Рішення № 134854812, 16.03.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3408/26

Провадження № 2-а/638/106/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І. В.,

за участю секретаря Дудка Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харків справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з зазначеним позовом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.12.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25000 грн. Постанова мотивована тим, що він відмовився від проходження військово- лікарської комісії для визначення придатності. Постанову вважає незаконною, оскільки будь-яких документів у додатку «Резерв» не отримував. 05.01.2026 пройшов ВЛК, було встановлено придатність з відстрочкою. У зв`язку з чим позивач просив скасувати постанову, стягнути з відповідача на його користь судовий збір.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026 вказану справу передано в провадження судді Семіряд І.В.

25.02.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі.

04.03.2026 представником ІНФОРМАЦІЯ_2 подано відзив, у якому зазначено, що відповідно до вимог статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки начальник органу військового управління діяв виключно в межах владних повноважень. Абзац 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, встановлюють безальтернативний імперативний обов`язок військовозобов`язаних проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби. Посилання позивача на наявність у нього бронювання є юридично неспроможним способом захисту, оскільки згідно зі статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» бронювання працівників дійсно надає право на відстрочку від призову, але жодним чином не скасовує і не призупиняє дію правил військового обліку щодо такої особи. Невід`ємною та ключовою складовою належного ведення військового обліку є наявність в реєстрах актуального висновку військово-лікарської комісії, без якого облік вважається неповним. Сам позивач у тексті своєї позовної заяви власноруч підтверджує, що дані в реєстрі були оновлені ним 07 грудня 2025 року, тобто вже наступного дня після вчинення правопорушення та свідомої відмови від направлення. Надані позивачем докази фактичного проходження медичного огляду лише 05 січня 2026 року є процесуально неналежними щодо оцінки подій 06 грудня 2025 року. Ці докази жодним чином не скасовують об`єктивної сторони вчиненого правопорушення в минулому, а навпаки, лише підтверджують факт відсутності актуального медичного висновку на момент висунення законної вимоги представниками територіального центру комплектування. Окремої уваги заслуговує очевидний правовий та логічний дефект прохальної частини позовної заяви, у якій позивач висуває безпідставну вимогу закрити справу про адміністративне правопорушення відносно абсолютно сторонньої особи, а саме ОСОБА_2 . Відповідач наголошує, що адміністративний позов подано ОСОБА_1 виключно у власних інтересах. У зв`язку з чим представник ІНФОРМАЦІЯ_3 просив відмовити возивачу в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. У разі прийняття позову до розгляду по суті відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, а постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 2560 від 06.12.2025 року залишити без змін.

Від представника позивача ОСОБА_1 - Мірошниченко А.М. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позов підтримала та просила задовольнити, з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не сповістили, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу у вигляді ухвали про відкриття провадження та довідка про доставку електронного документу судова повістка, які доставлені до електронного кабінету відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України - у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

За правилами ч. 2, 3 ст. 286 КАС України - учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Беручи до уваги викладене, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 06.12.2025 постановою №2560 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 25000 грн. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 відмовився від проходження військово лікарської комісії для визначення придатності до військової служби.

З наданої позивачем постанови вбачається, що «від отримання другого примірника постанови відмовився (лась) у присутності свідків».

При цьому в вказаній графі не міститься даних хто саме відмовився від постанови, окрім того, наявні підписи свідків, проте не зазначено прізвища, ім`я та по батькові свідків, їх адреси зареєстрованого місця проживання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз`ясненням їй прав та обов`язків, а також врученням їй копії протоколу.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Наведені положення закону вказують на те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, посадова особа зобов`язана не лише з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

При цьому, особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, крім іншого, питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 розділу 1 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3 (далі - Інструкція), ця Інструкція визначає процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно з п. 3 розділу 2 Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Пунктом 6 цього ж розділу Інструкції визначено, що до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Проте, постанова про адміністративне правопорушення № 2560 від 06.12.2025 не містить посилання на докази, на підставі яких був зроблений висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, п. 27 Постанови КМУ № 560 визначено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Постанови КМУ № 560 визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Вимоги до форми повістки та її формування визначені п. 29, 30 Постанови КМУ № 560.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що про наявність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності дізнався 09.02.2026, після отримання у додатку Дія повідомлення про відкриття виконавчого провадження Шевченківським ВДВС у м. Харкові.

При цьому, відповідач у відзиві вказує, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про складання постанови у день її складання, оскільки йому було особисто запропоновано пройти ВЛК, відповідно до виписаного направлення, а ОСОБА_1 відмовився.

Разом з тим, жодного доказу на підтвердження цих обставин матеріали справи не містять, а відповідачем не надано. Так, матеріали справи не містять доказів того, що постанова була складена у присутності ОСОБА_1 , що йому було видано направлення для проходження ВЛК та не надано доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відмовився проходити ВЛК та\або отримувати направлення для проходження ВЛК.

Законодавством визначена послідовність дій щодо направлення особи на проходження військово-лікарської комісії: оповіщення з визначенням мети прибуття для проходження особою медичного огляду для визначення придатності до військової служби, виконання особою вимог законодавства щодо прибуття відповідно до повістки, отримання направлення на проходження медичного огляду, та здійснення проходження медичного огляду.

У разі невиконання особою вимог законодавства щодо проходження медичного огляду, настає відповідальність відповідно до законодавства.

Як підтверджено матеріалами справи, повістки на медичний огляд (проходження ВЛК) на ім`я позивача вручено не було, направлення на проходження ВЛК у встановленому діючим законодавством порядком не видавалось.

Постанова також не містить обставин щодо вручення та отримання повістки на проходження ВЛК, належного направлення на проходження ВЛК.

Більш того, вказані обставини відповідачем належними та допустимим доказами не спростовані.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та наданого відповідачем відзиву, останнім не доведено у встановленому законом порядку правомірності свого рішення, а саме щодо винесення постанови № 2560 від 06.12.2025.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Окрім того, з наданого позивачем витягу з Резерв+ вбачається, що ОСОБА_1 придатний до військової служби (постанова ВЛК), має відстрочку бронювання, відстрочка до 29.12.2026. Дата проходження ВЛК 05.01.2026.

Крім того, суд за матеріалами справи вважає, що позивач має право на поновлення пропущеного строку на оскарження постанови, адже ОСОБА_1 дізнався про оскаржувану постанову лише 09.02.2026, при отриманні у застосунку Дія копії постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанова ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищезазначене, доводи позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення не спростовано відповідачем та наявними матеріалами справи, а його вина не доведена належними та допустимими доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, в зв`язку із чим суд у сукупності встановленого та викладеного дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, адміністративне стягнення накладено на позивача незаконно та необґрунтовано, а тому наявні правові підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач, звертаючись до суду із зазначеним позовом, сплатив судовий збір у розмірі 665,60 грн, які підлягають з стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, суд зазначає, що попри те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у АДРЕСА_1 не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_6 , він є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та може бути належним відповідачем у спорі, пов`язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята начальником цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 522/22225/21.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 19, 90, 139, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови- задовольнити.

Поновити пропущений позивачем ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови.

Постанову №2560 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 06.12.2025, складену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 25500 грн скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Сторони:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_2 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Харкові, ЄДРПОУ 09815784, АДРЕСА_3 .

Суддя І. В. Семіряд