Ухвала суду № 134858339, 13.03.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1492/26

провадження № 1-кп/619/308/26

УХВАЛА

13 березня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі кримінальне провадження № 12026221230000031 від 11.01.2026 стосовно :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борщівка Балаклійського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 262, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 296 КК України,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебувають матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 262, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 296 КК України.

Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження термінів тримання під вартою ОСОБА_5 на шістдесят днів, посилаючись на наявність ризиків передбачених законом.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечували, захисник зазначила, що ризики перелічені прокурором відсутні.

Також захисник ОСОБА_4 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника.

Прокурор заперечував проти зміни запобіжного заходу та просив про продовження термінів тримання під вартою обвинуваченого.

Представник потерпілого військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання часу для підготування та подання цивільного позову.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши зміст обвинувального акту, суд дійшов наступного.

Частиною 1 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 16.01.2026 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.03.2026 року.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

Відповідно до статті 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частина 2 статті 177 КПК України констатує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зав`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Про існування обґрунтованої підозри вказують обставини, викладені в обвинувальному акті стосовно обвинуваченого, враховуючи стадію судового провадження, під час якої вирішується питання застосування запобіжного заходу.

В обґрунтування ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор посилається на покарання за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим за вчинення особливо тяжкого злочину, що може бути само по собі мотивом переховуватись від суду з метою уникнення від покарання.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні злочинів , передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 262, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 296 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, максимальна санкція одного з яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років.Отже, усвідомлюючи ризик бути засудженим до тривалого терміну ув`язнення, обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватися від суду.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів проти власності, громадської безпеки, громадського порядку та моральності, за які законом передбачено максимальна міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, і, будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, при цьому маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, усвідомлюючи можливу міру покарання, у разі винесення судом обвинувального вироку, ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_5 ознайомився з матеріалами кримінального провадження під час завершення досудового розслідування має анкетні відомості про свідків із зазначенням їх засобів зв`язку та місця мешкання, і перебуваючи на свободі, останній буде мати можливість здійснити незаконний вплив на вказаних осіб, чим перешкоджатиме встановленню істини у даному кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_5 не має постійних законних джерел доходу, постійного місця роботи та навчання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що дає підстави вважити, що він схильний до вчинення інших кримінальних правопорушень та перебуваючи на свободі він може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, отже виправдовують продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а фактичні обставини інкримінованих останньому тяжких злочинів свідчать про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, вказують на обґрунтованість заявленого прокурором клопотання.

Суд не вбачає можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки інші запобіжні заходи не здатні в повній мірі запобігти зазначеним ризикам.

Тримання ОСОБА_5 під вартою сприятиме забезпеченню кримінального судочинства. Досягнення цієї мети становить суспільний інтерес, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи підозрюваного.

Вирішуючи питання про визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших відомостей про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини проживання.

Врахувавши обставини інкримінованих обвинуваченому злочинів, майновий стан обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, розмір шкоди, завданої злочином, суд вважає, що достатнім розміром застави, який здатний забезпечитиутримування обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки і буде помірним для нього є розмір застави у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 266 240,00 грн.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, наявні обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, з визначенням розміру застави.

Враховуючи викладене, у клопотанні захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт необхідно відмовити.

Керуючись ст. 176- 178, 183, 194, 197, 199, 331 , 392 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11.05.2026 включно.

Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок : ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA 208201720355299002000006674 (призначення платежу - застава), протягом дії ухвали.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов`язки:

-прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи/служби;

утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні 12026221230000031 від 11.01.2026, окрім як з дозволу та в порядку визначеному слідчим, прокурором або судом;

-здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 11 травня 2026 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Дергачівський районний суд Харківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу негайно вручити під розпис ОСОБА_5 та прокурору.

Відкласти підготовче судове засідання на 02 квітня 2026 року до 11 години 45 хвилин.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду прокурором протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали проголошено 16 березня 2026 року о 8 годині 50 хвилин.

Суддя ОСОБА_1