Рішення № 134840387, 16.03.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/630/25

Провадження №: 2/752/987/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», Товариство) звернулось через підсистему «Електронний суд» до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 26248,84 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна», первісний кредитор) та ОСОБА_2 в електронній формі було укладено договір №2694667 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу кредит в розмірі 8000 грн, а останній у свою чергу зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, але відповідач зі свого боку допустив порушення виконання умов кредитного договору.

У подальшому 10.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №ККЛУ-10082023, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь позивача право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі до відповідача за кредитним договором №2694667 від 15.12.2021. Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором та набуло статусу кредитора по відношенню до останнього.

Оскільки первісний кредитор свої зобов`язання перед позичальником відповідно до укладеного кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши останньому кредитні кошти, але ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту не виконує належним чином, то у останнього станом на день складення позовної заяви наявна заборгованість у загальному розмірі 26248,84 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 7920,39 грн та заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 18328,45 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач відмовляється добровільно повертати отримані в кредит грошові кошти та сплачувати відсотки за їхнє користування, то позивач з метою захисту свого порушеного права змушений був звернутися до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просив стягнути ОСОБА_1 зазначену заборгованість та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 для розгляду цивільної справи №752/630/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов. Окрім того, вирішено здійснити повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі шляхом опублікування на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило. Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, а також шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття провадження на його останню відому адресу зареєстрованого місця проживання, проте поштове відправлення повернулося на адресу суду, як неотримане з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, копія позовної заяви з додатками до неї у відповідності до вимог частини сьомої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) були направлені позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення (штрих-код 0505219321540).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною восьмою статті 279 ЦПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, то суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 15.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №2694667 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - кредитний договір), відповідно до пункту 1.2 якого на умовах, встановлених договором, Товариство зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Типом кредиту є кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 8000 грн.

Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору його сторони визначили, строк кредиту становить 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Умовами пункту 1.4 кредитного договору його сторонами було визначено розмір відсотків за користування кредитними коштами згідно стандартної процентної ставки, яка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 цього договору.

Згідно з пунктом 1.4.1 кредитного договору передбачалося також застосування зниженої процентної ставки в розмірі 1% в день відповідно до наступних вимог. Якщо клієнт до 14.01.2022 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

У пунктах 2.1, 2.2 кредитного договору його сторони погодили, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 . Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору.

Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору його сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку визначеного в пункті 4.3 договору.

Окрім того, відповідно до пункту 1.1 кредитного договору було визначено, що його укладення здійснюється сторонами за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІКС Товариства.

У розділі 10 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ «Лінеура Україна», з електронним підписом директора Пшеничного А.І., а також ідентифікуючі відомості позичальника ОСОБА_1 , а саме: дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце реєстрації/проживання та електронний підпис клієнта одноразовим ідентифікатором «Е192».

Підписаним відповідачем та первісним кредитором Додатком №1 до кредитного договору було встановлено графік повернення кредитних коштів та щомісячної сплати відсотків за їхнє користування.

Також, 15.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було підписано одноразовим ідентифікатором «Е192» паспорт споживчого кредиту, де міститься інформація, яка надавалася споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зокрема, основні умови кредитування та інформації щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.

У надані суду копії листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024 за №2021-0403-313 міститься інформація про те, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ та отримало ліцензію Національного банку України №3 від 11.11.2013. Між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 15.12.2021 16:28:05 на суму 8000 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 125326560, призначення платежу - зарахування 8000 грн на картку НОМЕР_1 .

Зазначені реквізити банківської карти вказані у договорі №2694667 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.12.2021.

Стаття 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов`язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (частина 4 для платника, частина 5 для отримувача, а також частина 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.

Пункти 4 та 5 частини четвертої та п`ятої вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.

Первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» є фінансовою, а не банківською установою. Враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Наданий позивачем лист ТОВ «Універсальні Платіжні рішення» від 04.03.2024 за №2021-0403-313 містить інформацію про перерахування 15.12.2021 первісним кредитором коштів на банківську картку №НОМЕР_1 , визначену відповідачем суми кредиту, що у сукупності з іншими доказами, такими як укладений кредитний договір та розрахунок заборгованості, належним чином підтверджує факт надання відповідачу в кредит грошових коштів сумою 8000 грн.

Враховуючи, що платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему, відтак, вказаний інформаційний лист є належним первинним документом, що підтверджує транзакцію про перерахування на банківський рахунок №НОМЕР_1 у сумі 8000 грн.

За таких обставин суд уважає доведеним факт зарахування на виконання умов кредитного договору, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , грошових коштів на картковий рахунок останнього у розмірі 8000 гривень.

Отже, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором №2694667 від 15.12.2021 виконало у повному обсязі, а саме - надало відповідачу можливість розпоряджатись наданими в кредит коштами на умовах, передбачених договорами.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі позивач посилався на те, що відповідач усупереч умовам укладеного між сторонами в електронній формі кредитного договору взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, суму кредиту не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив. У зв`язку із цим за останнім виникла заборгованість.

Крім того, у поданій до суду позовній заяві ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» посилалось на те, що до нього від первісного кредитора перейшло право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором на підставі відповідного договору факторингу.

Так, в матеріали справи надана копія договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт), відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 якого було визначено, що на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до глави 73 Цивільного кодексу України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, в клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованостей, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

При цьому, при укладенні вказаного вище договору факторингу його сторони визначили, що під терміном «боржники» розуміються фізичні особи, що отримали позику (кредит) за кредитним договором та не виконують свої зобов`язання за таким кредитним договором , право вимоги да якого уступається за цим договором. «Право вимоги» - право грошової вимоги клієнта до боржників, строк платежу за якою настав (наявна вимога) та право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) щодо погашення заборгованості, яка виникла та виникне на підставі укладених боржниками кредитних договорів, та підтверджується документацією.

На підтвердження факту переходу до позивача за вказаним вище договором №2694667 від 15.12.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що укладений із відповідачем, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до позовної заяви надано копію складеного акту прийому-передачі реєстру боржників від 10.08.2023 до договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023.

У наданій суду копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 значиться інформація про передачу позивачеві від ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2694667 від 15.12.2021, за яким наявна заборгованість у загальному розмірі 26248,84 грн, з яких 7920,39 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 18328,45 грн - заборгованість за відсотками.

18.12.2024 позивач надіслав на адресу відповідача письмову досудову вимогу за вих.№22949846, де зазначив про відступлення первісним кредитором права вимоги згідно договору факторингу №ККЛУ-10082023. Також, вимагав у позичальника виконати взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та негайно погасити виниклу у нього заборгованість у розмірі 26248,84 грн.

Так, положеннями пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами першою та другою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами частин першої, другої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Положеннями частини першої статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

У відповідності до вимог частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року №675-VIII.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до положень частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону).

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як убачається з матеріалів справи, договір №2694667 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.12.2021 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Умовами кредитного договору відповідач та первісний кредитор передбачили його укладання в електронній формі шляхом накладення електронних підписів, зокрема, зі сторони відповідачем одноразовим ідентифікатором.

У реквізитах підписантів кредитного договору зазначено, що позичальник підписав вказаний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е192».

Враховуючи умови та зміст кредитного договору, його було укладено на сайті кредитодавця та ОСОБА_1 , який підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При цьому, без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства та ідентифікації позичальника, такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, провадження №61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, провадження №61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, провадження №61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, провадження №61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20, провадження №61-2902св21.

Договір містить паспортні дані, податковий номер, номер засобів зв`язку, поштову адресу відповідача.

Таким чином, договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до статті 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми та він є обов`язковим до виконання сторонами.

Доказів на спростування факту підписання відповідачем спірних договорів до суду не надано.

Щодо права позивача пред`являти свої вимоги до відповідача за цим договором, то суд керується такими положеннями норм матеріального права.

Положеннями частини першої статті 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов`язку погашення кредиту.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за №361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за №278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за №667/11010/14-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.

Судовим розглядом установлено, що 10.08.2023 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №ККЛУ-10082023, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна».

Згідно наданих позивачем копій акту приймання передачі реєстру боржників від 10.08.2023 та витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 до ТОВ «ФК`Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2694667 від 15.12.2021, що складається із суми основного боргу в розмірі 7920,39 грн та заборгованості по відсоткам у сумі 18328,45 грн.

Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором.

Як було зазначено вище, згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вимогами частини другої статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статтей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Відповідно до наданого в матеріали справи розрахунку заборгованості за кредитним договором №2694667 від 15.12.2021 у відповідача за період з 15.12.2021 по 08.12.2022 та станом на 08.12.2022 наявна заборгованість у загальному розмірі 26248,84 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 7920,39 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 18328,45 грн.

В ході судового розгляду на підставі належних та допустимих доказів установлені факти укладення кредитного договору, отримання позичальником кредитних коштів, невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів відповідно до умов договору.

Отже, оскільки відповідач допустив порушення умов укладеного із первісним кредитором договору, то у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як нового кредитора, станом на дату пред`явлення позову у цій справі наявне право вимагати у відповідача повернення кредиту та сплати процентів за фактичне користування кредитними коштами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості за тілом кредиту, або ж підтверджували б факт повернення отриманих в кредит грошових коштів. Відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині, за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.

При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку банку не повернуті, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Оскільки ОСОБА_1 допустив порушення умов укладеного із первісним кредитором договору та не повернув кредитні кошти, то у даній справі наявні правові підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в розмірі 7920,39 грн.

При вирішенні заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, то суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як убачається із позовної заяви, змісту договору №2694667 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.12.2021 та розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитними коштами нараховувалися з 15.12.2021 по 08.12.2022 щоденно, виходячи з передбаченої умовами договори фіксованої стандартної та зниженої процентних ставок.

Після 08.12.2022 первісний кредитор або позивач відсотки відповідачу не нараховували.

Отже, з наданого в матеріали справи розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків за користування відповідачем кредитними коштами не виходить за межі вказаного періоду кредитування останнього. Тому, перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині також необхідно задовольнити.

В ході розгляду справи судом відповідач не надав суду будь-яких заперечень щодо розрахунку заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частин першої та третьої статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Проте, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого ухвалою суду строку. В матеріалах справи також відсутні докази неможливості подання відповідачем доказів з об`єктивних причин, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження строк.

Суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, враховуючи той факт, що за наслідками судового розгляду було установлено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №2694667 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.12.2021, а також зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів з боку відповідача на спростування зазначених вище висновків, як і доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». А саме, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 26248,84 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7920,39 грн, а також заборгованості по відсоткам у загальному розмірі 18328,45 грн.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Тому, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №2694667 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.12.2021 у загальному розмірі 26248,84 грн, а також понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус 28, код ЄДРПОУ - 35234236;

2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 16.03.2026.

Суддя А.О. Митрофанова