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 1 020,00грн на підставі п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України (т. 1 а.с. 49).

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся з цим позов до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до статті 244 КАС України, суд вирішуючи питання, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин та враховуючи період, в якому тривали спірні правовідносини, а також дати застосування фінансових санкцій зазначає, що до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню норми права, які діяли в часі на момент їх виникнення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У відповідності до пункту 80.1 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.10. статті 80 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пункту 86.5. статті 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

В даному випадку фактична перевірка дотримання суб`єктом господарювання податкового законодавства у спірних відносинах проводилась на підставі наказу від 21.07.2025 №3272-п (т. 2 а.с. 108-109) та направлень на перевірку від 21.07.2025 №6249, №6250, №6251, №6252, №6253, №6254 (т. 2 а.с. 112-117), виданих Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області.

Як підставу, у вказаних направленнях на перевірку та наказі «Про проведення фактичної перевірки», Головним управлінням ДПС у Харківській області визначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обіг пального).

Разом з цим, позивач вказує на порушення контролюючим органом організації і проведення фактичної перевірки, оскільки, на його думку, не було конкретних правових підстав (обставин), які зумовили призначення цієї перевірки, з посилання на згадані норми.

Позивачем серед інших доводів щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення також звертається увага суду на незаконні, на його думку, дії податкового органу при організації і проведенні перевірки, що виключає правомірність прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення. Однак, одночасно позивачем така підстава не визначена як самостійний предмет позову, а саме визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки чи визнання дій протиправними.

При цьому, за результатами дослідження змісту наказу та направлень на перевірку, судом уже встановлено, що правовою підставою для проведення перевірки слугував підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

З цього приводу суд зазначає, що у постановах від 05.04.2023 (справа №200/1354/21-а), від 11.01.2023 (справа №160/2357/21), від 12.08.2021 (справа №140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 25.01.2019 (справа №812/1112/16), від 05.11.2018 (справа №803/988/17), від 22.05.2018 (справа №810/1394/16), від 20.03.2018 (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що скільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

У зазначеній постанові суду Судова палата зосередила увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.

Такі висновки викладені й у подальших постановах Верховного Суду, у тому числі від 23.01.2025 у справі №400/10461/21 та ін.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Так, у даному випадку, як уже встановлено судом, перевірка ТОВ «Компанія «Ботік» проводилась на підставі наказу від 21.07.2025 №3272-п, у якому підставою перевірки вказано підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а також поряд із посиланням на вказану норму конкретизовано, що підставою є саме здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального (т. 2 а.с. 108).

Таким чином, доводи позивача з приводу відсутності юридичних підстав для проведення фактичної перевірки суд вважає безпідставними та не обґрунтованими. Водночас, позицію позивача з приводу того, що в наказі на проведення фактичної перевірки повинно було б бути обов`язково зазначено, крім правової підстави для її проведення, також і повідомлення чи інформація про порушення позивачем законодавства суд оцінює критично, враховуючи вищенаведені мотиви, а також у зв`язку з відсутністю відповідної легітимної вимоги для цього, що виключає обґрунтованість посилань позивача на протиправність проведеної перевірки.

Окрім того, суд зазначає, що направлення на перевірку містять належні відомості, передбачені Податковим кодексом України, зокрема, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та дані про суб`єкта (найменування суб`єкта господарювання, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (фактична перевірка), а також підстави.

Вищевказані направлення разом із службовими посвідченнями перевіряючих осіб вручались присутній уповноваженій особі позивача на об`єкті перевірки, що підтверджується відповідною відміткою і підписом на таких направленнях (т. 2 а.с. 112-117).

З приводу правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №023325/0901 від 15.09.2025, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення, передбачене п. 85.2 ст. 85 ПК України, суд зазначає наступне.

У відповідності із вимогами пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки (пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України).

Відповідно до приписів пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

Судом встановлено, що відповідно до запитів контролюючого органу від 25.07.2025 про надання документів, у зв`язку з проведенням фактичної перевірки на підставі п.п. 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 п. 19-1.1 ст. 19-1 та п. 20.1 ст. 20 ПК України, державні інспектори ГУ ДПС у Харківській області просили надати в термін до 30.07.2025 інформацію та документальне підтвердження правомірності придбання та реалізації підакцизної продукції за період перевірки: ліцензії на право зберігання пального для власних потреб; журнал обліку нафтопродуктів для власних потреб; договори на придбання пального для власних потреб; відомості списання пального для власних потреб; перелік транспортних засобів, що використовує суб`єкт господарювання у своєї діяльності з зазначенням об`ємів транспортних баків; залишки нафтопродуктів на кожне перше число місяця для власних потреб; документи, що підтверджують право власності/користування резервуарів по адресу зазначеному у ліцензії (т. 2 а.с. 118-120).

Як з`ясовано з матеріалів справи, документів, витребуваних ГУ ДПС у Харківській області позивачем не було надано. Натомість, позивач листами від 30.07.2025 просив продовжити термін надання документів (т. 2 а.с. 121-123), у зв`язку із чим наказом Головного управління ДПС у Харківській області від 31.07.2025 №3449-п продовжено на 5 діб проведення фактичної перевірки ТОВ «Компанія «Ботік» (т. 2 а.с. 110-111).

Позивач вказує, що 08.08.2025 ним було повідомлено ГУ ДПС у Харківській області, що «ТОВ «Компанія «Ботік» надало документи на запит від 25.07.2025 в повному обсязі на електрону адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Проте, суд критично ставиться до таких доводів, оскільки по-перше, позивачем не конкретизовано, які саме документи направлялись. По-друге, позивач не довів достовірність та походження такої електронної адреси, зокрема, що така електронна адреса (ІНФОРМАЦІЯ_1) належить контролюючому органу, що проводив перевірку.

Так, інформацією на офіційному веб-сайті ГУ ДПС у Харківській області спростовано, що наведена вище адреса належить контролюючому органу, що проводив перевірку.

Таким чином, суд констатує, що позивачем не доведено та судом не встановлено факт надання запитуваних податковим органом документів, зокрема, щодо правомірності придбання та реалізації підакцизної продукції за період перевірки.

Як наслідок, контролюючим органом складено акт від 11.08.2025 про ненадання позивачем документів на запит (т. 2 а.с. 124).

Щодо доводів позивача про надання документів відповідачу як додатки до заперечення до акту фактичної перевірки №26/08/2025 від 26.08.2025, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що разом із запереченням на акт перевірки платником податків надаються саме додаткові документи до тих, що вже були надані. Тобто такі документи не можуть вважатись документами, наданими податковому органу на його запит під час перевірки.

Отже, в даному випадку документи, що запитувались контролюючим органом, не були надані ТОВ «Компанія «Ботік». В свою чергу, документи, що подані позивачем разом з запереченнями до акту перевірки, є додатками до заперечень, а не документами, що надавались на запит контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що не підлягає скасуванню.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальності «Компанія «Ботік» (код ЄДРПОУ 21172627, вул. Діл, 168Ю, с. Яблуниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська обл., 78592) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Позивачу та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.