Рішення № 134854596, 17.03.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/197/26

Провадження № 2/455/332/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

учасники справи - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (надалі - позивач, кредитор) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі - відповідачка, позичальниця) про стягнення заборгованості за кредитним договором (оферти) № 12.03.2025-100002339 від 12.03.2025 (надалі - кредитний договір) у розмірі 12060 грн та судовий збір за її подання.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.03.2025 року сторони уклали кредитний договір. Відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 4500,00 грн. Позичальниця свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 17.06.2025 рік утворилась заборгованість у розмірі 12060 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4500,00 грн, по процентах в розмірі 4410,00 грн, по комісії 900,00 грн та по неустойці у розмірі 2250,00 грн, чим порушує права та інтереси кредитора.

10.02.2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Судове засідання, призначене на 27.02.2026 рік, суд відклав на 17.03.2026 рік, оскільки це була перша неявка відповідача, повідомленого належним чином.

В судове засідання, призначене на 17.03.2026 рік, сторони не з`явилися.

Позивач повідомлений про дату та час судового засідання через електронний суд.

В прохальній частині позовної заяви (п.3) міститься клопотання про проведення розгляду справи за відсутності позивача та погодження на ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка судову повістку отримала 03.03.2026 року ( трекінг R067111443570).

Суд також повідомляв відповідачку про судове засідання СМС повідомленням на номер телефону, зазначений в позовній заяві. Електронне сповіщення відповідачка отримала 27.02.2026 року.

Враховуючи, що представниця позивача не заперечила проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, однак повторно не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подала, тому у відповідності до вимог ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, не здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

12.03.2025 року сторони уклали кредитний договір, за яким відповідачка мала отримати кредитні кошти у розмірі 4500,00 грн. на строк 98 днів з дати його надання. Дата надання/видачі кредиту - 12.03.2025 рік. Дата повернення ( виплати) кредиту - 17.06.2025 рік. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 20% від суми Кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп.

Сторони узгодили графік платежів по тілу кредиту, відсотках та комісії. Мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом перерахування на банківський рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1. Договір набирає чинності з дати отримання кредитором у інформаційній системі від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим ним від кредитора на номер телефону, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитора та діє протягом одного року. Для підписання та укладення договору використовувався фінансовий номер 0665115632.

За кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання кредитор нараховує неустойку в розмірі 45,00 грн в день.

Укладений між сторонами договір складається з відомостей щодо ідентифікації клієнта через систему BankID, пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 12.03.2025 року, заявки кредитного договору №12.03.2025-100002339 (КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ) від 12.03.2025 року, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №12.03.2025-100002339 (кредитної лінії) від 12.03.2025 року, додатку до кредитного договору №12.03.2025-100002339 (кредитної лінії) від 12.03.2025 року. За своєю правовою природою укладений договір є договором про споживчий кредит.

Скріншотом з сайту Національного банку України підтверджується, що позивач являється абонентом Системи BankID Національного банку з 26.10.2020 року (інформація в електронному вигляді міститься на сайті НБУ - https://bank.gov.ua).

Відповідачка договір підписала електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором Е349) 12.03.2025 року. Код Е349 відправлений SMS повідомленням кредитором на фінансовий номер позичальника 0665115632. Відповідачка взяла на себе зобов`язання повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші передбачені платежі на умовах, визначених кредитним договором.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02.02.2026 року № 35-0202 про те, що 12.03.2025 року кошти в сумі 4500,00 грн були перераховані на картку НОМЕР_1 , номер трансакції в системі iPay.ua - 678377024,, призначення платежу - видача за договором кредиту №12.03.2025-100002339.

Заборгованість за кредитним договором, яка розрахована позивачем, становить 12060 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4500,00 грн, по процентах в розмірі 4410,00 грн, по комісії 900,00 грн та по неустойці у розмірі 2250,00 грн. Проценти по кредиту нараховані з 12.03.2025 року до 17.06.2025 року. Відповідачка жодних погашень не здійснювала.

Кредитор зареєстрований як юридична особа, основним видом діяльності якої є кредитування, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.10.2023 року.

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на основі споживчого кредиту, що врегульовано статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) із врахуванням Закону України »Про споживче кредитування».

Відповідачка підписала договір за допомогою електронного підпису, що відповідає положенням та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК. Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки не виконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530 , 610, 611 ЦК.

У порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу, відповідач не надав доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань або/чи які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Водночас, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.

Суд погоджується із розрахованою сумую заборгованості по тілу кредиту та процентів, оскільки відповідачка не надала доказів щодо їх повного чи часткового погашення, а здійснений розрахунок відповідає умовам договору.

Суд погоджується із розрахованою сумою комісії за надання кредиту.

Як вже встановлено судом, комісія за надання кредиту становила 900,00 грн. У пропозиції про укладення кредитного договору(кредитної лінії)(оферті) зазначено, що до загальних витрат включено комісію, пов`язану з наданням кредиту в розмірі 900,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право фінансових установ встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом ( ч.6 ст. 12 Закону України »Про споживче кредитування).

Згідно візуальної форми послідовності дій при укладення кредитного договору позивач вчиняв дії щодо підготовки та оброблення документів, а тому позивач мав право на отримання комісії з позичальника за ініціювання кредиту. Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду по справі № 756/6038/20 від 12 квітня 2022 року. А тому вимоги в частині стягнення несплаченої комісії за видачу кредиту в розмірі 900,00 грн є підставними.

Суд не погоджується з аргументами позивача про відновлення права кредитора стягувати неустойку та вважає, що вона не підлягає стягненню з відповідачки з таких підстав.

Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту:

" У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) ".

Цим же законом розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту:

"У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону".

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

В подальшому Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року пункт 6 Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" викладено в такій редакції:

"У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Цим же Законом п. 6-1 був виключений.

Тобто, Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року змінено обов`язок кредитодавця щодо списання неустойки в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит. Для договорів, укладених після 24.01.2024 року, списання неустойки не передбачено.

Водночас п. 18 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у зв`язку з прийняттям Законом № 3498-IX від 22.11.2023 змін не зазнав. Обов`язок кредитодавця списати неустойку у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору.

Питання пріоритетності норм ЦК України Велика Палата Верховного Суду детально обґрунтувала у справі № 334/3161/17 ( п. 14-19 постанови від 22 червня 2021 року).

А тому суд вважає, що до неустойки за кредитним договором, датою укладення якого є 12.03.2025 року, застосуванню підлягає п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Тому неустойка в розмірі 2250,00 грн підлягає списанню кредитором.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 9810,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 4500,00 грн., по процентам - 4410,00 грн., по комісії - 900,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив 2662,40 грн. судового збору.

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 9680,00 грн, що становить 81,34 % (9810,00 х 100 %/12060), а тому судовий збір у пропорційному розмірі 2165,60 грн потрібно покласти на відповідача.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором (оферти) № 12.03.2025-100002339 від 12.03.2025 у розмірі 9810 грн 00 коп (дев`ять тисяч вісімсот десять гривень 00 коп).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судові витрати, що становлять 2165 грн 60 коп. (дві тисячі сто шістдесят п`ять гривень 60 копійок) судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17 березня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", електронна пошта info@sgroshi.com, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 37356833.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Суддя С.М. Івасенко