Рішення № 134861485, 16.03.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 рокуСправа №160/37069/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, Зодчих, 22 ЄДРПОУ 13322403) третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26 ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

29 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №№047250024415 від 30.09.2025 р. щодо відмови у перерахунку пенсії, а саме не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.12.1993 по 31.12.1998 р. як самозайнятої особи - адвоката до страхового стажу протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), періоди роботи з 01.12.1993 по 31.12.1998 р. як самозайнятої особи адвоката та здійснити перерахунок призначеної пенсії за віком з врахуванням повного страхового стажу.

Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що дії відповідача остання вважає незаконними та протиправними, оскільки надала в органи ПФУ документи, що свідчать про наявність у позивача необхідного стажу у вказаний період.

В своєму рішенні про відмову у перерахунку пенсії відповідач помилково прирівнює позивача до фізичної особи підприємця, у зв`язку з чим невірно підходить до обчислення стажу та заробітку позивачу з грудня 1994 року по грудень 1998 року.

Згідно із довідкою від 24.06.2025 р. № 60410/6/04-36-24-17-16 Державна Податкова Інспекція роз`яснює, що ОСОБА_1 знаходилась на податковому обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (самозайнята особа).

Зазначений період не було зараховано до стажу вислуги років, з чим позивач не погоджується, тому звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою від 31 грудня 2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ухвали від 01 грудня 2025 року на адресу суду від 31 грудня 2025 року відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві відповідач позов не визнав та зазначив, що Страховий стаж позивача до перерахунку врахований по 31.12.2024 року та становить 34 роки 04 місяці 11 днів. До заяви на перерахунок пенсії позивач додала довідку про перебування на податковому обліку №60410/6/04-36-24-17-16 від 24.06.2025 року з 02.12.1993 року, видану Головним управління ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків. Разом з тим, в наданих позивачем до заяви про перерахунок пенсії документах, відсутні документи про сплату страхових внесків.

Враховуючи вищезазначене, позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії в зв`язку з відсутністю законних на те підстав.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.6 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

22.09.2025 року позивач звернулась через вебпортал електронних послуг ПФУ до органів Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії, а саме: про зарахування до страхового стажу періоди роботи з 01.12.1993 року по 31.12.1998 року, самозайнятою особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокат, до заяви про перерахунок ОСОБА_1 додала довідку від 24.06.2025 р. № 60410/6/04-36-24-17-16, видану Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області, про перебування позивача на податковому обліку як самозайнята особа починаючи з 02.12.1993 року по 31.12.1998 року і здійснення діяльність на загальній системі оподаткування.

30.09.2025 року рішенням № 047250024415 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (за принципом екстериторіальності), ОСОБА_1 було відмовлено (копія рішення прикладається) в перерахунку пенсії з наступних підстав: відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків. В наданих заявницею, до заяви про перерахунок пенсії документах, відсутні документи про сплату страхових внесків.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у перерахунку пенсії за віком, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-VI передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 4 Закону №1058-VI закріплено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з частиною 1 статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу.

Суд встановив, що на виконання положень прийнятого Закону України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 року, ОСОБА_1 , 01.12.1993 року була відрахована з Дніпропетровської обласної колегії адвокатів згідно наказу 27 від 11.01.1994 року в зв`язку з переходом на індивідуальну трудову діяльність. І з 01.12.1993 року на підставі розпорядження №115 від 16.11.1993 року перейшла на індивідуальну адвокатську діяльність в складі Нікопольської міської асоціації адвокатів (витяг з ЄДРПОУ прикладається).

Відповідно до листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 24.06.2025 р. № 60410/6/04-36-24-17-16 позивач з 02.12.1993 року по 31.01.2025 року перебувала на обліку в ГУ ДПС Дніпропетровської області, Нікопольська ДПІ (м.Нікополь) як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. З моменту реєстрації по 31.12.1998 року здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування. Так само в вищезазначеному листі органів ДПС зазначено, що згідно до ст.ст.269 та 292 «Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» затвердженого наказом МЮ України від 12.04.2012 р. №578/5, термін зберігання документів (акти, довідки, відомості, платіжні реєстри, довіреності, листи) про надходження податків і зборів (обов`язкових платежів) у бюджети та державні цільові фонди та особових рахунків платників податків і зборів (обов`язкових платежів) становить 5 років. Отже органи ДПС надати інформацію щодо нарахованих та сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Позивача за період з 01.12.1993 р. по31.12.1998 р. не мають можливості.

Ураховуючи положення частини 3 статті 44 та частини 1 статті 64 Закону №1058-IV відповідач-2 наділений повноваженнями вимагати від державних органів та безкоштовно отримувати документи та відомості, необхідні для призначення пенсії у разі неподання таких заявником.

Відсутність належних, достатніх та допустимих доказів наявності заборгованості позивача перед податковим або пенсійним органами, а також факт реєстрації припинення підприємницької діяльності, підтверджують сплату всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності. Оскільки ж адміністрування сплати страхових внесків (єдиного внеску) покладено на відповідний державний орган, то особа не може нести відповідальність за наповнення реєстру застрахованих осіб.

З огляду на наявні у матеріалах справи свідоцтва, листи-відповіді та відсутності інформації про заборгованість позивача за платежами до Пенсійного фонду України, суд вважає, про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з з 01.12.1993 по 31.12.1998 року.

За встановлених фактичних обставин та оцінки поданих позивачем до заяви про призначення пенсії за віком документів, суд виснує про безпідставність не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з 01.12.1993 по 31.12.1998 року, як самозайнятої особи адвоката.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказані вимоги щодо доказування правомірності спірного рішення не виконав.

Доводи відповідача про правомірність спірного рішення спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства.

Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, суд зробив висновок, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №№047250024415 від 30.09.2025 р. щодо відмови у перерахунку пенсії, а саме: не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.12.1993 по 31.12.1998 р. як самозайнятої особи - адвоката до страхового стажу є протиправним.

Друга позовна вимога є похідною від першої та підлягає до задоволення шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи з 01.12.1993 по 31.12.1998 року, як самозайнятої особи адвоката та здійснити перерахунок призначеної пенсії за віком з врахуванням повного страхового стажу.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності, суд зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів порівну понесені позивачем судові витрати у вигляді 1211,20 грн судового збору, сплаченого за квитанцією від 29.12.2025.

Керуючись ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, Зодчих, 22 ЄДРПОУ 13322403), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26 ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №№047250024415 від 30.09.2025 р. щодо відмови у перерахунку пенсії, а саме не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.12.1993 по 31.12.1998 р. як самозайнятої особи - адвоката до страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), періоди роботи з 01.12.1993 по 31.12.1998 року як самозайнятої особи адвоката та здійснити перерахунок призначеної пенсії за віком з врахуванням повного страхового стажу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, Зодчих, 22 ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1211, 20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук