Ухвала суду № 134846149, 04.03.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3683/21

Провадження № 6/201/83/2026

УХВАЛА

04 березня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Батманової В.В.

з секретарем судового засіданні Головко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого документа по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 201/3683/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

18.02.2026 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого документа по справі з посиланням на те, що 21 липня 2021 року судом було винесено рішення, яким стягнуто ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 01 листопада 2013 року в розмірі 39475 (тридцять дев`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 53 коп. та судовий збір. Згодом право вимоги до вказаного боржника перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс». Представник заявника просив замінити сторону стягувача по цивільній справі №201/3683/21, з АТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника ТОВ «Капіталресурс». Крім того, виконавчий лист про стягнення боргу з ОСОБА_1 було втрачено при пересиланні відтак просив про видачу дубліката виконавчого документа.

Від представника заявника надійшла заява про розгляд справи без її участі, вимоги заяви підтримала в повному обсязі.

Інші сторони не з`явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені, про що в матеріалах справи є відповідні докази, про причини неявки суд не сповістили.

За таких обставин, на підставі ч.2 ст. 247, абзац 2 ч. 3 ст. 442 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вважає заяву ТОВ «Капіталресурс» такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником, а відповідно до ч. 5 цієї статті, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2021 року були задоволені вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» та стягнуто ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 01 листопада 2013 року в розмірі 39475 (тридцять дев`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 53 коп. та судовий збір.

22.08.2025 між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір відступлення права вимоги № 8-22-08/2025.

Приймаючи до уваги, що у зобов`язанні між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 відбулася заміна кредитора, то відповідно до положень ст. 442 ЦПК України, суд вважає необхідним замінити сторону стягувача у виконавчому листі, виданому по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з АТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника ТОВ «Капіталресурс».

Звертаючись до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів по цивільній справі №201/3683/21, представник заявника посилається на той факт що виконавчий документ було втрачено та на даний час відсутні будь-які виконавчі провадження.

Згідно із п. 17. 4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно із ч. 1 ст.129 Конституції України обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення (постанова, ухвала) це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов`язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов`язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов`язаної особи та обов`язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов`язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов`язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов`язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (надалі - Європейського суду) та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі «СОВТРАНСАВТО-ХОЛДИНГ» проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів («Брумареску проти Румунії»).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд.

Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Право на справедливий суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Обов`язковість виконання судових рішень, разом із іншими складовими права на справедливий суд, зокрема, такими як суб`єктивна неупередженість суду, принцип правової визначеності, заборона втручання законодавця у відправлення правосуддя розглядаються Судом в якості елементів верховенства права (Golder v. The United Kingdom, аpp. no. 4451/70).

В рішенні по справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 (заява №60750/00), «Ромашов проти України» від 27.07.2004 (заява №67534/01), «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду».

У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів вжити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії ст.6 Конвенції.

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу (перше рішення стосовно Росії: «Бурдов проти Росії». Комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 тощо).

Враховуючи вищевикладене, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2021 року станом на сьогоднішній день залишається не виконаним, підлягає до обов`язкового виконання, суд дійшов висновку, що заява ТОВ «Капіталресурс» підлягає задоволенню, оскільки оригінали виконавчих документів були втрачені.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого документа по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись Постановою ВП ВС від 21.08.2019р. № 2-836/11 (14-308цс19), ст.ст. 247, 260, 353, 433, 442 п.4 ч.17 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого документа по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Замінити сторону стягувача у виконавчих листах виданих по цивільній справі № 201/3683/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс».

Видати дублікати виконавчого листа № 201/3683/21 відносно боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 01 листопада 2013 року в розмірі 39475 (тридцять дев`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 53 коп.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарга протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Батманова