Ухвала суду № 134860527, 16.03.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1901/26

Провадження № 2/487/1911/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2026 суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Лагода А.А. в м. Миколаєві, дослідивши на предмет дотримання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельянова Н.В., про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2026 представник позивача звернувся до суду із вищезазначеним позовом, просить суд визнати за позивачем право власності на 23/100 часток земельної ділянки площею 0,0654 га, кадастровий № 4810136300:02:005:0002, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд становить, після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обґрунтовує тим, що після смерті спадкодавця залишилось спадкове майно та, зокрема, спірна земельна ділянка. Однак сторона позивача не має можливості оформити спадкове майно через те, що земельна ділянка перебувала у спільній сумісній власності спадкодавця та відповідачів по справі, без визначення часток, що стало підставою для відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про спадкування. Враховуючи наведене сторона позивача була вимушена звернутись до суду з вказаним позовом.

Вивчивши матеріали позовної заяви суддею встановлено, що позовну заяву подано без дотримання вимог встановлених ст.ст.175, 176, 177 ЦПК України, що є підставою для залишення позовної заяви без руху.

Відповідно п. п. 2, 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Звертаючись до суду з позовом позивачем не була зазначена у позові вартість майна на момент звернення, однак додано звіту про оцінку частки земельної ділянки № 20 20260309 0011304299 від 09.03.2026 вартістю 62425,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 3328,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом стороною позивача додано до позову платіжну інструкцію 2706 7947 3457 0711 від 10.02.2026 про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Разом з тим, згідно Акту вих.№ 04 38/23/2026, складеної канцелярією Заводського районного суду м. Миколаєва 12.03.2026, платіжна інструкція 2706 7947 3457 0711 від 10.02.2026 вже раніше була долучена до справи № 487/1044/265, провадження № 2/487/1571/26.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Крім того, відповідно до роз`яснень наданих в п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05.04.2001 № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені цивільним процесуальних кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Таким чином, сторона позивача має сплатити судовий збір в сумі 1331,20 грн. і надати суду відповідні докази за такими рахунками: отримувач коштів Миколаїв.ГУК/Заводськ.р-н/22030101, код отримувача 37992030, банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA808999980313121206000014480, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу «101, 2125902628, судовий збір, за позовом ОСОБА_6 , заводський районний суд м. Миколаєва.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Як вбачається із наданої позовної заяви, вимоги закону при її поданні у повному обсязі не виконано.

Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.

Враховуючи викладене, залишення даної позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельянова Н.В., про визнання права власності на спадкове майно залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачеві, що у разі усунення недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків поданої заяви у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя А.А. Лагода