Ухвала суду № 134853297, 13.03.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/6833/25

Провадження № 1-в/0203/34/2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

УХВАЛА

13 березня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , ознайомившись зі заявою ОСОБА_2 про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2026 року ОСОБА_2 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до слідчого судді з клопотанням, де, посилаючись на норми ст.ст. 7, 21, 535 КПК України, просив:

1.здійснити судовий контроль за реальним виконанням ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 02 жовтня 2025 року у справі № 203/6833/25;

2.витребувати від Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, витяг (витяги) з Єдиного реєстру досудових розслідувань, сформований за результатами виконання ухвали слідчого судді від 02 жовтня 2025 року, для перевірки повноти внесених відомостей;

3.за результатами здійснення судового контролю констатувати факт неповноти виконання ухвали слідчого судді від 02 жовтня 2025 року та зобов`язати ТУ ДБР, розташоване у м. Полтаві, виконати вказане рішення в повному обсязі шляхом внесення до ЄРДР усіх без винятку відомостей щодо правопорушень, зазначених у його заяві від 14 серпня 2025 року;

4.направити відповідне повідомлення суду до органу досудового розслідування вищого рівня щодо наявності в діях службових осіб ТУ ДБР ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України (умисне невиконання ухвали суду), з метою превенції подальшого саботажу судових рішень.

Таке клопотання мотивоване тим, що, на думку скаржника після зобов`язання ухвалою слідчого судді від 02 жовтня 2025 року уповноважених осіб Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_2 від 14 серпня 2025 року, слідчим внесені відомості до ЄРДР, проте не в повному обсязі як вважає необхідним скаржник.

Згідно протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 11 березня 2026 року вказана заява передана слідчому судді Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 12 березня 2026 року.

Ознайомившись з поданим клопотанням, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.18 ч.1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

Закон визначає слідчого суддю як суб`єкта, який під час досудового розслідування вирішує питання, пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод осіб, і розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність у кримінальному процесі.

Порядок звернення до суду за судовим захистом, а також межі судового контролю слідчого судді на стадії досудового розслідування чітко визначені Кримінальним процесуальним кодексом України. Главою 26 КПК України врегульовано порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування.

Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження передбачені ст. 303 КПК України.

У частині 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України міститься вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Так, відповідно до частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені виключно визначені законом рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема: бездіяльність, що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, неповерненні тимчасово вилученого майна або нездійсненні процесуальних дій у визначений законом строк; рішення про зупинення чи закриття кримінального провадження; відмову у визнанні потерпілим; рішення, дії чи бездіяльність при застосуванні заходів безпеки; відмову у задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) або негласних слідчих (розшукових) дій; рішення про зміну порядку досудового розслідування та його продовження; рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків; повідомлення про підозру після спливу визначених законом строків; а також відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 КПК України.

Частиною другою статті 303 КПК України передбачено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом судового розгляду лише під час підготовчого провадження у суді.

Щодо вимог клопотання констатувати факт неповного виконання ухвали слідчого судді від 02 жовтня 2025 року, про зобов`язання виконати ухвалу слідчого судді від 02 жовтня 2025 року, що на думку скаржника виконана не в тому обсязі, якому він вважає правильним, слід зазначити, що невиконання судового рішення як таке не віднесене кримінальним процесуальним законом до переліку рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені слідчому судді в порядку статті 303 КПК України.

Відповідно до статті 535 КПК України судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Разом із тим КПК України не передбачає повноважень слідчого судді повторно вирішувати питання щодо обов`язковості виконання судового рішення, визнавати протиправною бездіяльність посадових осіб у зв`язку з його невиконанням або встановлювати додатковий судовий контроль за таким виконанням поза межами процедур, прямо визначених кримінальним процесуальним законом.

Слід також врахувати, що законодавець передбачив інший, спеціальний правовий механізм реагування на невиконання судового рішення. Так, відповідно до статті 382 КК України умисне невиконання судового рішення службовою особою тягне кримінальну відповідальність. Отже, у разі вбачання у діях чи бездіяльності прокурора ознак умисного невиконання судового рішення, оцінка таким діям може бути надана в межах окремого кримінального провадження, а не шляхом розгляду скарги слідчим суддею в порядку статті 303 КПК України.

Натомість слідчий суддя, здійснюючи свої повноваження у визначених КПК України межах, не наділений повноваженнями ініціювати в інтересах скаржника досудове розслідування.

Таким чином, наведені вимоги скаржника, пов`язані з неповним виконанням ухвали слідчого судді і невнесенням відомостей, які саме скаржник вважає необхідними, не зважаючи на дискреційні повноваження на це слідчого за ст. 36 КПК України, фактично виходять за межі судового контролю слідчого судді на стадії досудового розслідування та не підлягають розгляду у порядку, визначеному Главою 26 КПК України.

Що стосується вимог скарги про встановлення судового контролю за виконанням ухвали слідчого судді від 02 жовтня 2025 року, слід зазначити таке.

За змістом клопотання ОСОБА_2 відомості на підставі ухвали слідчого судді від 02 жовтня 2025 року внесені до ЄРДР, але не в тому обсязі, як вважає необхідним скаржник, проте КПК України не передбачає повноважень слідчого судді повторно вирішувати питання щодо обов`язковості виконання судового рішення, визнавати протиправною бездіяльність осіб у зв`язку з його невиконанням або встановлювати додатковий судовий контроль за таким виконанням поза межами процедур, прямо визначених кримінальним процесуальним законом.

Судовий контроль, який здійснюється слідчим суддею відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, реалізується виключно у формах і межах, прямо визначених кримінальним процесуальним законом, зокрема під час розгляду скарг у порядку статті 303 КПК України та клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Розширення цих повноважень шляхом встановлення загального контролю за виконанням судових рішень або запровадження обов`язку подання звіту прокурором законом не передбачене.

Питання ж невиконання судового рішення, врегульовується іншим спеціальним правовим механізмом, передбаченим чинним законодавством. Зокрема, ст. 382 КК України передбачено, що умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, тягне кримінальну відповідальність. Отже, у разі встановлення у діях чи бездіяльності прокурора ознак умисного невиконання судового рішення, оцінка таким діям може бути надана в межах окремого кримінального провадження, а не шляхом розгляду скарги (чи як подано ОСОБА_2 клопотання) слідчим суддею в порядку ст. 303 КПК України.

За таких обставин вимоги клопотанням в частині встановлення судового контролю за виконанням судових рішень не віднесені кримінальним процесуальним законом до повноважень слідчого судді на стадії досудового розслідування та не підлягають розгляду в порядку статті 303 КПК України.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Таким чином, оскільки вказане клопотання подане на рішення, дії та бездіяльність слідчого, що не підлягає оскарженню в порядку ст. 303 КПК України, то у відкритті провадження за таким клопотанням належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 309 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_2 про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань та витребування звіту про стан розгляду заяви та клопотання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1