Ухвала суду № 134852856, 16.03.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5115/26

Провадження № 1-кс/344/2251/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2026 року м.Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42026142400000022 від 05.03.2026,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що Відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції України у Івано-Франківській області, за процесуального керівництва Івано-Франківської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному 05.03.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42026142400000022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 05.12.2025 № 378 ОСОБА_5 приступив до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зокрема, відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до положень п. 3 ч. 9 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу, а початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Поряд з цим, згідно ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.

Згідно вимог ст. ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» військовим посадовим особам військових формувань забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Пунктом 6 частини 1 статті 8 даного Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, на території України у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень.

24.02.2022 указом Президента України № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Будучи військовослужбовцем, підполковник ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст.ст. 19, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551 -XIV зобов`язаний був свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, передбачених посадою; керуватися тільки законами України; діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, особисто виконувати вимоги чинного законодавства України.

Однак, підполковник ОСОБА_5 , будучи військовою посадовою особою військового формування, у порушення вищевказаних вимог законодавства вчинив умисний корисливий корупційний злочин за наступних обставин.

Так, з метою отримання консультації щодо механізму зняття з розшуку військовозобов`язаних осіб, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які звернулись до ОСОБА_8 , в березні 2026 року остання звернулась до тимчасового виконувача обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_5 , який являється службовою особою, що займає відповідальне становище.

04 березня 2026 року о 12:00 год, в м. Калуш Івано-Франківської області на території АЗС «ОККО», яка розташована за адресою: м.Калуш, вул. Івано-Франківська, 140 згідно попередньої домовленості, ОСОБА_8 зустрілась із тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_5 . В ході розмови ОСОБА_5 , повідомив про те, що для зняття з військового розшуку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вони зобов`язані з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, а також він в ході розмови зазначив, що відразу, як вказані особи з`являться до РТЦК та СП, то вони будуть мобілізовані до лав ЗС України. При цьому, ОСОБА_5 став вимагати неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США за зняття ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з військового розшуку, притягнення їх до адміністративної відповідальності без прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 та мобілізації останніх до лав ЗС України, зазначивши, що в разі ненадання таких коштів останні обов`язково будуть призвані до лав ЗС України

11.03.2026 близько 17.30 год. у м. Івано-Франківську на площі Привокзальній, неподалік будинку під № 1, ОСОБА_5 , згідно попередньої домовленості зустрівся із ОСОБА_8 , та діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів і мети незаконного збагачення, будучи службовою особою що займає відповідальне становище, діючи всупереч інтересів служби та вимог ст.ст. 6, 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 11, 16, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, реалізуючи свій злочинний умисел, одержав від ОСОБА_8 частину неправомірної вигоди в розмірі 1 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на цей день становило 43 862,7 грн. за зняття ОСОБА_6 з військового розшуку без мобілізації до лав Збройних сил України та притягнення його до адміністративної відповідальності без прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У подальшому, продовжуючи діяти з єдиним умислом та метою, 12.03.2026 року близько 18.00 год, у АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , згідно попередньої домовленості зустрівся із ОСОБА_8 , та діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів і мети незаконного збагачення, будучи службовою особою що займає відповідальне становище, діючи всупереч інтересів служби та вимог ст.ст. 6, 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», ст. ст. 11, 16, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, реалізуючи свій злочинний умисел, одержав від ОСОБА_8 решту неправомірної вигоди в розмірі 1 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на цей день становило 43 977,6 грн., за зняття ОСОБА_7 з військового розшуку без мобілізації до лав Збройних Сил України та притягнення його до адміністративної відповідальності без прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а всього унаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_5 упродовж 11-12 березня 2026 року вимагав та одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду на загальну суму 2000 доларів США за зняття ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з військового розшуку без мобілізації до лав Збройних Сил України та притягнення їх до адміністративної відповідальності без прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третіх осіб будь-якої дії з використанням службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

12 березня 2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець смт. Мангуш, Першотравневого району, Донецької області, проживає за адресою : АДРЕСА_2 , одруженого, громадянина України, раніше не судимого, затримано в порядку ст.. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

13 березня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме:

- Протоколамм обшуків від 12.03.2026;

- Протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_5

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;

- протоколами огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_8 ,

- іншими матеріалами даного кримінального провадження в їх сукупності.

Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним, зокрема, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Аналогічні твердження викладеного у рішеннях по справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990 (п. 32, Series A, N 182).

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину у сфері службової діяльності, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

п. 1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, який інкримінується ОСОБА_5 передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, , що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, в тому числі поза межами пунктів пропуску державного кордону України, а також переховуватись на території України.

п. 3. Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Враховуючи той факт, однією із підстав притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності будуть покази свідків, відповідно є підстави вважати, що він може здійснювати тиск та вплив на останніх.

Крім цього, ОСОБА_5 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни наданої слідству інформації, а також впливати на осіб причетність яких до вчинення кримінальних правопорушень на цей час перевіряється.

Аналогічним чином ОСОБА_5 зможе впливати на ще невстановлених та недопитаних про обставини кримінального провадження свідків.

Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

п. 4. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Оскільки ОСОБА_5 може приховувати докази його злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду.

Окрім цього, останній може використати свої зв`язки, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, виготовити чи видати завідомо неправдиві документи, знищити чи спотворити відомості щодо виконання своїх повноважень в ході проведення технічного нагляду .

п. 5. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

ОСОБА_5 перебуваючи під дією більш м`якого запобіжного заходу може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити налагоджений ним механізм одержання неправомірної вигоди для себе, поєднаному з вимаганням такої вигоди. оскільки у разі незастосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту, підозрюваний зобов`язаний з`явитися до військової частини та продовжити військову службу; або продовжити займатися незаконною діяльністю щодо забезпечення видачі військовозобов`язаним довідок про тимчасову непридатність до військової служби за умови одержання на свою користь неправомірної вигоди.

Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_5 оцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу та запобігти вказаним ризикам.

Враховуючи вищенаведені ризики, обрання більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання - неможливе.

На сьогоднішній день до органу досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. У зв`язку з цим, вважаю за неможливе застосувати до ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

Також вважають, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застосувати відносно підозрюваного неможливо, оскільки ОСОБА_5 , усвідомлюючи про неминучість покарання у вигляді позбавлення волі може переховуватись від органу досудового розслідування, та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вивченням особи підозрюваної, на даний час, встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Узагальнюючи та оцінюючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, сторона обвинувачення дійшла до висновків, що:

- наявні докази вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку;

- у разі визнання винним, ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років;

- вік, наявність матеріального забезпечення, дозволяють застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_5 перебуваючи під дією більш м`якого запобіжного заходу може продовжити налагоджений ним механізм одержання неправомірної вигоди, поєднаному з вимаганням такої вигоди, а також впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Так ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, реалізація якого супроводжувалась вчиненням дій корупційного характеру, що підриває авторитет Збройних Сил України, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів слідства та суду, впливати на свідків, чинити перешкоди слідству шляхом спілкування з іншими особами, вчиняти дії для знищення речей та документів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу.

Поряд з цим, застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_5 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених процесуальних обов`язків.

Враховуючи обставини кримінального провадження, із яких випливає, що ОСОБА_5 вчинив умисне діяння з використанням наданої йому влади та службового становища, а також майновий та сімейний стан останнього, вбачається необхідність у разі обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На переконання сторони обвинувачення, у разі визначення судом даного розміру застави, останній буде співмірним з існуючими ризиками, та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у кримінальному провадженні.

Наведені обставини дають підстави вважати про неможливість запобігання ризикам, передбаченим у п. п. 3, 4 ч.1 ст. 177 та ст. 178 КПК України, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, просить клопотання задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

Захисник та підозрюваний в судовому засіданні заперечили щодо поданого клопотання, посилаючись на недоведеність ризиків. Просили врахувати характеризуючи дані підозрюваного та застосувати більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Ч.2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 12 березня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

13 березня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується протоколами обшуків від 12.03.2026 року протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_5 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколами огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_8 , іншими матеріалами даного кримінального провадження в їх сукупності.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Однак, прокурором жодним чином не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.

Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчинення злочину, за яке судом може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, це створює ризики переховуватися від досудового розслідування.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані: його вік, стан здоров`я, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, є учасником бойових дій.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд враховує майновий стан підозрюваного, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінований злочин.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов`язків.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 09 травня 2026 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Визначити заставу 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265).

У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 09 травня 2026 року включно обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

4) утримуватися від спілкування з свідками щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1