Ухвала суду № 134829336, 13.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДУ Х В А Л А

про повернення позовної заяви

13 березня 2026 року м. Київ № 320/63473/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву Національної поліції України до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася Національна поліція України з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача 5088,10 грн вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких ще не закінчився.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- зазначити у позовній заяві реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) номер і серію паспорта відповідача з наданням документального підтвердження;

- надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

09 березня 2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 , а також процитовано позицію Верховного Суду щодо відсутності у позивача обов`язку надавати докази на стадії вирішення питання про відкриття провадження, визначення позивачем самостійно обсягу документів, які мають бути ним надані.

Суд зазначає, що вимоги ухвали суду від 02.03.2026 в частині надання документального підтвердження - реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) та паспорта відповідача.

Щодо строку звернення до суду, позивач зазначив, що на момент звільнення відповідача зі служби в поліції був чинний Порядок забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час), затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2017 №772, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.10.2017 за №1224/31092 в редакції змін, внесених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24.12.2019 №1100 (далі по тексту також - Порядок №772), відповідно до положень якого підставою для відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, є, зокрема, звільнення за власним бажанням поліцейського незалежно від стажу служби. При цьому відрахування з грошового забезпечення поліцейського здійснюються виключно за його письмової згоди або в судовому порядку, що свідчить про відсутність передбаченої Порядком №772 процедури добровільного погашення особою заборгованості з відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився. Порядок визначав два шляхи врегулювання вказаного питання:

а) здійснення відрахування відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, з грошового забезпечення або

б) стягнення такого відшкодування в судовому порядку.

Позивач зазначив, що оскільки відповідачем не було надано письмової згоди на здійснення відрахування відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, з грошового забезпечення, Національна поліція України звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Позивач, цитуючи визначення поняття «бездіяльність», зазначає про наявність в межах спірних відносин триваючого правопорушення, що, на його думку, має наслідком недоцільність застосування строків звернення у справах, де порушення триває безперервно.

Розглянувши питання строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

В свою чергу, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону України «Про Національну поліцію»).

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські мають єдиний однострій, який отримується безоплатно. Правила носіння та норми належності однострою поліцейських затверджує Міністр внутрішніх справ України.

Механізм забезпечення поліцейських одностроєм згідно з нормами належності однострою поліцейських (у мирний час), організацію його використання та обліку визначає Порядок забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час), затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.09.2017 № 772 (далі по тексту також - Порядок №772).

Суд звертає увагу, що наказом Міністерства внутрішніх справ № 288 від 11.05.2022, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за № 567/37903 внесено зміни до Порядку № 772, зокрема, доповнено його новим розділом V. Відшкодування вартості предметів однострою, а наказом Міністерства внутрішніх справ № 576 від 14.09.2022 змінено назву Порядку № 772 виключивши, зокрема, слова (у мирний час).

Пунктом 2 розділу 1 Порядку № 772 встановлено, що однострій - це загальна назва форменого одягу поліцейського, що складається з предметів, які видаються в тимчасове користування для виконання службових завдань, тренувань, навчань, занять тощо (інвентарне майно), та предметів особистого користування, які видаються в постійне користування і не використовуються як інвентарне майно.

За змістом пункту Розділу 1 Порядку № 772 одностроєм згідно із цим Порядком забезпечуються поліцейські, зокрема, які проходять службу в органах, закладах, установах поліції.

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку № 772 встановлено, що 1. Відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, здійснюється в разі звільнення поліцейського із служби з таких підстав:

1) через службову невідповідність;

2) у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

3) у разі набрання законної сили рішенням суду про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами, або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;

4) за власним бажанням (крім поліцейських, які мають стаж служби в поліції 10 років і більше);

5) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Тобто, видача предметів однострою особистого користування особі, так само як і відшкодовування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, нерозривно пов`язане із проходженням особою публічної служби.

В пункті 34 постанови Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №360/917/19 вказано, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних із утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В ухвалі від 29.07.2021 у справі № 200/373/21-а відмовляючи у відкритті касаційного провадження Верховний Суд зазначив, що у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 в справі №360/917/19, суд висловив правову позицію щодо застосування у цій категорії справ місячного строку звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з цим позовом 19.12.2025, у той час як відповідача звільнено зі служби наказом від 31.07.2020.

Отже позивачем пропущено встановлений статтею 122 КАС України місячний строк звернення до суду.

У позовній заяві позивач просив суд поновити строк звернення до суду з цим позовом без наведення доводів поважності причин його пропуску.

В свою чергу, у заяву про усунення недоліків позовної заяви позивач стверджує про недоцільність застосування строків звернення з огляду на те, що порушення триває безперервно.

Проте, судом відхиляються означені доводи позивача з огляду на законодавчо визначений місячний строк звернення до суду.

Суд наголошує на тому, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Судом встановлено, що відповідача звільнено зі служби в поліції наказом від 31.07.2020 №855 о/с за власним бажанням. Тобто, починаючи з означеної дати позивачу стало відомо про порушення його прав в оскаржуваній частині.

При цьому, суд критично оцінює доводи позивача щодо уникнення надмірного формалізму в частині строків звернення до суду, оскільки з моменту, коли позивач дізнався про порушене право (31.07.2020) до моменту звернення до суду минуло понад 5 років у той час, коли законодавчо визначено місячний строк звернення до суду.

Таким чином, оскільки позивачем не зазначено поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду, як і не надано доказів на підтвердження таких причин, суд дійшов висновку про неповажність підстав для поновлення строку звернення до суду із позовною заявою.

Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 560/3102/20, від 04.03.2021 у справі № 580/3133/20, від 30.08.2021 у справі № 520/7668/2020, від 09.02.2023 у справі №580/4611/21.

З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву разом з усіма доданими до неї документами.

Суд зазначає, що позов та заяву про усунення недоліків подано до суду в електронній формі через електронний кабінет в системі «Електронний суд».

Відповідно до положень статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.

Суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з положеннями статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.

На підставі викладеного, суд вважає за доцільне прийняти рішення про здійснення формування та зберігання судової справи в електронній формі.

Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Формування та зберігання судової справи здійснювати в електронній формі.

Відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.

Роз`яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали суду надіслати позивачу (його представнику).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Дудін С.О.