Рішення № 134844326, 10.02.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1468/25

Провадження № 2/379/26/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

10 лютого 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі

головуючого судді - Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бакал O. A.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

21.08.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 29.12.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №3420613, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 10000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути вказані кошти та сплатити проценти за користування кредитом. ТОВ «Авентус Україна» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умови Кредитного договору. В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача на підставі Договору факторингу, укладеним 21.09.2021 між первісним кредитором та позивачем. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку. Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 31470,00 грн., з яких: 10000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 21470,00 грн. заборгованість за відсотками, яку позивач просив суд стягнути з відповідача, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 8000 грн. витрат на правову допомогу.

Копії позовної заяви та доданих до неї документів було надіслано позивачем відповідачці (а.с. 73-80).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025 року головуючим суддею визначено Невгада О.В. (а.с. 88-89) та матеріали передані для розгляду.

На підставі ч. 6 ст. 187 ЦПК України від відділу реєстрації місця проживання управління «ЦНАП» виконкому Таращанської міської ради, судом отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідачки (а.с. 93).

26.08.2025 суд постановив ухвалу, якою прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; надав відповідачу строк для подачі відзиву на позов, задовольнив клопотання позивача та витребував з АТ "Таскомбанк" докази та призначив судове засідання на 30.09.2025 (а.с. 96-98).

У відповідності до ст. 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву.

08.09.2025 та 18.09.2025 на виконання ухвали від 26.08.2025 з АТ "Таскомбанк" надійшли витребувані судом докази (а.с.109-111).

Позивач в судове засідання не направив свого представника, 06.02.2026 року надіслав на адресу суду клопотання, яке містить прохання розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 157-158).

Відповідач в судові засідання не з`явився, йому направлялася копія ухвали про відкриття провадження у справі та судові повістки про виклик до суду рекомендованим поштовим відправленням, які були вручені члену сім`ї (а.с. 129, 138), або повернулись до суду з відміткою про відсутність адресата (а.с. 130, 155, 156).

Причини неявки відповідача суду невідомі, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не надходило, відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого суддею відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України не подано.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду відповідач ОСОБА_1 неодноразово в судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, водночас, позивач не заперечував щодо заочного вирішення справи, тобто є всі передбачені законом підстави для заочного розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.02.2026, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено провести заочний розгляд цієї цивільної справи.

Зі змісту положень статті 281 ЦПК України вбачається, що заочний розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи позицію позивача, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та часткового задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 29.12.2020 року було укладено договір про надання споживчого кредиту №3420613 з ТОВ «Авентус Україна», за умовами якого товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. У договорі визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, що також відображені у паспорті споживчого кредиту, а саме: тип кредиту кредит; сума 10000,00 гривень (п. 1.3.); строк кредиту 23 днів (п 1.4.); стандартна процентна ставка 1,9%. в день (п. 1.5.); знижена процентна ставка 0,95%. в день (п. 1.5.1.); орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою 14370,00 грн., за зниженою ставкою 12185,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Пунктом 4.1. строк кредиту може бути продовжено в порядку автопролонгації відповідно до умов п. 4.3 договору, а саме не більш ніж на 90 календарних днів поспіль.

Відповідачем кредитний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А622102 (а.с. 19-25).

На виконання умов договору про надання споживчого кредиту №3420613 від 29.12.2020 позивачем було здійснено переказ грошових коштів в сумі 10000,00 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Вказана обставина підтверджується випискою АТ «Таскомбанк» від 02.09.2025 року та від 15.09.2025 року (а.с.109-111), а також Інформацією ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім" (а.с. 28).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №3420613 від 29.12.2020 загальна заборгованості відповідача за договором становить 31470,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень тіло кредиту, 21470,00 гривень відсотки за користування.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ст.1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, в передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із непогашеної суми тіла кредиту в розмірі 10000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту по вказаному договору становить 10000,00 грн. і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою і відповідачем кредитного договору від 29 грудня 2020 року дана фінансова установа надала позичальнику суму кредиту, а останній зобов`язувався повернути наданий кредит в повному обсязі у визначений договором строк до 23 днів, з можливістю автопролонгації не більш ніж на 90 календарних днів поспіль.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто 23 дні з ставкою 0,95% та 90 днів зі ставкою 1,90 %.

Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначені позивачем до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитом включає період, який виходить за межі строку кредитування з врахуванням автопролонгації на 90 діб, а саме заборгованість розрахована за 160 днів по 06.06.2021 року включно та складає 31470,00 грн., з яких 10000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, а решта 21470,00 грн. - заборгованість за відсотками

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитом за період понад 113 днів (23+90), є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за кредитним договором №3420613 від 29 грудня 2020 року в розмірі, який, відповідно до наданого позивачем розрахунку, за 113 днів становить 22540,00 грн. та складається з 10000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, а решта 12540,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

21.09.2021 ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) уклали договір факторингу № ККАУ-21092021, за умовами якого фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами. Права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами договору факторингу (п. 6.2.3. договору)

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ККАУ-21092021 до ТОВ ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3420613 від 29 грудня 2020 року.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору про споживчий кредит між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем. Вказане товариство, правонаступником якого у зобов`язанні є ТОВ «ФК «Кредит-капітал», належним чином виконувало свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов`язки за договором.

Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного договору належним чином не виконував, то суд вважає за необхідне, частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором №3420613 від 29 грудня 2020 року в розмірі 22540,00 грн., яка складається із суми заборгованості за основним боргом та суми заборгованості за відсотками.

Зважаючи на викладене, в іншій частині в позові необхідно відмовити.

Позивач також заявив вимогу про стягнення судових витрат та витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, що заявлені позивачем в розмірі 8000 грн., суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивача на підтвердження витрат на правову допомогу надав: договір № 0107 від 01.07.2025 про надання правничої допомоги, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Апологет" (а.с. 68), акт про отримання правової допомоги від 05.08.2025; Детальний опис наданих послуг (а.с. 70) всього на суму 8000 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 01 серпня 2019 року по справі № 915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості й верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, і не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява N 19336/04, п. 269).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію даної справи, яка є малозначною, та існує багато судової практики в даній категорії спору, а також, враховуючи, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, а також враховуючи виконання роботи адвокатом, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність цієї справи.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про розподіл між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з платіжної інструкції № 18349 від 19.08.2025 (а.с. 1) при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

Таким чином, розмір судових витрат, який підлягав би стягненню з відповідача за умови повного задоволення позовних вимог мав скласти 5422,40 грн., тобто суму витрат на сплату судового збору (2422,40 грн.) та витрат на професійну правничу допомогу (3000,00 грн.)

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно розміру задоволених вимог, та оскільки позов задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування судових витрат 3883.44 грн. (22540,00*5422,40/31470,00 грн.), що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 263, 265, 280, 285, 289 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 610, 625, 638, 639, 1054, 1077 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ФК «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №3420613 від 29 грудня 2020 року в розмірі 22540 (двадцять дві тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати в сумі 3883 (три тисячі вісімсот вісімдесят три) гривні 44 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана ним протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, 4-й поверх, індекс 79029;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 10 лютого 2026 року.

Суддя О.В. Невгад