Рішення № 134853553, 02.03.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1482/25

Номер провадження 2/383/131/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Бондаренко В.В.,

при секретарі судового засідання Могиленко В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 04.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №353085725 (далі кредитний договір) у формі електронного договору підписаного відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 35000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у договорі.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, належним чином не виконав умов кредитного договору, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі 39525 грн. 20 коп., яка складається з наступного: 34999 грн. 43 коп. сума кредиту, 71332 грн. 12 коп. проценти за користування кредитом, заборгованість по комісії за надання кредиту 12 грн. 50 коп.

08.04.2025 року у відповідності до ст.1077 ЦК України ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за кредитним договором до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу №МВ-ТП/30.

На підставі наведеного вище, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 106344 грн. 05 коп., а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп., та на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с. 99-101).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду заяву про проведення розгляду справи за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти проведення заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує (а.с.144).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України судова повістка відповідачу про виклик в судові засідання, призначені на 07.01.2026 року, 02.03.2026 року надсилалася судом за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується поштовими конвертами з відміткою установи поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.128, 154), що вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Отже, враховуючи вказане вище, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, не прибув до суду без поважних причин, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що відповідає правовому висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі № 918/539/16.

З приводу чергової неявки в судове засідання відповідача та можливості продовження розгляду справи за його відсутності, суд врахувавши обставини справи, дійшов переконання про можливість розгляду та закінчення розгляду справи за відсутності відповідача, оскільки його відсутність не перешкоджає вирішенню справи по суті на підставі наявних у справі доказів.

З огляду на викладене вище, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд за згодою представника позивача розглядає справу за відсутності відповідача та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №353085725 (далі кредитний договір), за умовами п.2.1 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.25-35, 78-89).

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3, 2.4кредитного договору, загальний розмір кредиту за цим договором становить 28500 грн. 00 коп. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 04.01.2025 року, що є датою надання кредиту. Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розміру кредиту та суму такого траншу.

Згідно п.3.1 кредитного договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п.3.2 договору.

У пункті 3.2 кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п.3.1 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п.5.1 кредитного договору, кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4149-60ХХ-ХХХХ-3078, що відбувається не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Пунктом 11.1 кредитного договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Відповідно до п.8.3 кредитного договору, базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Згідно пунктів 8.4, 8.5 кредитного договору, комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим договором. У випадку видачі наступних крім першого траншів за цим договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного траншу. Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 1425 грн. 00 коп.

Відповідно до п.9.1.1.1 кредитного договору, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим договором.

Кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором QZWQ, одноразовий персональний ідентифікатор відправлено позичальнику 04.01.2025 року о 16:01:14, який введено 04.01.2025 року о 16:03:21, що підтверджується кредитним договором (а.с.25-36); заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 04.01.2025 року (а.с.22 зворот).

04.01.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано грошові кошти в сумі 28500 грн. на номер банківської картки ОСОБА_1 , вказаний нею в Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 04.01.2025 року, що підтверджується платіжним дорученням на переказ та зарахування грошових коштів на банківську картку отримувача з інформацією про виконання платежу АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.72 зворот) та довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 06.11.2025 року (а.с.80). Зазначене вище також підтверджується випискою по рахунку відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.130-142).

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем також надано до суду: Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №353085725 від 04.01.2025 року (а.с.23-24); Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.57-60); Порядок укладання Фінансовою компанією договорів у вигляді електронного документа, що підписується сторонами при наданні споживчих послуг (а.с.61-69).

04.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №353085725 від 04.01.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 500 грн., після чого сума кредиту буде складати 29000 грн. (а.с.36-37).

06.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №353085725 від 04.01.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 300 грн., після чого сума кредиту буде складати 29300 грн. (а.с.37 зворот -38).

08.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №353085725 від 04.01.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 500 грн., після чого сума кредиту буде складати 29800 грн. (а.с.39 - 40).

09.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №353085725 від 04.01.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 300 грн., після чого сума кредиту буде складати 30100 грн. (а.с.40 зворот -41).

17.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №353085725 від 04.01.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 800 грн., після чого сума кредиту буде складати 30900 грн. (а.с.42 -43).

22.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №353085725 від 04.01.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 500 грн., після чого сума кредиту буде складати 31400 грн. (а.с.43 зворот -44).

22.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №353085725 від 04.01.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 400 грн., після чого сума кредиту буде складати 31800 грн. (а.с.45 - 46).

25.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №353085725 від 04.01.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 500 грн., після чого сума кредиту буде складати 32300 грн. (а.с.46 зворот - 47).

26.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №353085725 від 04.01.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 600 грн., після чого сума кредиту буде складати 32900 грн. (а.с.48 зворот - 49).

26.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №353085725 від 04.01.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 400 грн., після чого сума кредиту буде складати 33300 грн. (а.с.49 зворот - 50).

30.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №353085725 від 04.01.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 500 грн., після чого сума кредиту буде складати 33800 грн. (а.с.51- 52).

31.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №353085725 від 04.01.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 600 грн., після чого сума кредиту буде складати 34400 грн. (а.с.52 зворот - 53).

02.02.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №353085725 від 04.01.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 350 грн., після чого сума кредиту буде складати 34750 грн. (а.с.54 - 55).

07.02.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №353085725 від 04.01.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 250 грн., після чого сума кредиту буде складати 34999 грн. 43 коп. (а.с.55 зворот - 56).

Позивач підтвердив надання траншів за вищевказаними додатковими угодами, що підтверджується платіжним дорученням на переказ та зарахування грошових коштів на банківську картку отримувача з інформацією про виконання платежу АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.70-72), підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.73-77) та довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 06.11.2025 року (а.с.77 зворот - 84).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором станом на 08.04.2025 року заборгованість становить: за тілом кредиту 34999 грн. 43 коп., за відсотками 21941 грн. 56 коп., за комісією 12 грн. 50 коп., за неустойкою17499 грн. 77 коп. (а.с.19-20).

08.04.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №МВ-ТП/30, відповідно до п.2.1 умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.14 - а.с.16).

Згідно з реєстром прав вимоги від 08.04.2025 року до договору факторингу №МВ-ТП/30 від 08.04.2025 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №353085725 від 04.01.2025 року у загальній сумі 74453 грн. 21 коп., з яких: 34999 грн. 43 коп. сума кредиту, 21941 грн. 56 коп. проценти за користування кредитом, 12 грн. 50 коп. комісія, 17499 грн. 77 коп. заборгованість за неустойкою (а.с.15 зворот а.с.16).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором

станом на 30.08.2025 року заборгованість становить: за тілом кредиту 34999 грн. 43 коп., за відсотками 71332 грн. 12 коп., 17499 грн. 72 коп. заборгованість за неустойкою(а.с.20 зворот а.с.22).

Про відступлення права вимоги за кредитним договором на користь позивача, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повідомило відповідача листом від 08.04.2025 року (а.с.85).

Отже, у ході передачі прав вимоги за договором факторингу, право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору ТОВ «Таліон Плюс» направило на електронну адресу відповідача повідомлення від 31.08.2025 року про дострокове розірвання договору з 31.08.2025 року та про необхідність оплати всієї суми заборгованості (а.с.85 зворот).

З метою досудового врегулювання спору ТОВ «Таліон Плюс» на електронну адресу відповідача направив досудову вимогу в якій запропонував добровільно погасити заборгованість за кредитним договором в сумі 123743 грн. 77 коп. (а.с.86).

Суд наголошує, що відповідачем не надано доказів на спростування вище наведеної інформації та обставин, не надано доказів на підтвердження факту повного виконання умов договору і повернення кредиту, тому суд дійшов висновку, що право ТОВ «Таліон Плюс» невиконанням у повному обсязі зобов`язання з боку відповідача порушено і підлягає судовому захисту.

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

З огляду на викладене вище, враховуючи факт підписання відповідачем електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд приходить до висновку, що укладення кредитного договору узгоджується з вимогами ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Встановлено, що кредитодавець умови кредитного договору виконав, надав відповідачу кредитні кошти на умовах передбачених договором. В свою чергу відповідач, підписавши вказаний договір, добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взявши на себе відповідні зобов`язання. Разом з тим, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, право грошової вимоги на яку перейшло до позивача, тому суд дійшов висновку про те, що позов є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії №353085725 від 04.01.2025 року у розмірі 106331 грн. 55 коп., з яких: 34999 грн. 43 коп. сума кредиту, 71332 грн. 12 коп. проценти за користування кредитом.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією в сумі 12 грн. 50 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06.09.2017 року у справі №6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 року у справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 12 грн. 50 коп.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 року у справі №640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21.04.2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15.12.2021 року у справі №209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21.07.2021 року у справі №751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

За змістом ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. 00 коп.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року, укладений між адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» та ТОВ «Таліон Плюс» та додаткову до нього угоду №1830 від 09.10.2025 року (а.с.88 зворот а.с.93); акт приймання-передачі наданих послуг від 09.10.2025 року (а.с.94); платіжну інструкцію №180 від 09.10.2025 року (а.с.94 зворот).

Отже, з долучених до позову документів підтверджується факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

З урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесених витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги та їх обсягом, значенням справи для сторони. Розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що доказів неспівмірності витрат на правову допомогу відповідачем до суду не надано, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд вважає, що витрати за надання правничої допомоги в розмірі 4950 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., який підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2398 грн. 18 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії №353085725 від 04.01.2025 року у розмірі 106331 (сто шість тисяч триста тридцять одна) грн. 55 коп., яка складається з наступного: 34999 грн. 43 коп. сума кредиту, 71332 грн. 12 коп. проценти за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості за комісією в сумі 12 грн. 50 коп. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 2398 (дві тисячі триста дев`яносто вісім) грн. 18 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4950 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, юридична адреса: вул. Жабинського, 13, м. Чернігів Чернігівська область, п.і.14017.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 09.03.2026 року.

Суддя В.В. Бондаренко