Рішення № 134861255, 11.02.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року Справа № 160/28949/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

за участі секретаря судового засідання Буснюк В.В.

за участю:

представника відповідача Сліпець С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/28949/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астион» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

07.10.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Астион» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області: податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2025 року №0338612302, яким ТОВ «Астион» збільшено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 231 368,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 57 842,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2025 року №0338632302, згідно якого ТОВ «Астион» визначено грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб у виді штрафних санкцій в розмірі 5 780,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2025 року №0345300702, яким ТОВ «Астион» збільшено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства в розмірі 104 567 264,00 грн. і нараховано штрафні санкції в сумі 26 141 816,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2025 року №0345610709, яким ТОВ «Астион» за порушення вимог валютного законодавства нараховано пеню в сумі 11 141,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем податкового та валютного законодавства. Позивач реалізував придбаний у іноземних постачальників товар на адресу покупців, що підтверджується необхідними первинними документами, які підлягають врахуванню як в бухгалтерському так і податковому обліку. Відповідальність суб`єкта господарювання має індивідуальний характер, отже застосування до позивача негативних наслідків за можливе порушення податкового чи іншого законодавства іншими платниками податку є неправомірним. Вважає, що прийняті на підставі висновків акту перевірки податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

31.10.2025 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Так, 03.03.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено наказ №1421-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Астион»». З 26.03.2025 року по 15.04.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Астион», за результатами якої відповідачем складено акт від 22.04.2025 року №1812/04-36-07-02/45002123 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Астион» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.03.2023 року по 31.12.2024 року». Перевіркою встановлено порушення позивачем ряду вимог податкового та валютного законодавства, та на підставі акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Відповідач під час перевірки позивача дійшов до висновку, що позивач здійснював нереальні угоди з рядом підприємств-покупців, оскільки відсутні необхідні первинні документи, зокрема товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, сертифікати якості; у покупців відсутні матеріальні та трудові ресурси для здійснення оформлених господарських операцій; наявні кримінальні провадження та вироки суду в кримінальних справах у відношенні контрагентів-покупців продукції. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

25.11.2025 року відповідачем надано додаткові пояснення в яких акцентовано увагу на змісті вироків та ухвал суду щодо контрагентів позивача та надано такі судові рішення до матеріалів справи. Відповідач підтримав позицію зазначену в відзиві на позовну заяву та надав додаткові пояснення які підтверджують нереальність здійснених господарських операцій.

09.12.2025 року відповідачем надано додаткові пояснення, в яких він підтримав позицію зазначену в відзиві на позовну заяву та надав додаткові пояснення які підтверджують нереальність здійснених господарських операцій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання 11.02.2026 року не з`явилась, надала клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача 11.02.2026 року у судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Астион» зареєстроване в якості юридичної особи 31.03.2023 року за місцем реєстрації: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Журналістів, буд. 13, кімната 116 та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Основним видом діяльності ТОВ «Астион» за КВЕД 46.38 є оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.

03.03.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено наказ №1421-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Астион»», яким вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Астион» з 26.03.2025 року тривалістю 10 робочих днів за період діяльності 31.03.2023 року - 31.12.2024 з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством.

Наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.04.2025 року №2323-п «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Астион»» продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Астион»» на 5 робочих днів з 09.04.2025 року.

З 26.03.2025 року по 15.04.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Астион».

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 22.04.2025 року №1812/04-36-07-02/45002123 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Астион» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.03.2023 року по 31.12.2024 року».

Документальною плановою перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Астион»:

1.п.44.1 ст.44,п.п.134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 104567264 грн., у тому числі за 2023 рік на суму 23401421 грн., за 2024 рік на суму 81165843 грн.;

2.п.103.4, 103.10 ст. 103, п.п. 141.4.1, 141.4.2, 141.4.4 п. 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, у зв`язку з тим, що підприємством ТОВ «Астион» не задекларовано доходи нерезидентів UAB VPA LOGISTIC (Литовська Республіка), UAB DOSENT TECHNOLOGY (Литовська Республіка), UAB NORDNIX (Литовська Республіка), UAB NORVEKA (Литовська Республіка), TIMTRANS SP.Z.O.O (Республіка Польща) із джерелом їх походження з України у вигляді фрахту, що призвело до заниження податку з доходів нерезидента (код бюджетної класифікації 11020500 податок на прибуток іноземних юридичних осіб) всього у сумі 231368 грн., у тому числі за 4 квартал 2023 року на суму 10344 грн., за 1 квартал 2024 року на суму 4948 грн., за 2 квартал 2024 року на суму 48197 грн., за 3 квартал 2024 року на суму 82439 грн., за 4 квартал 2024 року на суму 40903 грн.;

3.п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 46.1 ст. 46, п. 49.18 ст. 49, п. 103.9 ст. 103, пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, в частині неподання до податкового органу за місцем реєстрації платника податків Розрахунків (звітів) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, Додатків ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, які являються невід`ємною її частиною, а саме за 2023 рік (1ПН), за 1 квартал 2024 року (2ПН), за півріччя 2024 року (4ПН), за 3 квартали 2024 року (5ПН), за 2024 рік (5ПН) по нерезидентам UAB VPA LOGISTIC (Литовська Республіка), UAB DOSENT TECHNOLOGY (Литовська Республіка), UAB NORDNIX (Литовська Республіка), UAB NORVEKA (Литовська Республіка), TIMTRANS SP.Z.O.O (Республіка Польща), за що передбачається штрафна санкція відповідно до вимог п. 120.1 статті 120 Податкового кодексу України;

4.пп.49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та пункту 4 розділу 4 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 13 січня 2015 року №4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за №111/26556, в редакції наказу Мінфіну від 15.12.2020 року №773, що призвело до подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку на загальну суму 1550000 грн., у тому числі за 2 квартал 2023 року у сумі 280000 грн., за 3 квартал 2023 року у сумі 230000 грн., за 4 квартал 2023 року у сумі 490000 грн., за 1 квартал 2024 року у сумі 520000 грн., за 2 квартал 2024 року у сумі 30000 грн.;

5. ч.3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів, укладених з компаніями нерезидентами у періоді з 31.03.2023 по 31.12.2024, а саме: за контрактом від 20.10.2023 року №20102023, укладеним ТОВ «Астион» (Україна) з нерезидентом компанією «MARINE LIMITED», Нова Зеландія, в частині несвоєчасного отримання від нерезидента авансових платежів, перерахованих за товар; контрактом від 06.06.2024 року №060624, укладеним ТОВ «Астион» (Україна) з нерезидентом компанією «PACIFIC SEAFOOD GROUP», США, в частині несвоєчасного отримання від нерезидента товару, за що згідно з ч.5 ст. 13 Закону України №2473-VIII нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Не погодившись з висновками перевірки, позивачем 23.04.2025 року направлено заперечення на акт від 22.04.2025 року №1812/04-36-07-02/45002123 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Астион» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.03.2023 року по 31.12.2024 року» з долученими до нього додатками.

16.06.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано відповідь на заперечення в якій зазначено про правомірність висновків акту перевірки від 22.04.2025 року №1812/04-36-07-02/45002123 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Астион» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.03.2023 року по 31.12.2024 року», відповідність їх нормам чинного законодавства та залишення заперечень ТОВ «Астион» без задоволення.

На підставі акту перевірки від 22.04.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено наступні податкові повідомлення- рішення: податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2025 року №0338612302, яким ТОВ «Астион» збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 231368,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 57842,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2025 року №0338632302, згідно якого ТОВ «Астион» визначено грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб у виді штрафних санкцій в розмірі 5780,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2025 року №0345300702, яким ТОВ «Астион» збільшено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства в розмірі 104567 264,00 грн. і нараховано штрафні санкції в сумі 26141816,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2025 року №0345610709, яким ТОВ «Астион» за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства нараховано пеню в сумі 11 141,75 грн.

09.07.2025 року ТОВ «Астион» подано скаргу до Державної податкової служби на прийняті податкові повідомлення-рішення в якій підприємство просило скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення 17 червня 2025 року №0338612302, №0338632302 та від 19 червня 2025 року №0345300702, №0345610709.

09.09.2025 року Державна податкова служба України прийняла рішення за результатами розгляду скарги позивача та вирішила скаргу залишити без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 17 червня 2025 року №0338612302, №0338632302 та від 19 червня 2025 року №0345300702, №0345610709 залишити без змін.

Незгода позивача з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 17 червня 2025 року №0338612302, №0338632302 та від 19 червня 2025 року №0345300702, №0345610709 стала підставою для звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду.

Отже, правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 17 червня 2025 року №0338612302, №0338632302 та від 19 червня 2025 року №0345300702, №0345610709 є спором переданим на вирішення до адміністративного суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно підпункту 75.1.2 пункту 75.2 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно з абзацом 1 пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В даному випадку, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку якою встановлено, зокрема порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток.

Згідно з положенням пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в України визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно частини 1 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Із наведеного вбачається, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні доходів, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Із змісту статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення доходів та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

В даному випадку, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення, яким донараховано податок на прибуток слугували висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок не підтвердження при проведенні перевірки реальності угод по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентами - покупцями, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 104567264 грн.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2025 року №0345300702, яким ТОВ «Астион» збільшено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства в розмірі 104567264,00 грн. і нараховано штрафні санкції в сумі 26141816,00 грн., суд встановив та зазначає наступне.

Так, підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про порушення ТОВ «Астион» пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 104567264 грн., у тому числі за 2023 рік на суму 23401421 грн., за 2024 рік на суму 81165843 грн.

Суд не погоджується з наведеними висновками відповідача, вважає їх необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та передчасними, з наступних підстав.

Перевіряючими при проведенні перевірки згідно наданих первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку було встановлено наявність взаємовідносин позивача з ТОВ «Трейк Біз», ТОВ «Зерноторгпостач Груп», ТОВ «Трастком Групп» та на підставі аналізу первинних бухгалтерських документів і наявних даних інформаційних ресурсів ДПС України зроблено висновок про непідтвердження факту реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Астион» та ТОВ «Трейк Біз», ТОВ «Зерноторгпостач Груп» та ТОВ «Трастком Групп».

В даному випадку як при проведенні перевірки так і судом встановлено укладання ТОВ «Астион» з ТОВ «Трейк Біз» договору поставки №08/06 від 08.06.2023 року, предметом якого є постачання товару, під яким слід розуміти продукти харчування, назва, асортимент і кількість яких визначається у накладних, рахунках, або специфікаціях, котрі являються невід`ємною частиною даного договору.

ТОВ «Астион» здійснило постачання продукції та виписало на адресу контрагента видаткові накладні на загальну суму 147821176,10 грн., перелік яких наведено на сторінках 9-11 акту перевірки.

Оплата здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування ТОВ «Трейк Біз» грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Астион» у загальній сумі 149322956,10 грн. Повернення авансу здійснювалось у безготівковій формі шляхом перерахування ТОВ «Астион» на поточний рахунок ТОВ «Трейк Біз» грошових коштів у розмірі 1501780 грн.

При цьому, перевіркою було встановлено, що ТОВ «Астион» не мало можливості реалізувати швидкопсувний товар на адресу ТОВ «Трейк Біз» у зв`язку з тим, що дане підприємство фактично не проводило господарську діяльність, а було створене та використовувалось з метою лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для надання податкової вигоди на користь третіх осіб, оскільки: наявний вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2024 року у справі №761/24603/24, на балансі відсутні основні засоби, транспортні засоби, нерухомість, складські приміщення та спеціальне обладнання для зберігання риби та морепродуктів, відсутні об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП, неможливість довготривалого зберігання, відсутність реалізації придбаного товару протягом 2023-2024 років, відсутність товарно-транспортних накладних, сертифікатів, довіреностей, відсутність трудових ресурсів, неподання податкової звітності.

Враховуючи зазначене, відповідачем зроблено висновок, що дані операції не можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані не у відповідності з їх дійсною економічною метою. Вважає, що сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єкта господарювання, задіяних у ланцюгу, свідчить про те, що метою його функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди третіми особами, а первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції між ТОВ «Астион» та ТОВ «Трейк Біз», які спрямовані на документальне оформлення постачання товарів а не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Отже, операції з постачання ТОВ «Астион» на адресу ТОВ «Трейк Біз» реально не відбувались і мало місце лише документальне оформлення зазначених операцій всупереч діючому законодавству, тобто товари були реалізовані ТОВ «Астион» іншим невстановленим особам (кінцевим покупцям).

Також, як при проведенні перевірки так і судом встановлено, що 26.10.2023 року між позивачем та ТОВ «Трейк Біз» укладено договір №26.10 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно якого позикодавець (ТОВ «Трейк Біз») зобов`язується надати позичальнику (ТОВ «Астион») грошові кошти у розмірі 1502130 грн., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Враховуючи додаткову угоду до договору №1 від 25.10.2024 року строк повернення позики становить до 25.10.2025 року.

Також встановлено, що 21.11.2023 року між позивачем та ТОВ «Трейк Біз» укладено договір №21.11 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно якого позикодавець (ТОВ «Трейк Біз») зобов`язується надати позичальнику (ТОВ «Астион») грошові кошти у розмірі 2500300 грн., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Враховуючи додаткову угоду до договору №2 від 20.11.2024 року строк повернення позики становить до 20.11.2025 року.

06.12.2023 року між позивачем та ТОВ «Трейк Біз» укладено договір №06.12 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно якого позикодавець (ТОВ «Трейк Біз») зобов`язується надати позичальнику (ТОВ «Астион») грошові кошти у розмірі 2000400 грн., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Враховуючи додаткову угоду до договору №3 від 05.12.2024 року строк повернення позики становить до 05.12.2025 року.

Також встановлено, що 11.06.2024 року між позивачем та ТОВ «Трейк Біз» укладено договір №11.06.02 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно якого позикодавець (ТОВ «Трейк Біз») зобов`язується надати позичальнику (ТОВ «Астион») грошові кошти у розмірі 547308,20 грн., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Враховуючи додаткову угоду до договору №4 від 01.01.2025 року строк повернення позики становить до 31.12.2025 року.

13.06.2024 року між позивачем та ТОВ «Трейк Біз» укладено договір №13.06.01 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно якого позикодавець (ТОВ «Трейк Біз») зобов`язується надати позичальнику (ТОВ «Астион») грошові кошти у розмірі 500774,25 грн., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Враховуючи додаткову угоду до договору №5 від 01.01.2025 року строк повернення позики становить до 31.12.2025 року.

При перевірці встановлено, що надання поворотної фінансової допомоги здійснювалось у безготівковій формі шляхом перерахування ТОВ «Трейк Біз» грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Астион» у загальному розмірі 7050729,05 грн та станом на 31.12.2024 року такі кошти повернуті не були.

Враховуючи наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2024 року у справі №761/24603/24, відповідачем зроблено висновок, що первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції між ТОВ «Астион» і ТОВ «Трейк Біз», а отже такі операції з надання ТОВ «Трейк Біз» поворотної фінансової допомоги ТОВ «Астион» мають лише формальне документальне оформлення, оскільки є удаваним правочином та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, внаслідок чого позивачем занижено доходи від будь-якої діяльності на загальну суму 7050729 грн.

Також, судом встановлено укладання ТОВ «Астион» з ТОВ «Зерноторгпостач Груп» договору поставки №01/05-1 від 01.05.2023 року, предметом якого є постачання товару під яким слід розуміти продукти харчування, назва, асортимент і кількість яких зазначається в накладних, рахунках, або специфікаціях, котрі являються невід`ємною частиною даного договору.

У період з 23.05.2023 року по 28.08.2023 року позивачем було поставлено на адресу ТОВ «Зерноторгпостач Груп» товару на загальну суму 9045750 грн., що підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведено на сторінці 27 акту перевірки.

Оплата здійснена у безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ «Астион» у сумі 9882750 грн., аванс повернуто у сумі 837000 грн.

Оскільки ТОВ «Астион» не було надано до перевірки товарно-транспортні накладні, сертифікати якості товару, довіреності на отримання товару, враховуючи віднесення ТОВ «Зерноторгпостач Груп» до ризикових та наявне у відношенні нього кримінальне провадження, відсутність можливості тривалого зберігання, часткову реалізацію продукції та часткову відсутність декларування, відповідач дійшов висновку про те, що дані операції не можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податку , оскільки для цілей оподаткування враховані не у відповідності з їх дійсною економічною метою; сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єкта господарювання, заявлених у ланцюгу, свідчать про те, що метою його функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди; первинні документи свідчать про відсутність факту вчинення господарської операції між ТОВ «Астион» та ТОВ «Зерноторгпостач Груп»; операції спрямовані на документальне оформлення постачання товарів та не спрямовані на настання наслідків, що обумовлені ними, отже такі операції реально не відбулись, а товари було реалізовано позивачем іншим невстановленим особам (кінцевим покупцям).

Також, судом встановлено укладання ТОВ «Астион» з ТОВ «Трастком Груп» договору поставки №20/10-24 від 20.10.2024 року, предметом якого є постачання товару під яким слід розуміти продукти харчування, назва, асортимент і кількість яких зазначається в накладних, рахунках, або специфікаціях, котрі являються невід`ємною частиною даного договору.

У період з 28.10.2024 року по 28.11.2024 року позивачем було поставлено на адресу ТОВ «Трастком Груп» товару на загальну суму 1800000 грн., що підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведено на сторінці 35 акту перевірки.

Оплата здійснена у безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ «Астион» у сумі 1800000 грн. Станом на 31.12.2024 року заборгованість відсутня.

Оскільки ТОВ «Астион» не було надано до перевірки товарно-транспортні накладні, сертифікати якості товару, довіреності на отримання товару, враховуючи наявне кримінальне провадження, відсутність можливості тривалого зберігання, відсутність реалізації продукції, відсутність декларування, відповідач дійшов висновку про те, що дані операції не можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податку , оскільки для цілей оподаткування враховані не у відповідності з їх дійсною економічною метою; сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єкта господарювання, заявлених у ланцюгу, свідчать про те, що метою його функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди; первинні документи свідчать про відсутність факту вчинення господарської операції між ТОВ «Астион» та ТОВ «Трастком Груп», операції спрямовані на документальне оформлення постачання товарів та не спрямовані на настання наслідків, що обумовлені ними, отже такі операції реально не відбулись, а товари було реалізовано позивачем іншим невстановленим особам (кінцевим покупцям).

Також судом встановлено наявність господарських взаємовідносин ТОВ «Астион» з наступними контрагентами та угодами: з ТОВ «Бергамо Стайл» на підставі договору поставки №25/08-1 від 20.08.2023 року; з ТОВ «Стрейдж Алс» на підставі договору поставки №08/03 від 08.03.2024 року; з ТОВ «Максвел Прод» на підставі договору поставки №2902/1 від 29.02.2024 року; з ТОВ «Голд Лонд» на підставі договору поставки №20/06 від 20.06.2023 року; з ТОВ «Елоді» на підставі договору поставки №01/07 від 01.07.2023 року; з ТОВ «Глобіс Спектр» на підставі договору поставки №22/09-24 від 22.09.2024 року; з ТОВ «Вінстрейф» на підставі договору поставки №08/08 від 08.09.2024 року; з ТОВ «Есбер» на підставі договору поставки №01/11-1 від 01.11.2023 року; з ТОВ «Карт Ден» на підставі договору поставки №08/06 від 08.06.2023 року; з ТОВ «Укрпрофінанс» на підставі договору поставки №15/05-1 від 13.05.2024 року; з ТОВ «Технолодж» на підставі договору поставки №10/12 від 13.12.2023 року; з ТОВ «Тіт Груп» на підставі договору поставки №08/01-1 від 08.01.2024 року; з ТОВ «Ініціатива Плюс» на підставі договору поставки №04/08-02 від 04.08.2023 року; з ТОВ «Орлан Капітал»» на підставі договору поставки №30/11-1 від 30.11.2023 року; з ТОВ «Діалонг» на підставі договору поставки №0102/1 від 08.02.2024 року; з ТОВ «Фреш Мікс» на підставі договору поставки №1103/1 від 11.03.2024 року; з ТОВ «Цайнтек» на підставі договору поставки №0811/1 від 08.11.2023 року; з ФГ «Агро-Спектор» на підставі договору поставки №15/10/24-2 від 15.10.2024 року; з ТОВ «Конт-Тайм» на підставі договору поставки №30/10 від 30.10.2024 року; з ТОВ «Файнс» на підставі договору поставки №10/04 від 10.04.2023 року; з ТОВ «Стрітанд» на підставі договору поставки №01/04 від 01.04.2024 року; з ТОВ «Мілоун» на підставі договору поставки №05/10-24 від 05.10.2024 року; з ТОВ «Марло» на підставі договору поставки №1601/1 від 16.01.2024 року; з ТОВ «ТД «Софтбуд» на підставі договору поставки №10/12 від 10.12.2024 року; з ТОВ «Редфорд Капітал» на підставі договору поставки №11/10-1 від 11.10.2023 року; з ТОВ «Мідаф трейд логістік» на підставі договору поставки №15/09 від 15.09.2024 року; з ТОВ «Артвин Коль ЛТД» на підставі договору поставки №212/1 від 20.12.2023 року; з ТОВ «Данкер ЛТД» на підставі договору поставки №0911/1 від 09.11.2023 року; з ТОВ «Вояжер Торг» на підставі договору поставки №159 від 08.11.2023 року; з ТОВ «Агрохімопт» на підставі договору поставки №20/11 від 11.11.2024 року; з ТОВ «Квінріс» на підставі договору поставки №12 від 22.11.2023 року; з ТОВ «Валіріум» на підставі договору поставки №18 від 27.11.2023 року; з ТОВ «Спецпостач» на підставі договору поставки №16/12-1 від 16.12.2023 року; з ТОВ «Сіті -Сейл ЛТД» на підставі договору поставки №80 від 19.10.2023 року; з ТОВ «Дніпро-Сіті Естейт» на підставі договору поставки №б/н від 09.09.2024 року; з ТОВ «Агроспецторг 2020» на підставі договору поставки №1289 від 01.03.2024 року; з ТОВ «Трайд Постач» на підставі договору поставки №04/06 від 04.06.2024 року; з ТОВ «Світ Логістік» на підставі договору поставки №17/12-1 від 17.12.2023 року; з ТОВ «Сендерс» на підставі договору поставки №03/12 від 03.12.2023 року; з ТОВ «Найліт» на підставі договору поставки №01/08-1 від 01.08.2023 року; з ТОВ «ТД Аграрні традиції» на підставі договору поставки №08/05 від 08.05.2024 року; з ТОВ «Юкмега» на підставі договору поставки №27/1 від 12.10.2023 року; з ТОВ «Техноформ про» на підставі договору поставки №01/08-2 від 01.08.2023 року; з ТОВ «Агроліга Таврійська» на підставі договору поставки №04/06 від 04.06.2024 року; з ТОВ «Укр Алекс Сервіс» на підставі договору поставки №20/10 від 20.10.2023 року; з ТОВ «Девіксон» на підставі договору поставки №21/12-1 від 21.12.2023 року; з ТОВ «Стромбуд» на підставі договору поставки №13/08 від 13.08.2024 року; з ТОВ «Продовольча компанія Тера Нова» на підставі договору поставки №02/07 від 02.07.2024 року; з ТОВ «Аріклей Груп» на підставі договору поставки №11 від 24.11.2023 року; з ТОВ «Юнайтед Глобалторг» на підставі договору поставки №0811/1 від 08.10.2023 року; з ТОВ «Санграно» на підставі договору поставки №21/12-1 від 21.12.2023 року; з ТОВ «Імпекс Логістік» на підставі договору поставки №01/10 від 01.10.2024 року; з ТОВ «Агротурс» на підставі договору поставки №14/12-1 від 14.12.2023 року; з ТОВ «Еля Голд» на підставі договору поставки №229/12 від 22.12.2023 року; з ТОВ «Дедлайн Сістем» на підставі договору поставки №15/08 від 15.08.2024 року; з ФГ «Урожай СЛ» на підставі договору поставки №08/10-3 від 08.10.2023 року; з ТОВ «Стілустронг» на підставі договору поставки №06/01-1 від 06.01.2024 року; з ТОВ «Опт-Роздріб Дистирибуція» на підставі договору поставки №11/12 від 11.12.2024 року; з ТОВ «Нівалс» на підставі договору поставки №13/12 від 13.12.2023 року; з ПП «СВФ «Агро-Лугань» на підставі договору поставки №30/10-1 від 30.10.2023 року; з ТОВ «Беталін» на підставі договору поставки №07/04-1 від 20.10.2023 року; з ТОВ «Українська продуктова корпорація» на підставі договору поставки №12/10 від 12.10.2023 року; з ТОВ «Регфілд» на підставі договору поставки №27/07 від 27.07.2024 року; з ТОВ «Каспій Агро» на підставі договору поставки №10/12 від 10.12.2023 року; з ТОВ «Ловел» на підставі договору поставки №0611/1 від 06.11.2023 року; з ТОВ «НПП Аіс » на підставі договору поставки №14/10-24 від 14.10.2024 року; з ТОВ «Легал Екстра» на підставі договору поставки №08/09 від 08.09.2024 року; з МПП «Торгова група «Статус» на підставі договору поставки №09/05-1 від 09.05.2024 року; з ТОВ «Мульті Продукт» на підставі договору поставки №11/12 від 11.12.2024 року; з ТОВ «Фудеко Люкс» на підставі договору поставки №25/11 від 25.11.2024 року; з ТОВ «Тисонер ЛТД» на підставі договору поставки №20/10-1 від 20.10.2023 року; з ТОВ «Транс Постач Ресурс» на підставі договору поставки №20/10-23 від 20.10.2023 року; з ТОВ «Фашн-Стайл-Центр» на підставі договору поставки №10/10 від 10.10.2023 року; з ТОВ «Ліра-Агро маркет» на підставі договору поставки №10/12 від 10.12.2024 року.

Постачання ТОВ «Астион» на адресу вказаних контрагентів підтверджується видатковими накладними, які були надані до перевірки та їх перелік відображено в додатках до акту перевірки.

Розрахунки було здійснено у безготівковій формі, на підставі виписаних позивачем рахунків, на розрахункові рахунки позивача, що також зазначено в акті перевірки в розрізі кожного контрагента, заборгованість відсутня.

Відповідачем по всім вказаним контрагентам зроблено аналогічний висновок, що дані операції не можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані не у відповідності з їх дійсною економічною метою. Вважає, що сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єкта господарювання, задіяних у ланцюгу, свідчить про те, що метою його функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди третіми особами, а первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції між ТОВ «Астион» та вказаними контрагентами, які спрямовані на документальне оформлення постачання товарів, а не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Отже, операції з постачання ТОВ «Астион» на адресу зазначених товариств реально не відбувались і мало місце лише документальне оформлення зазначених операцій всупереч діючому законодавству, тобто товари були реалізовані ТОВ «Астион» іншим невстановленим особам (кінцевим покупцям).

Підставою для таких висновків слугували аналогічні підстави, а саме: ТОВ «Астион» не було надано до перевірки товарно-транспортні накладні, сертифікати якості товару, довіреності на отримання товару, наявні кримінальні провадження, відсутність можливості тривалого зберігання, відсутність реалізації продукції, відсутність декларування (часткове декларування), відсутність засобів та трудових ресурсів, засновки контрагентів є засновниками інших суб`єктів господарської діяльності, недоліки окремих первинних документів.

В свою чергу, з досліджених в судовому засіданні первинних документів судом встановлено, що такі документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, такі первинні документи мають бути враховані як в податковому так і в бухгалтерському обліку позивача, зокрема при формуванні податку на прибуток.

При цьому, судом не приймаються посилання відповідача на недоліки при оформленні видаткових накладних, як доказ нереальності угод, оскільки певні недоліки в оформленні первинних документів не можуть безперечно свідчити про нереальність угод, якщо з інших даних вбачається рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв`язок між фактом придбання (продажу) товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та підтверджується наявними доказами.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію з даного питання, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 810/2202/16).

Також, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, як доказ нереальності угод, за відсутності яких, на переконання відповідача, неможливо підтвердити факт перевезення товарів оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже така є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому, її відсутність не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, за умови її підтвердження іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, які в повному обсязі були надані платником податків як під час проведеної перевірки так і суду.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 11.09.2018 в адміністративних справах №820/477/18, №815/6105/17.

Отже, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини саме придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Щодо відсутності довіреностей суд зазначає, що довіреності на отримання товару не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містять відомостей про господарську операцію, ненадання платником податків у спірних правовідносинах довіреностей на отримання товару не може свідчити про відсутність реального здійснення господарських операцій.

При цьому, судом враховується і та обставини, що такі довіреності, мають бути пред`явлені покупцем при отриманні товару на складі саме продавця, а не на власному складі покупця.

Відповідачем по всім договорам постачання зазначено що товар постачається на склад покупця, проте значна кількість договорів містить умову постачання склад продавця, з зазначенням про право на вивезення товару покупцем власним транспортом.

В той же час, відповідач зазначаючи ідентичні умови договір в акті перевірки, не врахував що умови таких договорів в частині умов постачання відрізняються.

Під час розгляду справи судом встановлено, що значна частина договорів з контрагентами містить умови постачання склад продавця м. Дніпро, вул. Журналістів, 13.

Наявність такої умови постачання, наряду з зазначенням можливість вивезення товару покупцем власним транспортом, не зобов`язує позивача мати товарно-транспортні накладні, оскільки не приймає участі в процедурі транспортування.

Наявність у користуванні позивача складу за вказаною адресою підтверджується договором з ТОВ «Рідо» від 06.06.2023 року №1-06 суборенди об`єкта нерухомості, договором з ТОВ «Рістер» від 14.07.2023 року №12-07 суборенди об`єкта нерухомості, а виконання робіт по навантаженню та розвантаженню на вказаному об`єкті здійснюється на підставі договору з ТОВ «Мірітекс-Груп» №1-06 від 06.06.2023 року.

Також суд зазначає, сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання платником податків у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення та не може свідчити про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 серпня 2020 року справі №520/4829/19.

В той же час, позивач реалізовує товар, який постачався на умовах зовнішньоекономічних договорів та на кожну партію товару, отриманого від іноземного постачальника товару, у нього були наявні сертифікати якості продукції, надані до матеріалів справи разом з митними деклараціями.

В свою чергу, наявність сертифікатів якості, про відсутність яких вказує відповідач має бути перевірена саме у покупця, який повинен був їх отримати разом з товаром, а не у продавця продукції, який як було зазначено такі сертифікати має.

Щодо відсутності матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача, факту реалізації (повної та часткової), як підстави для висновку про нереальність угод, суд зазначає наступне

Так, контролюючий орган в акті перевірки як на підставу нереальності господарських операцій зазначає про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, а також відсутність реалізації відповідної продукції контрагентами покупцями, яка була отримана від ТОВ «Астион».

Між тим, відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренди персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Зазначена правова позиція є усталеною та неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 10.11.2020 у справі №440/3779/18.

Також, суд звертає увагу, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарських операціях, які укладалися за ланцюгом між наступними покупцями. Відносини між учасниками наступних ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між першим у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість, що доводить додаткове не передбачене законом обтяження, у межах спірних відносин позивача, як платника податку.

Таким чином, у ТОВ «Астион» відсутній обов`язок щодо перевірки контрагентів на наявність достатніх трудових та матеріальних ресурсів, та, окрім іншого, крізь призму індивідуальної відповідальності платника податків ТОВ «Астион» не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів.

Помилковим вважає суд посилання відповідача на відсутність подання звітності, або часткове її подання контрагентами позивача, як на ознаку нереальності операцій, оскільки позивач є окремою юридичною особою та не може впливати на виконання своїх обов`язків контрагентами. Відповідно відповідальність за неподання звітності несе виключно особа яка допустила протиправні дії та така відповідальність, або негативні наслідки не можуть розповсюджуватись на позивача.

Дослідивши надані позивачем документи та надаючи правову оцінку доводам відповідача, суд враховує, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій зроблені виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Верховний Суд в постанові від 24.06.2020 (справа №826/23538/15) зазначив, що висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснені на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація також носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є достатнім доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

При цьому, податковий орган посилаючись на наявну податкову інформацію не надав жодних доказів її наявності, в той час як висновки про відсутність у покупців трудових та матеріальних ресурсів, відсутність звітування та реалізації грунтується саме на такій інформації.

Також, відповідачем не було здійснено жодних дій щодо встановлення обставин господарських операцій позивача з його покупцями, зокрема шляхом проведення звірок, перевірок, направлення запитів.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв`язок між фактом продажу товарів і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ТОВ «Астион» та його контрагентами, та як наслідок заниження податку на прибуток.

Враховуючи зазначене, на переконання суду, господарські операції між ТОВ «Астион» та його контрагентами є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «Астион» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Надаючи оцінку посиланням відповідача на наявність кримінальних проваджень та вироків суду щодо контрагентів позивача та тих, в яких такі контрагенти фігурували суд зазначає наступне.

Так, формуючи висновки про нереальність господарських операцій позивача з окремими контрагентами-покупцями перевірячими було враховано та зазначено в акті перевірки, що аналізом судових ухвал, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що:

у провадженні ТУ БЕБ у Полтавській області знаходиться кримінальне провадження від 24.03.2023 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 212 КК України, серед підприємств-фігурантів кримінального провадження є ТОВ «Альбакор» зазначене як СГ з ознаками фіктивності, яке використовувалось для конвертації коштів та проводило операції з транзиту коштів зокрема товариствам «Бергамо стайл», «Стейдж Алс», «Елоді», «Ініціатива Плюс», «Світ Логістік»;

у провадженні БЕБ України знаходиться кримінальне провадження від 03.08.2022 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України, фігурантом кримінального провадження є ТОВ «Нова Постач», яке проводило придбання товарно-матеріальних ціностей у ймовірно ризикових СГ, зокрема по ланцюгу постачання задіяно ТОВ «Максвелл Прод»;

у провадженні ГУ ДФС у Кіровоградській області знаходиться кримінальне провадження від 23.12.2020 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, одним з фігурантів кримінального провадження є ТОВ «Карт Ден»;

у провадженні Головного підрозділу БЕБ України знаходить кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №72023000210000081 від 22.11.2023 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 212 КК України, та в провадженні САП знаходиться кримінале провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52021000000000287 від 31.05.2021 року, за фактами вчинення кримінального правопорушення, передбачено ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 205-1, ч.3 ст. 212 КК України (зазначено щодо ФГ «Агро-Спектр»);

у провадженні ТУ БЕБ у Львівській області знаходиться кримінальне провадження №72024142200000005 від 25.06.2024 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, серед підприємств-фігурантів кримінального провадження є ТОВ «Джаст Агро», яке задіяне в схемі постачання сільськогосподарської продукції на експорт, походження якої не встановлено. Під час обшуків ТОВ «Джаст Агро» вилучено печатку ТОВ «ТД Аграрні традиції»;

у провадженні ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження №42021160000000649 від 24.12.2021 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, серед підприємств-фігурантів кримінального провадження є ТОВ «Агроліга Таврійська», зазначене як підприємство-постачальник сільськосподарської продукції, походження якої не підтверджено, та яка у подальшому була експортована ТОВ «Агрофірма Рокитне»;

у провадженні БЕБ України знаходиться кримінальне провадження №72023000120000045 від 15.05.2023 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 212 КК України, серед підприємств-фігурантів кримінального провадження є ТОВ «Девіксон» зазначене як одне з підприємств за рахунок якого ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське» сформувало податковий кредит за рахунок штучного ланцюга постачання, та у провадженні ГСУ НП України знаходиться кримінальне провадження №12023000000000338 від 23.02.2023 року за фактами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190, ч.3 ст. 209, ч.2 ст. 367 КК України, серед підприємств-фігурантів кримінального провадження ТОВ «Девіксон» зазначено як СГ з ознаками фіктивності, яке використовувалось для конвертації коштів від продажу підакцизної продукції (тютюнових виробів);

у провадженні ТУ БЕБ у Волинській області знаходиться кримінальне провадження №72023031150000009 від 04.08.2023 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, серед підприємств-фігурантів кримінального провадження є ТОВ «Санграно», яке зазначено як підприємство задіяне у схемі мінімізації податкових зобов`язань, маскування фіктивних фінансово-господарських операцій та переведення безготівкових коштів в готівку (конвертацію), у період 2022-2023 років, шляхом внесення до податкової та фінансової звітності завідомо неправдивих відомостей;

у провадженні СУ ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження №42022100000000544 від 27.10.2022 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, серед підприємств-фігурантів кримінального провадження є ТОВ «Українська продуктова корпорація», яке зазначено як одне з підприємств з ознаками ризиковості та транзитності за рахунок якого ТОВ «Архімагрі» сформувало податковий кредит та постачало товари продовольчої групи по завищеним цінам для структурних підрозділів Міністерства оборони України;

у провадженні ТУ БЕБ у Полтавській області знаходиться кримінальне провадження №72024171000000034 від 22.07.2024 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, серед підприємств-фігурантів кримінального провадження є ТОВ «Каспій Агро», яке зазначено як СГ з ознаками фіктивності, яке використовувалось для конвертації коштів.

Також, при встановленні результатів перевірки відповідачем було враховано вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2024 року у справі №761/24603/24, провадження №1/кп/761/3430/2024, за кримінальним провадженням №72024170000000026 від 28.06.2024 року передбаченим частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України та вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.02.2025 року у справі №638/2175/25 (кримінальне провадження №72025171000000005 від 31.012025 року).

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2024 року у справі №761/24603/24 ухвалено затвердити угоду про визнання винуватості від 28 червня 2024 року, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ України Полтавської обласної прокуратури, що здійснює повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_1 та підставі угоди про визнання винуватості від 28 червня 2024 року, обвинуваченого ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України та призначити йому основне покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.02.2025 року у справі №638/2175/25 (кримінальне провадження №72025171000000005 від 31.012025 року) затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 31 січня 2025 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ України Полтавської обласної прокуратури та обвинуваченою ОСОБА_2 по кримінальному провадженню №72025171000000005 від 31.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 205-1 ч. 2 КК України та ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205-1 ч. 2КК України та призначено її покарання, на підставі цього закону, у виді 3 років позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Надаючи оцінку висновкам відповідача щодо нереальності угод внаслідок наявності вироків суду та ухвал в яких вказуються контрагенти позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, наявні кримінальні провадження щодо суб`єктів господарювання-контрагентів позивача, або їх контрагентів по ланцюгу постачання, не є безумовним доказом того, що угоди з такими суб`єктами господарювання є нереальними. Зазначення контрагентів-покупців позивача в судових ухвалах без наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, не є обов`язковими для адміністративного суду.

В свою чергу наведені відповідачем в акті перевірки судові рішення та не містять інформації про протиправні дії чи бездіяльність саме ТОВ «Астион».

Щодо вироків Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2024 року у справі №761/24603/24 та Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.02.2025 року у справі №638/2175/25, судом враховується наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 викладено правову позицію стосовно того, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності (п. 91).

Незважаючи на те, що зазначений правовий висновок Великою Палатою Верховного Суду стосується вироку щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України «Фіктивне підприємництво», яка була виключена на підставі Закону № 101-IX від 18.09.2019, суд вважає за можливе врахувати такий підхід під час розгляду цієї справи, в якій надано копії вироків щодо посадової особи контрагента позивача за статтею 205-1 КК України «Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців».

Аналогічний підхід підтримано у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі № 440/12222/21.

Судом встановлено, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2024 року у справі №761/24603/24 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України, не містить жодних обставин, що стосуються дій або бездіяльності ТОВ «Астион», у тому числі у взаємовідносинах з ТОВ «Трейк Біз» та його керівником ОСОБА_1 .

Також, вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.02.2025 року у справі №638/2175/25 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України, не містить жодних обставин, що стосуються дій або бездіяльності ТОВ «Астион», у тому числі у взаємовідносинах з ТОВ «Трастком Групп» та його керівником ОСОБА_2 .

Отже, наявні вироки суду щодо посадових осіб контрагентів позивача не свідчать про нереальність угод з позивачем.

При цьому з огляду на наявні у матеріалах справи первинні та інші документи, які складені під час здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Трейк Біз» та ТОВ «Таском Групп», не вбачає підстав вважати, що операції не мали реального характеру.

Також суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 звернуто увагу на те, що немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 Податкового кодексу України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

Суд звертає увагу, що важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків (пункти 101, 102).

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов`язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов`язань за спірними правочинами, вчинені правочини об`єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податку на прибуток на підставі первинних документів у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентами, або порушення ними податкового законодавства, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на час здійснення господарської операції з продажу товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма покупцями товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді донарахування податку на прибуток за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування доходу у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких доходів.

Суд зазначає, що у позивача на час розгляду справи наявні первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагенти на час здійснення операцій перебували на обліку в податкових органах та не припинені, мають усі необхідні реквізити відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств. Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договорів, укладеними між позивачем та його контрагентами, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми отриманого доходу при формуванні податку на прибуток.

Таким чином, оскільки під час розгляду даної справи, судом встановлено факт реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами-покупцями, то висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток є необґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19 червня 2025 року №0345300702, яким ТОВ «Астион» збільшено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства в розмірі 104567264,00 грн. і нараховано штрафні санкції в сумі 26141816,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2025 року №0345610709, яким ТОВ «Астион» за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафна санкція, за порушення вимог валютного законодавства нараховано пеню в сумі 11 141,75 грн., суд враховує наступне.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» надано визначення термінам, де зовнішньоекономічна діяльність це діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами; зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності; імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб`єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає та встановлює Закон України «Про валюту і валютні операції».

Стаття 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначає особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно абзацу 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Частинами 5-7 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

У разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Відповідно до статей 6, 7, 15, 25, 44, 56 Закону України Про Національний банк України, статей 12, 13 Закону України Про валюту і валютні операції, з метою врегулювання порядку здійснення банками валютного нагляду за дотриманням резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів Правлінням Національного банку України затверджено Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів постановою від 02.01.2019 року №7.

Ця Інструкція встановлює порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України (далі - Національний банк) граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - граничні строки розрахунків) та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків .

Вимоги цієї Інструкції поширюються на операції з експорту та імпорту товарів, на які Національним банком встановлені граничні строки розрахунків, з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки та мінімальних граничних сум операцій, на які поширюються встановлені Національним банком граничні строки розрахунків.

Відповідно до підпункту 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції, банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Підпунктом 3 пункту 9 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 Імпорт, IM-41 Реімпорт, ІМ-51 Переробка на митній території, IM-72 Безмитна торгівля, IM-75 Відмова на користь держави, IM-76 Знищення або руйнування (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД).

Відповідно до статей 6, 7, 7-1, 15, 28, 30, 33, 44, 45, 46, 48, 56, 71 Закону України Про Національний банк України, статті 99 Конституції України, статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 Закону України Про валюту і валютні операції Правління Національного банку України постановою №5 від 02.01.2019 року затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, яке визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України (далі - Національний банк), порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Пунктом 21 розділу ІІ Положення встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

В той же час, згідно з пунктом 14-2 Постанови НБУ від 24.02.2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період воєнного стану» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Так, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок щодо порушення позивачем ч.3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів, укладених з компаніями нерезидентами у періоді з 31.03.2023 по 31.12.2024, а саме: за контрактом від 20.10.2023 року №20102023, укладеним ТОВ «Астион» (Україна) з нерезидентом компанією «MARINE LIMITED», Нова Зеландія, в частині несвоєчасного отримання від нерезидента авансових платежів, перерахованих за товар; контрактом від 06.06.2024 року №060624, укладеним ТОВ «Астион» (Україна) з нерезидентом компанією «PACIFIC SEAFOOD GROUP», США, в частині несвоєчасного отримання від нерезидента товару, за що згідно з ч.5 ст. 13 Закону України №2473-VIII нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

В свою чергу, судом встановлено, що 20.10.2023 року позивачем було укладено контракт №20102023 з нерезидентом компанією «MARINE FOODS LIMITED», Нова Зеландія на постачання продукції.

На виконання умов контракту від 20.10.2023 року №20102023 позивачем на валютний рахунок компанії «MARINE FOODS LIMITED» перераховано грошові кошти на загальну суму 120074 дол. США, що еквівалентно 4656397,13 грн.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем від вказаного контрагента отримано товару на суму 106610 доларів США, що еквівалентно 4163312,12 грн., а суму у розмірі 13464 дол. США повернуто на рахунок позивача і така сума надійшла з порушенням граничних термінів розрахунків.

Також, в акті перевірки зазначено, що відповідачем отримано інформацію від Національного банку України від 17.12.2024 року та від 17.01.2025 року про факти порушення ТОВ «Астион» вимог валютного законодавства при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 20.10.2023 року №20102023, а саме: імпортна операція від 20.06.2024 року в сумі 36080 дол. США, граничний термін надходження товару 16.12.2024 року, фактична дата повернення валютної виручки нерезидентом -17.12.2024 року з перевищенням на 2 дні.

Позивачем на спростування наведених обставин не було надано жодних належних та допустимих доказів.

Отже, оскільки відсутні висновки Мінекономіки щодо продовження граничних строків розрахунків ТОВ «Астион» за завнішньоекономічним контрактом від 20.10.2023 року №20102023, відсутні докази які підтверджували б проведення позовної роботи, суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Також, судом встановлено, що 06.06.2024 року позивачем укладено контракт №0606024 з нерезидентом компанією «PACIFIC SEAFOOD GROUP», США про постачання товару.

На виконання умов контракту від 06.06.2024 року №0606024 позивачем на валютний рахунок компанії перераховано грошові кошти на загальну суму 52245 дол. США, що еквівалентно 2166175,03 грн.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем від вказаного контрагента отримано товару на суму 52245 доларів США, що еквівалентно 2192559,92 грн. А товар на суму 10320 дол. США отримано з порушенням законодавчо встановленого терміну розрахунків.

В акті перевірки зазначено, що відповідачем отримано інформацію від Національного банку України від 17.12.2024 року та від 17.01.2025 року про факти порушення ТОВ «Астион» вимог валютного законодавства при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 06.06.2024 року №0606024, а саме: імпортна операція від 21.06.2024 року в сумі 10320 дол. США, граничний термін надходження товару 17.12.2024 року, фактична дата надходження товару від нерезидента -23.12.2024 року з перевищенням на 6 днів.

Позивачем на спростування наведених обставин не було надано жодних належних та допустимих доказів.

Отже, оскільки відсутні висновки Мінекономіки щодо продовження граничних строків розрахунків ТОВ «Астион» за завнішньоекономічним контрактом від 06.06.2024 року №0606024, відсутні докази які підтверджували б проведення позовної роботи, суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Надаючи оцінку розміру нарахованої пені суд зазначає, що така розрахована враховуючи вимоги статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» виходячи з 0,3% за кожен день прострочки від суми 13464 дол. США по контракту від 20.10.2023 року №20102023, що становить 3371,95 грн., та від суми 10320 дол. США по контракту від 06.06.2024 року №0606024 що становить 7769,80 грн., сукупно 11141,75 грн.

Враховуючи зазначене та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про обгрунтованість висновків податкового органу в частині порушення позивачем положень статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та правомірність податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2025 року №0345610709, яким ТОВ «Астион» за порушення вимог валютного законодавства нараховано пеню в сумі 11 141,75 грн. та відсутність підстав для його скасування.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення від 17 червня 2025 року №0338612302, яким ТОВ «Астион» збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 231368,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 57842,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 17 червня 2025 року №0338632302, згідно якого ТОВ «Астион» визначено грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб у виді штрафних санкцій в розмірі 5780,00 грн., суд враховує наступне.

Пунктом 141.4 статті 141 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано особливості оподаткування нерезидентів.

Відповідно підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, зокрема, є фрахт та доходи від інжинірингу (г).

Згідно з підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, резидент, тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Якщо дохід виплачується нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, або якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних за цим Кодексом до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті виходячи з такого розрахунку: Пс = СД*100/(100 - СП) - СД, де: Пс - сума податку до сплати; СД - сума виплаченого доходу; СП - ставка податку, встановлена цим підпунктом.

Підпунктом 141.4.4 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України встановлено, що сума фрахту, що сплачується нерезиденту резидентом, у тому числі фізичною особою - підприємцем, фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єктом господарювання (юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем), який обрав спрощену систему оподаткування, або іншим нерезидентом, який провадить господарську діяльність через постійне представництво за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб`єктом спрощеного оподаткування.

12.01.1993 року між Урядом України і Урядом Республіки Польща укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, що набрала чинності 11.03.1994 року.

23.09.1996 року між Урядом України та Урядом Литовської Республіки укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і на майно, що набрала чинності 25.12.1997 року.

Стаття 103 Податкового кодексу України визначає порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

Відповідно частини 103.1 статті 103 Податкового кодексу України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно з частиною 103.2 цієї статті, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Пунктами 103.4-103.6 статті 103 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов`язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

Згідно з частинами 103.9 та 103.10 статті 103 Податкового кодексу України, особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Сума податків, які утримуються при виплаті доходів нерезидентам за звітний період відображається по коду рядка 23 ПН у податковій декларації до якої оформляється додаток окремо по кожному нерезиденту та форма якої затверджена наказом МФУ України №897 від 20.10.2015 року.

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, підлягають оподаткуванню і такими доходами, зокрема, є фрахт. В той же час, надання нерезидентом податковому агенту довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України є підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України. У випадку відсутності такої довідки доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування з обов`язковим декларуванням таких доходів.

Так, підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про порушення ТОВ «Астион» п.103.4, 103.10 ст. 103, п.п. 141.4.1, 141.4.2, 141.4.4 п. 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, у зв`язку з тим, що підприємством ТОВ «Астион» не задекларовано доходи нерезидентів UAB VPA LOGISTIC (Литовська Республіка), UAB DOSENT TECHNOLOGY (Литовська Республіка), UAB NORDNIX (Литовська Республіка), UAB NORVEKA (Литовська Республіка), TIMTRANS SP.Z.O.O (Республіка Польща) із джерелом їх походження з України у вигляді фрахту, що призвело до заниження податку з доходів нерезидента (код бюджетної класифікації 11020500 податок на прибуток іноземних юридичних осіб) всього у сумі 231368 грн., у тому числі за 4 квартал 2023 року на суму 10344 грн., за 1 квартал 2024 року на суму 4948 грн., за 2 квартал 2024 року на суму 48197 грн., за 3 квартал 2024 року на суму 82439 грн., за 4 квартал 2024 року на суму 40903 грн.; п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 46.1 ст. 46, п. 49.18 ст. 49, п. 103.9 ст. 103, пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, в частині неподання до податкового органу за місцем реєстрації платника податків Розрахунків (звітів) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, Додатків ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, які являються невід`ємною її частиною, а саме за 2023 рік (1ПН), за 1 квартал 2024 року (2ПН), за півріччя 2024 року (4ПН), за 3 квартали 2024 року (5ПН), за 2024 рік (5ПН) по нерезидентам UAB VPA LOGISTIC (Литовська Республіка), UAB DOSENT TECHNOLOGY (Литовська Республіка), UAB NORDNIX (Литовська Республіка), UAB NORVEKA (Литовська Республіка), TIMTRANS SP.Z.O.O (Республіка Польща), за що передбачається штрафна санкція відповідно до вимог п. 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Наведені висновки податкового органу суд вважає необгрунтованими з наступних підстав.

Так, судом встановлено наявність взаємовідносин ТОВ «Астион» з компаніями UAB VPA LOGISTIC (Литовська Республіка), UAB DOSENT TECHNOLOGY (Литовська Республіка), UAB NORDNIX (Литовська Республіка), UAB NORVEKA (Литовська Республіка), TIMTRANS SP.Z.O.O (Республіка Польща) на підставі наступних укладених зовнішньо-економічних договорів.

08.11.2023 року ТОВ «Астион» укладено договір з UAB VPA LOGISTIC (Литовська Республіка) №23LOG11/75 про співробітництво, предметом якого є послуги зі складування та завантаження, митного посередництва, агентування суден, перевезення та експедирування.

05.08.2024 року ТОВ «Астион» укладено договір транспортних послуг з UAB DOSENT TECHNOLOGY (Литовська Республіка) №05082024 TR предметом якого є надання послуг перевезення.

14.11.2023 року ТОВ «Астион» укладено договір експедиції вантажів з UAB NORDNIX (Литовська Республіка) №EKS-23/11/02, предметом якого є послуги з експедирування вантажу, заповнення декларацій, страхування митної процедури, складування вантажу, пломбування вантажу, маркування вантажу.

19.02.2024 року ТОВ «Астион» укладено з компанією TIMTRANS SP.Z.O.O (Республіка Польща) договір про транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №19/02/2024, предметом якого є послуги з перевезення та експедирування вантажу.

13.11.2023 року ТОВ «Астион» укладено договір транспортних послуг №13112023 TR з UAB NORVEKA (Литовська Республіка), предметом якого є послуги з перевезення.

При проведенні перевірки податковим органом було проаналізовано акти виконаних робіт, що підтверджують факти надання послуг вказаними нерезидентами, зокрема брокерські послуги, етикетування, ветеринарна інспекція, оформлення митних декларацій, послуги реєстратора температури, сюрвеєрські послуги, транспорті послуги та інвойси, відповідно яких встановлено виплату позивачем доходу на користь вказаних нерезидентів із джерелом їх походження з України у вигляді фрахту в загальній сумі 3624748,24 грн.

Відповідачем було встановлено, що ТОВ «Астион» вказані доходи не було задекларовано, податок з таких доходів не було утримано та сплачено. І оскільки позивачем не було надано довідок, що підтверджують резидентський статус UAB VPA LOGISTIC (Литовська Республіка), UAB DOSENT TECHNOLOGY (Литовська Республіка), UAB NORDNIX (Литовська Республіка), UAB NORVEKA (Литовська Республіка), TIMTRANS SP.Z.O.O (Республіка Польща) за 2023-2024 роки останній мав зобов`язання сплатити податок та задекларувати доходи сплачені на користь вказаних компаній.

Однак, судом встановлено, що позивачем, разом з запереченнями від 23.05.2025 року вих. №23/05 на акт перевірки, та суду було надано копії довідок компанії UAB VPA LOGISTIC (Литовська Республіка) від 04.01.2023 РОКУ - LIETUVOS REZIDENTO REZIDAVIMO VIETA PATVIRTINANTA PAZYMA LITHUANIAN RESIDENCE CERTIFICATE та від 03.01.2024 року LIETUVOS REZIDENTO REZIDAVIMO VIETA PATVIRTINANTA PAZYMA LITHUANIAN RESIDENCE CERTIFICATE; компанії UAB DOSENT TECHNOLOGY (Литовська Республіка) від 02.01.2023 року LIETUVOS REZIDENTO REZIDAVIMO VIETA PATVIRTINANTA PAZYMA LITHUANIAN RESIDENCE CERTIFICATE та від 23.01.2024 року LIETUVOS REZIDENTO REZIDAVIMO VIETA PATVIRTINANTA PAZYMA LITHUANIAN RESIDENCE CERTIFICATE; компанії UAB NORDNIX (Литовська Республіка) від 09.01.2023 року LIETUVOS REZIDENTO REZIDAVIMO VIETA PATVIRTINANTA PAZYMA LITHUANIAN RESIDENCE CERTIFICATE та від 09.01.2024 року LIETUVOS REZIDENTO REZIDAVIMO VIETA PATVIRTINANTA PAZYMA LITHUANIAN RESIDENCE CERTIFICATE; компанії TIMTRANS SP.Z.O.O (Республіка Польща) від 13.01.2023 року ZASWIADCZENIE O MIEJSCU ZAMIESZKANIA LUB SIEDZIBIE DLA CELOW PODATKOWYCH (CERTYFIKATREZYDENCJI) (CERTIFICATE OF FISCAL RESIDENCE) та від 09.01.2024 року ZASWIADCZENIE O MIEJSCU ZAMIESZKANIA LUB SIEDZIBIE DLA CELOW PODATKOWYCH (CERTYFIKATREZYDENCJI) (CERTIFICATE OF FISCAL RESIDENCE).

Незважаючи на надання таких довідок до заперечень на акт перевірки, відповідачем їх не було враховано та протиправно збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб за податковим зобов`язанням 231368 грн. та за штрафними санкціями 57842 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 5780 грн. за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб, оскільки наявність таких довідок є для позивача підставою для звільнення його від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України, відповідно до положень частини 103.4 статті 103 Податкового кодексу України.

В свою чергу, обов`язок подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, передбачений пунктом 103.9 статті 103 Податкового кодексу України виникає у випадку коли особа, яка виплачує доходи нерезидентові, здійснює у звітному періоді (кварталі) виплату нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України.

За відсутності здійснення позивачем виплати нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України, обов`язок звітувати відсутній.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 17 червня 2025 року №0338612302, яким ТОВ «Астион» збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 231368,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 57842,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 17 червня 2025 року №0338632302, згідно якого ТОВ «Астион» визначено грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб у виді штрафних санкцій в розмірі 5780,00 грн. та наявність підстав для їх скасування.

Враховуючи зазначене та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астион» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню суму сплаченого судового збору в розмірі 24221,82 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем було надміру сплачено судовий збір у розмірі 6056 грн. при необхідному 24224 грн., було сплачено 30280 грн.

Сума надмірно сплаченого судового збору у розмірі 6056 може бути повернута позивачу на підставі ухвали суду за його окремим клопотанням.

Керуючись статтями 243, 245-247, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Астион» (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, 13/116, ЄДРПОУ 45002123) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.06.2025 року №№0338612302, 0338632302, від 19.06.2025 року №0345300702.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астион» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 24 221,82 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено 20.02.2026 року.

Суддя С.І. Озерянська