Рішення № 134859861, 16.03.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/10717/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Старовецька С.І.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Байтали Ю.В.

представника відповідача Гій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3; ЄДРПОУ 40108833), Львівської обласної прокуратури (79005, м.Львів, просп. Шевченка, 17-19; ЄДРПОУ 02910031) про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування заявленого позову покликається на те, що 24 січня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у службовій недбалості, що спричинила тяжкі наслідки, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст 367 КК України. 21 березня 2019 року Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1209140240000079 від 23 січня 2019 року передано до суду. Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 22 травня 2024 року визнано ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України та виправдано його. Таким чином, незаконне кримінальне переслідування ОСОБА_1 тривало 64 місяці 30 днів. Весь цей час позивач боровся з несправедливим обвинуваченням у злочині, якого він не вчиняв. За цей період у справі було призначено 58 судових засідань. У зв`язку з незаконним притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, яке супроводжувалося пред`явленням безпідставної підозри, обвинувачення та тривалого судового розгляду, він зазнав значних моральних страждань. Відтак, просить позов задоволити та стягнути завдану йому моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 2 334 690 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили такі задовольнити.

Представник відповідача Львівської обласної прокуратури Байтала Ю.В. в судовому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві. Зокрема, вказує на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою шкодою. Також вважає, що розмір відшкодування, наведений в позовній заяві, є необгрунтованим і безпідставним.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області Гій А.А. позовні вимоги заперечила з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, вважає, що позивачем не доведено наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними. Також звертає увагу на те, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Суд, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, оцінивши надані, представлені та добуті докази, які були дослідженими в судовому засіданні, приходить до наступного висновку

Судом встановлено, що в провадженні СВ Жовківського ВП Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області перебувало кримінальне провадження № 12019140240000079 від 23.01.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

24 січня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у службовій недбалості, що спричинила тяжкі наслідки, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст 367 КК України.

21 березня 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1209140240000079 від 23 січня 2019 року передано до суду.

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 2.05.2024 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України, та виправдано у зв`язку із недоведеністю наявності в його діях складу цього кримінального правопорушення.

В апеляційному порядку вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 22.05.2024 учасниками процесу не оскаржувався.

Позивач зазначає, що весь цей час він боровся з несправедливим обвинуваченням у злочині, якого він не вчиняв. За цей період у справі було призначено 58 судових засідань. Кожне неправдиве слово та кожна незаконна дія сторони обвинувачення протягом такого тривалого відрізку часу викликали у позивача душевний біль, страждання, відчуття несправедливості та неможливості захистити себе. Позивач важко переживав почуття страху перед можливим покаранням, тривогу за майбутнє, за себе і свою сім`ю, відчуття безпорадності, приниження честі, гідності та ділової репутації. Це негативно позначилося на його здоров`ї.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст.2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з п.9 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (надалі Закон), підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У цих випадках завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Статтями 2, 4 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тобто, вказаний закон пов`язує виникнення права на відшкодування шкоди з наявністю підстав виникнення шкоди та умовами виникнення права на її відшкодування.

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.

Статтею 4 Закону передбачено, що відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, що не суперечить приписам ст. 1167 та ст. 1172 ЦК України.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

В пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

Як зазначено в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст.23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з ч.2,3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

В даній категорії справ не є обов`язковими умови, за яких саме обставин, чи якими саме діями (бездіяльністю) органу досудового розслідування та прокуратури заподіяна позивачу моральна шкода, а також вина органу досудового розслідування та прокуратури, оскільки в даному випадку моральна шкода відшкодовується за сам факт незаконного перебування громадянина під слідством.

У правовій позиції, висвітленій в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 161/13343/18, провадження № 61-13483св19, зазначено, що викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому, визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування».

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №495/6187/16 (провадження: 61-8385ск20) від 22.07.2020 року.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 р. (справа №686/23731/15-ц), законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в конкретній справі, відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд повинен врахувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, стан здоров`я потерпілих, тяжкість вимушених змін у їхніх життєвих стосунках тощо.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

При цьому, згідно методичних рекомендацій «Про відшкодування моральної шкоди», наданих Міністерством юстиції України листом від 13.05.2004 року за №35-13/797, моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

У зв`язку з незаконним притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, яке супроводжувалося пред`явленням безпідставної підозри, обвинувачення та тривалого судового розгляду, він зазнав значних моральних страждань.

Із заявлених позовних вимог вбачається, що позивач ОСОБА_1 просить стягнути грошові кошти за завдану йому моральну шкоду у розмірі 2 334 690 гривень.

На думку суду, розмір відшкодування, наведений у позовній заяві, є обгрунтованим і підставним з огляду на наступне.

Як зазначалось раніше, визначений законом розмір моральної шкоди, який має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом, є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Тобто, законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, але не граничний.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що незаконне кримінальне переслідування ОСОБА_1 тривало 64 місяці 30 днів.

За час незаконного перебування під слідством та судом позивач боровся з несправедливим обвинуваченням у злочині, якого він не вчиняв.

За цей період у справі було призначено 58 судових засідань.

Кожне неправдиве слово та кожна незаконна дія сторони обвинувачення протягом такого тривалого відрізку часу викликали у позивача душевний біль, страждання, відчуття несправедливості та неможливості захистити себе.

Позивач важко переживав почуття страху перед можливим покаранням, тривогу за майбутнє, за себе і свою сім`ю, відчуття безпорадності, приниження честі, гідності та ділової репутації. Це негативно позначилося на його здоров`ї.

Як вбачається із Виписки амбулаторного хворого №2, ОСОБА_1 тривало хворіє. Погіршення його стану пов`язані з розвитком гіпертонічних кризів на фоні психоемоційних перевантажень, пов`язаних з кримінальною справою про службову недбалість.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка є дружиною позивача, повідомила, що у період, коли її чоловіка було незаконно обвинувачено, вона особисто спостерігала суттєві зміни в його психологічному та емоційному стані. ОСОБА_1 неодноразово висловлював дружині свої переживання, страхи та відчуття несправедливості щодо ситуації. Він перебував у постійному стресі, був пригніченим, тривожним. Зазначені обставини вплинули на його звичний спосіб життя та сімейні відносини. Він не міг повноцінно працювати, уникав соціальних контактів, переживав за свою репутацію.

Суд встановив, що за заявою представника позивача ТОВ «НІСЕ-ЕКСПЕРТИЗА» проведено судово психологічну експертизу, за результатами якої складено Висновок експерта №229 від 21.11.2025 року.

Відповідно до вказаного Висновку, ситуація, що досліджується (незаконне притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 ), є психотравмувальною для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За умов ситуації, яка досліджується, ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода).

Наслідки ситації, яка досліджується за справою, постали для ОСОБА_1 як істотно психотравмуючі та обумовили виразні тривалі негативні зміни його особистісних структур, значні тривалі негативні зміни в основних сферах його соціального функціонування.

Еквівалент компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання становить 270 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плат, встановленої в Україні на момент винесення рішення суду.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку наявні всі правові підстави для відшкодування моральної шкоди, яка, відповідно до судової практики, була беззаперечно завдана позивачу, оскільки сам факт незаконного притягнення до кримінальної відповідальності або знаходження під судом та слідством свідчить про наявність у такої особи фізичних та душевних страждань, і, як наслідок, спричиняє моральну шкоду.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачу, суд враховує вимоги розумності та справедливості, а також ступінь доведеності та обґрунтованості позивачем розміру завданої шкоди, яку він зазнав.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Таким чином, суд встановив, що за час незаконного перебування під слідством та судом позивач зазнав істотної моральної шкоди, оскільки від триваючих психічних хвилювань і переживань позивач не здатний був займатись будь-якими звичними для життя справами.

Суд вважає, що незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури були порушені конституційні права ОСОБА_1 , що завдало йому моральних страждань та призвело до погіршення психологічного стану.

Позивач дійсно зазнав істотної моральної шкоди у вигляді психічних страждань, перебування у стані безперервного нервового стресу внаслідок перебування у стані невизначеності, що підсилювався розумінням своєї невинуватості через надуманість обвинувачення.

Від триваючих психічних хвилювань і переживань ОСОБА_1 не здатний був займатись будь-якими звичними для життя справами, нормально спілкуватись з рідними, друзями, колегами та іншими людьми, під час спілкування з якими він почував себе невпевненим.

Позивач обґрунтував та надав належні докази на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань на суму 2 334 690 гривень.

В матеріалах справи наявні докази (в т.ч. висновк експерта та покази свідка, медичні документи), що завдані позивачу душевні та психічні страждання свідчать про такі погіршення стану його здоров`я, порушення стосунків з оточуючими людьми, а також суттєве обмеження прав та можливостей, які потребують більших матеріальних затрат, ніж встановлені законом.

Суд враховує конкретні обставини справи, характер та об`єм заподіяних позивачу моральних страждань, ступінь їх доведеності, а тому, з`ясувавши усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, яку він зазнав у зв`язку з незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, вважає за необхідне стягнути на користь позивача 2 334 690 гривень моральної шкоди.

Суд вважає, що такий розмір буде відповідати вимогам розумності та справедливості та є адекватним нанесеній моральній шкоді.

При цьому, суд враховує, що відповідачем у даній категорії справ є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади.

У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16).

Так, відповідно до ст. 2 ЦК України учасником спірних правовідносин, зокрема, є Держава Україна.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі.

Отже, на відшкодування шкоди повинні спрямовуватися кошти державного бюджету.

Відповідно до ч.1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, а тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 18, 13, 76, 77, 259, 263,265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 2, 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, 303, 307, 369 КПК України, ст.ст. 19, 56, 124-1, 129 Конституції України, суд,-

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 2 334 690 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Р.Волоско