Рішення № 134837285, 10.03.2026, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

10.03.2026 2/394/35/26

394/1117/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Мельник О.О. в інтересах позивачки звернулася до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 19 липня 2011 року. Від шлюбу у них народилася донька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 видане 24 листопада 2011 року Торговицькою сільською радою Новоархангельського району Кіровоградської області.

Спільне життя між позивачкою та відповідачем не склалося, тому 06 грудня 2017 року Новоархангельським районним судом Кіровоградської області шлюб між ними було розірвано.

Після розірвання шлюбу донька залишились проживати біля позивачки, за адресою: АДРЕСА_1 .

Донька повністю перебуває на утриманні позивачки, вона доглянута, має багато друзів, доглядом займається мати.

Позивачка здійснює супровід дитини до лікарні під час хвороб, що підтверджується довідкою сімейного лікаря від 10 жовтня 2025 року.

Дитина в належному вигляді, доглянута, забезпечена необхідними речами для навчання.

Позивачка приділяє належну увагу вихованню дитини.

Відповідач, батько дитини, ніякої участі у вихованні дитини не бере, не забезпечує її основні потреби ні побутові, ні додаткові; не проводить з дитиною спільний час; не цікавиться її життям, не турбується про її здоров`я. У зв`язку з бездіяльністю батька, а саме небажанням батька брати участь у вихованні та забезпеченні матеріального благополуччя доньки, створились умови, які шкодять інтересам позивачки. Батько ніяким чином не покращує життя дитини, а тільки обтяжує його, оскільки ображає дитину та веде аморальний спосіб життя. Він самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Поведінка батька не відповідає вимогам сімейного законодавства та суперечить інтересам дитини, саме тому необхідністю є позбавлення батька батьківських прав.

Представник позивачки просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно його дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.1-4/.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач в надісланій до суду телефонограмі просив розгляд справи проводити за його відсутності, оскільки знаходиться на заробітках та не може прибути у судові засідання, позов він не визнає та просив суд відмовити в його задоволенні з урахуванням наданої суду заяви /а.с.44/. В якій зокрема він вказав, що позивачка тисне на дитину, щоб вона не спілкувалась з ним. Він не відмовляється від доньки. Позивачка чинить перешкоди у його та доньки спілкуванні, налаштовує доньку проти нього. Він допомагав та буде надалі допомагати фінансово своїй доньці.

Представник третьої особи служби у справах дітей Новоархангельської районної державної адміністрації, в судовому засіданні наголосила, що суд повинен прийняти рішення, яке б найкраще відповідало інтересам дитини.

Допитна в судовому засідання неповнолітня дитина ОСОБА_4 , пояснила що хоче щоб її батька позбавили батьківських прав , пояснює що він до неї часто телефонує в нетверезому вигляді, ображає, мати (позивачка) змушувала ходити до батька в гості. Прийшовши до батька на день народження він підняв на неї руку, плював в обличчя , сказав що більше не бажає бачити її в себе в будинку, і завжди обзиває брутальною лайкою. Пам`ятає, як приблизно два роки тому батько був в нетверезому стані, почав до неї нецензурно виражатися, та почав підіймати до неї руку, вдаривши по обличчю. Батько не виявляє турботи та не допомагає фінансово, не відвідує шкільні свята, не намагався жодного разу налагодити спілкування з нею. Відповідач подарунки ніякі не передає, з днем народження вітав останній раз два роки тому через повідомлення. Коли вона хворіє, то в лікарні її завжди супроводжує мати. Її навчанням батько не цікавиться зовсім. Пояснює що батько ударив її два рази після чого вона з ним не спілкувалася, вибачень не просив. Рішення по позбавлення батьківських прав є її особисто ініціативою, яка стверджує що до батька має взагалі апатію, не бажає навіть щоб він вітав її зі святами. Поянила, що повністю перебуває на утриманні матері та не бажає з боку батька отримувати будь яку допомогу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що з позивачкою по справі є колегами. Також зазначила, що між відповідачем, позивачкою та донькою негативні стосунки, чула неодноразові погрози від відповідача в їх сторону. Бачила як відповідач приходив додому до позивачки там шарпав дитину, ображав її і позивачку, дитина навіть зняла це на відео. Свідок пояснює що дитина її казала що не хоче спілкуватися з батьком бо він її ображає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що з позивачкою є колегами та подругами. Наголосила, що на протязі п`яти років спілкується з позивачкою, яка їй скаржиться на колишнього чоловіка, який не допомагає та ображає дитину. Дитина не хоче зовсім спілкуватися з батьком , бо він її погрожував, не хоче до нього ходити в гості. Чула по запису диктофону, як відповідач ображав дитину та позивачку. Свідок жодного разу не бачила відповідача щоб він спілкувався з дитиною.

Заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши цивільну справу суд приходить до наступного висновку.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1 та 2 ст. 2 ЦПК України).

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 165 СК України правом на звернення до суду про позбавлення батьківських прав наділені один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач є батьком ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області її матір`ю записана позивачка ОСОБА_7 - світлокопія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 /а.с.8/.

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року було розірвано шлюб між позивачкою та відповідачем /а.с.9-10/.

Зі світлокопії довідки Новоархангельської селищної ради від 10.10.2025 року № 2300 вбачається що донька проживає з позивачкою /а.с.11/.

Довідкою виданою Комунальним некомерційним підприємством Новоархангельської селищної ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 10.10.2025 року підтверджується, що позивачка здійснює супровід дитини до лікарні під час хвороб /а.с.12/.

Як вбачається із довідки Новоархангельської селищної ради від 10.10.2025 року №2301 донька повністю перебуває на утриманні позивачки /а.с.13/.

Згідно акту № 162 від 14.10.2025 року який складено начальником служби у справах дітей проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 по АДРЕСА_1 та визначено, що умови проживання задовільні, опалення пічне, паливом забезпечені, всі кімнати в будинку облаштовані необхідними меблями , постільна білизна наявна, мають всю необхідну для обслуговування техніку, наявний запас харчових продуктів та засобів особистої гігієни.

Для дитини є окрема вмебльована кімната, постільна білизна, одяг та взуття по сезону в достатній кількості, шкільне приладдя для навчання /а.с.14/.

Згідно з характеристикою Новоархангельського ліцею «Меридіан» супровід освітнього процесу доньки здійснюється позивачкою. Мати дівчинки приділяє належну увагу вихованню доньки, тримає постійний зв`язок із класним керівником, відвідує класні і загальношкільні батьківські збори /а.с.15/.

Як вбачається з довідки від 10.10.2025 року №10/10/25-1 виданої ФОП ОСОБА_8 , позивачка працює на посаді продавця та має стабільний дохід /а.с.18/.

Згідно висновку служби у справах дітей від 23.02.2026 року №02-29/124 громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Від спільного проживання з громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після припинення спільного проживання сторін дитина проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 не погоджується з поданим позовом.

У розмові начальника служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради з відповідачем стало відомо, що ОСОБА_2 підтримує постійний зв`язок із донькою, спілкується з нею засобами телефонного та електронного зв`язку, цікавиться її життям, станом здоров`я та розвитком. Також він зазначив, що колишня дружина інколи чинить перешкоди у його спілкуванні з дитиною, налаштовує її проти нього.

ОСОБА_2 пояснив, що матеріально допомагає доньці, купує необхідні речі відповідно до своїх фінансових можливостей.

Щодо несплати аліментів відповідач пояснив, що не отримував постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим не має інформації про нарахування аліментів.

ОСОБА_2 наголосив, що має намір і надалі спілкуватися з донькою, брати активну участь у її вихованні та не відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов, складеним комісією у складі начальника та спеціалістів служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради від 06.01.2026 р. № 3, ОСОБА_2 проживає у житловому будинку, який складається з 4 житлових кімнат, опалення пічне, приміщення умебльовані, в наявності побутова техніка, постільна білизна, одяг та інші необхідні речі у задовільному стані.

Для перебування, виховання та розвитку дитини створені належні умови, наявне окреме місце для навчання та відпочинку.

Зі слів фахівця соціальної роботи та осіб, які знають ОСОБА_2 , останній не зловживає алкогольними напоями чи наркотичними засобами, аморальний спосіб життя не веде.

ОСОБА_2 на даний час не має роботи та постійного доходу, що давало б можливість брати участь у матеріальному забезпеченні дитини. Але він наголосив, що надалі буде матеріально допомагати у забезпеченні дитини.

За інформацією відділу надання соціальних послуг Новоархангельської селищної ради, сім`я ОСОБА_2 на обліку не перебувала, соціальні послуги не отримувала, будь-які повідомлення щодо неналежного виконання ним батьківських обов`язків не надходили.

Відповідно до пунктів 15-17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце лише за умови винної, свідомої поведінки, що проявляється у систематичному нехтуванні потребами дитини.?

Зазначені обставини можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав лише у разі доведеності таких фактів, чого у даній справі не встановлено.

Позивачкою ОСОБА_1 не надано належних доказів винної поведінки ОСОБА_2 , які б свідчили про його свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків.

У позовній заяві також не обґрунтовано, яку саме мету прагне досягти позивачка шляхом позбавлення батьківських прав та яким чином це відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Згідно з пунктом 15 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який застосовується лише після всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 розглянуто Комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Новоархангельської селищної ради 25.12.2025 року (протокол №11), за результатами чого не встановлено вагомих підстав для позбавлення його батьківських прав. Враховуючи наведене, керуючись статтями 19, 150, 160, 161, 164 Сімейного кодексу України, враховуючи рекомендації Комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування Новоархангельської селищної ради вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з відсутністю обґрунтованих підстав для встановлення факту ухилення ним від виконання батьківських обов`язків.

На підставі ч. 6 ст. 19 СК України суд не бере до уваги даний висновок органу опіки та піклування, оскільки він (висновок) має рекомендаційний характер, є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.

У ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

У ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII , іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою - четвертою ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

У частинах першій, другій та четвертій ст. 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Одними із завдань СК України виходячи із положень ст. 1 СК України є утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї, забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Відповідно до приписів ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправомірною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Ч. 2 ст. 157 СК України визначено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

В пунктах 16 та 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Відповідно до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Частини 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошують на тому, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ст. 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У пунктах 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16 (провадження № 61-29266св18) зазначено, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі собою встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не достатньою мірою, не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають у тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19) зробив висновок, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частин 5 та 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та інші).

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана під час вирішення між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі під час вирішення спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Таким чином, з досягненням десятирічного віку у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

Аналогічні положення закріплені у ст. 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

На час розгляду справи неповнолітній дитині ОСОБА_4 виповнилося 14 років.

Крім того, озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї (постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21)).

У рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

У відповідності зі п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а тому суд, враховуючи вище переліченні норми матеріального права, приходить до висновку про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав щодо неповнолітньої дитини, оскільки, як встановлено він ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків батька, не цікавиться життям власної дитини, її духовним та культурним розвитком, проявляє байдужість та черствість до власної дитини, на проявляє любові, створює умови, що впливають на психічний стан та можуть шкоди здоров`ю дитини, при зустрічах з дитиною відповідач проявляє девіантну поведінку (застосовує ненормативну лексику, чим ображає неповнолітню). Зазначене ганебне ставлення до дитини в подальшому може вплинути на її долю та сприйняття кругозору в оточуючому її соціумі, що може мати, на думку суду, негативні наслідки.

Також судом враховується байдуже ставлення відповідача щодо результатів розгляду справи, а саме неявка в судове засідання для доведення фактів викладених в заяві (налаштування неповнолітньої дитини проти нього позивачкою), не надання будь яких доказів які б вказували про те, що він якимось чином допомагає в утриманні неповнолітньої дитини, що саме по собі вказує на те, що у відповідача відсутня зацікавленість в прийнятті участі, як батька, в подальшій долі неповнолітньої дитини.

Викладене, на погляд суду, і є способом ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню власної неповнолітньої дитини.

Враховуючи наведене та з урахуванням якнайкращих інтересів неповнолітньої дитини з огляду на наявність виключних підстав (ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та забезпечення безпечних умов життя дитини) з метою захисту інтересів, життя та здоров`я дитини, її прагнення, благополуччя, сімейного оточення, факторів вразливості, розвитку здібностей, розвитку дитини та її поступового переходу у доросле та самостійне життя суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Разом з тим суд звертає увагу відповідачки на положення ст. 169 СК України відповідно до яких мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина. Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України понесенні позивачкою витрати при зверненні до суду у виді судового збору підлягають стягненню з відповідача на її користь.

Приймаючи до уваги викладене та керуючись ст. ст. 8, 51 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини, ст. ст. 3, 12 Конвенції про права дитини, ст. ст. 1, 7, 19, 150, 155, 157, 164, 165, 166, 169 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавити батьківських прав відносно: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , місце реєстрації: Торговицька сільська рада Новоархангельського району Кіровоградської області, дата видачі 24 листопада 2011 року).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211 /одна тисяча двісті одинадцять/ грн. 20 коп.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 .

ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 .

Орган опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, місце знаходження вул. Центральна 31, селище Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 44127238.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Повний тест рішення виготовлено 16.03.2026 року.

Суддя: