Рішення № 134843516, 17.02.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/10312/25

Провадження №2-а/367/103/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

17 лютого 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участю секретаря Зайцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшов зазначений вище адміністративний позов (документ сформовано в системі «Електроний суд представником - адвокатом Ліпатовим І.А.), який мотивує тим, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.07.2025 № 4414 керівника ТОВ «АСАН ГРУП» ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 59 500 грн. Згідно з текстом постанови, адміністративне правопорушення полягає у тому, що військовозобов`язаний працівник підприємства ОСОБА_1 (керівник) не прибув 25.06.2025 до відповідача. Крім того, зазначено про "відсутність станом на 31.07.2025 інформації про оповіщення працівника підприємства про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме копії наказу про оповіщення, а також розписки яка засвідчує факт отримання повістки". Далі зазначено про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф. Вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав. Порушення процедури повідомлення та права на захист. Позивач, як керівник підприємства, не був належним чином та своєчасно повідомлений про час та місце складання протоколу про адміністративне правопорушення від 25.07.2025, а також про час та місце розгляду справи 31.07.2025. Листи від Відповідача надходили на адресу орендованого приміщення, яке належить ТОВ "Оренд Сервіс" відповідно до договору оренди нежитлового приміщення. Згідно з офіційною відповіддю орендодавця у листі від 29.08.2025, кореспонденція була отримана лише 27.07.2025 року, що свідчить про значне запізнення. Таким чином, позивач не отримував та не міг вчасно виконати свій обов`язок. Відсутність конкретизації правопорушення. Постановою описане вчинення наступного порушення керівником: станом на 31.07.2025 відсутня інформація про оповіщення працівника підприємства про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме копії наказу про оповіщення, а також розписки, яка засвідчує факт отримання повістки необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Далі, зазначено про визнання позивача винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено 59500 грн. штрафу. Із тексту постанови незрозуміло, який саме законний обов`язок не було вчинено позивачем. Позивач звертає увагу суду на невідповідність між метою, зазначеною у розпорядженні, та суттю обвинувачення, висунутого у постанові. Згідно з розпорядженням, відповідач зобов`язав керівника "здійснити оповіщення" працівника (яким є сам керівник) з метою його прибуття для уточнення облікових даних. Проте, у постанові № 4414 відповідач стверджує, що на адресу підприємства було направлено розпорядження щодо виклику "для оновлення облікових даних ОСОБА_1 , і саме за невиконання цього, начебто, обов`язку, було накладено штраф. Оновлення даних є обов`язком, який лежить на самому військовозобов`язаному: передбачає повідомлення про зміни в його персональній інформації. Відповідальність за невиконання цього обов`язку може бути застосована лише до особистості, а не де керівника підприємства, що виконує функції оповіщення. Таким чином, відповідач не має права притягати керівника до відповідальності, посилаючись на розпорядження, яке не стосувалося виклику для оновлення даних, та за невиконання обов`язку, який законодавством на керівника не покладено. Постанова стосується саме виконання позивачем своїх обов`язків з оповіщення як керівником, проте ці обов`язки виконати було неможливо через юридичну колізію, як зазначено вище. Крім того, відповідач застосував до позивача максимальний розмір санкції - 59 500грн. В той же час, в постанові не зазначено жодних обставин, що обтяжують відповідальність (ст. 35 КУпАП), або обставин, що пом`якшують її (ст. 34 КУпАП). Прийняття рішення про застосування максимального штрафу без належного обґрунтування є необґрунтованим та порушує принципи адміністративного провадження. В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не було з`ясовано всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Розгляд справи відбувся "однобічно", без урахування особистості позивача, а також без встановлення вини конкретної особи у скоєному правопорушенні. Постанова винесена без належного дослідження всіх матеріалів справи, зокрема, факту несвоєчасного отримання кореспонденції, що є ключовим доказом у цій справі. Позивач не міг виконати свій обов`язок керівника, оскільки, він не отримував жодної кореспонденції до 25.06.2025, отже не міг здійснити оповіщення і забезпечення доставки. Окрім того, незрозуміло, яким саме чином керівник повинен здійснювати оповіщення себе та забезпечення доставки себе до відповідача. Держава, покладаючи на керівників підприємств обов`язок здійснювати оповіщення військовозобов`язаних, надає їм роль посередника між органом державної влади та громадянином. Відповідно до Постанови КМУ № 560, оповіщення здійснюється "шляхом вручення повісток під їх особистий підпис", в даному випадку, відповідач вимагає від керівника позивача, який є єдиним військовозобов`язаним на підприємстві, виконати дії з оповіщення самого себе. Виконання обов`язку з оповіщення неможливе, оскільки керівник не може вручити повістку сам собі, підписати у самого себе розписку та повідомити сам собі про необхідність прибуття. Слід зазначити, що якби відповідач мав на меті притягнення до відповідальності за неявку за повісткою, він мав би її направити особисто позивачу, а не у формі розпорядження на підприємство. Проте, як свідчить оскаржувана постанова, адміністративне стягнення накладено саме за невиконання обов`язків з оповіщення, покладених на керівника. Відсутність чіткої процедури для таких ситуацій не може бути підставою для притягнення до відповідальності, оскільки в даному випадку відсутня вина позивача у невиконанні обов`язку, який об`єктивно неможливо було виконати. Окрім того, варто зазначити, що позивач має діюче бронювання та не підлягає призову за мобілізацією. Жодної інформації, яка потребувала б уточнення станом на момент відправки розпорядження позивач не мав. Всі дані були вчасно уточнені, що підтверджується записом у реєстрі. Яку саме інформацію хотів уточнити відповідач невідомо. Позивач жодну інформацію після останнього уточнення не змінював отже у відповідача була наявна вся актуальна інформація в реєстрі. Вважає, що вищезазначені аргументи доводять відсутність факту адміністративного правопорушення в діях позивача, та те, що оскаржувана постанова є протиправною та такою що підлягає скасуванню. Просить суд поновити строк позивачу для звернення до суду з позовною заявою. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 31.07.2025 № 4414, винесену ІНФОРМАЦІЯ_4 , стосовно керівника ТОВ "АСАН ГРУП" Смьоткіна Олександра Юрійовича. Справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях керівника ТОВ "АСАН ГРУП" складу адміністративного правопорушення.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник - адвокат Ліпатов І.А. через канцелярію подав заяву про слухання справи за його відсутності. Просив позов задовольнити.

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не забезпечив явку свого представника, про дату та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 № 4414 від 31 липня 2025 року: на адресу ТОВ «АСАНГРУП» (код за ЄДРПОУ 43851896) (далі - підприємство) 1-м відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами поштового зв`язку за № 0311511190520 направлено розпорядження від 06.06.2025 № 14435/1 щодо виклику на 25.06.2025 року для оновлення облікових даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . За даними офіційного трекінгу АТ «УКРПОШТА», який знаходиться у відкритому доступі встановлено, що підприємство отримало вищевказаний лист 18.06.2025 року. Станом на 25.06.2025 року, вказаний вище військовозобов`язаний працівник підприємства до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув. Окрім того, станом на 31.07.2025 відсутня інформація щодо оповіщення працівника підприємства про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме копії наказу (розпорядження або іншого розпорядчого документу) про оповіщення, а також розписки, яка засвідчує факт отримання повістки військовозобов`язаним про необхідність прибуття до 1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . На адресу підприємства 1-м відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами поштового зв`язку за № 0311511229699 направлено лист від 12.07.2025 № 16506 щодо виклику на 25.07.2025 року для складання протоколу про адміністративне правопорушення керівника підприємства. За даними офіційного трекінгу АТ «УКРПОШТА», який знаходиться у відкритому доступі встановлено, що підприємство отримало вищевказаний лист 22.07.2025 року. Станом на визначену дату та на 31.07.2025 року, вказаний вище керівник підприємства до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Постановлено визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 59 500,00грн.

Згідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 06.06.2025 року № 14435/1, що адресоване ТОВ «АСАН ГРУП», за адресою: бул. Кольцова, буд. 14-Д, оф.610, м. Київ, 03194, вбачається, що на виконання Конституції України, Законів України «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: 1) з метою уточнення облікових даних: здійснити оповіщення таких призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку у ТОВ «АСАН ГРУП» про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_8 та забезпечити їх прибуття 25 червня 2025 року о 9:00 год. за адресою: м. Київ, вул. М. Котельникова, 25-А, ("кабінет № 7). ОСОБА_1 , 1979 р.н. 2) про результати виконання розпорядження проінформувати до 28 червня 2025 року. 3) інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які ухиляються від виконання військового обов`язку, подавати до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Згідно даних роздруківки військово-облікового документу Резерв+ від 12.08.2025, 19:54 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в розшуку не перебуває, військовозобов`язаний, відстрочка до 22.02.2026, тип відстрочки бронювання, міститься відмітка про те, що дані уточнено вчасно, дата 18.05.2024.

Згідно відповіді ТОВ «ОРЕНД СЕРВІС» від 29 серпня 2025 року вбачається, що з приводу надання інформації щодо повідомлення про надходження та передачу поштової кореспонденції директору ТОВ "АСАН ГРУП" (ЄДРПОУ 43851896) Смьоткіну О.Ю. згідно із обов`язками ТОВ "ОРЕНД СЕРВІС" відносно ТОВ "АСАН ГРУП" 18.06.2025 року лист із розпорядженням від 06.06.2025 № 14435/1 було отримано представниками компанії на відділенні Укрпошти 03194 (згідно даних офіційного трекінгу АТ "УКРПОШТА" трекномер 0311511190520), 19.06.2025 р. було надіслано сповіщення про отримання листа; 22.07.2025 року лист від 12.07.2025 року № 16506 було отримано представниками компанії на відділенні Укрпошти 03194 (згідно даних офіційного трекінгу AT "УКРПОШТА" трекномер 03115111229699). 23.07.2025 р. було надіслано сповіщення про отримання листа. Проте, директор ТОВ "АСАН ГРУП" отримав і ознайомився із зазначеними листами лише 23.07.2025, забравши оригінали з офісу за адресою: Україна, 01054, м. Київ. вул. Ярославів Вал. 13/2 Б.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.

З постанови по справі про адміністративне правопорушення № 4414 від 31 липня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не заявився на 25.06.2025 року для оновлення облікових даних, згідно розпорядження від 06.06.2025 № 14435/1. Окрім того, станом на 31.07.2025 відсутня інформація про оповіщення працівника підприємства про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме копії наказу (розпорядження або іншого розпорядчого документа) про оповіщення, а також розписки, яка засвідчує факт отримання повістки військовозобов`язаним про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення , що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Водночас суд зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюється нормами КУпАП.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоячих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

За визначенням, наведеним у ст .9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення згідно зі ст. 10 КУпАП визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.

У розумінні ст. 11 зазначеного вище Кодексу адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Отже, необхідними елементами складу адміністративного правопорушення є зокрема:

- об`єктивна сторона, тобто конкретне протиправне діяння (дії чи бездіяльність), зміст яких розкрито у диспозиціях відповідних статей (частин статей) КУпАП;

- суб`єктивна сторона, однією зі складових якої є вина у формі умислу чи необережності.

Відсутність будь-якого з цих елементів безумовно виключає наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

До завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, як унормовано ст. 245 КУпАП, належить своєчасне, всебічне і повне з`ясування обставин кожної справи і вирішення її у точній відповідності з законом.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, встановлені ст. 279-9 КУпАП.

Відповідно до частини 2 наведеної вище статті керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, на процедуру розгляду органами ТЦК та СП справ про порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію поширюються встановлені ст. 268 КУпАП загальні вимоги щодо належного повідомлення особи про час і місце розгляду справи з наданням їй реальної можливості взяти участь у розгляді справи й обстоювати власну правову позицію засобами, передбаченими цим Кодексом. Особливостями провадження у справах цієї категорії є лише можливість звернення суб`єкта правопорушення до уповноваженої службової особи з заявою про визнання фактичних обставин інкримінованого їй проступку, винуватості у його вчиненні, згоду на розгляд справи за її відсутності і відповідно право органу ТЦК та СП за наведених обставин розглянути справу без участі правопорушника.

За вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено у ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків (за наявності), документами.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення за приписами ч. 2 ст. 283 КУпАП повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, і зазначення нормативного акту, що передбачає адміністративну відповідальність за вчинений проступок.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що одним із засадничих принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення є обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише за умови наявності події адміністративного правопорушення і складу такого правопорушення у діях особи, що підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними фактами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі про накладення адміністративного стягнення, повинно бути вмотивованим.

Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частина 3 ст. 210-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Наведена норма є бланкетною, тобто відсилає до положень спеціальних нормативно-правових актів, якими встановлено правила забезпечення оборони країни, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком її громадян згідно зі ст. 65 Конституції України, ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За визначенням, сформульованим у ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 року у нашій державі введено воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався, і оголошено про проведення загальної мобілізації.

Згідно абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»(у редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024 року), громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління та регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно абз. 4 п.2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-IX від 11.04.2024 року, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, були зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим нормативним актом, тобто з 18.05.2024 року, уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Як унормовано у п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є:

- у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

- у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, наведений нормативно-правовий акт дійсно у певних випадках дозволяє констатувати належне оповіщення військовозобов`язаного чи резервіста про обов`язок прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки навіть у разі неотримання ним повістки, проте виключно у випадках:

- відмови військовозобов`язаного чи резервіста від отримання такого документа, зафіксованої належним чином;

- повернення відповідної поштової кореспонденції, адресованої військовозобов`язаному чи резервісту, з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність його за місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку або зазначеним особою під час оновлення військово-облікових даних.

Крім цього, згідно з Приміткою до ст. 210 КУпАП положення ст. 210-1 цього Кодексу, у тому числі щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за неприбуття до органу ТЦК та СП за повісткою про виклик для уточнення даних, не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

З постанови по справі про адміністративне правопорушення № 4414 від 31 липня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не заявився на 25.06.2025 року для оновлення облікових даних, згідно розпорядження від 06.06.2025 № 14435/1. Окрім того, станом на 31.07.2025 відсутня інформація про оповіщення працівника підприємства про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме копії наказу (розпорядження або іншого розпорядчого документа) про оповіщення, а також розписки, яка засвідчує факт отримання повістки військовозобов`язаним про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення , що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач спростовує твердження відповідача, щодо належного та своєчасного повідомлення про час та місце складання протоколу про адміністративне правопорушення від 25.07.2025, а також про час та місце розгляду справи 31.07.2025 року, додаючи до позовної заяви лист від 29.08.2025 року.

Натомість з наявних матеріалів справи неможливо перевірити та встановити чи дійсно ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце явки за розпорядженням, повісткою зокрема, докази доведення до відома ОСОБА_1 змісту відповідних розпорядження та повістки або ознайомлення з її змістом, тобто у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про необхідність явки до 1 відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим мав би виконати відповідний обов`язок, закріплений мобілізаційним законодавством.

З матеріалів справи також неможливо встановити чи повідомлявся ОСОБА_1 належним чином про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Наявна у матеріалах справи копія постанови № 4414 від 31 липня 2025 року та її зміст дають можливість стверджувати, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП проводився за відсутності ОСОБА_1 .

Розпорядження від 06.06.2025 № 14435/1 та постанова № 4414 від 31 липня 2025 року містять різні підстави виклику ОСОБА_1 до ТЦК та СП, оскільки, в розпорядженні міститься запис щодо уточнення облікових даних військовозобов`язаного, у постанові значиться, що виклик здійснювався з метою оновлення облікових даних військовозобов`язаного.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно інформації у військово-облікових документах « ІНФОРМАЦІЯ_10 +» дані ОСОБА_1 були уточнені вчасно, ще 18.05.2024 року, про що міститься відповідна відмітка. Крім того, ОСОБА_1 має тип відстрочення «бронювання» до 22.02.2026 року.

Зі змісту постанови № 4414 від 31 липня 2025 року не прослідковується конкретизації правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 .

Посилання на положення ч. 3 ст.210-1 КУпАП не можна розглядати як конкретне відображення суті правопорушення, оскільки, у згаданій нормі перераховані декілька дій, які можуть підпадати під об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, стосуються різних суб`єктів, які повинні відповідати за них, а суд не вправі самостійно відокремлювати ті істотні ознаки складу правопорушення, які наявні в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, перебираючи таким чином на себе функцію сторони обвинувачення.

Так як норма викладена в ч. 3 ст.210-1 КУпАП є бланкетною і у спірній постанові не зазначено, яку конкретно норму закону порушив керівник та якою нормою, якого закону передбачено відповідний обов`язок якого він не дотримався.

Відповідно до п. 13 Постанови 560 КМУ від 16.05.2024 керівники підприємств установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування: - видають наказ керівника підприємства (установи, організації) про проведення оповіщення резервістів та військовозобов`язаних, у якому зазначаються підстава та їх мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов`язаних, інші питання;- організовують через відповідальних осіб здійснення оповіщення у робочий час працівників підприємства (установи, організації) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис; - здійснюють на підприємстві (в установі, організації) інформаційне забезпечення призову резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації; - повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов`язаними вимог законодавства; забезпечують прибуття резервістів та військовозобов`язаних шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин чи звільнення їх від виконання обов`язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та у разі потреби часу на зворотній шлях; невідкладно інформують відповідний районний (міський) територіальній центр комплектування та соціальної підтримки про працівників, які відмовилися від отримання повісток, та працівників, які написали заяви про звільнення.

Із тексту постанови незрозуміло, який саме законний обов`язок не було вчинено позивачем.

Крім того, відповідач застосував до позивача максимальний розмір санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - 59 500грн. В той же час, в спірній постанові не зазначено жодних обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 або обставин, що пом`якшують її. Тим самим, прийнято рішення про застосування максимального штрафу без належного його обґрунтування.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити, що саме порушено позивачем, зокрема суд не може встановити об`єктивну сторону адміністративного правопорушення .

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Будь-які докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови згідно ст.ст. 72-77 КАС України суду не надано.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Беручи до уваги викладене, зі справи не можна дійти висновку про наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, коли всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь згідно ст. 62 Конституції України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Таким чином, рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності підлягає скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю. Тому позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 77, 78, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 31 липня 2025 року № 4414, винесену ІНФОРМАЦІЯ_4 , стосовно директора ТОВ «АСАН ГРУП» Смьоткіна Олександра Юрійовича.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення директором ТОВ «АСАН ГРУП» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Н.Ф. Карабаза