Рішення № 134861214, 16.03.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 березня 2026 р. Справа № 120/7499/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що 09.04.2025 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення та виплату грошової допомоги в розмірі 10 пенсій як працівнику освіти. За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснило Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області. Зокрема, рішенням №025450010960 від 17.04.2025 їй було відмовлено в призначенні та виплаті грошової допомоги в розмірі 10 пенсій як працівнику освіти, з посиланням на недостатність стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою від 04.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

18.06.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечив та просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Зокрема зазначив, що грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій призначається особам, які на день досягнення пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону № 1058, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Представник відповідача повідомив, що розглянувши звернення позивачки № 1531 від 09.04.2025 та її трудову книжку НОМЕР_1 , яка заповнена 07.09.1981, встановлено, що період роботи з 08.07.1985 по 01.07.1993 на заводі «Сектор» не дає право на виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, оскільки дана організація відсутня в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

При цьому, з врахуванням даних рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову від 29.11.2024 № 025450010960, встановлено, що страховий стаж позивачки, який дає право на виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 становить 25 років 02 місяці 26 днів, що є недостатнім для призначення відповідної грошової допомоги.

10.07.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли письмові пояснення (відзив на позовну заяву) третьої особи, в яких представник ГУ ПФУ у Вінницькій області також просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з підстав, які є аналогічними тим, що були наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

22.11.2024 позивачка звернулась до органів Пенсійного фонду з письмовою заявою, у якій просила призначити їй грошову допомогу відповідно до п.7.1 Прикінцевих положень Закону № 1058.

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Розглядаючи дану заяву Головне управління ПФУ в Донецькій області констатувало, що необхідний страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 02 місяці 26 днів. До стажу не зараховано періоди роботи з 02.06.1997 по 31.08.1997 на посаді підмінного вихователя та з 01.09.1997 по 11.03.2003 на посаді фізорга у ЗДО № 1 «Дзвіночок», оскільки вони не відповідають переліку, визначеному постановою КМУ від 04.11.1993 р. №909.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.12.2024 № 025450010960 було відмовлено в задоволенні заяви позивачки від 22.11.2024 щодо перерахунку пенсії відповідно до п.7.1 Прикінцевих положень Закону № 1058, з посиланням а відсутність станом на день призначення ОСОБА_1 пенсії необхідного стажу - 30 років.

09.04.2025 ОСОБА_1 повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою, у якій просила призначити їй грошову допомогу відповідно до п.7.1 Прикінцевих положень Закону № 1058, зарахувавши до стажу період її роботи з 08.07.1985 по 01.07.1993 на заводі «Сектор» на посаді вихователя дитячого комбінату.

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №025450010960 від 17.04.2025 позивачці було відмовлено у зарахуванні до стажу періоду її роботи з 08.07.1985 по 01.07.1993 на заводі «Сектор» на посаді вихователя дитячого комбінату, оскільки дана організація відсутня в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. В зв`язку з цим, вказаним рішенням позивачці було відмовлено у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячний пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, в зв`язку з недостатністю стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Не погоджуючись з рішенням пенсійного органу від 17.04.2025, позивачка звернулась до суду із даною позовною заявою.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону №1058-IV встановлено умови призначення пенсії за віком. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 не менше 31 року.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та механізм її виплати визначено Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі Порядок №1191).

Пунктом 1 Порядку №1191 визначено умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Пунктом 5 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-IV, станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Згідно пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №№1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років; з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04.2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.

З викладеного суд висновує, що для отримання, визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, грошової допомоги при призначенні пенсії відповідно до норм Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- пенсія особі призначається вперше (неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених посадах.

Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду щодо подібних правовідносин, викладених у постановах від 15.06.2022 у справі №200/854/19-а та від 22.02.2024 у справі №260/323/20.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З доказів у справі суд встановив, що позивачці вперше призначено пенсії за віком відповідно до норм Закону №1058-IV, що не заперечується сторонами.

З метою отримання, визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, грошової допомоги при призначенні пенсії позивачка звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області, зокрема, із заявою від 09.04.2025.

За принципом екстериторіальності розгляд заяви від 09.04.2025 здійснило ГУ ПФУ в Житомирській області.

Так, відповідач прийняв рішення про відому у виплаті такої грошової допомоги, покликаючись на відсутність необхідного страхового стажу, який дає право на на виплату грошової допомоги визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV. Зокрема, спірним рішенням позивачці було відмовлено у зарахуванні до стажу періоду її роботи з 08.07.1985 по 01.07.1993 на заводі «Сектор» на посаді вихователя дитячого комбінату, оскільки дана організація відсутня в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Таким чином, спірним питанням у справі є правомірність рішення відповідача про відсутність підстав для зарахування до спеціального стажу позивача спірного періоду її роботи з 08.07.1985 по 01.07.1993, з метою отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , яка заповнена 07.09.1981, позивачка в період з 08.07.1985 по 01.07.1993 працювала на заводі «Сектор» на посаді вихователя дитячого комбінату (записи трудової книжки №8-9).

Згідно з архівною довідкою №01-14-251 від 23.08.2024 позивачка, окрім іншого, з 08.07.1985 по 01.07.1993 працювала вихователем дитячого комбінату ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" (в минулому "Жмеринський завод "Сектор") (а.с. 14).

Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Згідно вимог статей 16, 18 Закону Української PCP «Про народну освіту» від 28.06.1974 з метою створення найсприятливіших умов для виховання дітей дошкільного віку і подання необхідної допомоги сім`ї створюються дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки загального і спеціального призначення та інші дитячі дошкільні заклади.

Дитячі дошкільні заклади організуються виконавчими комітетами районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також з їх дозволу державними підприємствами, установами та організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями.

Дошкільними виховними закладами є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсуючого (для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку) та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки, школи-садки та інші.

Відповідно до статті 10 Конституції УРСР від 20.04.1978 основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

Стаття 11 Конституції УРСР визначала, що у виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Статтею 13 Конституції УРСР було передбачено особисту власність громадян.

Отже, на період роботи позивачки в дитячому комбінаті при виробничому об`єднанні в Україні визнавалось дві форми власності: соціалістична та особиста. При цьому, суд враховує, що в цей період виробничі об`єднання відносилися до соціалістичної форми власності, а не до особистої.

У зазначений період з 08.07.1985 по 01.07.1993 діяла Конституція УРСР від 20.04.1978.

Комунальна власність, як самостійна форма власності в Україні з`явилася з ухваленням 28.06.1996 Конституції України, стаття 41 якої містить положення про три форми власності в Україні - державну, комунальну та приватну.

З огляду на викладене період роботи позивачки на посаді вихователя в дитячому комбінаті при Жмеринському заводі "Сектор" прирівнюється до роботи в закладах державної та комунальної власності.

Окрім цього, відповідно до архівної довідки №01-14-254 від 27.08.2024 у спірний період, а саме з 1985 по 1993 рік, коли позивачка працювала на посаді вихователя дитячого комбінату, Жмеринський завод "Сектор" перебував в державній формі власності, адже відкрите акціонерне товариство Жмеринський завод "Сектор" було засноване лише у 1995 році відповідно до рішення Мінмашпрому України №9 від 12.01.1995 шляхом перетворення Жмеринського заводу "Сектор" у ВАТ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, зокрема, у дошкільних начальних закладах всіх типів передбачені посади: директори (завідуючі), всіх типів вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів, вихователів дошкільних навчальних закладів інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.

Окрім цього, за змістом пункту 2 приміток до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

З викладеного слід виснувати, що особа, яка займає посаду вихователя у дошкільних навчальних закладах всіх типів незалежно від форми власності або відомчої належності таких закладів, є педагогічним працівником і робота на такій посаді дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е-ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Отже, стаж роботи особи на посаді вихователя дитячого комбінату повинен зараховуватися до страхового стажу відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, навіть якщо така посада прямо не передбачена Переліком №909.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Таким чином, саме трудова книжка працівника є основним документом, який підтверджує його трудовий стаж. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а та від 26.04.2021 у справі №348/2180/16-а.

Суд вже встановив, що відповідно до записів трудової книжки трудової книжки НОМЕР_1 , яка заповнена 07.09.1981, позивачка працювала з 08.07.1985 по 01.07.1993 на посаді вихователя дитячого комбінату при заводі «Сектор» (записи трудової книжки №8-9)

трудової книжки НОМЕР_1 , яка заповнена 07.09.1981, позивачка в період з 08.07.1985 по 01.07.1993 працювала на заводі «Сектор» на посаді вихователя дитячого комбінату (записи трудової книжки №8-9).

При цьому, у спірному рішенні відповідачем не вказано жодних недоліків щодо заповнення трудової книжки позивачки.

Додатково позивачка надала архівну довідку №01-14-251 від 23.08.2024, якою також підтверджується те, що вона в період з 08.07.1985 по 01.07.1993 працювала вихователем дитячого комбінату ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" (в минулому "Жмеринський завод "Сектор"). Окрім того, довідка №01-14-254 від 27.08.2024 містить інформацію про форму власності Жмеринського заводу "Сектор" при якому створено дитячий комбінат, де працювала позивачка.

Суд зауважує, що дитячій комбінат, в якому працювала позивачка з 1985 по 1993 рік, створювався при виробничих об`єднаннях відповідно до діючого на той час законодавства.

З огляду на викладене, періоди роботи позивачки з 08.07.1985 по 01.07.1993 на посаді вихователя у дитячому комбінаті заводу "Сектор" підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е-ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Оцінюючи дії ГУ ПФ України в Житомирській області суд вважає, що відповідач під час прийняття рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії не зарахувавши спірний період роботи, діяв протиправно. Тому, рішення ГУ ПФ України в Житомирській області №025450010960 від 17.04.2025 слід скасувати.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається, для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви від 09.04.2025 за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Жмеринській області, рішеннями якого відмовлено у призначенні та виплаті грошової допомоги.

Тому, дії зобов`язального характеру щодо зарахування до спеціального стажу позивачки періоду її роботи з 08.07.1985 по 01.07.1993 має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Житомирській області.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 08.07.1985 по 01.07.1993 на посаді вихователя у дитячому комбінаті заводу "Сектор".

При цьому, зарахування такого періоду до спеціального страхового стажу позивачки із врахуванням стажу, який уже був підтверджений відповідачем, свідчитиме про наявність у неї більш ніж 30 років спеціального страхового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону № 1788.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено в призначенні позивачці грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачкою судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 1211,20 грн стягуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як суб`єкта владних повноважень який прийняв оскаржуване рішення.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області №025450010960 від 17.04.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 08.07.1985 по 01.07.1993 на заводі "Сектор" на посаді вихователя, та у зв`язку з цим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341)

третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна