Рішення № 134848115, 13.03.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/78/26

Провадження № 2/588/193/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу та штрафних санкцій,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 у січні 2026 року звернувся до суду з указаним позовом, який мотивував тим, що 15.12.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1 та MERCEDES BENZ 970.02 D д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримати механічні пошкодження, а їх власникам завдано матеріальних збитків.

У судовому порядку ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1 станом на дату ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-210583263.

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу № АК032-22 від 15.12.2022 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MERCEDES BENZ 970.02 D д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 63366,87 грн, у тому числі ПДВ 10560,84 грн.

Оцінену шкоду було зменшено на суму ПДВ на запасні частини у розмірі 10560,84 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 52805,73 грн.

Зважаючи на винність відповідача у ДТП, здійснення ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» виплати страхового відшкодування, останнє отримало право звернутися до відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування.

03.05.2024 позивачем було направлено відповідачу досудову вимогу, яку останній отримав 15.05.2024.

Однак станом на дату подання позову до суду відповідач не сплатив коштів позивачу.

За період із 21.05.2024 по 02.01.2026 позивачем були нараховані штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати у розмірі 9646,70 грн, пеня у розмірі 24707,15 грн та 3% річних у розмірі 2566,73 грн.

Посилаючись на зазначені обставини представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» суму виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 52805,73 грн, інфляційні втрати в розмірі 9646,70 грн, пеню в розмірі 24707,15 грн, 3% річних у розмірі 2566,73 грн, а всього 89726,31 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 8022,50 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2026 було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

19.02.2026 відповідач подав відзив на позов, у якому вказав, що заявлені до нього вимоги визнає частково, заперечує щодо стягнення з нього інфляційних втрат, пені, трьох відсотків річних та витрат на правничу допомогу. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що досудову вимогу про сплату страхового відшкодування позивачу він не отримував 15.05.2024. У додатках до позову міститься список УКРПОШТИ, у якому під № 46 зазначена адреса: АДРЕСА_1 . Проте за вказаною адресою він ніколи не проживав і досудову вимогу не отримував. Крім того, відповідач вказав, що нарахування пені за 19 місяців суперечить нормам ЦК України (позовна давність у один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Тому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з нього штрафних санкцій у виді інфляційних втрат, пені та 3% річних.

25.02.2026 представник позивача ОСОБА_2 подав відповідь на відзив, у якій вказав, що досудова вимога була отримана відповідачем та останній не виконав грошове зобов`язання у встановлений законом строк, що відповідно до ст. 612 ЦК України є простроченням. Посилання відповідача на норми, що стосуються кредитних зобов`язань банків та позичальників, є помилковими, оскільки спірні правовідносини не є кредитними, не пов`язані з позикою, виникли з регресної вимоги страховика. Обмеження, передбачені для банківських кредитів у період воєнного стану, не застосовуються до даного спору. Заявлена сума пені є співмірною розміру боргу і строку прострочення.

09.03.2026 відповідач подав заяву-клопотання, у якій просив зменшити витрати на оплату професійної правничої допомоги до розміру 1000 грн, оскільки вважає заявлений позивачем розмір завищеним та не співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та мінімальною заробітною платою встановленою в Україні. Фактично представник склав позовну заяву та не здійснював представництво інтересів позивача у судових засіданнях.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представниця позивача подала заяву в якій зазначила, що просить суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов також вказав, що просить розглядати справу без його участі.

Зважаючи вказані заяви суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про відшкодування шкоди, позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 06.01.2023 у справі № 588/1462/22, яка набрала законної сили 17.01.2023, ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП за тих обставин, що він 15.12.2022 о 16 год. 02 хв. у м. Тростянець по вул. Благовіщенській, поблизу будинку 58-А, керуючи у стані алкогольного сп`яніння транспортним засобом ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не слідував за дорожньою обстановкою та зміною її напрямку, не вибрав безпечної швидкості для руху, допустив виїзд на смугу зустрічного напрямку та здійснив зіткнення з транспортним засобом MERCEDES BENZ д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався назустріч, внаслідок чого транспортні засоби отримати механічні пошкодження, а власникам завдано матеріальні збитки (а.с. 10-11)

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду викладених у постанові від 05.09.2019 по справі №234/16272/15-ц при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

На момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-210583263.

18.12.2022 та 23.12.2022 було проведено огляди транспортного засобу MERCEDES BENZ 970.02 D д.н.з. НОМЕР_2 та зафіксовано механічні пошкодження, спричинені внаслідок дорожньо-транспортної події (а.с. 14-15, 19-20).

Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № АК032-22 від 15.12.2022 та ремонтної калькуляції від 20.12.2022 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MERCEDES BENZ 970.02 D д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 118606,19 грн, а матеріальний збиток завданий власникові даного автомобіля в результаті його пошкодження складає 63366,87 грн, у тому числі ПДВ (а.с. 15-19, 21-24).

25.12.2022 та 12.04.2023 до ТДВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» звернувся власник транспортного засобу MERCEDES BENZ 970.02 D д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 із заявою та вимогою про виплату страхового відшкодування (а.с. 12-14).

14.03.2023 ТДВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» був складений страховий акт № 40920/1 про виплату страхового відшкодування у розмірі 37787,22 грн (а.с. 27).

Згідно платіжної інструкції № 5077 від 15.03.2023 ОСОБА_4 було перераховано ТДВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» кошти страхового відшкодування в розмірі 37787,22 грн (а.с. 28).

24.04.2023 ТДВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» був складений страховий акт № 40920/2 про виплату страхового відшкодування у розмірі 15018,51 грн (а.с. 27).

Згідно платіжної інструкції № 5413 від 25.04.2023 ОСОБА_4 було перераховано ТДВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» кошти страхового відшкодування в розмірі 15018,51 грн (а.с. 28).

Отже, судом установлено, що позивачем, як страховиком було виплачено страхове відшкодування за фактом пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованого транспортного засобу MERCEDES BENZ 970.02 D д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 52805,73 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно п. 22.1 ст. 22 зазначеного Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пп. 38.1.1.а п. 38.1 ст. 38 вказаного Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства суд вважає, що оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача потерпілій стороні було завдано шкоду і таку шкоду було відшкодовано позивачем, як страховиком, тому останній має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, як винної особи, у розмірі виплаченого відшкодування в сумі 52805,73 грн.

Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, пені та 3% річних суд враховує таке.

03.05.2024 позивачем було направлено відповідачу вимогу про виплату грошових коштів у розмірі сплаченого грошового відшкодування, яку останній отримав особисто 15.05.2024 (а.с. 29-33).

Таке переконання суду ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків.

Отже суд відхиляє доводи відповідача про те, що він не отримував досудову вимогу.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 549, 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних втрат, пені та 3% річних від суми невиконаного грошового зобов`язання.

За період із 21.05.2024 по 02.01.2026 позивачем були нараховані: інфляційні втрати у розмірі 9646,70 грн, пеня у розмірі 24707,15 грн та 3% річних у розмірі 2566,73 грн.

Суд частково не погоджується із вказаними розрахунками, оскільки початок розрахунку має здійснюватися після закінчення семиденного строку для добровільного виконання зобов`язання з моменту отримання відповідачем вимоги позивача. Тобто, зважаючи на дату отримання відповідачем вимоги про виконання зобов`язання 15.05.2024 початок розрахунку має здійснюватися з 23.05.2024.

Таким чином, за період із 23.05.2024 по 02.01.2026 розмір інфляційних втрат становить 9646,70 грн, розмір пені становить 24629,24 грн та 3% річних становить 2558,07 грн.

Доводи відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про нарахування пені суд відхиляє, оскільки на період дії воєнного стану було зупинено перебіг строків позовної давності передбачених ст. 257 259 ЦК України, на підставі п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, положення якої діяли з 17.03.2022 до 03.09.2025.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 41).

Оскільки позовні вимоги судом задоволені на 99,90%, тому витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 2419,98 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8022,50 грн, суд враховує таке.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача подав: договір надання правничої допомоги від 16.07.2025 та додаткову угоду до нього від 01.01.2026; довіреність ТДВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» №2026/Ю/5 від 01.01.2026 на представництво інтересів адвокатом Войціховським А.В.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Войціховським А.В.; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу в розмірі 8022,50 грн; акт прийому-передачі наданих послуг № 40920/1 від 06.01.2026 на суму 8022,50 грн (а.с. 35-39).

Указані докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 8022,50 грн.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши надані представником позивача докази понесених витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи доводи відповідача щодо необґрунтованості таких витрат, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на таке.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг № 40920/1 від 06.01.2026, до складу витрат на професійну правничу допомогу адвоката включені наступні послуги, робота адвоката: ознайомлення та аналіз документів страхової справи, на що витрачено 1 годину, а вартість роботи склала 1604,50 грн; надання клієнту консультацій та роз`яснення з правових питань, на що витрачено 0,5 години, а вартість склала 802,25 грн; складання позовної заяви, на що витрачено 3 година, а вартість роботи склала 4813,50 грн; підготовка додатків, підписання та направлення документів до суду та іншим учасникам, на що витрачено 0,5 години, а вартість роботи склала 802,25 грн (а.с. 37).

Дана справа відноситься до категорії малозначних, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

Позовна заява складається із 6 аркушів, в більшості зводиться до цитування норм законодавства, тому її складання, враховуючи професійну підготовку адвоката, який є фахівцем у галузі права, не становить складності та не може становити стільки тривалий час.

Крім того, позовна заява подана до суду через систему «Електронний суд», що не потребує значного часу роботи адвоката.

До того ж, представництво інтересів позивача у судових засіданнях адвокат не здійснював.

Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторін, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат ТДВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 6000 грн.

Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (99,90%), що становить 5994 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу та штрафних санкцій задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» кошти на відшкодування витрат пов`язаних з виплатою страхового відшкодування за шкоду заподіяну дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 52805 (п`ятдесят дві тисячі вісімсот п`ять) грн 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 9646 (дев`ять тисяч шістсот сорок шість) грн 70 коп., пеню в розмірі 24629 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн 24 коп., 3% річних у розмірі 2558 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 07 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 2419 (дві тисячі чотириста дев`ятнадцять) грн 98 коп., а також на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 5994 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач Товариство з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ», адреса місцезнаходження: вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, 03040, код ЄДРПОУ 39433769;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено 16.03.2026.

Суддя О. О. Огієнко