Рішення № 134833707, 13.03.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/654/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Хамник М.М.,

за участю секретаря судового засідання Камілли В.Я.,

розглянувши у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Середнянська селищна рада Ужгородського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

15.01.2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковалець Марта Ігорівна, звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог, представник заявника зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Відповідно до вищевказаного свідоцтва батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_4 (батько) та ОСОБА_5 (мати).

16 серпня 1989 року виконавчий комітет Ужгородської районної ради депутатів трудящих Закарпатської області видав свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння. Відповідно до вищевказаного свідоцтва ОСОБА_4 в цілому належить домоволодіння, яке складається із одного будинковолодіння з надвірними прибудовами, яке розташоване в АДРЕСА_2 .

26 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (далі по тексту - заявник) було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 . Після укладення шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на " ОСОБА_2 ".

З моменту укладення шлюбу подружжя почало проживати у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_4 був особою похилого віку, та постійно потребував догляду.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 (мати ОСОБА_6 ), що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_4 (батько ОСОБА_6 ), що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_2 (дружина заявника), що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 . Після смерті дружини ОСОБА_1 залишився проживати у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та доглядати за ним.

Починаючи з листопада 2016 року і по ІНФОРМАЦІЯ_6 подружжя ОСОБА_7 постійно спільно проживало у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вели там спільне господарство.

Оскільки заявник проживав із померлою на день її смерті, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Савчин Наталії Іванівни.

21.10.2025 року приватний нотаріус надала відповідь №131/02-14, у якій вказала, що у зв`язку з тим, що заява на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не була подана у визначений законом строк, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, з метою можливості подальшої реалізації права на спадкування, виникла необхідність у встановленні факту постійного спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Метою встановлення факту постійного спільного проживання є захист права заявника вільно володіти та розпоряджатись належним йому майном, і не пов' язується із вирішенням спору.

Відповідно до довідки №881 від 26.09.2025 року, яка видана Середнянською селищною радою, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , на день смерті проживав та був зареєстрований у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним на день смерті у вищевказаному будинку були зареєстровані та проживали:

1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (без реєстрації).

Відповідно до довідки №880 від 26.09.2025 року, яка видана Середнянською селищною радою, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті проживала та була зареєстрована у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею на день смерті у вищевказаному будинку були зареєстровані та проживали:

1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (без реєстрації).

Відповідно до довідки №967 від 18.03.2024 року, виданої Середнянською селищною радою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 фактично проживає без реєстрації на території Середнянської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник заявника наголошує, що відсутні інші спадкоємці ОСОБА_2 , які вважаються такими, що прийняли спадщину, що підтверджується будинковою книгою.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.01.2026 року прийнято вказану заяву до розгляду та відкрито окреме провадження у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

05.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» отримано заяву представника заявника про долучення до матеріалів до справи завіреної належним чином копій заяв, які підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .

13.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» отримано заяву представника заявника про розгляд справи без участі заявника та представника, заявлені вимоги підтримують і просять задоволити в повному обсязі.

Представник Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, разом з тим судом отримано заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом досліджено копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 від 11.08.1979 року, в якому її матір`ю зазначена ОСОБА_5 , батьком - ОСОБА_4 ; свідоцтво про право власності на домоволодіння на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 ; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 26.11.2016 року, згідно якого укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , після шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 »; свідоцтво про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 від 31.10.2014 року; свідоцтво про смерть ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 від 22.09.2021 року; свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 від 11.12.2023 року; довідку Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області від 26.09.2025 року №881, згідно якої ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ним на день смерті проживали: 1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (без реєстрації); довідку Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області від 26.09.2025 року №880, згідно якої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом із нею на день смерті проживаа: 1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (без реєстрації); довідку Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області від 18.03.2024 року №967, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у тім, що він фактично проживає без реєстрації на території Середнянської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1 ; копію будинкової книги, де зазначено, реєстрацію ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 11.12.2023 року, актовий запис №168.

При цьому, у вказаному вище свідоцтві про смерть місцем смерті зазначено с.Вовкове, Ужгородського р-н, Закарпатської області.

Після смерті спадкодавиці ОСОБА_2 заявник звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Савчин Наталії Іванівни.

21.10.2025 року приватний нотаріус надала відповідь №131/02-14, у якій вказала, що у зв`язку з тим, що заява на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не була подана у визначений законом строк, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Судом досліджено заяви свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які підтвердили, що ОСОБА_1 проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Їх відносини були пов`язані спільним побутом. Мали спільний бюджет та вели спільне господарство.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.5 ч.2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Нормами ст.ст.1216 - 1218 ЦК України, встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.ст.1220 - 1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до п.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За змістом ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Враховуючи те, що до складу спадщини входить нерухоме майно, виконуючи свій обов`язок визначений ст.1297 ЦК України, відповідно до якої, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в п.6 рішення від 03.06.1999 року № 5-рп/99 в справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміну "член сім`ї", окрім членів сімей взагалі (чоловік або дружина, прямі родичі по низхідній і висхідній лініях - діти і батьки), до членів сімей також відносяться особи, які перебувають на утриманні або проживають із суб`єктами права (інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство, зокрема, не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо). Обов`язковою умовою визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення із суб`єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у поняття домогосподарства, закріпленому у ст.1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року. Цим законом визначено, що домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч.1 ст.29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Згідно Конституції України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особи, що мешкають в Україні не зобов`язані постійно проживати в місці своєї реєстрації, отже обставина (факт) спільного проживання спадкодавця та спадкоємців підлягає доведенню належними способами та засобами.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавицею на момент смерті ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 підтвердили своїми заявами сусіди по будинку: ОСОБА_11 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_10 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з положеннями ст.ст.1268-1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Відповідно до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п.4.4 факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995року №5 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За змістом абзацу першого п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, в такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення (п.1 Постанови ВСУ №5 від 31.03.95).

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Таким чином, заява підлягає задоволенню, оскільки наданими заявником та дослідженими судом доказами підтверджено факт спільного проживання ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на день її смерті.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 12, 247, 258, 259, 263-268, 280, 281, 293, 315 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Середнянська селищна рада Ужгородського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.М.Хамник