Рішення № 134835143, 06.03.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/12003/25

Провадження № 2-а/466/37/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Білінської Г.Б.

секретаря Ханас С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львів у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що 17 грудня 2025 р. інспектором 2 взводу 3 роти 2 батальйону управління патрульної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Петрівським М.М. винесено стосовно нього постанову Серії ЕНА №6360854 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.2 КУпАП України. Даною постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 17.12.2025 об 12:25 на дорозі Київ-Чоп 502 км, керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом чим порушив п.9.8. ПДР - поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні або ближнє світло фар, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказує, що зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню, оскільки після зупинення авто під його керуваннм, інспектор Петрівський не ввімкнув відеореєстратор і не відрекомендувався. Про всі порушення Закону України Про національну поліцію, Наказу МВС від 18.12.2018 №1026 Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, позивачем повідомлено на службу 102 де зареєстроване його звернення за №253386140. В подальшому Петрівський М.М. ввімкнув відеореєстратор, але на ньому зафіксований лише процесуальний порядок дій, який відбувався пізніше.

На підставі викладеного, просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6360854 від 17.12.2025 року, а провадження у справі закрити.

Ухвалою судді від 23.12.2025 року, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представником ДПП Шкробаком О.М. 06.01.2026 року подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого в задоволенні позову просять відмовити з підстав, наведених у відзиві. Розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача. До відзиву додано диск з відеозаписом події.

12.01.2026 року на адресу суду позивачем скеровано відповідь на відзив, в якому просив відмовити в задоволенні відзиву.

Позивач в судове засідання не з`явився, в заяві, поданій на адресу суду, заяву підтримав, просить таку задоволити.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

За приписами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6360854 від 17.12.2025 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч.2 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з тим, що він 17 грудня 2025 року о 12 годині 25 хвилин на дорозі Київ-Чоп 502 км, керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом чим порушив п.9.8. ПДР - поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні або ближнє світло фар, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР ).

Згідно з пунктом 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 9.8 ПДР, під час руху механічних транспортних засобів поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні або ближнє світло фар.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 4 КУпАП у випадках, передбачених ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

В матеріалах справи наявний компакт-диск наданий представником відповідача до відзиву, на якому містяться відеоматеріали з нагрудних камер працівників поліції та відео реєстратора з автомобіля поліції.

На відеозаписі «факт порушення» зафіксовано транспортний засіб без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом. На відеозаписі «факт керування позивачем» зафіксовано перебування позивача за кермом транспортного засобу. Слід зазначити, що на відео позивач не заперечує факт того, що він керував транспортним засобом в день та час, зазначений в постанові.

Крім цього, на відеозаписі зафіксовано озвучення інспектором причини зупинки транспортного засобу та роз`яснення позивачу його прав.

На відеозаписі не зафіксовано будь-яких клопотань позивача, в тому числі про відкладення розгляду справи або необхідністю скористатись правничою допомогою, тому інспектор правомірно провів розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується відеозаписом наданим відповідачем до відзиву.

Отже, в діях водія наявні подія і склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки останній 17.12.2025 об 12:25 на дорозі Київ-Чоп 502 км, керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом чим порушив п.9.8. ПДР - поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні або ближнє світло фар.

Вчинені дії являють склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Інспектором також вірно накладено стягнення передбачене санкцією ч.2 ст.122 КУпАП.

Матеріали справи не містять доказів порушення інспектором процедури розгляду справи визначених ст.ст.278,279 КУпАП

Суд наголошує, що порушенням прав, свобод та інтересів може бути дія, бездіяльність або рішення, які підтверджуються відповідними доказами, а не лише переконанням особи в тому, що їх порушено суб`єктом владних повноважень.

Свою позицію з подібних правовідносин висловив Європейський Суд.

Так, у своєму рішенні справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Високий Суд вказав: «будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки».

На підставі викладеного, суд вважає вірними висновки поліцейського про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення ним правил дорожнього руху, ознаки якого підпадають під дію ч. 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки судом прийнято рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем покладаються на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 14, 16, 72-77, 79, 132, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів із дня його складення.

Суддя Г. Б. Білінська