Постанова № 134855356, 13.03.2026, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/274/25

провадження № 3/631/13/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко Світлана Василівна, розглянувши в залі судових засідань № 1 приміщення суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Нова Водолага Харківської області,

громадянина України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 12.03.1999 року), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

який не працює, є пенсіонером, без утриманців,

зареєстрований та проживає за адресом:

АДРЕСА_1 ;

за вчинення правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

13.03.2025 року о 16 годині 39 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_3 , по вулиці Воскресінська, будинок № 7, селища Нова Водолага, Харківського району Харківської області,- з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від обстеження в установленому законом порядку відмовився як на місці зупинки, так і в медичному закладі під відеозапис, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (зі змінами та доповненнями), за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, 13.03.2025 року о 19 годині 10 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки - автомобілем марки «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_3 , по вулиці Григорія Донця, поблизу будинку № 2 А, селища Нова Водолага Харківського району Харківської області, - в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджує результат тесту № 570 з результатом 1,04 проміле, з яким водій не згоден. Від проходження огляду в медичному закладі відмовився. Обстеження проводилось в установленому законодавством порядку за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820 під відеозапис на місці зупинки, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (зі змінами та доповненнями), за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначені протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення проступків, передбачених частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що надійшли до Нововодолазького районного суду Харківської області й постановою судді Мащенко С. В., прийнятою 02.04.2025 року об`єднанні в одне провадження.

Правопорушник ОСОБА_1 до судді з`являвся, свою вину у вчиненні проступків передбачених частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не визнав та надав письмові пояснення, в яких зазначив, що 13.03.2025 року йому подзвонив його командир і повідомив про похорони його побратима. О 10 годині він поїхав до місця поховання в село Високий. Під час поховання в нього заболіло серце і йому дали ліки «МЕКСИКОР», які він випив та повідомили, що за одно і пом`янеш. Він не знав, що ліки на спирту. Коли він після похорон їхав до дому, його зупинили працівники поліції за несправний автомобіль, а потім сказали, що п`яний. Але він не погодився, закрив машину та поїхав додому. Вдома він відпочив до 18 години 30 хвилин, а потім вирішив забрати додому машину і поїхав по неї. Коли він їхав додому, його знову зупинили поліцейські і виписали штраф за неосвітлений номерний знак, Потім вони знову сказали, що він п`яний. Цього разу він продувся на алкотестер, хоча йому не відомо, чи була трубка запакована герметично, однак результат Драгеру показав 1,11 проміле. Йому виписали протокол, а товариш відвіз його додому. Виним себе не вважає, тому що після вживання ліків «ЧИСТІ СОСУДИ» він міг бути п`яним.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, його винність у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень доведена всіма зібраними, наданими судді та дослідженими нею доказами у їх сукупності.

Так, відповідно до приписів статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, сукупністю даних Протоколів про адміністративне правопорушення (серії ЕПР1 № 270409), складеного 13.03.2025 року поліцейським ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Шарапою К. С., та серії ЕПР1 № 270527), складеного 13.03.2025 року інспектором ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Білоусовим Д. Р., та даних СD-дисків, доданих до них, підтверджуються обставини, місце та час вчинення правопорушень.

З рапорту інспектора СРПП відділення поліції № 3 ХРУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого сержанта поліції Шарапи К., поданого 13.03.2025 року на ім`я начальника відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області полковника поліції Глущенка Аркадія, убачається, що 13.03.2025 року під час виконання службових обов`язків в складі наряду поліції Водолага «36» спільно з інспектором Білоусовим Д. Р. за адресою: вулиця Воскресінська, поблизу будинку № 7, о 16 годині 39 хвилин ним було зупинено транспортний засіб, марки «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , що був із непрацюючим замком п`ятої двері, чим порушив вимоги пункту 31.4.7 «г» Правил дорожнього руху України. Під час спілкування з водієм було помічені в нього явні ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, різка зміна забарвлення шкіряного покриву), в наслідок чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Однак від проходження огляду водій відмовився. Після чого відносно останнього було складено протокол за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.

Згідно з рапортом інспектора СРПП відділення поліції № 3 ХРУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Білоусова Д., поданим 13.03.2025 року на ім`я начальника відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області полковника поліції Глущенка Аркадія, 13.03.2025 року ним в складі ГРПП Водолага 36 спільно зі старшим сержантом поліції Шарапою К. С. було здійснено патрулювання території Нововодолазької ОТГ. Близько 19 години 10 хвилин екіпажом поліції Водолага 36 було зупинено транспортний засіб марки «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 за порушення підпункту 2.9 «в» Правил дорожнього руху, а саме: водій керував транспортним засобом в темну пору доби з неосвітленим державним номерним знаком. Під час спілкування у водія помічені явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя та порушення мови. Останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820 в установленому законодавством порядку, на що водій погодився. Пройшовши обстеження, виявилось, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, відповідно до результату тесту № 570, з якими водій не погодився, тому йому було запропоновано проїхати до медичного закладу для обстеження на стан алкогольного сп`яніння, на що водій відмовився. Після цього відносно останнього було складено адміністративний протокол за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного інспектором СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 в Харківській області Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Білоусовим Д. Р., вбачається, що огляд проводився у зв`язку із виявленням запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різкою зміною забарвлення шкірного покриву обличчя, за допомогою приладу Драгер 6820, та було виявлено 1,04 проміле алкоголю у повітрі, що видихає ОСОБА_1 , про що в графі «З результатами згоден» міститься запис «від підпису відмовився під відеозапис».

Згідно з актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеним інспектором СРПП відділення поліції № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Білоусовим Д. Р., вбачається, що огляд проводився у зв`язку з різким запахом алкоголю з порожнини рота, порушення мови, забарвленням шкірного покриву обличчя, натомість від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився під відеозапис на портативний відео реєстратор Tecsar № 1113057280-6.

Відповідно до тестування на алкоголь, доданого до протоколу (ЕПР1 № 270527) від 13.03.2025 року, зробленого о 19 годині 15 хвилин за допомогою приладу Драгер ALCOTEST 6820 ARJL - 0261 і надрукованого на принтері ARJK - 0468, у ОСОБА_1 виявлено 1,04 проміле алкоголю в повітрі, що він видихає.

Згідно з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 13.03.2025 року, ОСОБА_1 доставлений до Нововодолазька ЦЛ не був, від проходження огляду відмовився під відеозапис.

Відповідно до направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 13.03.2025 року, ОСОБА_1 доставлений до Нововодолазька ЦЛ не був, від проходження огляду відмовився під відеозапис.

Постановою про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серії ЕНА № 4264029), винесеною 13.03.2025 року поліцейським СРПП відділення поліції № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Шарапою К. С., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 13.03.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статі 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за керування транспортним засобом в темну пору доби з неосвітленим державним номерним знаком, а також за здійснення руху у темну пору доби на транспортному засобі, який має несправності зовнішніх світлових приладів, а саме: не горіли лампи фар у режимі ближнього світла, чим порушив підпункти 2.9 «в» і 31.6 «б» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (зі змінами та доповненнями) із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 гривень.

З фототаблиці, наявної в матеріалах провадження, вбачається, що дійсно транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_3 , має непрацюючий замок п`ятої двері, оскільки через двірник цієї двері за допомогою мотузки прив`язаний до металевого кріплення у днищі автомобіля.

Відповідно до змісту власноручно написаної розписки ОСОБА_2 13.03.2025 року, цього дня він отримав від ОСОБА_1 його автомобіль через складання відносно нього поліціантами відповідного протоколу за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та зобов`язується не повертати тому транспортний засіб доки він не стане тверезим.

Дослідивши відеоматеріали з бодікамер, що долучені до матеріалів справи з єдиним унікальним № 631/274/25 (провадження № 3/631/185/25) суддя переконався, що відмова від проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 зафіксована у процесуальний спосіб. Йому роз`яснені наслідки відмови від проходження тесту працівниками поліції та зачитані його права, обумовлені чинним законодавством.

Шляхом дослідження відеоматеріалів з бодікамер, що долучені до матеріалів справи з єдиним унікальним № 631/275/25 (провадження № 3/631/186/25) суддя пересвідчився, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції з причини не освітленого державного номерного знаку. Під час спілкування у нього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, тому запропоновано пройти огляд у визначеному законом порядку на місці зупинки. Технічними засобами зафіксований момент відкриття та огляду трубки до алкотестеру, зроблений тестовий забір, який показав «0». Однак пройшовши обстеження газоаналізатором Drager, у водія виявлений результат тестування - 1,04 проміле. З цим правопорушник не погодився, проте на пропозицію пройти огляд в медичному закладі водій відмовився.

Адміністративно караним діянням, передбаченим частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є, зокрема:

-керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

-а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

-а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, проступки, що закидаються у провину ОСОБА_1 , відносяться до правопорушень на транспорті, об`єктом яких є безпека дорожнього руху.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначаються Законом України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993 року (із змінами та доповненнями).

Відповідно до змісту статті 1 цього закону, він регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Згідно з приписом частин 1 і 2 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Разом цим, як обумовлено змістом частини 5 вказаної вище статті учасники дорожнього руху зобов`язані:

-знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху;

-створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;

-виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух;

-не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом.

Також, Закон України «Про дорожній рух» закріплює й основні права та обов`язки водія транспортного засобу, виклавши їх у статті 16.

Зокрема, водій має право: керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку; знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи.

Крім того, водій зобов`язаний:

-мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством;

-виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

-у випадку подання сигналу про зупинку водій зобов`язаний: а) зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху; б) тримати руки в полі зору поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і не виходити з транспортного засобу без дозволу;

-не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів;

-перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі;

-під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі - в застебнутому мотошоломі;

-надавати переважне право для проїзду транспортним засобам із включеними синіми або червоними проблисковими маячками та спеціальними звуковими сигналами тощо.

За правилом частини 1 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

При цьому як зафіксовано в статті 33 цього ж закону технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Згідно з приписом частини 3 статті 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України

Відтак, Правила дорожнього руху України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (зі змінами та доповненнями), як зазначено у їх пункті 1.1 встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

При цьому, пунктом 2.5 цих Правил закріплений обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Також пункт 2.9 «а» наведених раніше Правил дорожнього руху України забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, пунктом 2.9 «б» зазначених Правил водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.

Між іншим згідно з пунктом 31.4.7 «г» Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам як не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова.

Приписом пункту 1.9. Правил дорожнього руху України зафіксовано, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Також положеннями статті 52 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється зокрема, Національною поліцією.

Профільним законом, що регламентує діяльність Національної поліції є Закон України «Про Національною поліцією» № 580- VIII від 02.07.2015 року (із змінами та доповненнями, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відтак, як роз`яснює припис пункту 11 частини 1 статті 23 цього закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Крім того, як зафіксовано у статті 35 наведеного вище Закону України «Про Національною поліцією»:

1. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

2. Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України;

2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Однак, у будь-якому випадку, згідно з вимогами частини 3 статті 35 цього закону поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відтак, ураховуючи викладі норми права, суддя переконаний, що 13.03.2025 року о 16 годині 39 хвилин та о 19 годині 10 хвилин водій транспортного засобу автомобіля марки «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Шарапою К. С. та інспектором ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Білоусовим Д. Р. на законних підставах.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року (із змінами та доповненнями).

Так, у пункті 1 розділу Х наведеної Інструкції зафіксовано, що особи, які керують транспортними засобами, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.

Також у пункті 4 цього ж розділу визначено, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп`яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп`яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).

Крім цього, за змісту пункту 6 розділу Х Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Зазначене повністю кореспондує положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Наведена Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду.

Зокрема, у пунктах 6 та 7 її розділу І обумовлено, що:

1. Огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

2. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Між тим, частинами 2 і 3 вказаної статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення унормовано, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 27 Постанови №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», від яких не відійшов Верховний Суд, а тому вони є обов`язковими для застосування судами першої інстанції під час розгляду відповідних справ, у їх релевантному зв`язку із нормами чинного законодавства, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

При цьому з огляду на зміст абзацу 4 цього пункту для притягнення до відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин та способу надання водієм такої відмови.

За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп`яніння, зобов`язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Цей обов`язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками як для перебування водія у стані сп`яніння, що слід вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок, уникати юридичної відповідальності.

Отже, відмова водія від проведення огляду на стан сп`яніння, надана у будь-якій формі відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі «Функе проти Франції» та «Драган Петрович проти Сербії») унеможливлює по відношенню до цієї особи будь-якого примусу з метою надання нею біологічних зразків, оскільки це в розумінні положень пункту 1 статті 8 Конвенції порушує право особи на повагу до її приватного життя.

Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Між тим, вищезгаданою Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 вказаного кодифікованого закону. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, доходячи висновку про доведеність винуватості правопорушника у вчиненні адміністративних проступків, передбачених частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя зазначає, що невизнання ОСОБА_1 своєї провини у вчиненому є його способом захисту, обраний задля намагання уникнути відповідальності за вчинене.

Так, з письмових пояснень правопорушника прямо вбачається, що він вживав лікарські препарати «МЕКСИКОР» та «ЧИСТІ СОСУДИ». При цьому, надаючи перші, йому повідомили, що він ними пом`яне побратима, на похованні якого йому стало зле. Та не оспорює, що після вживання ліків міг бути п`яним.

Також, вказаними письмовими пояснення ОСОБА_1 підтверджує, що першого разу відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, а другого пройшовши його за допомогою газоаналізатору Драгер, з висновком якого він не погодився, проходити огляд у медичному закладі також відмовився.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Частина 1 статі 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення унормовує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Разом з цим, за визначенням, викладеним у статті 11 цього ж кодексу адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у своєму Рішенні від 29.06.2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» констатував, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

ОСОБА_1 на момент вчинення проступків, що закидаються йому у провину, мав посвідчення водія, а тому вважається таким, що обізнаний у правах та обов`язках водія як учасника дорожнього руху, зокрема й щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також обов`язку водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом із цим згідно з нормою статті 19 Основного Закону нашої Держави органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статей 1 та 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплено, що завданням кодифікованим законодавством про адміністративні правопорушення є зміцнення законності і ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Оскільки за правилом частини 1 статті 8 та згідно з приписом статті 36 Закону України «Про Національну поліцію» остання діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а зупинка транспортного засобу та перевірка водія на стан сп`яніння на місці такої зупинки є компетенцією поліцейського , то його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом.

Натомість, як вбачається з матеріалів цього судового провадження, дії службових осіб, що складали 13.03.2025 року протоколи про адміністративне правопорушення (серії ЕПР1 № 270409 та серії ЕПР1 № 270527), тобто поліцейських ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції Шарапи К. С. та лейтенанта поліції Білоусова Д. Р., а також щодо фіксування цих проступків в прядку, передбаченому чинним законодавством України, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тому будь-якої невідповідності їх дій ані судовим рішення, ані висновком компетентного органу не встановлена.

Перевіряючи, чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд керується приписами частини 6 цієї норми права, яка мовить про те, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Оскільки правопорушення вчинене 13.03.2025 року, то саме з цього часу й слід вважати, що це правопорушення виявлено належним чином, а отже річний строк починає вираховуватись з 14.03.2025 року і за загальним усталеним правилом чинного законодавства України спливає 13.03.2026 року, так як строк, що обчислюється роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

В силу змісту статей 34 і 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя не вбачає наявності обставин, які кодифікований закон визнає такими, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність винному.

Крім того, майнової шкоди проступком не заподіяно.

У відповідності до припису частини 2 статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Отже, при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер вчинення правопорушень, ступень вини, майновий стан, особу правопорушника, а також відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність винного, і вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в виді штрафу в межах, установлених санкцією частиною 1 статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 1000 х 17 гривень = 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, слід вирішити питання про стягнення з нього й судового збору.

Так, відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. При цьому розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), частина 1 та пункт 5 частини 2 статті 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456 VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.

Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX від 03.12.2025 року, з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 3328,00 гривень.

Таким чином, у зв`язку із накладенням на ОСОБА_3 адміністративного стягнення, з нього слід стягнути й судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 гривень, із розрахунку: 0,2 х 3328 гривень = 665,60 гривень.

Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді судді належного та повноважного суду.

На підставі викладеного, діючи в точній відповідності із законом, з метою зміцнення законності, виховання особи, яка вчинила це адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456 VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями), статтею 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), абзацом 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX від 03.12.2025 року, а також частиною 5 статті 7, статтями 23, 27, 33 - 35, 38, 40-1, частиною 4 статті 1, частиною 1 статті 130, статтями 245, 246, 249, 251, 252, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 307 та 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями), -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних проступків, передбачених частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, із зарахуванням на наступні банківські реквізити: номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300. Отримувач: ГУК Харківської області - код -21081300. Код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) електронне адміністрування податку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок), із зарахуванням на наступні банківські реквізити: отримувач: ГУК у місті Києві /місто Київ/ 22030106. Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку). Номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, інакше постанова надсилається для примусового виконання, у порядку якого стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34000,00 гривень (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок),та витрати на облік цього правопорушення, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова про накладення адміністративного стягнення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами, звертається до виконання протягом трьох місяців і підлягає виконанню з моменту її винесення, за виключенням випадків, прямо передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Постанову прийнято, оформлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко