Рішення № 134860991, 17.03.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/101/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.03.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Вознюка Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Федченко Л.В.,

справа № 677/101/26,

сторони у справі:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

вимоги позову - визнання незаконною постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі,

розглянув справу у відкритому судовому засіданні в залі суду справу.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 464 від 07.01.2026 про накладення на неї адміністративного стягнення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП в сумі 34000 грн та закрити провадження у справі.

Позивач вважає оспорювану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки винесена без повного та об`єктивного дослідження доказів.

ТОВ «КС ТЕК» протягом 2025 року в повному обсязі та у встановлені строки виконувало обов`язки щодо ведення військового обліку. Зокрема, на розпорядження від 23.01.2025 №1/1/45 підприємство 24.01.2025 направило лист про неможливість оповіщення зазначених у розпорядженні осіб через їхнє звільнення, що виключало об`єктивну можливість забезпечення їх прибуття. Надалі ТОВ «КС ТЕК» систематично подавало списки персонального військового обліку за формою додатка 5 до Порядку №1487, а саме: 01.03.2025, 27.03.2025, 25.04.2025, 14.08.2025, 27.11.2025 та 29.12.2025. Жодних зауважень щодо змісту, форми чи достовірності поданих даних від ТЦК та СП протягом року не надходило, що спростовує твердження відповідача про порушення позивачем пункту 34 Постанови КМУ №1487.

Крім того, стверджувала, що оспорювана постанова є немотивованою, оскільки не містить чіткої вказівки на те, які саме приписи Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів було нібито порушено позивачем та в чому полягає недостовірність наданих ТОВ «КС ТЕК» відомостей.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому щодо задоволення позову заперечив вказав, що 23.01.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 директору ТОВ «КС ТЕК» направлене розпорядження № 1/1/45 про здійснення оповіщення військовозобов`язаних, які працюють на даному підприємстві, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У встановлений у розпорядженні день і час вказані вище військовозобов`язані не з`явились. 24.04.2025 року директор ТОВ «КС ТЕК» повідомив т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про звільнення військовозобов`язаних працівників та додав накази про їх звільнення.

Пунктом 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 передбачений обов`язок підприємства, установи та організації надсилання у семиденний строк з дня видання наказу про прийняття на роботу (навчання), звільнення з роботи, завершення навчання (відрахування із закладу освіти) до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів повідомлень про зміну облікових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 4);

ОСОБА_1 , яка є директором ТОВ «КС ТЕК» відповідні повідомлення про звільнення працівників відповідачу не надіслала. Пояснення з приводу неповідомлення про звільнення працівників відповідачу не надала. Поважні причини невиконання вимог закону неповідомила. До органу військового управління майже рік не з`являлась. А тому правомірно була притягнута до адміністративної відповідальності.

Позивач подала до суду відповідь на відзив у якому щодо доводів представника ІНФОРМАЦІЯ_2 заперечила, вказала, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт невиконання позивачем обов`язку щодо повідомлення органу військового управління про звільнення відповідних працівників; позивача, оскільки обов`язок з`являтися до відповідного органу покладається безпосередньо на військовозобов`язаних осіб, а не на керівника підприємства. Водночас списки персонального військового обліку військовозобов`язаних та призовників за формою, визначеною додатком 5 до Порядку №1487, подавались ТОВ «КС ТЕК» до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у встановлені строки та в повному обсязі.

Крім того, зауважила, що доводи відповідача не узгоджуються зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення. Так, фабула протоколу про адміністративне правопорушення, як і мотивувальна частина постанови, мають узагальнений та неконкретизований характер і не містять тих обставин, на які відповідач посилається у відзиві. В постанові про адміністративне правопорушення №464 від 07.01.2026 лише процитовано зміст протоколу №1410 від 24.12.2025. Конкретних відомостей в чому саме конкретно полягає порушення ОСОБА_1 норм (вимог) законодавства про військовий обов`язок та військову службу, а також мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ненадання яких списків, документів, невиконання яких конкретно вимог, приписів начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата їх видання, строки їх виконання) не зазначено.

29.01.2026 поновлено позивачу строк на звернення до суду з адміністративним позовом, відкрито провадження у справі та витребувано копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду яких винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення №464 від 07.01.2026.

У судове засідання 12.03.2026 позивач не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, будь-яких заяв, клопотань суду не подала.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання 12.03.2026 не з`явився, у відзиві на позов справу просив розглянути у відсутність представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суті.

Суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутність учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

12.03.2026 протокольною ухвалою суду оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що рішення буде ухвалено та проголошено 17.03.2026.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що 07.01.2026 року тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_6 виніс постанову №464 про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та наклав на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 34000 грн.

Згідно з постановою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є директором ТОВ КС ТЕК код ЄДРПОУ 45624897, не надіслала повідомлень у семиденний строк з дня видання наказів про прийняття на роботу (навчання), звільнення з роботи до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, повідомлень про зміну облікових даних військовозобов`язаних, недостовірність даних в списках персонального військового обліку, чим порушила п. 34 постанови Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», абзац 14 частини 1 статті 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан. В подальшому його дія продовжувалася і останнім Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженому Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 продовжено строк дії воєнного стану в Україні 05 год. 30 хв. 03.02.2026 строком на 90 діб, - до 03.05.2026.

Так, ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підприємства, установи і організації зобов`язані сприяти територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню та/або регіональним органам Служби безпеки України, відповідним підрозділам розвідувальних органів України у їхній роботі в мирний час та в особливий період; вести військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку; надавати відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування інформацію, необхідну для планування і здійснення мобілізаційних заходів.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі також Порядок №1487).

Згідно п.34 Порядку №1487 з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють надсилання у семиденний строк з дня видання наказу про прийняття на роботу (навчання), звільнення з роботи, завершення навчання (відрахування із закладу освіти) до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів повідомлень про зміну облікових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 4).

Отже указаними нормами встановлений обов`язок підприємств, установ та організацій протягом 7 днів повідомляти відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки про прийняття на роботу (навчання), звільнення з роботи або завершення навчання (відрахування) шляхом направлення повідомлення про зміну облікових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів за формою згідно з Додатком 4.

Відповідно до п. 87 Постанови №1487 посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема за неподання до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць, за прийняття на роботу призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які не перебувають на військовому обліку, незабезпечення оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти, призовні дільниці, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та неподання відомостей про таких осіб несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст.210,210-1 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення, зокрема: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначає Інструкція зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства оборони України 01.01.2024 року № 3 (далі - Інструкція № 3).

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 3 уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За змістом п. 1 розділу ІІ Інструкції № 3 протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (пункт 3 розділу ІІ Інструкції № 3).

Пунктом 6 розділу ІІ Інструкції № 3 визначено, що до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Відповідно до п. 10 Інструкції № 3 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4) (далі - постанова).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, посилання на докази, якими він керувався при ухваленні відповідного рішення. Дотримання даних вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови у судовому порядку.

Вищевказаним вимогам постанова №464 від 07.01.2026 року не відповідає.

Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Постановою про адміністративне правопорушення №464 від 07.01.2026 ОСОБА_7 ставиться в вину порушення п. 34 Порядку №1487.

Вказаний пункт налічує 17 абзаців, кожен з яких деталізує конкретні обов`язки державних органів, місцевого самоврядування та підприємств у сфері ведення персонального військового обліку.

Зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач фактично обмежився лише цитуванням повного тексту абз. 4 п. 34 Порядку №1487, не зазначивши при цьому, у чому саме полягало порушення ОСОБА_1 норм вказаного пункту.

Суд зауважує, що абз. 4 п. 34 вказаного Порядку встановлює обов`язок щодо надсилання у семиденний строк повідомлень про зміну облікових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 4) у разі їх прийняття на роботу (навчання) або звільнення. Разом з тим, у тексті постанови не викладено: стосовно якого саме працівника виник обов`язок позивача щодо подачі відомостей, чи мало місце звільнення, прийняття на роботу або навчання, та у який саме період відбулося, стверджуване відповідачем, порушення правил військового обліку.

Вказані недоліки постанови про адміністративне правопорушення є істотними та позбавляють суд можливості однозначно встановити об`єктивну сторону правопорушення, вчинення якого ставиться у вину ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Враховуючи принцип змагальності адміністративного процесу та встановлений КАС України обов`язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд вирішує спір на основі викладених в позові аргументів та з`ясованих в судовому засіданні обставин.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн за подання позовної заяви.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 245, 247, 251, 283, 287 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 9, 72-77, 139, 241-246, 286 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_6 у справі про адміністративне правопорушення №464 від 07.01.2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 гривень, провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .

Суддя Р. В. Вознюк