Рішення № 134846253, 16.03.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/14753/25

2/212/1819/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

за участю секретаря - Пижик В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Орган опіки та піклування виконкому Покровської районної у місті Кривому Розі ради,

за участі позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Тимофєєва А. С.,

представника 3-ї особи - Бондуровської М. В., -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, адвокат Тимофєєв А. С., звернувся до суду із даним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що ОСОБА_1 перебувала в шлюбі із ОСОБА_2 , шлюб між якими рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19.02.2016 року було розірвано. Під час шлюбу у сторін народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розлучення сторін дитина залишилась мешкати із ОСОБА_1 , яка за рішенням суду перейшла на дівоче прізвище, ОСОБА_4 , а 05.11.2025 року позивачка змінила прізвище на ОСОБА_4 . В той же час відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків відносно сина, зловживаючи спиртними напоями та застосовуючи до ОСОБА_1 фізичну силу, внаслідок чого позивачка неодноразово зверталась до лікарів. Також 08.02.2016 року за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Додавав, що відповідач багато років потому покинув межі України, тому жодних стосунків із своєю дитиною не має, не намагаючись налагодити зв`язок із сином. Отже, відповідач не цікавиться здоров`ям сина, його заняттями, навчанням в школі, вихованням та утриманням. Таким чином на підставі викладеного просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні представник позивача, адвокат Тимофєєв А. С., та ОСОБА_1 на задоволенні позову ОСОБА_1 наполягала, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, яку просили суд задовольнити.

Представник 3-ї особи, ОСОБА_5 , у суді просила ухвалити рішення в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , враховуючи висновок органу опіки по справі.

Відповідач, ОСОБА_2 , у судове засідання повторно не з`явився за невідомих суду причин, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином.

Виходячи з положень ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, то суд згоди представника позивача вирішив справу по суті у відсутність відповідача.

Дослідивши письмові докази та допитавши свідків, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Так суд встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 2008 року по 5 квітня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 715 від 12 вересня 2012 року, здійснений Жовтневим відділом РАЦС Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, а також рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 19 лютого 2016 року, яке набуло чинності 5 квітня 2016 року, про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , внаслідок чого колишній дружині було присвоєно дошлюбне прізвище ОСОБА_4 .

Згідно із свідоцтвом про народження, виданим 9 лютого 2011 року Жовтневим відділом ДРАЦС Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 163 від 9 лютого 2011 року, вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

На підставі рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 8 лютого 2016 року вбачається, що з ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Згідно із свідоцтвом про зміну імені, виданого Покровським відділом ДРАЦС у місті Кривому Розі, актовий запис № 36 від 5 листопада 2025 року, вбачається, що позивачка змінила собі прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 ».

Звернення до лікарів ОСОБА_1 з приводу протиправної поведінки ОСОБА_2 підтверджуються численними медичними висновками щодо отримання позивачкою різного роду тілесних ушкоджень, що вбачається з актів СМЕ від 27.09.2007 року, від 24.02.2010 року, від 06.11.2015 року.

За характеристикою за місцем навчання ОСОБА_3 , 2011 р. н., у Криворізькій спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 74 з 2017 року до 2022 рік вбачається, що батько дитини, ОСОБА_2 , участі у навчанні та вихованні свого сина не приймав та на батьківські збори не приходив, а дитина виховується матір`ю, ОСОБА_6 , яка приймала активну участь у вихованні сина, ОСОБА_3 .

Також відповідно до характеристики за місцем навчання ОСОБА_3 , 2011 р. н., у Криворізькій гімназії № 91, учня 9-Б класу, вбачається, що дитина навчається там з 6 класу, однак відповідач, ОСОБА_2 , участі у навчанні та вихованні свого сина не приймає та на батьківські збори не приходив, а дитина виховується матір`ю, ОСОБА_6 , яка приймала активну участь у вихованні ОСОБА_3 , створивши належні умови для нормального розвитку дитини.

Крім того судом було досліджено численні нагороди ОСОБА_3 за участь у різного роду турнірах з боротьби.

Судом було встановлено, що за актом обстеження умов проживання дитини, ОСОБА_3 , 2011 р. н., складеного представниками служби у справах дітей виконкому Покровської районної в місті ради 11 лютого 2026 року, вбачається, що в АДРЕСА_1 у такій квартирі, де дитина мешкає із матір`ю, для дитини створені належні умови для розвитку та навчання.

Натомість, встановити фактичне місце проживання відповідача, ОСОБА_2 , не виявилось можливим, враховуючи його відсутність з 2021 року за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , що вбачається з акту обстеження, складеного представниками служби у справах дітей виконкому Покровської районної в місті ради 6 лютого 2026 року.

Допитані у судовому засіданні свідки, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вказували, що є друзями родини позивачки.

При цьому свідок ОСОБА_8 вказувала, що працювала у дитячому садку, куди декілька разів приводив свого сина, ОСОБА_10 , відповідач. Однак з того часу вона не бачила ніколи більше ОСОБА_2 . Додавала, що відповідач у житті свого сина участі не приймає, бо свідок часто спілкується із позивачкою та неповнолітнім ОСОБА_10 , які мешкають поруч із нею. Зазначала, що від позивачки та ОСОБА_10 , 2011 р. н., знає, що свого часу відповідач піднімав руку на них, коли випивав спиртні напої та ставав буйним. Так до неї одного разу приходив неповнолітній ОСОБА_10 , який ховався від свого батька, а також вона бачила тілесні ушкодження на тілі його матері, ОСОБА_1 .

Також свідок ОСОБА_9 в суді зазначала, що її чоловік є хрещеним батьком неповнолітнього ОСОБА_10 , батька якого вона не бачила понад 10 років, який не приймає з того часу участі в житті своєї дитини. Підтверджувала, що деякий час ОСОБА_1 та її син, ОСОБА_10 , мешкали із свідком, бо боялись відповідача, який міг вчинити до них насильство.

Дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опитаний в судовому засіданні, вказував, що не заперечує проти позбавлення його батька, ОСОБА_2 , батьківських прав відносно нього, оскільки відповідач зник з його життя та тривалий час жодним чином не піклується про нього, не підтримує, не надає допомогу, з яким він не підтримує зв`язок.

На підставі рішення від 12 березня 2026 року № 173 виконкому Покровської районної в місті Кривому Розі ради було затверджено висновок органу опіки та піклування, за яким виконком Покровської районної в місті Кривому Розі ради вважав неможливим надати об`єктивний висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У цьому сенсі суд зауважує, що передбачена ч. 4, 5 ст. 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у певних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. Неможливість надати органом опіки та піклування висновку в таких справах, зокрема, у зв`язку з неможливості встановити місце фактичного перебування відповідача, не означає неможливості розгляду та вирішення спору судом. Протилежний підхід є рівнозначним відмові в доступі до правосуддя, що суперечить положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 11 грудня 2023 року по справі № 523/19706/19.

Суд зазначає, що за змістом ст. 18 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дитини кожна дитина має право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

На підставі ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України (далі за текстом рішення - СК) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, а також несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно із п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, в судовому засіданні на підставі зібраних доказів було встановлено, що відповідач, ОСОБА_2 , свідомо тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було підтверджено в суді перевіреними судом у сукупності письмовими доказами та показами свідків.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що перед судом було доведено наявність підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК, оскільки відповідач, будучи батьком неповнолітнього ОСОБА_3 свідомо протягом тривалого часу не піклується своїм сином, не займаючись його вихованням та розвитком, не надаючи належної матеріальної допомоги на утримання дитини.

Таким чином суд, приділяючи першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, для реалізації її прав та дотримання інтересів, дійшов переконання про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивачки підлягає також стягненню витрати ОСОБА_1 з оплати судового збору в сумі 1211,20 грн. за подання даного позову.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Орган опіки та піклування виконкому Покровської районної у місті Кривому Розі ради, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 16 березня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_2 .

Суддя: Д. О. Козлов