Рішення № 134851363, 13.03.2026, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/2326/25

Провадження 2/172/1004/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13.03.2026 Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору № 13.02.2023-100002951 від 13.02.2023 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7000,00 грн. на 70 календарних днів та сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,5% за день та комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 1050,00 грн. Кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі визначеній у договорі. Однак відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на дату подання позову утворилася загальна заборгованість за кредитом у сумі 12169,76 грн. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором і судові витрати у справі.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження у відсутність представника позивача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

У зв`язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначив, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 12169,76 грн.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором, доданого позивачем до позовної заяви, загальна сума боргу становить 12169,76 грн., з яких: 6768,41 грн. основний борг, 5401,35 грн. відсотки за користування кредитом за період з 13.02.2023 по 23.04.2023 року.

Надана довідка-розрахунок, підписана уповноваженим співробітником ТОВ «Споживчий центр», є документом, який залежить від суб`єктивної волі позивача, який є зацікавленою особою і відображає лише односторонню позицію та не містить всіх даних, які необхідні для встановлення суми боргу (видачі, нарахування складових боргу, погашення боргу тощо).

Окрім цього, суд зазначає, що надана позивачем копія квитанції від 13.02.2023 року не підтверджує видачу кредитних коштів саме відповідачці ОСОБА_1 , оскільки не містить необхідних відомостей для ідентифікації отримувача коштів.

Окрім цього, суд зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Отже, виписка за кредитним договором може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 333/5483/20 та інших.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (ст. 12 ЦПК України).

Ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості (постанова Верховного Суду від 01 червня 2022 року в справі № 175/35/16-ц).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що твердження позивача про наявність у відповідачки заборгованості за кредитним договором від 13.02.2023 року у розмірі 12169,76 грн., не доведено та не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами, а тому позов не підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» відмовлено у повному обсязі, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 279, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 525, 526, 638, 1054 ЦК України, -

У Х В А Л И В

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.Г. Битяк