Ухвала суду № 134854703, 16.03.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4932/26

Провадження № 2-о/638/189/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення заяви без руху

16 березня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючої судді Яковлевої В.М., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за заявою Ізюмської міської ради про визнання спадщини відумерлою

встановив:

12 березня 2026 року представник заявника Ізюмської міської ради Наталія Кисельова звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2026 року, визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Яковлеву В.М.

Матеріали справи передані в провадження судді Яковлевої В.М. 13 березня 2026 року.

Підстави для повернення, відмови у відкритті провадження у справі відсутні.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175 і 177 ЦПК України.

Відповідно до абзацу першого п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).

Звернення до суду не є беззаперечним і повинно відбуватись за правилами визначеними процесуальним законом.

Вивчивши заяву та додані до неї документи, суд доходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно вимог ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Відповідно до вимог ст. 42 ч. 3 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Водночас, в заяві про визнання спадщини відумерлою заявником не зазначено заінтересованих осіб по даній справі.

Отже, при подачі до суду заяви заявник має обґрунтувати відсутність заінтересованих осіб або ж вказати заінтересовану особу у відповідності до вимог ч. 3 ст. 42 ЦПК України.

Також суд вказує, що заява не відповідає вимогам, визначеним статтями 175 та 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Статтею 335 ЦПК України визначено, що у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

У постанові від 18 травня 2022 року у справі № 643/6125/16 Верховний Суд зауважив, що особливістю розгляду справи про визнання спадщини відумерлою, яка розглядається в окремому провадженні, як й інших справ окремого провадження, зокрема, є: заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право); справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову); немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред`явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо); справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Заявник, звертаючись із заявою про визнання спадщини відумерлою, долучив у якості доказів: витяг з державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про смерть від 24.02.2025; витяг із державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.02.2025; довідку відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 18.08.2025.

Разом з тим, надані докази всупереч вимог статті 335 ЦПК України не свідчать про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття, через сплив значного часу.

При цьому заявлене клопотання про витребування доказів (про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття), не є обгрунтованим, оскільки відсутня інформація про вжиті заявником заходи з метою їх отримання у відповідності до вимог ЦПК України.

Також суду вказує, що в четвертому пункті прохальної частини заяви про визнання спадщини відумерлою відсутній запис, яку саме частину квартири заявник просить визнати відумерлою, натомість мається позначення «?», що позбавляє суд можливості розглянути дане питання по суті.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин, заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків, а саме: подати до суду заяву (уточнену), оформлену відповідно до вимог статей 175, 177 ЦПК України з урахуванням вищевказаних недоліків, та копій позовної заяви в новій редакції відповідно до кількості учасників справи, та уточнити суб`єктний складу учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву Ізюмської міської ради про визнання спадщини відумерлою- залишити без руху для виконання вимог статей 175 і 177 ЦПК України протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

Роз`яснити заявнику, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя В. М. Яковлева