Рішення № 134859748, 17.03.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/21/26

Провадження №: 2-адр/332/1/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 р. м.Запоріжжя Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі - Васильченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (місцезнаходження: проспект Дмитра Яворницького,75, м.Дніпро, Дніпропетровська область), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Заводського районного суду м.Запоріжжя від 09.02.2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення суд вирішив:

«Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову заступника начальника відділу контролю за паркуванням-інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Мельнікова Віталія Станіславовича серії 1ДІ №700826 від 15 грудня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП і закрити справу у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 484 грн 48 коп. судових витрат по сплаті судового збору.».

13.02.26р. позивачем ОСОБА_1 подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, яким вирішити питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 13000 грн.

Відповідно до ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Сторони в судове засідання не з`явились. Відповідач в ході розгляду справи по суті заявляв клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та просив у відшкодування вказаних витрат відмовити.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, позивач ОСОБА_1 надав суду докази на оплату витрат на правничу допомогу адвоката Писаренка С.Ю. на суму 13000 грн. (а.с. 97-102).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу на підставі наданих доказів, вважає, що з урахуванням предмету спору, ціни позову та характеру правовідносин, з приводу яких у сторін виник спір, складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, витрати на правову допомогу в сумі 13000 грн. є необґрунтованими та непропорційними відносно предмета та ціни позову, та виконаним адвокатом роботам. Суд дійшов висновку, що доводи клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги знаходять свого підтвердження, отже, наявні підстави для зменшення витрат на правову допомогу, виходячи з наступного.

Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зазначив, «…надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною…».

З урахуванням вказаного правового висновку, обґрунтувань заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до неї документів, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність зменшення суми стягнутих витрат з 13000 грн. до 4000 грн., понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Враховуючи те, що в рішенні Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2026р. року не вирішено питання про розподіл судових витрат щодо сплати правничої допомоги адвоката, суд, у відповідності до ст. 139 КАС України, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.132,139,252 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4000 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його складання.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Суддя Р.В. Сінєльнік