Ухвала суду № 134833670, 16.03.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1074/26 Провадження № 2-а/307/19/26

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

У Х В А Л А

16 березня 2026 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Ніточко В.В.,

вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Тячівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Тячівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач у позовній заяві просить звільнити його від сплати судового збору до вирішення питання по суті адміністративного спору, оскільки він являється пенсіонером.

Згідно ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Аналізуючи вищевказані правові норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

У відповідності із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини "Креуз проти Польщі" (CASEOFKREUZv.POLAND) (Заява N 28249/95) від 19.06.2001 року, суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

Також, зокрема, у п.п. 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини "Станков проти Болгарії" ("STANKOVv. BULGARIA") від 12.07.2007 (заява №68490/01), вказано про те, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору слід вважати прийнятними враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи, крім цього, такі діють стримуючим фактором для легковажних претензій, однак такі не повинні бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ "Kniat v.Poland" від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v.Poland" від 26 липня 2005 року.

Позивач звертаючись до суду із вимогою звільнити його від сплати судового збору не посилається на жодну із підстав, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

До матеріалів справи не долучено жодного доказу про неможливість позивачем сплатити судовий збір у відповідному розмірі з підстав, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Окрім цього, законодавством визначено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Відповідно до ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом, а отже, і органів державної влади.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У даному випадку необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено КАС України, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи до уваги зазначене, а також конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом, позивач як сторона у справі має виконувати встановлений законодавством обов`язок сплати судового збору.

Враховуючи, те що позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що його майновий стан не дозволяє сплатити йому судовий збір у відповідному розмірі, тому підстав для звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає.

Згідно ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 3, 5 Закону України Про судовий збір, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Також, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, який передбачав, що судовий збір при оскарженні постанов про адміністративне правопорушення сплаті не підлягає, та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 березня 2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вказана постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі № 543/775/17 в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковою для врахування судом.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. та надати оригінал квитанції до матеріалів позову.

Крім цього, згідно п. 11 ч. 3 ст. 160 КАС України позовна заява повинна містити власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, всупереч вищезазначеним вимогам, у даній позовній заяві не зазначено власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч.1 ст.161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Однак, позивачем до позовної заяви не додано копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наведене, вважаю, що до позовної заяви слід застосувати правила ч. 1 ст. 169 КАС України та залишити її без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, а саме:

- подати документ, що підтверджує сплату судового збору в сумі 665 грн. 60 коп. (судовий збір підлягає для перерахування за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів ГУК у Зак. обл/Тячівська тг/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895, банк отримувача Казначейство України, код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA528999980313151206000007373, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Тячівський районний суд Закарпатської області (назва суду, де розглядається справа);

- зазначити у позовній заяві власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- додати до позовної заяви копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору до вирішення питання по суті адміністративного спору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Тячівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишити без руху.

Надати позивачу можливість протягом семи днів з дня отримання копії даної ухвали виправити недоліки заяви, а саме:

- подати документ, що підтверджує сплату судового збору в сумі 665 грн. 60 коп. (судовий збір підлягає для перерахування за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів ГУК у Зак. обл/Тячівська тг/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895, банк отримувача Казначейство України, код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA528999980313151206000007373, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Тячівський районний суд Закарпатської області (назва суду, де розглядається справа);

- зазначити у позовній заяві власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- додати до позовної заяви копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Роз`яснити позивачу, що у випадку, якщо він не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і йому повернута.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя В.В. Ніточко