Ухвала суду № 134853915, 16.03.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3839/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В. В., за участі секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», в інтересах якого діє представник Сіренко Юрій Євгенович про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви,

в с т а н о в и в:

представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» адвокат Сіренко Ю.Є. звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 20,6 кв.м., житловою площею 11 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3294344321100.

Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що 22.11.2006 між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №257/Св-06, згідно з яким позичальник ОСОБА_1 отримав в кредит грошові кошти на придбання житла в сумі 17 000,00 $ США, під 12,5% річних.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором, 22.11.2006 між ТОВ «Укрпромбанк» та іпотекодавцем ОСОБА_1 був укладений та нотаріально посвідчений іпотечний договір №257/7фквіп-06-01, предметом якого була однокімнатна квартира, загальною площею 20,6 кв.м., житловою площею 11,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним Кредитним договором, між ТОВ «Укрпромбанк» та поручителем ОСОБА_2 22.11.2006 був укладений договір поруки №257/2пор-0601.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, 04.03.2009 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вірмет В.І. вчинено виконавчий напис, згідно якого звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом задоволення вимог ТОВ «Укрпромбанк» до ОСОБА_1 в розмірі 16 581,41 доларів США. Звідси слідує, що позичальник ОСОБА_1 , отримавши в кредит в 2006 році 17 000,00 $ США, в порушення умов підписаного ним Кредитного договору, за два роки (станом на 18.02.2009) повернув банку лише 500 $.

На підставі виконавчого напису нотаріуса було відкрито виконавче провадження. У зв`язку з тим, що ТОВ «Укрпромбанк» (стягувач) не виявив бажання залишити за собою не реалізовану на прилюдних торгах Квартиру в рахунок погашення боргу, виконавчий напис нотаріуса від 04.03.2009 був повернутий банку виконавчою службою.

У подальшому, право вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним, іпотечним договорами, договором поруки від 22.11.2006 ТОВ «Укрпромбанк» передав ПАТ «Дельта Банк». Позивач продовжував порушувати взяті на себе кредитні зобов`язання, свідомо допустив значну заборгованість, тому новий кредитор ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_1 про стягнення боргу за Кредитним договором (справа № 308/3008/14-ц). Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.07.2014 по справі № 308/3008/14-ц позовні вимоги банку задоволено стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість на загальну суму 143 496,87 грн. (еквівалент ~12 327,90 $ США). Рішення суду набуло законної сили, однак виконане так і не було.

Згідноз нотаріально посвідченим Договором № 2303/К/1 про відступлення прав вимоги від 02.09.2020, укладеним між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК») та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», право вимоги до ОСОБА_2 та Відповідача перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

У зв`язку з ігноруванням ОСОБА_1 кредиторських вимог ТОВ «Діджи Фінанс», останнє звернуло стягнення на Предмет іпотеки шляхом продажу Квартири від свого імені в порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку»: 01.09.2021 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Делвік» був укладений договір купівлі продажу Предмета іпотеки.

Запис про іпотеку щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , припинено 12.07.2023, що підтверджується відомостями, зазначеними на сторінці «2» деталізованої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.03.2026 №467672904.

19.07.2023 ТОВ «Делвік» відчужило Квартиру ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. Отже, згода ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на зняття іпотеки була надана в межах процедури реалізації іпотеки, а не у зв`язку з погашенням кредиту.

22.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння (справа №308/14308/23).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.05.2025 у справі №308/14308/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «Делвік», ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», третя особа без самостійних вимог: ПН КМНО Пономарьова Д.В., про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано квартиру, загальною площею 20,6 кв.м., житловою площею 11.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із незаконного володіння у ОСОБА_3 , шляхом відновлення запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 .

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19.02.2026 вказане рішення суду від 16.05.2025 у справі №308/14308/23 залишено без змін.

Згідно з інформаційною довідкою від 11.03.2026, 06.03.2026 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на зазначену квартиру, що стало наслідком виконання рішення суду у справі №308/14308/23. Запис про право власності ОСОБА_3 скасовано (анульовано).

Після набрання законної сили судовими рішеннями у справі №308/14308/23 Предмет іпотеки був повернутий у власність ОСОБА_1 , водночас заборгованість Відповідача за кредитним договором, яка раніше вважалася погашеною за рахунок реалізації Квартири, фактично відновилася та обліковується за кредитором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у розмірі 460 312,58 грн, при цьому після ухвалення зазначених судових рішень ОСОБА_1 не вчинив жодних дій, спрямованих на її погашення.

Керуючись зазначеним, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» має намір звернутися до суду протягом 10 днів, з моменту подачі даної заяви, з позовною заявою про визнання прав іпотекодержателя щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому, необхідність звернення заявником із даною заявою обґрунтовується тим, що поведінка ОСОБА_1 як боржника свідчить про його очевидну недобросовісність та систематичне ухилення від виконання взятих на себе кредитних зобов`язань. За таких обставин існують обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 , продовжуючи не виконувати кредитні зобов`язання, може вчинити дії, спрямовані на унеможливлення звернення стягнення на Предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, зокрема відчужити Квартиру третім особам, передати її в іпотеку, подарувати або іншим способом розпорядитися нею.

У такому разі, виконання майбутнього рішення суду про визнання прав ТОВ «Діджи Фінанс» як іпотекодержателя стане істотно ускладненим або неможливим. З огляду на те, що заборгованість за кредитним договором фактично існує понад двадцять років, а боржник протягом усього цього часу не вживає жодних заходів для її погашення, існує реальна загроза втрати предмета забезпечення виконання зобов`язання.

Заявник зазначає, що наявні об`єктивні та достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову з метою збереження предмета іпотеки та забезпечення реального виконання можливого рішення суду.

На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, а відтак керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши подану заяву та додані до неї документи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії тощо.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п`ята статті 151 ЦПК України).

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (частина друга статті 151 ЦПК України).

Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Водночас при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «ключовим при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову є встановлення: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».

На підтвердження обставин, викладених у заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» адвокат Сіренко Ю.Є надав: інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 467679304 від 11.03.2026, відповідно до якої власником квартири площею 20.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 ; копію виконавчого напису на стягнення 129 253,87 грн.; копію договору про відступлення прав вимоги №2303/К/1; копію іпотечного договору №257/7фквіп-06-01; копію кредитного договору №257/Св-06; постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві; платіжне доручення №126 від 20.08.2020 на суму 36 621 000,00 грн; копію протоколу електронного аукціону №UA-ЕА-2020-07-06-000033-b; рішення Закарпатського апеляційного суду від 19.02.2026 по справі 308/14308/23; рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16.05.2025 по справі 308/14308/23; рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23.07.2014 по справі 308/3008/14-ц.

Наведені обставини та докази, подані на їх підтвердження, свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» та ОСОБА_1 існує спір про визнання прав іпотекодержателя щодо нерухомого майна.

Суд погоджується з аргументами заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання майбутнього рішення суду. Наявна державна реєстрація права власності на спірне майно за ОСОБА_1 створює для нього можливість розпорядитися цим майном. Таке відчуження матиме наслідком або відмову в позові через неналежність відповідачів, або залучення до участі у справі співвідповідачів. У цьому разі об`єктивний розгляд справи буде значним чином ускладнений, оскільки суд буде змушений враховувати інші зареєстровані права на майно та виходити з принципу пропорційності між захистом інтересів стягувача та інтересами власника майна.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірної квартиру не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки можливість розпоряджатися вказаним об`єктом обмежується на певний час, тобто має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до завершення розгляду цієї справи по суті.

Отже, оскільки такий захід забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії прямо передбачений чинним законодавством, є співмірним з вимогами, з якими з якими заявник планує звернутися до суду, а також ураховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб унеможливить виконання рішення суду та істотно ускладнить розгляд справи, заяву про забезпечення позову належить задовольнити частково.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», в інтересах якого діє представник Сіренко Юрій Євгенович про забезпечення позову подану до подання позовної заяви задовольнити частково.

У порядку забезпечення позову до подання позовної заяви заборонити ОСОБА_1 розпоряджатися квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 20,6 кв.м., житловою площею 11 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3294344321100.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

У разі неподання заявником позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 ЦК України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка