Рішення № 134839892, 12.03.2026, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/1185/25

Номер провадження2/701/44/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого судді - І.Д.Калієвського

за участю секретаря - Г.І.Байдужої

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», представника відповідача: Назаренка Сергія Миколайовича про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів),

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернулася в суд з позовом до відповідача про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів).

На підставу своїх вимог спирається на те, що підставою для звернення до суду із даним позовом, є захист порушеного права ОСОБА_1 , шляхом повернення безпідставно набутих коштів Акціонерним Товариством комерційний банк "Приватбанк". Позивач у 2024 та у 2025 році вже звертався до суду за захистом свого порушеного права, з таким же предметом та підставою позову, стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів. Зокрема, рішенням Маньківського районного суду від 26.11.2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю стягнуто з відповідача безпідставно набуті кошти в розмірі 3757 грн., (три тисячі сімсот п`ятдесят сім гривень) 79 копійок (справа №701/623/24), рішенням Маньківського районного суду від 11.09.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю стягнуто з Відповідача безпідставно набуті кошти в розмірі 2257 грн., (дві тисячі двісті п`ятдесят сім гривень) 48 копійок (справа №701/568/25). Проте, незважаючи на судові рішення, якими суд констатував, що дії відповідача щодо списання коштів з карткового рахунку позивача є такими, які здійснюються без належної правової підстави, відповідач і надалі вчиняє дії щодо безпідставного списання коштів з карткового рахунку позивача. Чергове безпідставне списання коштів відповідачем здійснено 09.08.2025 року, відповідачем списано з карткового рахунку позивач 9462,85 грн., (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят п`ять гривень 85 копійок) з призначенням платежу «Автоматичне погашення простроченої заборгованості за рахунком НОМЕР_1 », що підтверджується скріншотом квитанції. З метою отримання інформації щодо підстави одностороннього списання Банком з карткового рахунку позивача грошових коштів у сумі 9462,85 грн. (дев`ять тисяч чотириста шістдесят дві гривні 85 копійок), представником позивача направлено відповідачеві адвокатський запит від 11.11.2025 року за яким, просив надати інформацією (квитанцію та/або виписку) з карткового рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за 9 серпня 2025 року, з зазначенням підстави одностороннього списання Відповідачем з карткового рахунку позивача грошових коштів у сумі 9462,85 грн. 12 листопада 2025 року, на електронну адресу представника позивача, відповідачем направлено відповідь на запит (від 11-11-2025 року №20.1.0.0.0/7-251111/38895, згідно якої, відповідач повідомив що не має змоги надати представнику запитувану інформацією, з обґрунтуванням причини такої відмови. Як зазначалось представником позивача вище, позивач вже двічі звертався до суду з аналогічним предметом на підставою позову. Цього разу, підстави, які, на думку відповідача, надають право останньому здійснювати незаконне списання коштів з карткового рахунку позивача не змінились, підставою для списання відповідачем коштів є несплачені відсотки за кредитним договором №СSMWGI0000004729 від 20.02.2008, який був укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ Приватбанк. Проте, взаємовідносини сторін по кредитному договору №СSMWGI0000004729 від 20.02.2008 припинені на підставі рішення Маньківського районного суду від 11.10.2016 року (справа №701/1324/15-ц), за позовом ПАТ КБ Приватбанк до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором. Так, вказаним рішенням суду позовну заяву ПАТ КБ Приватбанк задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованість за кредитним договором №СSMWGI0000004729 від 20.02.2008 в сумі - 41693,54 грн., та судові витрати в сумі - 1218,00 грн., в решті позову - відмовлено. Відповідно до інформації, яка містить в Єдиному державному реєстрі судових рішень (справа №701/1324/15-ц) на вищевказане рішення суду, а ні відповідачем а ні позивачем по справі не було подано апеляційну скаргу, відповідно, рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 11.10.2016 року - вступило в законну силу. Крім цього, за вищенаведеним Рішенням суду, заборгованість за кредитним договором №СSMWGI0000004729 від 20.02.2008, стягнуто з ОСОБА_3 в повному обсязі. Як встановлено рішенням Маньківського районного суду від 11.09.2025 року (справа №701/568/25): «Зобов`язання за кредитним договором №СSМWGI0000004729 від 20.02.2008, в частині строку виконання зобов`язань за кредитним договором, змінились з моменту звернення ПАТ КБ "Приватбанк" з вимогою до відповідача ( ОСОБА_3 , судова справа №701/1324/15-ц) про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором. Таким чином, з моменту набрання чинності рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 11.10.2016 року (справа №701/1324/15-ц), якими вимоги кредитора до боржника задоволені, строк дії кредитного договору припинився як для боржника так і для поручителів. Аналізуючи рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 11.10.2016 року (справа №701/1324/15-ц) суд звертає увагу на те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в солідарному порядку позивач ставив лише до ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 . Будь - яких позовних вимог до ОСОБА_1 , позивач не ставив. Враховуючи вищевикладене, зобов`язання за кредитним договором №СSMWGI0000004729 від 20.02.2008, в частині строку виконання зобов`язань за кредитним договором, змінились з моменту звернення ПАТ КБ Приватбанк до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором. З моменту набрання чинності Рішенням Маньківського районного суду від 11.10.2016 року (справа №701/1324/15-ц), якими вимоги кредитора до боржника задоволені, строк дії кредитного договору припинився як для боржника так і для поручителів. Враховуючи вищевикладене, дії відповідача щодо повторного незаконного списання коштів з карткового рахунку позивача є такими, які порушують права позивача, оскільки такі дії відбуваються без достатньої правової підстави, що вже неодноразово було підтверджено рішеннями суду, що і змусило представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивач та представник позивача до суду не з`явилися, але надали суду письмову заяву згідно якої позовні вимоги підтримують та просили справу слухати в їх відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та відповідно до позиції викладеної у відзиві на позов зазначив, що списання даних коштів з карткового рахунку позивача було правомірним на підставі договору поруки укладеним між банком та позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Позивач у 2024 та у 2025 році звертався до суду за захистом свого порушеного права, з таким же предметом та підставою позову, стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів.

Рішенням Маньківського районного суду від 26.11.2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю стягнуто з відповідача безпідставно набуті кошти в розмірі 3757 грн., (три тисячі сімсот п`ятдесят сім гривень) 79 копійок (справа №701/623/24).

Рішенням Маньківського районного суду від 11.09.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю стягнуто з відповідача безпідставно набуті кошти в розмірі 2257 грн., (дві тисячі двісті п`ятдесят сім гривень) 48 копійок (справа №701/568/25).

09.08.2025 року відповідачем вчергове списано з карткового рахунку позивача 9462,85 грн., (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят п`ять гривень 85 копійок) з призначенням платежу «Автоматичне погашення простроченої заборгованості за рахунком НОМЕР_1 », що підтверджується скріншотом квитанції (а.с.6).

Представником позивача направлено відповідачеві адвокатський запит від 11.11.2025 року щодо надання інформацією (квитанцію та/або виписку) з карткового рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за 9 серпня 2025 року, з зазначенням підстави одностороннього списання відповідачем з карткового рахунку позивача грошових коштів у сумі 9462,85 грн (а.с.8).

12 листопада 2025 року, відповідачем направлено відповідь на запит (від 11-11-2025 року №20.1.0.0.0/7-251111/38895, згідно якої, відповідач повідомив що не має змоги надати представнику запитувану інформацією, з обґрунтуванням причини такої відмови (а.с.9).

Кредитний договір №СSМWGI0000004729 від 20.02.2008, був укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ Приватбанк, а з позивачем був уклдений договір поруки №СSМWGI0000004729/1 від 20.02.2008 до кредитного договору №СSМWGI0000004729 від 20.02.2008 (а.с.68-75).

Позивач обгрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що станом на дату здійснення відповідачем неправомірного списання коштів з його карткового рахунку, взаємовідносини за кредитним договором №СSМWGI0000004729 від 20.02.2008 припинені, оскільки рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 11.10.2016 року (справа №701/1324/15-ц), за позовом ПАТ КБ Приватбанк до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позовну заяву відповідача задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованість за кредитним договором №СSМWGI0000004729 від 20.02.2008 в сумі - 41693,54 грн., стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати в сумі - 1218,00 грн., в решті позову - відмовлено. Відповідно до інформації, яка містить в Єдиному державному реєстрі судових рішень (справа №701/1324/15-ц) на вищевказане рішення суду, а ні відповідачем, а ні позивачем не було подано апеляційної скарги, відповідно, рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 11.10.2016 року вступило в законну силу (а.с.16-20).

Крім цього, позивач зазначає, що за вищенаведеним рішенням суду, заборгованість за кредитним договором №СSМWGI0000004729 від 20.02.2008 підлягала стягненню з ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України. яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 справа №444/9519/12).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку прн відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору (Постанові Великої палати Верховного суду від 04.07.2018 справа №310/11534/13-ц).

Зобов`язання за кредитним договором №СSМWGI0000004729 від 20.02.2008, в частині строку виконання зобов`язань за кредитним договором, змінились з моменту звернення ПАТ КБ Приватбанк з вимогою до відповідача ( ОСОБА_3 , судова справа №701/1324/15-ц) про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, з моменту набрання чинності рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 11.10.2016 року (справа №701/1324/15-ц), якими вимоги кредитора до боржника задоволені, строк дії кредитного договору припинився як для боржника так і для поручителів.

Аналізуючи рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 11.10.2016 року (справа №701/1324/15-ц) суд звертає увагу на те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в солідарному порядку позивач ставив лише до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Будь-яких позовних вимог до ОСОБА_1 позивач не ставив. Оскільки право на звернення за захистом своїх цивільних прав та інтересів (ст. 16 ЦК України) належить позивачеві по справі №701/1324/15-ц, а саме право звернення з позовом до одного або кількох боржників.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позивач по справі №701/1324/15-ц зазначаючи в позовній заяві трьох відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та ставлячи позовні вимоги лише до двох відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 використав своє право.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Аналогічний висновок викладено у Постанові ВП ВС від 31.10.2018 (справа №202/4494/16-ц): Велика Палата Верховного Суду, враховуючи встановлену законодавцем правову природу поручительства, як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та пряму залежність від його умов, вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року (справа №6-75цс14), від 3 лютого 2016 року (справа №6-2017цс15) та від 06 липня 2016 року (справа №6-1199цс16) про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. А тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті З ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадженням 12-79гс19), в якій вказано, що "водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах".

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи - набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства ст. 14 ЦК України.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про необхідність у задоволенні заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно списаних коштів .

Судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 79, 81, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 16, 559, 625, 1048, 1050, 1054, 1212 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Комерційний Банк "Приватбанк" (юридична адреса: Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті грошові кошти в сумі - 9462 грн. (дев`ять тисяч чотириста шістдесят дві гривні) 85 копійок.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Комерційний Банк "Приватбанк" юридична адреса: Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, (код ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлений 16.03.2026 р.

Суддя І.Д.Калієвський