Ухвала суду № 134850836, 12.03.2026, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 757/44195/17-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Київ

в складі

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості внесені до ЄРДР за №42016000000000380 від 03.02.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону України №3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону України №3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

31.07.2017 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону України №3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону України №3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 1 ст. 263 КК України.

15.05.2023 року ухвалою Київського апеляційного суду подання голови Печерського районного суду м. Києва було задоволено та скеровано даний обвинувальний акт як один з найближчих до Печерського районного суду м. Києва до Подільського районного суду м. Києва.

22.05.2023 року за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями дане кримінальне провадження розподілено судді ОСОБА_10

02.08.2023 року у зв`язку із відрахуванням зі штату Подільського районного суду м. Києва судді ОСОБА_10 за протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дане кримінальне провадження розподілено судді ОСОБА_1 .

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону України №3207-VI від 7 квітня 2011 року) як умисні дії, вчинені на виконання явно злочинного наказу, які явно виходять за межі наданих прав та повноважень, що супроводжувалося насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілих; за ч. 4 ст. 41, ст. 340 КК України як умисні дії, які виразились у вчиненні дій на виконання явно злочинного наказу, що виразилось у незаконному перешкоджанні проведенню зборів, мітингів, вчинене службовою особою із застосуванням фізичного насильства; за ч. 1 ст. 263-1 КК України як умисні дії, що виразились у переробленні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу; за ч. 1 ст. 263 КК України як зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ст. 340 КК України як умисні дії, вчинені на виконання явно злочинного наказу, що виразилось у незаконному перешкоджанні проведенню зборів, мітингів, вчинене службовою особою із застосуванням фізичного насильства; за ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону України №3207-VI від 7 квітня 2011 року) як умисні дії, вчинені на виконання явно злочинного наказу, які явно виходять за межі наданих прав та повноважень, що супроводжувалося насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілих; за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Від обвинуваченого ОСОБА_6 надійшло клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000000380 від 03.02.2016 року за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону України №3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України. В обґрунтування заявленого клопотання вказав, що згідно ч. 4 ст. 12 КК України злочин за ч. 2 ст. 340 КК України є нетяжким. Злочини, передбачені ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України згідно ч. 5 ст. 12 КК України є тяжкими злочинами. Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за останнім епізодом сплив в листопаді 2025 року.

Враховуючи викладене, з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, просив звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження щодо нього за ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону України №3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 підтримав подане клопотання. Зазначив, що дотримання умов, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав клопотання про закриття кримінального провадження та погодився на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, на підставі положень ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строків давності. Також обвинувачений підтвердив, що процедура та наслідки закриття кримінального провадження йому роз`яснені та зрозумілі, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Зазначив також, що вину не визнає, при цьому просить закрити кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав на підставі положень ст. 49 КК України.

Від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000000380 від 03.02.2016 року за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону України №3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 1 ст. 263 КК України. В обґрунтування заявленого клопотання вказав, що згідно ч. 4 ст. 12 КК України злочин за ч. 2 ст. 340 КК України є нетяжким. Злочини, передбачені ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 263 КК України згідно ч. 5 ст. 12 КК України є тяжкими злочинами. Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за останнім епізодом сплив в листопаді 2025 року.

Враховуючи викладене, з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, просив звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження щодо нього за ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону України №3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 1 ст. 263 КК України зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 підтримав подане клопотання. Зазначив, що дотримання умов, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання про закриття кримінального провадження та погодився на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, на підставі положень ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строків давності. Також обвинувачений підтвердив, що процедура та наслідки закриття кримінального провадження йому роз`яснені та зрозумілі, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Зазначив також, що вину не визнає, при цьому просить закрити кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав на підставі положень ст. 49 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Вказав, що оскільки обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не визнають свою вину, підстав для звільнення від кримінальної відповідальності немає. Згідно ст. 44, 46 КК України звільнення від кримінальної відповідальності можливе лише з підстав, якщо особа вчинила кримінальне правопорушення. Суд може закрити кримінальне провадження якщо пересвідчиться, що особи вчинили інкриміновані їм кримінальні правопорушення, сплив строк притягнення і наявні підстави для звільнення. Закривати кримінальне провадження можливо лише за констатації факту вчинення особами кримінального правопорушення.

Потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (в інтересах потерпілого ОСОБА_21 ), ОСОБА_22 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник потерпілих ОСОБА_22 та ОСОБА_20 адвокат ОСОБА_23 подала клопотання про розгляд справи у її відсутність. Просила врахувати позицію потерпілих та у задоволенні клопотання обвинувачених про закриття кримінального провадження за строками давності просила відмовити. Зазначила, що потерпілі категорично заперечують щодо закриття кримінального провадження, обвинувачені вчиняли дії, спрямовані на затягування розгляду справи.

Потерпілий ОСОБА_24 за повідомленою прокурором інформацією помер, що вбачається із Актового запису про смерть від 15.08.2022 року.

Розглянувши клопотання, заслухавши учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Приписами частини 3 статті 288 КПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 04 червня 2020 року (справа №127/26665/16-к; провадження №51-1066км20), положеннями ч. 4 ст. 286 КПК визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.

Також суд ураховує позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду в постанові від 12.09.2022 року у справі №203/241/17, згідно якої відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 340 КК України є нетяжким злочином, за ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону України №3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України є тяжкими злочинами, які інкриміновано вчинення останній епізод листопад 2015 року.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами кримінального провадження, станом на день розгляду цього клопотання, з дня вчинення інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень минули строки давності притягнення до відповідальності.

Протягом цього строку ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не вчиняли нового кримінального правопорушення, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості". Вказаний строк не зупинявся та не переривався.

Судом також встановлено, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_4 цілком розуміють свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, яка є нереабілітуючою, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави. Обвинувачені просить звільнити їх від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності.

Також суд зазначає, що за змістом статей 284- 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Норма ст. 49 КК України передбачає, що особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, якщо саме з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули певні строки. При цьому, заявлене клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на стадії судового розгляду передбачає, що обвинувачений фактично відмовляється від свого права на повний судовий розгляд, а закриття кримінального провадження з цих підстав не вказує про його невинуватість, тобто не реабілітує його за вчинені дії.

До того ж сама норма ст. 49 КК України у своєму змісті закріплює те, що від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності особа може бути звільнена, якщо саме з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули певні строки.

З огляду на те, що на момент розгляду клопотання закінчився строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону України №3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону України №3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 1 ст. 263 КК України, та беручи до уваги наявність їхньої беззаперечної згоди, останні підлягають звільненню від кримінальної відповідальності за такі кримінальне правопорушення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України.

При цьому, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності є закриття судом кримінального провадження. Так, згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, суд, встановивши наявність передбачених законом підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження.

Крім того, відповідно до вимог ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Частина 5 вищевказаної статті КПК України передбачає, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В силу вимог ст. 129 КПК України суд вирішує цивільний позов у кримінальному провадженні по суті лише у випадку ухвалення обвинувального вироку, постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення.

Так, потерпілим ОСОБА_15 до Печерського районного суду м. Києва подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди.

До Подільського районного суду м. Києва потерпілим ОСОБА_18 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , МВС України, Державної казначейської служби України подано цивільний позов про відшкодування моральної шкоди.

До Подільського районного суду м. Києва потерпілою ОСОБА_20 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , МВС України, Державної казначейської служби України подано цивільний позов про відшкодування моральної шкоди.

До Подільського районного суду м. Києва потерпілим ОСОБА_22 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , МВС України, Державної казначейської служби України подано цивільний позов про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду цивільних позовів потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 .

При цьому, залишення цивільного позову в рамках вказаного кримінального провадження без розгляду, не позбавляє права позивачів звернутися із вказаними позовними вимогами у порядку цивільного судочинства.

Долю речових доказів суд не вирішує, оскільки в розпорядженні суду такі відсутні.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ОП ККС ВС від 12.09.2022 (справа №203/241/17, провадження №51-4251кмо21), якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Тому процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відносяться на рахунок держави (Висновок експерта від 12.01.2016 року №20957/15-33 на суму 3 686 грн. 40 коп.; висновок експерта №20956/15-33 від 17.12.2015 року на суму 1 843 грн. 20 коп).

Запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не обирався.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 49 КК України, ст. 284-286, 369-372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження, відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000000380 від 03.02.2016 року та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону України №3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та кримінальне провадження закрити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження, відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000000380 від 03.02.2016 року та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону України №3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 1 ст. 263 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та кримінальне провадження закрити.

Цивільний позов ОСОБА_18 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , МВС України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_20 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , МВС України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_22 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , МВС України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення через Подільський районний суд м. Києва.

Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали скласти та оголосити 16.03.2026 року о 09 год. 55 хв.

СуддяОСОБА_1