Рішення № 134854139, 13.03.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Унікальний номер справи 333/3912/25

Номер провадження 2/333/1050/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання Симоненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення,

в с т а н о в и в:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Комунальне підприємство «Водоканал» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, вказавши, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , користується послугами КП «Водоканал», але оплату не здійснює у повному обсязі, у зв`язку з чим, за період з 01.03.2002 по 31.03.2025 року утворилась заборгованість у сумі 65131,52 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3028,00 грн.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

23.10.2025 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Так, відповідачу на праві приватної власності з 26.03.2010 належить лише 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 . Позивач не надає жодного розрахунку нарахування щомісячної плати за водопостачання та водовідведення. Позивачем здійснено розрахунок заборгованості за період з 01.03.2002 по 31.03.2025, тобто, більше ніж за двадцять три роки. Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України, Відповідач ОСОБА_1 заявляє про застосування судом строків позовної давності. Як вбачається з розрахунку суми боргу позовних вимог по нарахуванням та оплатам за надані послуги з водопостачання та водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за період з 26.03.2010 по 31.03.2025 Відповідач не здійснював жодного платежу. При цьому, Позивач звернувся до суду лише 07.05.2025, тобто поза межами 3-річного строку, передбаченого ст. 257 ЦК України. У зв`язку з чим, вважає, обґрунтованими підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, які заявлені за період: - з 01.03.2002 (дата заявлена Позивачем в позові) по 26.03.2010 (дата набуття Відповідачем права власності), у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем по справі. Відповідач набув права власності з 26.03.2010 в порядку спадкування, що підтверджується дублікатом свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-341 виданого 26.03.2010. Зазначена обставина досліджувалась та встановлена Комунарським районним судом міста Запоріжжя в рішенні від 14.04.2020 у справі № 333/4994/19; - з 26.03.2010 (дата набуття Відповідачем права власності) по 11.03.2017 (дата спливу строку позовної давності), у зв`язку з пропуском строку позовної давності. За таких обставин можна дійти висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на користь Позивача по стягненню з Відповідача заборгованість за водопостачання та водовідведення за період з 12.03.2017 по 31.03.2025 та відповідає його 1/3 частці власності у спірній квартирі, але виключно після доведення Позивачем розміру наданих щомісячних послуг.

30.01.2026 року від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких вказано таке. Так, за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 30.01.2026 3 01.03.2002 по 31.03.2025 нарахування за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення проводились згідно із встановленою нормою водоспоживання та у відповідності до кількості зареєстрованих, а саме: 01.03.2002-16.04.2008 з розрахунку на 4 особи; 17.04.2008-24.11.2019 з розрахунку на 3 особи; 25.11.2019-11.12.2019 з розрахунку на 2 особи; 12.12.2019 31.03.2025 з розрахунку на одну особу. В період з 01.03.2002 по 13.08.2001 КП «Водоканал» здійснювало нарахування за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення згідно тарифів, встановлених рішеннями Запорізької обласної державної адміністрації. В період з 14.08.2001 по 30.08.2015 КП «Водоканал» здійснювало нарахування за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення згідно тарифів, встановлених рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради. Отже, керуючись положеннями Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», з 01.09.2015 КП «Водоканал» здійснює нарахування за послуги з водопостачання та водовідведення на підставі тарифів, затверджених НКРЕКП. Таким чином, нарахування за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , КП «Водоканал» здійснює у встановленому чинним законодавством порядку та на підставі затверджених тарифів та норм водоспоживання. Крім того, відповідно до п. 20 Правил 630 КП «Водоканал» щомісяця надавав споживачам платіжний документ, у якому передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

04.02.2026 року від представника відповідача на адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких вказує, про те, що твердження позивача щодо нарахування ним плати за послуги з центрального водопостачання та центрального водовідведення проводилось із встановленою нормою водоспоживання та у відповідності до кількості зареєстрованих осіб є голослівним. Позивач наводить чотири періоди та зазначає різну кількість зареєстрованих осіб, проте не надає жодного доказу в розумінні ст. 76 ЦПК України, а відтак зазначена обставин є недоведеною (ст. 81 ЦПК України); 2. Позивач не дотримується Доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), в детальному розрахунку заборгованості зазначено кількість зареєстрованих осіб 1 особа, період нарахування заборгованості з 01.03.2002 по 31.03.2025, в той час як, в поясненнях мова йде за чотири періоди та зареєстровано від однієї до чотирьох осіб. Позивачу достеменно відомо, що ОСОБА_2 (батько Відповідача) який зазначений як особа, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , якому Позивач продовжує нараховувати плату та обліковувати заборгованість за центральне водопостачання та водовідведення, помер, а за життя проживав за адресою: АДРЕСА_2 (Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/4994/19 від 14.04.2020, ч. 1 ст. 82 ЦПК України)

Позивач та відповідач в судове засідання не з`явились, від їх представників надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням клопотань представників сторін про слухання справи за їх відсутності фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2025 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Громут Володимир Ігорович, про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовною заявою Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, задоволено. Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2025 року по цивільній справі (провадження №2/333/3912/25, № 333/3015/25) за позовом заявою Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення - скасовано. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 02.04.1998 року.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 належить 1/3 частка власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з детального розрахунку КП «Водоканал», здійсненого на підставі відомостей особового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_2 , за період з 01.03.2002 по 31.03.2025 року наявна заборгованість в сумі 65131,52 гривень.

V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Згідно ст. 23, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

За рішенням Запорізької міської ради № 546 від 28.10.1999 року, збирання абонентської плати з населення за водокористування та водовідведення проводиться окремо від інших комунально-побутових послуг, а функції зі збору платежів з населення передано КП «Водоканал».

Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та її водовідведення для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Згідно до статутних документів, основним видом діяльності Комунального підприємства «Водоканал» є забезпечення безперебійного постачання населенню, підприємствам, організаціям м. Запоріжжя й області питної води та водовідведення, тому заявник в силу закону є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

З висловленої Верховним Судом України правової позиції (постанова від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13), споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Позивач - КП «Водоканал» у період з 01.03.2002 по 31.03.2025 надав послуги з водопостачання і водовідведення на загальну суму 65 131,52 грн. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується розрахунком, наданим позивачем за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що відповідач є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 та зареєстрований в цій квартирі з 02.04.1998 року.

Отже, суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_1 споживав послуги, надані позивачем. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Разом з тим, відповідач заявляє про застосування строку позовної давності, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

У даному випадку переривання строку позовної давності зі сплати за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення відбувалося останній раз у листопаді 2008, протягом наступного спірного періоду відповідач взагалі не сплачував грошові кошти за надані послуги.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту ( ст. 267 ЦК України).

За ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Разом із тим, 30.03.2020 року Верховна Рада України прийняла Закон № 540-IX (набрав чинності 02.04.2020), який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.

Зокрема, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України було визначено, що під час дії карантину, строки, встановлені низкою статей цього Кодексу (зокрема, позовна давність), продовжуються на строк дії карантину.

За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.

Відповідно п.12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон України від 30.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.12, набрав чинності 02.04.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин.

Дію карантину, встановленого зазначеною постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 360 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 року №651, карантин скасовано.

За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.

З огляду на це, сплив строків до набрання чинності Законом № 540-IX разом із відсутністю норми про зворотну дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02.04.2020 року, не є продовженими.

Крім того, відповідно п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З 24.02.2022 року в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 року (з наступними змінами).

При цьому, з прийняттям 30.03.2020 року Закону № 540-IX строк позовної давності продовжився у зв`язку з карантином, а з 24.02.2022 року строк позовної давності зупинився у зв`язку з воєнним станом в Україні.

Отже, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності за позовними вимогами по березень 2017 року у зв`язку із пропуском позовної давності, тому суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період з квітня 2017 року по березень 2025 року, оскільки в цьому періоді строки позовної давності припадають на час дії карантину та введення воєнного стану в Україні, який не закінчився у день подання позову 07.05.2025 року.

Що стосується розміру заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з квітня 2017 року по березень 2025 року суд зазначає таке.

Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості, позивачем не зазначено, які саме особи були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , жодними доказами не доведено, що в період з квітня 2017 року по жовтень 2019 року було зареєстровано три особи; в листопаді 2019 року дві особи, котрі б споживали послуги з водопостачання і водовідведення. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за нормами споживання на одну людину.

З урахуванням викладеного та наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, задоволенню підлягають позовні вимоги за період з квітня 2017 року по 31.03.2025 року включно з розрахунку за нормами споживання на одну людину у розмірі 23661,50 грн.

Таким чином, враховуючи та аналізуючи усі надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, у відповідності до вимог ч.1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 1100 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ст. 82, 89, 141, 229, 263, 264, 267, 354 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Водоканал» заборгованість по оплаті послуг з водопостачання і водовідведення за період з квітня 2017 року по 31.03.2025 року в розмірі 23661 /двадцять три тисячі шістсот шістдесят одна/ гривень 50 копійок, а також понесені позивачем судові витрати в сумі 1100 /одна тисяча сто/ гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги в Комунарський районний суд міста Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Комунальне підприємство «Водоканал»: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, ідентифікаційний номер юридичної особи 03327121, НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ».

Відповідач: Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.В. Ковальова