Рішення № 134829182, 12.03.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 рокуСправа №160/4980/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач-2) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач-2), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047250023105 від 09.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 2431106358) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, періоди роботи з 12.03.2007 року по 27.06.2013 року, з 04.02.2015 року по 06.02.2015 року, з 30.03.2015 року по 31.03.2015 року, з 04.01.2016 року по 06.01.2016 року, з 03.08.2016 року по 30.06.2018 року, з 12.10.2018 року по 12.10.2018 року, з 21.02.2019 року по 21.02.2019 року, з 14.12.2020 року по 18.12.2020 року, з 25.01.2021 року по 29.01.2021 року, з 01.07.2021 року по 03.01.2025 року, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач 03.01.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 047250023105 від 09.01.2025 року позивачеві протиправно відмовлено у призначенні такої пенсії, з посиланням на відсутність у нього достатнього пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, з огляду на що право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV позивач набуде лише з 20.09.2028 року. При цьому Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно та необґрунтовано не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоди його роботи з 12.03.2007 року по 27.06.2013 року, з 04.02.2015 року по 06.02.2015 року, з 30.03.2015 року по 31.03.2015 року, з 04.01.2016 року по 06.01.2016 року, з 03.08.2016 року по 30.06.2018 року, з 12.10.2018 року по 12.10.2018 року, з 21.02.2019 року по 21.02.2019 року, з 14.12.2020 року по 18.12.2020 року, з 25.01.2021 року по 29.01.2021 року, з 01.07.2021 року по 03.01.2025 року, хоча всі вищевказані спірні періоди роботи підтверджено відповідними записами трудової книжки позивача, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж працівника, в тому числі і записами про проведення атестації робочого місця, на якому працював позивач, а також наданими пенсійному органу архівною довідкою та уточнюючою довідкою, водночас, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених законодавством строків для її проведення, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивач вважає необґрунтованим та винесеним з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку із чим просить суд його скасувати, а заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року вказана позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4980/25 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

17.04.2025 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на позовну заяву, в якому відповідач-2 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Оскаржуваним рішенням №047250023105 від 09.01.2025 року позивачеві обґрунтовано та на законних підставах відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV через відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (10 років), оскільки згідно з наданими до заяви документами про стаж загальний страховий стаж позивача складає - 38 років 10 місяців 21 день, з яких пільговий стаж за Списком №1 - 06 років 0 місяців 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії у розумінні приписів ст.114 Закону №1058-IV. При цьому до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 заявником було додано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №01/2-77 від 19.09.2024 року, видану Державним воєнізованим гірничорятувальним (Аварійно-рятувальним) загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій, згідно з якою ОСОБА_1 працював повний робочий день за періоди: з 01.07.2013 року по 02.08.2016 року та з 01.07.2018 року по 30.06.2021 року, що по Списку № 1 дорівнює 06 рокам 12 дням; в інші періоди повний робочий день по Списку №1 позивач не працював. Вказана довідка видана на підставі особової справи, карти ф. № П-2, наказів про прийняття, переведення та атестації робочих місць: (наказ від 18.06.2013 № 16, наказ від 15.06.2018 №126, наказ від 19.06.2023 №89). Таким чином, згідно з поданими документами право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058-IV позивач матиме з 20.09.2028 року.

26.05.2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім висловлено позицію, аналогічну викладеній у позовній заяві.

29.05.2025 року до суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, з якої слідує, що підставою не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 інших періодів роботи, окрім періоду з 01.07.2013 року по 02.08.2016 року та з 01.07.2018 року по 30.06.2021 року, стало те, що довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №01/2-77 від 19.09.2024 року, видана Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій не містить відомостей, що в спірні періоди позивач працював повний робочий день на посадах, віднесених до Списку №1, а тому ці періоди не можуть бути зараховані до пільгового стажу роботи.

Копія позовної заяви з додатками до неї та копія ухвали суду про відкриття провадження у цій справі від 24.02.2025 року скеровані за допомогою електронних засобів зв`язку до електронного кабінету відповідача-1 та доставлена до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 14.02.2025 року та 03.04.2025 року, відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, наявними в матеріалах справи, однак, станом на час розгляду справи відповідач-1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

При цьому, за приписами частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.01.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області визначено органом, уповноваженим розглянути вищевказану заяву позивача.

За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення №047250023105 від 09.01.2025 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV, з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (10 років), оскільки згідно з наданими до заяви документами про стаж загальний страховий стаж позивача складає - 38 років 10 місяців 21 день, з яких пільговий стаж за Списком №1 - 06 років 0 місяців 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії у розумінні приписів ст.114 Закону №1058-IV.

При цьому з розрахунку стажу позивача (форма РС-право), в тому числі пільгового, що міститься в матеріалах справи, судом встановлено, що до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 зараховано періоди його роботи з 01.07.2013 року по 03.02.2015 року, з 07.02.2015 року по 29.03.2015 року, з 01.04.2015 року по 03.01.2016 року, з 07.01.2016 року по 02.08.2016 року, з 01.07.2018 року по 11.10.2018 року, з 13.10.2018 року по 20.02.2019 року, з 22.02.2019 року по 13.12.2020 року, з 19.12.2020 року по 24.01.2021 року, з 30.01.2021 року по 30.06.2021 року; натомість, спірні періоди роботи: з 12.03.2007 року по 27.06.2013 року, з 04.02.2015 року по 06.02.2015 року, з 30.03.2015 року по 31.03.2015 року, з 04.01.2016 року по 06.01.2016 року, з 03.08.2016 року по 30.06.2018 року, з 12.10.2018 року по 12.10.2018 року, з 21.02.2019 року по 21.02.2019 року, з 14.12.2020 року по 18.12.2020 року, з 25.01.2021 року по 29.01.2021 року, з 01.07.2021 року по 03.01.2025 року до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 не зараховано, а зараховано лише до загального страхового стажу позивача.

Незгода позивача з вищевказаним рішенням відповідача-2 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV, а також із не зарахуванням відповідачем-2 до пільгового стажу позивача за Списком №1 спірних періодів роботи, зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року №1788-XII«Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та від 09.07.2003 року №1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.

Частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005 року (далі - Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Згідно з п. 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Відповідно до п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17, від 20.02.2018 року у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17.

Як слідує з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , позивач у спірні періоди працював на наступних посадах:

Марганецький воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін:

- 12.03.2007 року прийнятий до 2-го ВАРВ Марганецького ВГРЗ на посаду помічника командиру взводу за контрактом (наказ №26-а від 12.03.2007р.) (запис №23);

- 27.06.2013 року звільнений у зв`язку з переведенням до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій за п. 5 ст. 36 КЗпП України (наказ №21 від 26.06.2013р.) (запис №27);

Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій:

- з 01.07.2013 року прийнято помічником командира дев`ятого взводу на контрактній основі, у зв`язку з переведенням з Марганецького СПГРЗ ДСНС України (наказ №23п від 01.07.2013р.) (запис № 28).

Також трудова книжка позивача у записах № № 29-30 містить відомості про результати атестації робочого місця позивача на посаді «помічника командира дев`ятого взводу» на підставі наказів від 15.06.2018 року та від 19.06.2023 року, відповідно до яких посада позивача надає йому право на пільгову пенсію за Списком №1.

При цьому, суд зазначає, що дійсно посада помічника командира взводу передбачена Списком №1, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №36, розділ І «Гірничі роботи», підрозділ 5 «Аварійно-рятувальні частини (станції), позиція 1.5б, а також Списком №1, затвердженим Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461 (із змінами), розділ 1, підрозділ 5 «Державна воєнізована гірничорятувальна служба».

Разом з тим, однією з умов, необхідних для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, поряд із належністю професії (посади, роботи) до пільгової, зокрема, до Списку №1, та підтвердженням шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, також є робота зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня.

При цьому, як вказано вище, відповідно до п.2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Дослідивши надану позивачем трудову книжку, суд зазначає, що наявні в ній записи не містять відомостей щодо роботи позивача за професіями (роботами, посадами), передбаченими Списком №1, або протягом повного робочого дня, або у якусь певну його частину, відтак, для підтвердження таких відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, необхідним є надання відповідних уточнюючих довідок, як то передбачено п.20 Порядку №637.

Виключно записами в трудовій книжці не може бути підтверджено, чи був зайнятий працівник на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня, а тому для підтвердження даної обставини пенсійний орган правомірно може вимагати від працівника надання відповідних уточнюючих довідок.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 березня 2019 року у справі №295/8979/16-а.

Судом встановлено, що на підтвердження спірного періоду роботи з 12.03.2007р. по 27.06.2013р. позивачем надано архівну довідку від 18.09.2024 року №Б-3/234-303, видану Архівним сектором Марганецької міської ради Дніпропетровської області, згідно з якою в архівному фонді №Ос.-73 «Марганецький спеціалізований воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій» наявні відомості про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був прийнятий 12.03.2007р. до 2-го ВАРВ Марганецького ВГРЗ на посаду помічника командиру взводу (наказ №26-а від 12.03.2007р.). З 13.04.2007р. затверджений на посаді помічника командира взводу та допущений до самостійної роботи у 2-му ВАРВ. Оплата праці на рівні, встановленому контрактом від 12.03.2007р. №01-2/07 та наказом від 12.03.2007р. №26-к (Наказ №43-к від 12.04.2007р.).

У вказаній довідці також зазначено, що ОСОБА_1 повідомлений про зміну істотних умов праці згідно повідомлення від 21.11.2008 року про встановлення з 21.01.2009 року неповного робочого дня, відповідно до затверджених для структурного підрозділу графіків, та з оплатою праці за фактично відпрацьований час (відповідно до наказу №147 від 21.11.2008 року по Марганецькому ВГРЗ «Про зміну істотних умов праці»). Звільнений з 27.06.2013р. у зв`язку з переведенням до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій за п. 5 ст. 36 КЗпП України (Наказ №21 від 26.06.2013р.) Відпустки без збереження заробітної плати: згідно наказу № 102-кО від 01.12.2008 року додаткова відпустка без збереження заробітної плати у період з 01.12.2008 року по 05.12.2008 року включно терміном на 5 календарних днів, у період з 08.12.2008 року по 12.12.2008 року включно терміном на 5 календарних днів, разом на 10 календарних днів. Згідно наказу № 36-кО від 23.09.2009 року додаткова відпустка без збереження заробітної плати з 23.03.2009 року по 27.03.2009 року включно терміном на 5 календарних днів. Документи, які підтверджують прогули, простої, переведення на іншу роботу в архівний сектор на зберігання не надходили.

Таким чином, за наведеною в архівній довідці від 18.09.2024 року №Б-3/234-303 інформацією, позивач під час роботи в 2-ому ВАРВ Марганецького ВГРЗ на посаді помічника командиру взводу у період з 21.01.2009р. по 27.06.2013р. працював неповний робочий день, що, в свою чергу, з урахуванням вищенаведених приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV та п.2 Порядку № 383, є підставою для неврахування такого періоду роботи до пільгового стажу за Списком №1.

Разом з цим, архівна довідка від 18.09.2024 року №Б-3/234-303, як і трудова книжка позивача, не містить відомостей щодо того, чи працював ОСОБА_1 під час роботи в 2-ому ВАРВ Марганецького ВГРЗ на посаді помічника командиру взводу у період з 12.03.2007р. по 20.01.2009р. повний чи неповний робочий день; іншими доказами, долученими до матеріалів справи, також не підтверджено факт роботи позивача у цей період зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня.

Відтак, підстави стверджувати, що пенсійним органом безпідставно не зараховано позивачеві до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, період роботи з 12.03.2007р. по 27.06.2013р. відсутні.

Щодо періоду роботи позивача з 01.07.2013 року у Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 01.07.2013 року на посаді помічника командира дев`ятого взводу на контрактній основі, у зв`язку з переведенням з Марганецького СПГРЗ ДСНС України, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах було подано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №01/2-77 від 19.09.2024 року, видану Державним воєнізованим гірничорятувальним (Аварійно-рятувальним) загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій, згідно з якою ОСОБА_1 працював повний робочий день в Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні Державної служби України з надзвичайних ситуацій:

- за період з 01.07.2013 року (наказ про прийняття від 01.07.2013 року № 23к) по 02.08.2016 року на посаді помічника командира взводу, що передбачено Списком 1, розділ 1, підрозділ 5. Аварійно-рятувальні частини (станції), позиція 1.56. Підстава: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36;

- за період з 01.07.2018 року по 30.06.2021 року на посаді помічника командира взводу, що передбачено Списком 1, розділ 1, підрозділ 5. Державна воєнізована гірничорятувальна служба. Підстава: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461 із змінами. (Особовий склад, який безпосередньо забезпечує здійснення екстрених і невідкладних заходів щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків, проведення пошукових і аварійно-рятувальних робіт).

Також у довідці №01/2-77 від 19.09.2024 року зазначено, що переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, простоїв, не було. Відпустки без збереження заробітної плати:

04.02.2015 - 06.02.2015 - 3 к.д. (наказ від 04.02.2015 № 26к-о);

30.03.2015 - 31.03.2015 - 2 к.д. (наказ від 16.03.2015 № 71к-о);

04.01.2016 - 06.01.2016 - 3 к.д. (наказ від 30.12.2015 № 342к-о);

12.10.2018 - 1 к.д. (наказ від 12.10.2018 № 80к-а);

21.02.2019 - 1 к.д. (наказ від 20.02.2019 № 18к-а);

14.12.2020-18.12.2020 - 5 к.д. (наказ від 08.12.2020 № 125к-а);

25.01.2021-29.01.2021 - 5 к.д. (наказ від 28.12.2020 № 140к-а).

За періоди: з 01.07.2013 по 02.08.2016 та з 01.07.2018 по 30.06.2021 по списку №1 - 06 років, 12 днів. В інші періоди повний робочий день по Списку №1 не працював. Довідка видана на підставі особової справи, картки ф. № П-2, наказів про прийняття, переведення та атестації робочих місць: (наказ від 18.06.2013 № 16, наказ від 15.06.2018 №126, наказ від 19.06.2023 №89).

Таким чином, вказаною уточнюючою довідкою підтверджено факт роботи позивача повний робочий день зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 лише у періоди з 01.07.2013 року по 02.08.2016 року та з 01.07.2018 року по 30.06.2021 року, а також те, що в інші періоди роботи позивач повний робочий день по Списку №1 не працював.

З огляду на наведене та враховуючи вищевказані приписи п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV та п.2 Порядку №383, періоди роботи позивача у Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 03.08.2016 року по 30.06.2018 року та з 01.07.2021 року по 03.01.2025 року не підлягають зарахуванню до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, оскільки за відомостями уточнюючої довідки №01/2-77 від 19.09.2024 року позивач у ці періоди не працював зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня.

Щодо можливості зарахування до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, періодів роботи позивача з 04.02.2015 року по 06.02.2015 року, з 30.03.2015 року по 31.03.2015 року, з 04.01.2016 року по 06.01.2016 року, з 12.10.2018 року по 12.10.2018 року, з 21.02.2019 року по 21.02.2019 року, з 14.12.2020 року по 18.12.2020 року, з 25.01.2021 року по 29.01.2021 року, слід зазначити наступне.

Як встановлено судом з уточнюючої довідки №01/2-77 від 19.09.2024 року, вказані періоди є періодами перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати.

Згідно зі статтею 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки» працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 30 календарних днів на рік.

Як слідує зі змісту ст.4 Закону України «Про відпустки», відпустки без збереження заробітної плати є одними із видів відпусток.

Відповідно до статей 25 та 26 Закону України «Про відпустки» відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов`язковому порядку, або за згодою сторін.

У листі Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 року № 713/039/161-16 зазначено, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Цим листом Міністерство соціальної політики України роз`яснило, що відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 року у справі № 295/8979/16-а між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

Отже, позивач має право на зарахування до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, днів відпустки без збереження заробітної плати за умови, що вони пов`язані з виробничою необхідністю та не більше 1 місяця в календарному році.

Зі змісту уточнюючої довідки №01/2-77 від 19.09.2024 року встановлено, що загальна кількість днів відпустки без збереження заробітної плати не перевищує 1 місяця у кожному календарному році.

Водночас, належні та допустимі докази, які б підтверджували, що вказані дні відпусток без збереження заробітної плати були пов`язані з виробничою необхідністю позивачем ані до заяви про призначення пенсії, ані до позовної заяви, поданої до суду, не надані.

З огляду на викладене, підстави для зарахування днів перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати у періоди з 04.02.2015 року по 06.02.2015 року, з 30.03.2015 року по 31.03.2015 року, з 04.01.2016 року по 06.01.2016 року, з 12.10.2018 року по 12.10.2018 року, з 21.02.2019 року по 21.02.2019 року, з 14.12.2020 року по 18.12.2020 року, з 25.01.2021 року по 29.01.2021 року до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відсутні.

За наведених обставин у сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем-2 при прийнятті оскаржуваного рішення обґрунтовано та на законних підставах не зараховано позивачеві до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, спірні періоди роботи з 12.03.2007 року по 27.06.2013 року, з 04.02.2015 року по 06.02.2015 року, з 30.03.2015 року по 31.03.2015 року, з 04.01.2016 року по 06.01.2016 року, з 03.08.2016 року по 30.06.2018 року, з 12.10.2018 року по 12.10.2018 року, з 21.02.2019 року по 21.02.2019 року, з 14.12.2020 року по 18.12.2020 року, з 25.01.2021 року по 29.01.2021 року, з 01.07.2021 року по 03.01.2025 року.

Доводи позивача відносно того, що вказані спірні періоди роботи мають бути зараховані до пільгового стажу за Списком №1, оскільки підтверджені відповідними записами трудової книжки позивача та наказами про проведення атестації робочого місця позивача за умовами праці, не спростовують означених вище висновків суду, оскільки, як вказано вище, однією з умов, необхідних для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, поряд із належністю професії (посади, роботи) до пільгової, зокрема, до Списку №1, та підтвердженням шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, також є робота зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня, що стосовно спірних періодів у цій справі наданими доказами не підтверджено, як і не підтверджено той факт, що перебування позивача у спірні періоди у відпустках без збереження заробітної плати були пов`язані з виробничою необхідністю. За приписами п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV та Порядку № 383 сама по собі атестація робочого місця без підтвердження зайнятості повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці безпосередньо у виробничих структурних підрозділах інших підприємств та організацій за професіями та на посадах, передбачених Списками, не має наслідком зарахування періоду роботи до пільгового стажу.

Таким чином, оскільки наданими суду доказами не підтверджено наявність підстав для зарахування спірних періодів роботи позивача до його стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, неможна стверджувати про помилковість здійсненого відповідачем-2 розрахунку пільгового стажу позивача за Списком №1, який, як вказано в оскаржуваному рішенні, становить 06 років 0 місяців 13 днів.

Разом з цим, відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV необхідний пільговий стаж за Списком №1 становить не менше 10 років на таких роботах.

Оскільки станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач необхідного пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, не мав, оскаржуваним рішенням відповідача-2 ОСОБА_1 обґрунтовано та на законних підставах відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Відтак, підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047250023105 від 09.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 відсутні, відтак, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

У задоволені частини позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області також слід відмовити, оскільки, по-перше, оскаржуване рішення цим органом не приймалося, тож, відповідач-1 не є належним у цій справі; по-друге, як встановлено вище, підстави для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу позивача за Списком №1 відсутні, як і, відповідно, відсутні підстави для повторного розгляду поданої ним заяви про призначення пенсії.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу, відповідно до ст.139 КАС України не відшкодовуються, тож підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Україна, Львівська обл., м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ЄДРПОРУ 13814885) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова