Рішення № 134852961, 16.03.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/51/26

Провадження № 2-а/345/16/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі судді Кардаш О.І., розглянувши в порядку письмового спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в Івано-Франківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом в якому просив суд скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в Івано-Франківській області ОСОБА_2 від 18.07.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що станом на 18.07.2025 року (тобто на момент винесення оскаржуваної Постанови) Відповідачу було достовірно відомо, що 19.05.2025 року відносно нього уже було винесено постанову № 790, якою накладено штраф в розмірі 25500 гривень за не уточнення персональних даних .

Вину у вчиненні правопорушення на підставі якого Відповідачем винесено постанову № 790 від 19.05.2025 року він не заперечує, адже дійсно не уточнив свої персональні дані до 16.07.2024 року у один із трьох передбачених законодавством способів (через ЦНАП, Резерв+ або ТЦК та СП).

20.10.2025 року заступником начальника Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романюком О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 79401518. Копію даної постанови він отримав по пошті менше ніж через тиждень після її винесення та одразу ж оплатив борг по виконавчому провадженню. Тому, 30.10.2025 року заступником начальника Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романюком О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 79401518.

Таким чином, відповідальність за не уточнення персональних даних до 16.07.2024 року він поніс в повному обсязі шляхом оплати штрафу в примусовому порядку згідно постанови № 790 від 19.05.2025 року, яку було винесено т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Натомість, оскаржувана Постанова є несправедливою, явно незаконною та підлягає скасуванню судом.

Окрім того, розгляд вказаної справи відбувся без його особистої участі, його не було сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів ч.1 ст.268 КУпАП, що виключало можливість розгляду справи.

Також звертає увагу суду на те, що відповідач мав право з 17.07.2024 року до 17.07.2025 року розпочати провадження по справі та накласти штраф за вчинене ним правопорушення. Однак, Відповідач передбачених законодавством дій не вчинив. Натомість, оскаржувана Постанова була винесена 18.07.2025 року, тобто після закінчення передбаченого законодавством строку на притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. А тому, відповідно наслідком спливу строку накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу стала не можливість розпочати адміністративну справу по факту не уточнення ним персональних даних до 16.07.2024 року.

Просить поновити строк на звернення до суду із даним позовом, оскільки вказаний строк ним було пропущено з поважних причин. Так, 31.12.2025 року, у відповідь на заяву від 23.12.2025 року, він отримав на руки відповідь Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Із даного документу йому стало відомо, що на виконанні перебуває виконавче провадження № 79741610 з примусового виконання постанови № R3258 від 18.07.2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення з мене на користь держави 34 000 гривень адмінштрафу. Таким чином, про існування оскаржуваної Постанови він дізнався тільки 31.12.2025 року.

Вважає, що підстав притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. у відповідача не має, а тому просить поновити строк на звернення до суду , позов задоволити та стягнути судові витрати.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.01.2026 відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачу подати відзив на позов.

Представник відповідача т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позову не визнає, оскільки постанова винесена в межах вимог діючого законодавства, є обґрунтованою та прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Доказів порушення процедури розгляду відносно ОСОБА_1 адміністративної справи та винесення постанови позивачем суду не надано. Також встановлено, що ОСОБА_1 самостійно, 14.07.2025 року звернувся із заявою про визнання вини за вчинене адміністративне правопорушення в порядку ст. 279-9 КУпАП України та у 10-денний термін не сплатив штраф, що і спичинило направлення постанови № R3258 від 18.07.2025 року до державної виконавчої служби. Отже, постановляючи дану постанову відповідач діяв правомірно та у межах повноважень, а постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.

За вимогами ст. 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Судом встановлено, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № R3258 від 18.07.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень (а.с.8).

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 не уточнив свої облікові та інші персональні дані , шляхом прибуття самостійко до ТЦК та СП, або до ЦНАП, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Таким чином, ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме абз.7 ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду.

Відповідно до частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В оскаржуваній постанові вказано, що позивачем порушено вимоги абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з абзацом 7 ч. 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У відповідності до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. За правилами ч.1, ч.2 ст.77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зі змісту оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, а саме з фабули вбачається, що ОСОБА_1 не уточнив персональні дані вчасно.

Разом з тим постанова містить посилання на те, що ОСОБА_1 порушено порядок, який встановлений абзацом 7 частини третьої ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що перебачає обов`язок громадян з`явитися у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин.

Так, суд звертає увагу на те, що згідно змісту постанови № R3258 від 18.07.2025 року, відповідачем зафіксовано порушення ОСОБА_1 вимог ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, водночас згідно описової, мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення № R3258 від 18.07.2025 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку за повісткою, що не узгоджуються поміж собою, оскільки такі правопорушення відмінні за змістом та підставою.

Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Згідно частини 1 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Суд звертає увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про адміністративне правопорушення не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Лише доказ фіксації, який долучений до постанови про адміністративне правопорушення, а не сама постанова, без зазначення у ній належних доказів вчинення такого правопорушення, підтверджує обставини та подію щодо вчинення правопорушення та накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним по справі.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про адміністративне правопорушення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.

Суд зазначає, що належним доказом у такій категорії справ, який встановлює наявність адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення.

Проте, відповідачем так і не надано для дослідження в судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення, натомість долучено протокол №б.н. від 15.05.2025 де зафіксовано порушення позивачем ч.3 ст. 210 КУпАП, то суд зазначає, що доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідачем до матеріалів справи не надано, а відтак суд доходить висновку, що відповідач не довів факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тому і підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за цією статтею відсутні, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як така, що прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та принципів, передбачених ст.2 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин, на підставі системного аналізу законодавчих положень, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до переконання, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не доведено дотримання при винесені постанов про накладення адміністративного стягнення вимог статей 245 та 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, а відтак оскаржувана постанова винесена без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, слід зазначити, що відповідно достатті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Цією конституційною нормою встановлено заборону саме «подвійного», а не «повторного» притягнення до відповідальності. Застосування зазначеного конституційного положення не залежить від того, за яким рішенням особу було притягнуто до відповідальності раніше.

Таким чином, оскільки в основу постанови № R3258 від 18.07.2025 року покладені лише факти: за не уточнення персональних даних вчасно, за що відносно позивача вже прийнято постанову №790 від 19.05.2025 року за ч.3 ст.210 КУпАП, враховуючи заборону чинним законодавством подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те сааме правопорушення, оскаржувану позивачем постанову слід скасувати як незаконну, а провадження у справі закрити, оскільки ОСОБА_1 фактично двічі притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом складання двох постанов.

Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

На думку суду, ОСОБА_1 з поважних причин пропустив строк звернення з позовом про оскарження постанови № R3258 від 18.07.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки дізнався про неї лише 31.12.2025 року, що відповідачем не спростовано, а тому вважає можливим його поновити.

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених судових витрат надано квитанцію про оплату судового збору на суму 665, 60 грн. (а.с.4).

Тому, вказана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

На підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, керуючись статтями ст.ст. 132, 139, 143, 241-246, 286 КАС України,суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови.

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову № R3258 від 18.07.2025 за справою про адміністративне правопорушення, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в Івано-Франківській області ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму сплаченого судового збору в розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: