Рішення № 134829055, 16.03.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1723/24

Провадження № 2/677/44/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2026 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Шовкуна В.О.,

за участі секретарів судового засідання Демчишеної Ю.В.,

учасники провадження (сторони):

позивач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача 2 - Ястремська А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красилів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Красилівського районного суду Хмельницької області із позовом про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає про те, що 07 вересня 2020 року ним до Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення за ст. 296 КК України, у якій ввін виклав обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення. Оскільки, в порушення приписів ч. 1 статті 214 КПК України, відомості, які містить його заява про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено не було, 09 вересня 2020 року він звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених службових осіб Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України. Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2020 року у справі № 677/1210/20 його скаргу щодо бездіяльності уповноважених службових осіб Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення, що містить його заява про вчинене кримінальне правопорушення від 07 вересня 2020 року до ЄРДР, задоволено.

Ухвалою постановлено визнати незаконною бездіяльність уповноважених службових осіб Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, зобов`язано уповноважену особу Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, обставини якого викладені у його заяві від 07.09.2020 року, про що повідомити заявника та розпочати досудове розслідування; копію ухвали невідкладно надіслати до Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області для організації виконання. 18 вересня 2020 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення, які містить його заява були внесені до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12020245170000054. Очевидна неефективність та надмірна тривалість кримінального провадження № 12020245170000054 внаслідок незаконних дій та бездіяльності дізнавачів, що здійснюють досудове розслідування цього кримінального провадження, що встановлено у тому числі рішеннями судів, невиконання письмових вказівок прокурора, рішень судів, внесення дізнавачами неправдивих відомостей до офіційних документів, фальсифікація та вилучення доказів з матеріалів кримінального провадження, неодноразово прийняття дізнавачами рішень про закінчення досудового розслідування цього кримінального провадження, які в подальшому скасовувались судом як незаконні, дає йому усі підстави звернутись з цим позовом до суду, оскільки такими діями та бездіяльністю дізнавачів, що здійснюють досудове розслідування цього кримінального провадження йому нанесено моральну шкоду та наявний причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням заподіювачів, що підтверджується наведеними в позові обставинами.

Зважаючи на суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, вважає, що його позовна заява має розглядатись судом в порядку цивільного судочинства.

Саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, тому належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19). Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 761/7165/17, провадження № 61-20203св19, з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Позивач в позові зазначає про те, що 07 вересня 2020 року ним до Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення за ст. 296 КК України у якій він виклав обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення.

На компакт-диску, доданому ним до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020 р., у числі інших електронних доказів, записаний відеофайл який має назву "Відеофіксація тривалого кримінального правопорушення" розміром 48,8 МБ. На відео, яке триває 3 (три) хвилини 15 (п`ятнадцять) секунд зафіксовано як гр. ОСОБА_2 водій автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 спочатку рухом уперед скерував авто та заїхав на сходи магазину, маючи очевидно намір заїхати у магазин, в подальшому з`їхав зі сходів магазину, заїхав на тротуар, здійснив розворот на проїзній частині автомобільної дороги та рухаючись за допомогою задньої передачі, долаючи бордюр та тротуар, знову заїхав на прилеглу до магазину територію, пошкодивши при цьому облицювальний камінь та бетонні елементи сходів. Крім цього на відео чітко зафіксовано, як особу, яка керувала автомобілем під час вчинення кримінального правопорушення, так і очевидця події ОСОБА_3 , яка спілкувалась із водієм. Під час особистого спілкування, свідок ОСОБА_3 йому підтвердила, що на відео зафіксовано особу водія, яким за її твердженням є ОСОБА_2 , момент, коли ОСОБА_2 вийшов з автомобіля зі сторони водія і вона говорила йому, що викличе поліцію, а також, що ОСОБА_2 після спілкування з нею сів за кермо автомобіля, з`їхав з тротуару на проїзну частину дороги, здійснив на ній розворот та знову, долаючи бордюр та тротуар, заднім ходом заїхав до входу у магазин. Цей відеодоказ унеможливлює припущення, що автомобіль з`їхав з проїзної частини автомобільної дороги внаслідок поломки, або з будь-яких інших причин, які не залежали від волі водія. Характер дій водія свідчать про явну неповагу до суспільства, яка супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, що дає підстави кваліфікувати його дії саме за ст. 296 КК та дозволяють відмежувати його від дрібного хуліганства (ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Суб`єктивна сторона злочину характеризується наявністю прямого умислу, а також обов`язкової ознаки хуліганства - мотиву явної неповаги до суспільства, тобто очевидна, демонстративна зневага винного до встановлених у суспільстві правил поведінки. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.

05 жовтня 2020 року ним одночасно отримані витяг з ЄРДР та постанову від 26 вересня 2020 року про закриття кримінального провадження № 12020245170000054, які були одночасно направлені на його адресу простою поштовою кореспонденцією. Постановою прокурора Старокостянтинівської місцевої прокуратури Войтова С.В. від 30 вересня 2020 року вищезазначену постанову про закриття КП скасовано, матеріали досудового розслідування № 12020245170000054 направлено начальнику сектору дізнання Красилівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області Бабійчуку М.В. для подальшого досудового розслідування, про що мені стало відомо 19 жовтня 2020 року під час судового засідання по розгляду моєї скарги на постанову від 26 вересня 2020 року про закриття КП.

Прокурором разом із супровідним листом тому ж адресату надіслано письмові вказівки з вимогою забезпечити неухильне виконання його вказівок, вжити заходів щодо повного, неупередженого встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, прийняття законного та обґрунтованого рішення, дотримуючись при цьому розумних строків. Письмові вказівки прокурора органам, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, надані в межах повноважень, є обов`язковими для цих органів і підлягають негайному виконанню.

Згідно з ч. 3 ст. 40-1 КПК України дізнавач зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі. Відповідальну особу зобов`язано про результати виконання вказівок прокурора письмово інформувати місцеву прокуратуру у строк до 15.10.2020 року, надавши для вивчення матеріали вказаного кримінального провадження.

Жодна вказівка прокурора у встановлений процесуальним керівником строк не виконана, місцеву прокуратуру у строк до 15.10.2020 року про результати виконання вказівок прокурора не проінформовано, матеріали вказаного кримінального провадження прокурору для вивчення не було надано. В подальшому неодноразово надані прокурором письмові вказівки дізнавачами також не виконувались і жодного покарання за їх не виконання дізнавачі не понесли.

Відповідальність за невиконання посадовою особою законних вимог прокурора передбачена ч.1 статті 185-8 КУпАП (ухилення від виконання законних вимог прокурора).

Оскільки письмову вказівку прокурора не виконано, 24 березня 2021 року позивачем, на адресу Хмельницької окружної прокуратури, в порядку ч. 1 ст. 220 КПК України направлено клопотання про вчинення процесуальних дій, а саме клопотання про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання законних вимог прокурора.

Прокурор, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування цього КП, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК, зобов`язаний виявити особу, яка не виконала письмову вказівку прокурора від 30 вересня 2020 року, не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 185-8 КУпАП, надіслати протокол органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 185-8 КУпАП. Згідно з ч. 2 ст. 220 КПК про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

30 березня 2021 року позивачем отримано лист прокурора окружної прокуратури С.Войтова з тексту якого він зрозумів, що йому відмовлено в задоволенні клопотання, хоча у такому випадку прокурор мав винести вмотивовану постанову.

Усі дії та бездіяльність осіб, що здійснюють досудове розслідування цього кримінального провадження свідчать про те, що вони свідомо не виконують завдання, покладені на них КПК України, які також визначені у Розділі ІІ Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 20.05.2020 № 405, і мають на меті допомогти особі, що вчинила кримінальне правопорушення уникнути відповідальності, передбаченої Законом.

За таких обставин є усі підстави стверджувати, що прокурорський нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування КП здійснюється не ефективно, що дозволяє особам, що здійснюють досудове розслідування цього кримінального провадження № 12020245170000054, надалі не вчиняти слідчих (процесуальних) дій, необхідних та достатніх для завершення досудового розслідування, умисно саботувати досудове розслідування цього кримінального провадження. Дізнавачем, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12020245170000054, до цього часу умисно не виконано ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2021 року у справі № 686/8193/21, якою вирішено зобов`язати дізнавача, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12020245170000054 до 24 травня 2021 року включно вжити заходів щодо проведення слідчих дій у відповідності до задоволених клопотань потерпілого ОСОБА_1 від 11.02.2021 року, а саме: 1) не проведено допиту ОСОБА_4 , одночасного допиту свідка ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як потерпілого; 2) не проведено слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин події хуліганства, вчиненого водієм автомобіля д.н.з. НОМЕР_2 .

Позивачем та потерпілим ОСОБА_5 , з метою підтвердження того, що кримінальне правопорушення скоєно ОСОБА_2 , що підтверджується очевидцем події ОСОБА_3 , відеодоказом та іншими доказами, наявними у матеріалах КП № 12020245170000054, неодноразово направлялись клопотання про впізнання та проведення судової портретної експертизи, які або залишались без процесуального реагування, або дізнавачем ОСОБА_6 приймались рішення про відмову у їх задоволенні, які в подальшому ухвалами слідчих суддів визнавались незаконними (постанови дізнавача ОСОБА_7 від 19.10.2021 р., від 15.03.2022 р. про відмову в задоволенні клопотань скасовано ухвалами Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.11.2021 р., від 26.04.2022 р. у справі № 686/8193/21 (копії клопотань, постанов дізнавача про відмову у їх задоволенні та ухвал суду про скасування незаконних постанов дізнавача.

У вересні місяці 2021 року ним отримано лист Хмельницької обласної прокуратури від 16.09.2021 № 09/1/1-225-21, зі змісту якого йому стало відомо, що його звернення, адресоване народному депутату України ОСОБА_8 розглянуто, стан досудового розслідування та процесуального керівництва у КП №12020245170000054 заслухано на оперативній нараді в заступника керівника цієї прокуратури. Вищезгаданий лист Хмельницької обласної прокуратури від 16.09.2021 року № 09/1/1-225-21 містить інформацію про те, що з огляду на допущену дізнавачем бездіяльність у КП, невиконання письмових вказівок прокурора, ухвал слідчих суддів про скасування постанов про закриття кримінального провадження, про зобов`язання виконати слідчі дії, тощо, а також невжиття керівником органу дізнання заходів для усунення допущених дізнавачем порушень, начальнику відділу дізнання ГУНП області 15.09.2021 року направлено лист про усунення порушень кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування цього КП та притягнення винних осіб до відповідальності.

До цього часу жодних дій щодо усунення порушень кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування КП № 12020245170000054, як і дій для притягнення винних осіб до відповідальності, начальником відділу дізнання ГУНП області, не здійснено.

27 травня 2021 року до ТУ ДБР у м. Хмельницькому ним подано заяву про вчинені працівниками поліції (особами, що здійснюють досудове розслідування КП № 12020245170000054) кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 382 КК України, діями яких йому та потерпілому ОСОБА_5 завдано та продовжує завдаватись моральної та майнової шкоди.

Приводом звернення з цією заявою стало скоєння поліцейськими кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 366 КК України, а саме, ОСОБА_9 у постанові від 26 вересня 2020 року про закриття кримінального провадження № 12020245170000054, а також ОСОБА_10 , у постанові від 31 грудня 2020 року про закриття цього ж кримінального провадження внесено завідомо неправдиві відомості щодо того, що автомобіль перебуває у нерухомому стані, особу, яка здійснила керування ним, а саме проїзд по тротуарній доріжці та виїзд на сходинковий марш магазину не зафіксовано та не ідентифіковано, що спростовується як показаннями очевидця події хуліганства ОСОБА_3 , так і відео доказом, доданим ним до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020 р., на якому зафіксовано, як очевидця події ОСОБА_3 , так і особу, яка вчинила кримінальне правопорушення - ОСОБА_2 . Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 742/318/18, умисне внесення уповноваженою на здійснення досудового розслідування особою недостовірної інформації у постанову про закриття провадження є кримінальним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 366 КПК України.

Уповноваженій особі органу ДБР, до вищевказаної заяви від 27.05.2021 р. позивачем, у числі інших доказів, було надано відеофайл, що підтверджує скоєння поліцейськими кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 366 КК України, ідентичний тому, що додано ним на компакт-диску до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020 р., на якому зафіксовано, як очевидця події ОСОБА_3 , так і особу, яка вчинила кримінальне правопорушення - ОСОБА_2 . Службове підроблення також було вчинено поліцейським СРПП № 3 Красилівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області ст. л-том поліції ОСОБА_12, який до офіційного документа - постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 264261 вніс завідомо неправдиві відомості як про особу, що здійснювала керування автотранспортним засобом, так і про характер дій водія, оскільки доказами у справі підтверджується, що автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 керував ОСОБА_2 , а не притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП за рух по тротуарі ОСОБА_4 , якого взагалі не було на місці вчинення хуліганства.

Крім цього, у своїй заяві поданої до територіального органу ДБР я вказав, що дізнавач, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12020245170000054, умисно не виконав ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2021 року у справі № 686/8193/21, якою вирішено зобов`язати дізнавача, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12020245170000054 до 24 травня 2021 року включно вжити заходів щодо проведення слідчих дій у відповідності до задоволених клопотань потерпілого ОСОБА_1 від 11.02.2021 року, тобто скоїв кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбаченач.3 ст. 382 КК України. 28 травня 2021 року відомості, які містить моя заява внесено до ЄРДР, першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Хмельницькому) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 62021240010000084 за викладеними у його заяві обставинами, яке наразі триває.

В подальшому у відповідь на його чергове звернення до народного депутата України ОСОБА_8 ним було отримано лист Хмельницької обласної прокуратури від 06.03.2022 року, що у кримінальних провадженнях № 12020245170000054 та № 62021240010000084 проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на всебічне, повне та неупереджене дослідження вчинення кримінальних правопорушень та прийняття відповідних процесуальних рішень у розумні строки, що не відповідає дійсності і тому цей лист є формальною відпискою. Те, що кримінальне правопорушення хуліганство, досудове розслідування якого здійснюється у КП № 12020245170000054 скоїв ОСОБА_2 і відповідно дізнавачами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до постанов про закриття КП № 12020245170000054 від 26 вересня 2020 року та від 31 грудня 2020 року внесено неправдиві відомості щодо того, що автомобіль перебуває у нерухомому стані, особу, яка здійснила керування ним, а саме проїзд по тротуарній доріжці та виїзд на сходинковий марш магазину не зафіксовано та не ідентифіковано, підтвердилось під час судового розгляду цивільної справи № 677/1094/23, провадження № 2/677/127/24, за позовом ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_2 завданої йому моральної шкоди.

Під час судового розгляду цієї справи було досліджено з поміж інших електронний доказ - відеофайл, що має назву "Відеофіксація тривалого кримінального правопорушення" розміром 48,8 МБ, який ним було надано уповноваженій особі територіального органу ДБР, що 28 травня 2021 року прийняла у мене заяву про вчинення працівниками поліції кримінальних правопорушень, ідентичний тому, що був мною наданий у розпорядження поліції і був наявному на компакт-диску, доданому ним до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020 р., який з не встановлених наразі обставин, був кимось з працівників поліції вилучений з матеріалів КП №12020245170000054 і який в подальшому, за його клопотанням та вказівкою прокурора, було долучено до матеріалів цього КП.

Під час судового засідання, що відбулось 28.05.2024 року у приміщенні Красилівського районного суду Хмельницької області очевидцю події ОСОБА_3 , яка була допитана як свідок у цій справі, було відтворено вищезазначений відеофайл, яка підтвердила, що на продемонстрованому їй відео зафіксовано подію, яка мала місце 16 серпня 2020 року, момент, коли відповідач у цій справі ОСОБА_2 вийшов з автомобіля зі сторони водія і вона говорила щоби він припинив свої хуліганські дії, інакше викличе поліцію, але він незважаючи на це сів за кермо автомобіля, здійснив розворот та заднім ходом знову заїхав до входу у магазин.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердила факт того, що саме відповідач по справі ОСОБА_2 перебував у транспортному засобі, на якому було завдано шкоди майну власника - ОСОБА_5 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У мотивувальній частині рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2024 року у справі № 677/1094/23, що набрало законної сили 05 липня 2024 року зазначено наступне: "...Судом встановлено, що 16.08.2020 року близько 16:00 год. водій автомобіля з номерним знаком НОМЕР_1 грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, здійснив заїзд на сходи магазину «Банк Пива», що знаходиться на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є позивач - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно. (а.с. 6)".

У цьому рішенні суду, також зазначено, що у суду не виникає сумнівів у тому, що внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме пошкодження майна Позивача ОСОБА_5 , йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з порушенням звичайного способу життя та необхідністю докладати додаткових зусиль для відновлення порушених його прав. Таким чином під час судового розгляду справи № 677/1094/23 встановлено обставини, які крім усього вищенаведеного підтверджують, що дізнавачами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до постанов про закриття КП № 12020245170000054 від 26 вересня 2020 року та від 31 грудня 2020 року внесено неправдиві відомості щодо того, що автомобіль перебуває у нерухомому стані, особу, яка здійснила керування ним, а саме проїзд по тротуарній доріжці та виїзд на сходинковий марш магазину не зафіксовано та не ідентифіковано, тобто скоїли кримінальне правопорушення. Матеріали досудового розслідування КП № 12020245170000054 містять протокол огляду документів (фото-, відеоматеріалів) від 05 травня 2021 року.

Згідно інформації, яку містить цей протокол, старшим дізнавачем п.п-ком ОСОБА_9 здійснено огляд фото-, відеоматеріалів, наданих ОСОБА_1 18.08.2020 року, збережених на компакт-диску. У перелічених, як оглянутих файлах (фото-, відеоматеріалах) відсутній наданий ним у розпорядження поліції файл, який мною названо "Відеофіксація тривалого кримінального правопорушення" розміром 48,8 МБ.

Після ознайомлення як зі змістом вищезазначеного протоколу, так і інших процесуальних документів складених поліцейськими під час здійснення досудового розслідування КП № 12020245170000054 є усі підстави дійти висновку про здійснення ними службових кримінальних правопорушень, що підтверджується наступним.

В першу чергу з яких на те підстав дізнавачем здійснено огляд фото-, відеоматеріалів, наданих ОСОБА_1 18.08.2020 року, збережених на компакт- диску, якщо підставою внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування цього КП є відомості, які містить його заява від 07.09.2020 р. з доданими до неї на компакт-диску доказами, що чітко зазначено у резолютивній частині ухвали Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2020 року, якою його скаргу від 09 вересня 2020 року на бездіяльність уповноважених службових осіб Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України, задоволено та постановлено визнати незаконною бездіяльність уповноважених службових осіб Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, зобов`язано уповноважену особу Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, обставини якого викладені у моїй заяві від 07.09.2020 р., про що повідомити заявника та розпочати досудове розслідування; копію ухвали невідкладно надіслати до Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області для організації виконання.

Очевидно, що особа, що здійснювала огляд документів (фото-, відеоматеріалів), поверхнево знайома з матеріалами кримінального провадження, оскільки навіть не знає з яких підстав розпочато досудове розслідування і які документи (докази) необхідно було дослідити.

Крім цього, якщо до 05 травня 2021 року доданий ним до заяви від 07.09.2020 р. компакт-диск не оглядався і відповідно ці докази раніше дізнавачами не досліджувались, з яких підстав до постанов про закриття цього КП від 26 вересня 2020 року та 31 грудня 2020 року, особами, що їх виносили, були внесені відомості про те, що вивченням фото-, відеоматеріалів, які є додатком до заяви ОСОБА_1 встановлено, що автомобіль перебуває у нерухомому стані, особу, яка здійснила керування ним, а саме проїзд по тротуарній доріжці та виїзд на сходинковий марш магазину не зафіксовано та не ідентифіковано.

Про те, що на компакт-диску, доданому ним до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020 р., у числі інших електронних доказів, записаний відеофайл який має назву "Відеофіксація тривалого кримінального правопорушення" розміром 48,8 МБ, яке містить відео події кримінального порушення тривалістю 3 (три) хвилини 15 (п`ятнадцять) секунд неодноразово зазначалось, а особами, що здійснюють (здійснювали) досудове розслідування цього КП визнано, оскільки не заперечувалось та не спростовувалось, у численних процесуальних документах (скаргах, клопотаннях, ухвалах суду і т.і.), що містять матеріали цього КП, у тому числі: - скарзі на постанову від 26 вересня 2020 року про закриття КП № 12020245170000054. Постановою прокурора Старокостянтинівської місцевої прокуратури Войтова С.В. від 30 вересня 2020 року вищезазначену постанову скасовано, про що мені стало відомо 19 жовтня 2020 року під час судового засідання по розгляду моєї скарги на постанову від 26 вересня 2020 року про закриття КП; - скарзі на постанову від 31 грудня 2020 року про закриття КП № 12020245170000054 яка, з незрозумілих причин, відсутня у матеріалах КП, але надсилалась судом до місцевого відділу поліції і наявна у матеріалах судової справи № 677/115/21, та яку ухвалою суду від 01.02.2021 р. задоволено та встановлено, що не надано оцінку відео доказу, про який він зазначив у своїй скарзі; - поданих ним до Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області клопотаннях від 11 лютого 2021 року про проведення слідчих дій, а саме: - одночасний допит свідка ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_1 та допит ОСОБА_4 ; - слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин події хуліганства, вчиненого водієм автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 , за участю ОСОБА_4 , який стверджує, що на момент події керував цим авто та очевидця події свідка ОСОБА_3 ; у яких він, керуючись ст.ст. 223, 224, 240 КПК, зазначив про наявність цього відео файлу та просив під час проведення слідчих дій забезпечити застосування безперервного аудіо- та відеозапису ходу проведення відповідної слідчої дії, а також технічну можливість демонстрації її учасникам та присутнім особам фото- та відеодоказів з компакт-диску, доданого ним до заяви про скоєння кримінального правопорушення, які задоволені повністю, що підтверджується повідомленням поліції. Відповідно до статті 223, 237 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Та обставина, що така слідча дія, як огляд документів, тобто перевірка отриманих доказів, якщо вірити протоколу огляду документів (фото-, відеоматеріалів), складеного за результатами цього огляду, відбулась лише 05 травня 2021 року, тобто через вісім місяців після початку досудового розслідування цього КП, як і неодноразове намагання закрити це КП, свідчить не тільки про незадовільну якість здійснення досудового розслідування цього КП, а й про намагання поліцейських, що обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень допомогти особі, що здійснила хуліганство уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

12 жовтня 2021 року під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування КП №12020245170000054 ним було встановлено, що компакт-диск з фото і відео доказами події кримінального правопорушення на якому зафіксовано як особу, що вчинила кримінальне правопорушення, так і очевидця події ОСОБА_3 , який ним додано до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020р., у матеріалах КП № 12020245170000054 відсутній.

Про ці обставини він повідомив керівника групи прокурорів, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування цього КП.

За його клопотанням прокурором долучено до матеріалів КП компакт-диск з фото та відео доказами, ідентичний тому, що було ним додано до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020 р.. Вищезазначений лист одночасно був направлений в.о. начальника СД ХРУП ГУ НП в Хмельницькій області для забезпечення належної перевірки викладених у його зверненні доводів та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Також прокурором дана вказівка про результати розгляду звернення повідомити мене, як автора цього звернення, у визначений законом строк. Його, як ініціатора звернення, про результати перевірки викладених у клопотанні обставин, що свідчать про вчинення особами, що здійснюють досудове розслідування, злочинів, передбачених статтями 364, 365, 366 КК України, викладених у його клопотанні прокурору від 18.10.2021 року, відповідальним працівником поліції у визначений законом строк не повідомлено.

Відповідно до Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 20 травня 2020 року № 405 на підрозділи дізнання покладаються такі завдання: захист особи, суспільства та держави від кримінальних проступків; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних проступків, віднесених до підслідності органів Національної поліції України; забезпечення відшкодування фізичним і юридичним особам шкоди, заподіяної кримінальними проступками; виявлення причин і умов, які сприяють учиненню кримінальних проступків, і вжиття заходів щодо їх усунення.

Дізнавачі підрозділів дізнання зобов`язані вживати всіх передбачених законодавством заходів для забезпечення ефективності досудового розслідування кримінальних проступків.

Відповідно до ст. 40-1 КПК дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.

Усупереч указаним вимогам нормативно-правових актів з метою ухилення від виконання своїх функціональних обов`язків та з явною метою допомогти винній у скоєнні хуліганства особі уникнути відповідальності за скоєне, особами, що здійснюють досудове розслідування та відповідальними за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження вилучено з матеріалів КП № 12020245170000054 компакт-диск з фото та відео доказами, що було ним додано до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020 р.

Оскільки процесуальний прокурор після виявлення ним тієї обставини, що у матеріалах КП №12020245170000054 відсутній компакт-диск з фото та відеодоказами, що було ним додано до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020 р., тобто обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, передбачених статтями 364, 365, 366 КК України, особами, що здійснюють досудове розслідування цього кримінального провадження, не вчинив дії передбачені частинами 1 та 7 ст. 214 КПК України, які він зобов`язаний був вчинити, я звернувся з відповідною заявою до територіального органу ДБР.

За його скаргою на бездіяльність уповноважених осіб територіального органу ДБР щодо внесення відомостей, які містить його заява до ЄРДР, ухвалою слідчого судді від 06 вересня 2022 року у справі 686/15452/22 провадження 1-кс/686/6670/22 зобов`язано уповноважених службових осіб територіального управління ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, у відповідності до ст. 214 КПК України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення згідно моєї заяви від 12.07.2022 року у якій він повідомив орган ДБР про вчинення відповідальними працівниками поліції, що здійснювали досудове розслідування КП № 12020245170000054, кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме, що у супереч вимогам законів та нормативно-правових актів з метою ухилення від виконання своїх функціональних обов`язків та з явною метою допомогти винній у скоєнні хуліганства особі уникнути відповідальності за скоєне, особами, що здійснюють досудове розслідування та відповідальними за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження вилучено з матеріалів КП № 12020245170000054 компакт-диск з фото та відеодоказами, що було ним додано до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020 р. 07 вересня 2022 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення, які містить моя заява були внесені до ЄРДР та слідчим територіального органу ДБР розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 62022240010000233.

Листом Хмельницької обласної прокуратури від 05.09.2023 р. № 31/1-1971-21, отриманим ним у відповідь на його клопотання від 16.08.2023 року про вжиття прокуратурою заходів, спрямованих на забезпечення ефективного досудового розслідування КП № 62021240010000084 та № 62022240010000233 та притягнення винних у бездіяльності осіб, що здійснюють досудове розслідування цих кримінальних проваджень до відповідальності, його було повідомлено, що матеріали кримінальних проваджень № 62021240010000084 та № 62022240010000233 об`єднано в одне провадження № 62021240010000084 та процесуальним прокурором слідчому надано письмові вказівки. Характер та послідовність дій службових осіб поліції, що здійснюють досудове розслідування КП № 12020245170000054, якими до постанов про його закриття від 26 вересня 2020 року та від 31 грудня 2020 року внесено неправдиві відомості щодо того, що автомобіль перебуває у нерухомому стані, особу, яка здійснила керування ним, а саме проїзд по тротуарній доріжці та виїзд на сходинковий марш магазину не зафіксовано та не ідентифіковано, тобто вчинено кримінальне правопорушення, що розслідується територіальним органом ДБР у КП № 62021240010000084, а також вилучено з матеріалів досудового розслідування КП № 12020245170000054 доказ (компакт-диск), що було мною додано до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020 року, який містить відеофайл на якому зафіксована подія хуліганства, що містить інформацію про час та місце скоєння кримінального правопорушення хуліганства, а також про особу, яка це кримінальне правопорушення скоїла, як і про очевидця події хуліганства, тобто є доказом, що підтверджує обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні і який має важливе значення для досягнення цілей досудового розслідування КП № 12020245170000054, свідоме та умисне невиконання рішення суду, яким встановлено строки проведення слідчих дій, що розслідується територіальним органом ДБР у КП № 62022240010000233 свідчить про те, що ці особи чітко усвідомлювали протиправність своєї поведінки і бажали так вчинити, тому такі дії слід кваліфікувати саме за сукупністю службових злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК, ч. 3 ст. 382 України. Такими діями особи, що здійснюють досудове розслідування КП

№ 12020245170000054 спричинили негативні наслідки, які виразились у підриві авторитету органів Національної поліції України як суб`єкта, на якого покладено визначені законодавством повноваження зі здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, а також у порушенні його та потерпілого ОСОБА_5 прав на повне, всебічне, об`єктивне розслідування вчиненого щодо нас кримінального правопорушення.

Вищезазначене дозволяє відмежувати такі дії від кримінального правопорушення службова недбалість, об`єктивна сторона якого характеризується діянням, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні службових обов`язків через не? сумлінне ставлення до них.

В рамках КП № 12020245170000054 службовими особами поліції неодноразово виносились незаконні постанови про закриття цього кримінального провадження, які в подальшому були скасовані судом та службовими особами прокуратури.

Постанову від 26 вересня 2020 року про закриття КП № 12020245170000054 скасовано постановою прокурора Старокостянтинівської місцевої прокуратури С. Войтова від 30 вересня 2020 року про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження.

Постанову від 31 грудня 2020 року про закриття КП № 12020245170000054 скасовано ухвалою слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області Вознюка Р.В. від 01 лютого 2021 року у справі № 677/115/21 за його скаргою.

Постанова дізнавача СД Хмельницького РУП ГУНП у Хмельницькій області ст. л-та поліції ОСОБА_10 від 16 серпня 2022 року про закриття кримінального провадження № 12020245170000054, скасована постановою керівника Хмельницької окружної прокуратури Висоцького Ю.М. від 26 жовтня 2022 року, про що йому стало відомо з тексту ухвали слідчого судді у справі 686/8193/21, провадження № 1-кс/686/1757/23 від 06.06.2023 р., оскільки постанови прокурора про скасування постанови дізнавача він до цього часу не отримав.

Про якість здійснення досудового розслідування, як і про законність рішень про закриття КП №12020245170000054 може свідчити наявність розбіжностей у офіційних документах, складених поліцейськими, щодо особи власника автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого скоїв хуліганство, оскільки у постановах про закриття КП №12020245170000054 від 26 вересня 2020 року, 31 грудня 2020 року, 16 серпня 2022 року дізнавачами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , як і у постанові від 16 серпня 2023 року, власником автомобіля "Jeep Cherokee" зеленого кольору д.н.з. НОМЕР_1 зазначено ОСОБА_2 , а ст. л-том поліції ОСОБА_12 у постанові про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 264261 (а.с. 26) власником цього автомобіля зазначено іншу особу - ОСОБА_11 , що є суттєво і є тією обставиною, яка підлягає встановленню під час досудового розслідування цього КП.

Серед іншого особою, що прийняла рішення про закриття КП не з`ясовано на підставі яких доказів поліцейським ОСОБА_12 яким винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 264261 було встановлено особу хулігана, який керував автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 під час кримінального правопорушення, а також на підставі яких доказів чи обставин ОСОБА_12 дійшов висновку, що водій який керував цим автомобілем під час кримінального правопорушення, яким за його твердженням є ОСОБА_4 , вчинив адміністративне правопорушення за ст. 122 КУпАП (рух по тротуарі), а не кримінальне правопорушення хуліганство за ст. 296 КК України, адже характер дій водія, який керував автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 , яким є ОСОБА_2 , що підтверджується наявними у матеріалах КП № 12020245170000054 показаннями очевидця події ОСОБА_3 та відео доказом, а не безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , свідчать про явну неповагу до суспільства, яка супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, що дає підстави кваліфікувати його дії саме за ст. 296 КК та дозволяють відмежувати його від дрібного хуліганства (ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення) тим паче від дій, відповідальність за які передбачена ст. 122 КУпАП України. Висновки особи, що прийняла постанову щодо кваліфікації дій водія автотранспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 , є хибними та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Водій вищезазначеного автотранспортного засобу усвідомлював і не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій, оскільки грубо порушив як загальноприйнятні норми моралі, так і норми, правила та звичаї суспільної поведінки.

Дії водія загрожували життю та здоров`ю, як водіїв та пасажирам авто, які рухались під час, коли автомобіль, порушуючи правила дорожнього руху,здійснював розворот на проїзній частині автодороги, що зафіксовано на відео, пішоходам, які рухались по тротуару під час його перетину автомобілем, так і ОСОБА_3 та покупцям, які у цей час знаходились у приміщенні магазину "Банк пива".

Водій автомобіля своїми діями ніс загрозу руйнування частини несучої стіни багатоквартирного житлового будинку, що могло призвести до руйнування будинку, або його частини, та до людських жертв або каліцтва.

Своїми діями вищезазначеною особою завдано матеріальної та моральної шкоди власнику приміщення ОСОБА_5 , завдано мені матеріальної та моральної шкоди, характер якої я зазначив у своїй заяві про залучення мене, як потерпілого до КП, а також було тимчасово припинено нормальну діяльність магазину, підприємницьку діяльність у якому здійснює приватний підприємець ОСОБА_3 .

За таких обставин є усі підстави вважати, що водієм автотранспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 вчинено кримінальне правопорушення, яке містить ознаки складу злочину, передбаченого ст. 296 КК, який є закінченим з моменту вчинення особою дій, передбачених диспозицією цієї статті.

Характер дій водія, яким є ОСОБА_2 , що підтверджується наявними у матеріалах досудового розслідування цього КП доказами, свідчить про явну неповагу до суспільства, яка супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, що дає підстави кваліфікувати його дії саме за ст. 296 КК та дозволяють відмежувати його від дрібного хуліганства (ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

В черговий раз дізнавач ОСОБА_10 намагався закрити КП № 12020245170000054, однак ухвалою слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області Вознюка Р.В. від 29.09.2023 року у справі № 677/1210/20 за його скаргою на постанову т.в.о. начальника СД ВнП № 4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_10 від 16 серпня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12020245170000054 скасовано, мотивувальна частина постанови від 16.08.2022 р. про закриття КП № 12020245170000054, що ним була надана суду під час судового розгляду у справі № 677/1210/20 у числі інших доказів для обґрунтування поданої ним скарги, містить висновок дізнавача СД Хмельницького РУП ГУНП у Хмельницькій області ст. л-та поліції ОСОБА_10, щодо особи водія автомобіля, якою вчинено хуліганство, та містить оцінку дізнавачем наданого ОСОБА_1 відеозапису, підтверджує те, що на переконання дізнавача на наданому ОСОБА_1 у розпорядження осіб, що здійснюють досудове розслідування цього КП відеозаписі зафіксовано момент вчинення саме ОСОБА_2 хуліганського вчинку.

29 вересня 2023 року під час судового засідання, у якому відбувся розгляд його скарги на постанову т.в.о. начальника СД ВнП № 4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_10 від 16.08.2023 р. про закриття кримінального провадження № 12020245170000054, ОСОБА_10 підтвердив раніше зроблені ним висновки щодо особи, яка керувала автомобілем «Jeep Cherokee» д.н.з. НОМЕР_1 під час здійснення хуліганства, про що у мотивувальній частині ухвали слідчого судді у справі № 677/1210/20, провадження 1-кс/677/33/23, якою вищезазначену постанову дізнавача від 16.08.2023 р. скасовано, як незаконну, зазначено дослівно наступне: "...Також в судовому засіданні дізнавач пояснив що у постанові про закриття кримінального провадження він вказав, що автомобіль «Jeep Cherokee» д.н.з. НОМЕР_1 виїхав на сходи магазину під керуванням ОСОБА_2 , разом з тим слідство дійшло висновку, що вказані дії слід кваліфікувати як адміністративне правопорушення, а саме за ст. 173 КУпАП - дрібне хуліганство".

Встановлені судом під час розгляду скарги обставини (висновок дізнавача, зазначений у мотивувальній частині ухвали суду від 29 вересня 2023 року у справі № 677/1210/20 про те, що правопорушення скоїв ОСОБА_2 ) підтверджуються відеозаписом судового засідання, що відбулось 29 вересня 2023 року.

Під час судового засідання дізнавачем неодноразово було повідомлено суду, що доказами у кримінальному провадженні підтверджується його висновок про те, що правопорушення скоїв ОСОБА_2 , а саме: 01:32:10 відеозапису - дізнавач на запитання слідчого судді чому не проведена слідча дія портретна експертиза наявного у матеріалах кримінального провадження відеозапису на якому відображено очевидця події ОСОБА_3 та особу, що скоїла хуліганство, повідомляє, що портретну експертизу відеодоказу, про яку клопотав скаржник, з метою підтвердження особи, що скоїла хуліганство проводити недоцільно, оскільки показами очевидця події ОСОБА_3 підтверджується, що правопорушення скоїв ОСОБА_2 ; 01:32:38 відеозапису - дізнавач на запитання слідчого судді чи з`ясовано ним хто скоїв правопорушення відповів, що під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження ним з`ясовано, що правопорушення скоїв ОСОБА_2 ; 01:33:23 відеозапису - дізнавач на запитання слідчого судді чи встановлено ним, що автомобілем керував ОСОБА_2 в момент коли він (автомобіль) заїхав на сходи (магазину) відповів ствердно - так; 01:36:30 відеозапису - дізнавач на запитання слідчого судді чи встановлено фактичні обставини справи а саме чи встановлено, що ОСОБА_2 керував автомобілем, але в його діях відсутній склад кримінального правопорушення відповів ствердно - так, це встановлено; 01:38:13 відеозапису - дізнавач на запитання слідчого судді чи зроблено ним висновки, що автомобілем (під час вчинення правопорушення) керував ОСОБА_2 відповів ствердно - так; 01:42:25 відеозапису - Запитання слідчого судді: Ви з`ясували чи ОСОБА_2 керував автомобілем (під час вчинення правопорушення)? Ви підтверджуєте, що ОСОБА_2 керував автомобілем (під час вчинення правопорушення)? Відповідь дізнавача: Так; 01:54:20 дізнавач повідомляє суду, що під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження зібрано докази того, що правопорушення (хуліганство) вчинив ОСОБА_2 .

У мотивувальній частині вищезазначеної ухвали слідчий суддя вказує, що згідно з вимогами статті 110 КПК України, мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставою для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України. Цих вимог Закону дізнавач не виконав та передчасно виніс постанову про закриття кримінального провадження, яка мотивована відсутністю складу кримінального правопорушення.

В ході розгляду скарги слідчим суддею встановлено, що при здійсненні кримінального провадження дізнавачем не було проведено ряд слідчих дій, результат яких має суттєве значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення. Наявні у матеріалах досудового розслідування КП № 12020245170000054 докази, як і встановлені судом під час розгляду моєї скарги обставини, підтверджені доказами, з поміж інших відеозаписом судового засідання, що відбулось 29 вересня 2023 року у справі № 677/1210/20, наведені у мотивувальній частині ухвали слідчого судді у справі № 677/1210/20, провадження 1-кс/677/33/23, а також докази отримані під час судового розгляду цивільної справи № 677/1094/23, провадження № 2/677/127/24, за позовом ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_2 завданої йому моральної шкоди (допит очевидця події ОСОБА_3 ) підтверджують, що кримінальне правопорушення хуліганство, що мало місце 16.08.2020 року близько 16:00 год., скоєно ОСОБА_2 і підтверджують, що ним органу, що здійснює досудове розслідування КП № 12020245170000054, надано завідомо неправдиве показання свідка (копія пояснення ОСОБА_2 - додаток № 47), тобто скоєно ще одне кримінальне правопорушення за ст. 384 КК України, однак до цього часу він не притягнутий до відповідальності, як за скоєне хуліганство, так і за надане ним органу, що здійснює досудове розслідування КП №12020245170000054, завідомо неправдиве показання свідка. Крім цього, що винну за скоєння кримінального правопорушення особу не притягнуто за скоєне до кримінальної відповідальності, особами, що здійснюють досудове розслідування КП № 12020245170000054 не встановлено вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням йому та потерпілому ОСОБА_5 , що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, не досліджено докази, які підтверджують нанесення йому та потерпілому ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди, встановити вид і розмір якої є обов`язком осіб, що здійснюють досудове розслідування цього КП.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

За змістом цієї норми, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про визнання потерпілою. В основі набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактична (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальна (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого). Перевірка, розгляд та вирішення такої заяви законом не передбачаються, тому статусу потерпілого особа набуває автоматично за наявності вказаних вище умов. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. У разі коли особа не подавала відповідної заяви і була визнана потерпілим слідчим, прокурором або судом, права і обов`язки потерпілого виникають у неї з моменту надання згоди на таке визнання.

Згідно з ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Встановлене Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (Постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", зі змінами і доповненнями).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Право набуває здатності виконати соціальні функції внаслідок чималої кількості чинників, серед яких одним з основних виявляється принцип невідворотності покарання за вчинене кримінальне правопорушення.

Покарання завершує складний процес викриття кримінального правопорушення, встановлення особи, яка вчинила таке правопорушення, зібрання доказів, що є переконливими для винесення судом вироку і визначення покарання.

Вид і розмір шкоди, що завдається в матеріальній сфері, може бути об`єктивно оцінена, через що в певних випадках вона впливає на юридичну кваліфікацію діяння. Саме тому встановлення виду і ступеню шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є обов`язком посадової особи, що здійснює кримінальне провадження (п. 3 ст. 91, ч.1 ст. 92 КПК України).

При цьому, закон, де йдеться про шкоду, завдану злочином, не деталізує, чи це шкода на момент злочину, чи на подальший період. Тому факт заподіяння шкоди має встановлюватись у процесі незалежно від моменту вчинення злочину та бути підставою для визнання особи потерпілим.

Фізична шкода - це фізичні страждання людини, фізичний біль, функціональний розлад організму, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, а також смерть, спричинені людині в наслідок кримінального правопорушення, що посягає на немайнові або майнові права громадянина, та внаслідок рішень чи дій (бездіяльності) правоохоронного або судового органу.

Щодо завданої йому кримінальним правопорушенням шкоди зазначає наступне.

Водієм автотранспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 вчинено діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України. Цим діянням мені завдано та продовжує завдаватись значна моральна, фізична та майнова шкода, що дало йому підстави звернутись з відповідною заявою про залучення до кримінального провадження як потерпілого, яка була задоволена. У своєму клопотанні про залучення його до кримінального провадження, як потерпілого він доволі чітко зазначив у чому полягає нанесена мені кримінальним правопорушенням шкода і надав відповідні докази, що це підтверджують.

Завдана йому моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які він зазнав від кримінального правопорушення, яке вчинено у спосіб, що грубо порушує, як загальноприйнятні норми моралі, так і норми, правила та звичаї суспільної поведінки, а також від протиправних дій особи, що вчинила кримінальне правопорушення усвідомлюючи їх протиправність, характер яких свідчить про явну неповагу до суспільства, конституційного права непорушності приватної власності і супроводжуються особливою зухвалістю та винятковим цинізмом.

Також завдана йому моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою водія, яке скоїв діяння, що має усі ознаки злочину, передбаченого ст. 296 КК України, щодо його сина ОСОБА_5 , якому, внаслідок пошкодження нерухомого майна, яке належить йому на праві приватної власності, діянням завдано матеріальну шкоду (ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України), розмір якої має бути встановлено під час здійснення досудового розслідування цього КП.

Крім цього завдана йому моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав і надалі зазнає у зв`язку з протиправною поведінкою водія, яке скоїв діяння, що має усі ознаки злочину, передбаченого ст. 296 КК України, щодо нерухомого майна, яке відповідно до домовленості з його сином знаходиться у його господарському віданні та оперативному управлінні і за збереження якого він, як довірена особа несе відповідальність і яке, внаслідок бездіяльності працівників поліції, уже протягом майже трьох років не може ні ним, ні власником майна бути відремонтовано, оскільки необхідно зберегти місце події кримінального правопорушення у стані, який дасть змогу максимально точно зафіксувати обставини вчинення кримінального правопорушення та завдані майну пошкодження.

Крім цього завдана йому моральна шкода полягає у тому, що внаслідок незаконної бездіяльності щодо реєстрації його заяви про скоєння кримінального правопорушення, незаконного закриття кримінального провадження, а також бездіяльності, яка наразі має місце щодо здійснення досудового розслідування цього КП, ним витрачалось і далі витрачається значний час та зусилля на здійснення дій, необхідних для притягнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення до відповідальності, передбаченої КК України та дотримання одного з основних принципів права - невідворотності покарання.

Завдана йому фізична шкода, яка тісно пов`язана із завданою йому моральною шкодою, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав і надалі зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок вчиненого діяння, що має усі ознаки злочину, передбаченого ст. 296 КК України, а також протиправних дій та бездіяльності відповідальних працівників поліції.

Він отримував пенсію по інвалідності третьої групи - інвалідність армії, йому суворо протипоказано нервувати.

21 серпня 2020 року, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, він змушений був звернутись у поліклініку та з того часу постійно лікується від стресу, підвищеного тиску. Також внаслідок депресії вівн почав вести малорухливий спосіб життя тому у мене розвинулась варікозна хвороба нижніх кінцівок. Внаслідок незаконних дій та бездіяльності осіб, що здійснюють досудове розслідування КП № 12020245170000054 стан його здоров`я значно погіршився, що підтверджується у тому числі зміною його групи інвалідності з третьої на другу, також він неодноразово проходив амбулаторне та стаціонарне лікування.

Завдана йому майнова шкода також полягає у тому, що він поніс і продовжує нести матеріальні витрати пов`язані з наданням йому правової допомоги (консультації, виготовлення процесуальних документів (заяви, скарги, клопотання і т.і.), купівлею витратних матеріалів (папір, компакт-диски з доказами події кримінального правопорушення, які додані до поданих ним заяв, плата за друк документів і т.і.) та витрат, які він поніс, продовжує нести і понесе в майбутньому на відновлення (якщо таке буде можливе) його стану здоров`я (плата за відвідування лікаря, купівля ліків, подальша реабілітація), внаслідок вчиненого діяння, що має усі ознаки злочину, передбаченого ст.296 КК України, а також протиправних дій та бездіяльності відповідальних працівників поліції.

Після встановлення особи підозрюваного, обвинуваченого, у скоєнні кримінально протиправної дії, що має ознаки злочину, передбаченого ст. 296 КК України, а також у разі, якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов`язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, він має диспозитивне право, передбачене ст. 128 КПК України на пред`явлення та під час досудового розслідування цивільного позову, яким можливо скористаюсь, з метою відшкодування понесених на той час ним моральних та матеріальних збитків, що будуть підтверджені відповідними доказами.

Вважає, що за таких обставин є усі підстави стверджувати, що він є потерпілим у КП № 12020245170000054, оскільки подією кримінального правопорушення йому завдано та продовжує завдаватись моральна та майнова шкода, очевидна протиправність діяння її заподіювача та наявний причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, що дає йому підстави на її відшкодування.

Тому абсолютно безпідставною та незаконною є постанова дізнавача від 30.03.22 р. про зміну його процесуального статусу, якою його процесуальний статус у цьому кримінальному провадженні змінено з потерпілого на заявника.

Вищезазначену постанову ним було оскаржено до суду, однак слідчим суддею в мотивувальній частині ухвали від 22 квітня 2022 року у справі № 686/8193/21, провадження 1-кс/686/3415/22, якою відмовлено у відкритті провадження за цією скаргою, роз`яснено, що таке процесуальне рішення може бути ним оскаржено лише під час підготовчого провадження у суді.

Тобто, маються усі підстави стверджувати, що вже протягом більше чотирьох років досудове розслідування КП № 12020245170000054 здійснюється не ефективно, службові особи поліції ігнорують приписи кримінального процесуального законодавства та не намагаються виконати завдання кримінального провадження, не зважаючи на наявність усіх правових підстав громадянина ОСОБА_2 не лише не притягнутий до кримінальної відповідальності за скоєне ним кримінальне правопорушення хуліганство, а йому до цього часу навіть не вручено обвинувачення чи підозру у вчиненні кримінального правопорушення хуліганство, що розслідується у цьому кримінальному провадженні, дізнавачами, не зважаючи на те, що старшого групи дізнавачів ОСОБА_9 за неефективне здійснення досудового розслідування, ігнорування вказівок прокурора та висновків суду, за його скаргою ухвалою слідчого судді було відведено у КП № 12020245170000054, продовжують вчинятись, як протиправна бездіяльність, так і незаконні дії, у тому числі, що мають ознаки кримінальних правопорушень, зокрема має місце саботування поліцейськими розслідування цього КП, невиконання письмових вказівок прокурора, ухвал слідчих суддів, внесення неправдивих відомостей до офіційних документів, фальсифікація та вилучення доказів, неодноразово приймались рішення про закінчення досудового розслідування цього КП, які в подальшому скасовувались судом як незаконні, а також має місце невжиття керівником органу дізнання заходів для усунення допущених дізнавачами порушень, з метою встановлення та в подальшому притягнення винної у вчиненні кримінального правопорушення хуліганства особи до відповідальності.

Неефективність та надмірна тривалість досудового розслідування кримінального провадження №12020245170000054, внаслідок чого винну особу до цього часу не притягнуто до кримінальної відповідальності, призвело до того, що я втратив віру у законність та справедливість, намагання дізнавачами поліції неодноразово безпідставно (незаконно) закрити КП № 12020245170000054, винесення дізнавачем безпідставної, а тому незаконної постанови про зміну його процесуального статусу у цьому КП з потерпілого на заявника, призвело і надалі призводить до його моральних страждань, характер та глибину яких він навів у цьому позові, розчарування та відчуття несправедливості зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю постійно оскаржувати до суду незаконні дії та бездіяльність дізнавачів, з метою підвищення ефективності досудового розслідування неодноразово звертатись до прокуратури та керівництва поліції.

У зв`язку з протиправними діями та бездіяльністю службових осіб державного органу (дізнавачів органу Національної поліції України) він був змушений витрачати свій час та гроші на отримання юридичних консультацій та в подальшому неодноразово оскаржувати ці протиправні дії та бездіяльність до суду, а також неодноразово звертатись до органів прокуратури та керівництва поліції, з метою поновлення кримінального провадження, припинення таких протиправних дій та бездіяльності дізнавачів, а також спонукання цих осіб здійснити увесь комплекс слідчих дій для досягнення мети досудового розслідування кримінального провадження. Внаслідок ігнорування його законних прав та інтересів, які є гарантованими Конституцією України, фактичне сприйняття його як меншовартісного елемента суспільства з боку державного органу, йому було завдано психологічних страждань, розчарувань та незручностей, моральної шкоди, душевних страждань, принижено його честь, репутацію та гідність, що врешті призвело до значного погіршення стану його здоров`я та зокрема, проявилось у поганому самопочутті, пригніченому та нестійкому настрої, важкості виконання повсякденних обов`язків, нервозності, дратівливості, порушенні сну, постійно підвищеному артеріальному тиску, побоюванні про майбутній стан здоров`я, враховуючи те, що йому суворо протипоказано нервувати, оскільки на момент початку досудового розслідування КП

№12020245170000054 він був інвалідом третьої групи, а внаслідок незаконних дій та бездіяльності осіб, що здійснюють досудове розслідування КП № 12020245170000054 стан його здоров`я значно погіршився, що підтверджується у тому числі зміною його групи інвалідності з третьої на другу, також він неодноразово проходив амбулаторне та стаціонарне лікування у медичних закладах.

Окрім цього, порушення його прав призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків та порушенні стосунків з його сім`єю, друзями та знайомими, з якими він був змушений проводити менше часу через його важкий психологічний та емоційний стан, що вимагає від нього зараз додаткових зусиль для організації мого життя та життя його сім`ї.

Зважаючи на вищенаведене, вважає, має право та усі правові підстави на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного зобов`язання щодо проведення ефективного досудового розслідування кримінального правопорушення, що розслідується дізнавачами поліції у КП № 12020245170000054.

З урахуванням характеру, обсягу й глибини заподіяних йому моральних страждань надмірною тривалістю та неефективністю здійснення кримінального провадження № 12020245170000054, вчиненням особами, що здійснюють досудове розслідування цього кримінального провадження незаконних дій та бездіяльності, вважає маю усі підстави просити суд стягнути з Державного бюджету України на його користь 450 000 грн. компенсації моральної шкоди та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000,00 грн.

Аргументи учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач 1 - Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області у судове засідання не з`явилися, подали письмове заперечення на позов, яке долучене до матеріалів справи. Розгляд справи проводити за їх відсутності, у задоволенні позову просили відмовити.

Представник відповідача 2 - Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, з відстав наведених у відзиві.

Позиція суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, представника відповідача 2, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Короткий зміст фактичних обставин справи.

Судом встановлено, що 07 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, у якій він виклав обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення за ст. 296 КК України.

Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2020 року у справі № 677/1210/20 скаргу ОСОБА_1 щодо бездіяльності уповноважених службових осіб Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення, що містить його заява про вчинене кримінальне правопорушення від 07 вересня 2020 року до ЄРДР, задоволено та зобов`язано уповноважену особу Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, обставини якого викладені у заяві ОСОБА_1 від 07.09.2020 року, про що повідомити заявника та розпочати досудове розслідування.

18 вересня 2020 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення, які містить заява ОСОБА_1 , були внесені до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12020245170000054.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2021 року у справі № 686/8193/21, вирішено зобов`язати дізнавача, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12020245170000054 до 24 травня 2021 року включно вжити заходів щодо проведення слідчих дій у відповідності до задоволених клопотань потерпілого ОСОБА_1 від 11.02.2021 року.

Постановою прокурора Старокостянтинівської місцевої прокуратури Войтова С.В. від 30 вересня 2020 року постанову про закриття КП скасовано, матеріали досудового розслідування № 12020245170000054 направлено начальнику сектору дізнання Красилівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області Бабійчуку М.В. для подальшого досудового розслідування, про що позивачу стало відомо 19 жовтня 2020 року під час судового засідання по розгляду його скарги на постанову від 26 вересня 2020 року про закриття КП.

Постанову від 31 грудня 2020 року про закриття КП № 12020245170000054 скасовано ухвалою слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області Вознюка Р.В. від 01 лютого 2021 року у справі № 677/115/21.

Постанова дізнавача СД Хмельницького РУП ГУНП у Хмельницькій області ст. л-та поліції ОСОБА_10 від 16 серпня 2022 року про закриття кримінального провадження № 12020245170000054, скасована постановою керівника Хмельницької окружної прокуратури Висоцького Ю.М. від 26 жовтня 2022 року, про що позивачу стало відомо з тексту ухвали слідчого судді у справі 686/8193/21, провадження № 1-кс/686/1757/23 від 06.06.2023 р., оскільки постанови прокурора про скасування постанови дізнавача позивач не отримав.

Ухвалою слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області Вознюка Р.В. від 29.09.2023 року у справі № 677/1210/20 за скаргою позивача на постанову т.в.о. начальника СД ВнП № 4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_10 від 16 серпня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12020245170000054 скасовано.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Наявність зазначених вище обставин згідно частини третьої статті 12 ЦПК України підлягає доказуванню позивачем.

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 686/5244/21 зазначено, що правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги.

Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.

Водночас, у постановах Великої Палати Верховного Судувід 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 596/1522/20 вказано, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на, зокрема, складність справи, поведінку учасників, а також органів влади, пов`язаних зі справою.

У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, Рисовський проти України, № 29979, пункти 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, пункт 71, від 22 листопада 2005 року).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Також суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 641/5005/20 зазначено, що суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.

Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.

У відповідності з вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 18 вересня 2020 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення, які містить його заява були внесені до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12020245170000054.

У вказаному кримінальному провадженні позивачем неодноразово подавалися скарги на рішення та бездіяльність слідчого (дізнавача), як до органів прокуратури, так і до суду.

У даній справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а, як вказує позивач, позов стосується неефективності та надмірної тривалості кримінального провадження.

З матеріалів справи прослідковується зволікання працівників органу досудового розслідування у здійсненні дій, спрямованих на розкриття кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні, а також неправомірність дій (рішень), що мало наслідком винесення декількох постанов про закриття кримінального провадження, та подальше їх скасування.

Розслідування кримінального провадження, розпочатого 18 вересня 2020 року, на дату звернення до суду позивача з позовною заявою 18 жовтня 2024 році, становить 4 роки.

Факт бездіяльності посадових осіб, пов`язаних з невиконанням своїх обов`язків, непроведення комплексу дій, передбачених КПК України, підтверджується наведеними вище скаргами потерпілого та результатами розгляду таких скарг, зокрема скасуванням постанов слідчого про закриття кримінального провадження (та змістом таких судових рішень).

Позивач вказав на відсутність належного розслідування кримінального провадження, яке не призвело до встановлення винних осіб; мотивував, чому вважає тривалість досудового розслідування надмірною; зазначив, які процесуальні дії не вживаються та/або які заходи не проведено органом досудового розслідування, що впливає на тривалість та можливість завершення досудового розслідування.

Суд враховує, що деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, що не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Крім того практикою ЄСПЛ визнано презумпцію моральної шкоди, що означає правило, відповідно до якого, у разі порушення майнових або цивільних прав "середня", "нормально" реагуюча на протиправну поведінку щодо неї людина відчуває страждання (моральну школу).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.

У рішенні від 12.07.2007 року у справі «Станков до Боргарії» Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Однак, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Отже, практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).

Зважаючи на встановлені судом обставини (зокрема, й щодо обставин самого ймовірного кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування), а також на вищенаведені норми матеріального права та правові позиції Верховного Суду та ЄСПЛ, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн., враховуючи фактичні обставини справи, поведінку учасників.

Саме такий розмір моральної шкоди, на думку суду, буде співмірним з фактом заподіяння шкоди та глибиною моральних страждань позивача.

Зокрема, судом не встановлено необхідності позивача відвідування органів досудового розслідування (листування відбувалось за допомогою електронного або поштового зв`язку), а також не встановлено наявності обставин, які б свідчили, зокрема, про неможливість здійснювати ним звичайну щоденну діяльність, про підрив репутації, тощо.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності та справедливості.

Крім того, слід зазначити, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її надмірного збагачення за рахунок держави.

Суд також враховує, що законодавством не передбачено відповідальності безпосередньо посадової особи державного органу або органу місцевого самоврядування за спричинення шкоди при виконанні службових обов`язків перед особою, якій цієї шкоди завдано. Відповідно до вимог Цивільного кодексу України, обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України, згідно з якою шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади або органу місцевого самоврядування, відшкодовується державою.

Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення

Таким чином, моральна шкода на користь позивача підлягає стягненню із Державного бюджету України.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у цій частині відсутні, такі витрати слід віднести на рахунок держави.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини четвертої цієї ж статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Особливим різновидом адвокатського гонорару визнається "гонорар успіху" - додаткова винагорода, що є платою адвоката за досягнення конкретного результату, обумовленого сторонами. Чинне законодавство, хоча й не містить визначення такого виду гонорару, проте Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху", визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі такого виду винагороди, що відповідає принципу свободи договору та практиці Європейського суду з прав людини.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 07.10.2024 року з адвокатом Лилик В.В., детальний опис виконуваних робіт від 18.10.2024 року (загальна вартість 32 000 грн., з яких: з`ясування обставин справи, консультації адвоката надані клієнту 1 год., 2000 грн.; вивчення наданих клієнтом документів 3 год. по 2000 грн, разом 6000 грн; вивчення актуальної практики, підготовка та складення позовної заяви 12 год по 2000 грн., разом 24000 грн.), акт виконаних робіт від 18.10.2024 року (загальна вартість 32 000 грн.).

Також у подальшому надано детальний опис виконуваних робіт та акт виконаних робіт щодо підготовки та складення відповіді на відзив Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (3 год. по 2000 грн. 6000 грн.), Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (2 год. по 2000 грн. 4000 грн.).

Крім цього, відповідно до п. 4.7.1 договору про надання правової допомоги у разі повного чи часткового задоволення позовних вимог позивач зобов`язаний сплатити адвокату додатковий гонорар (премію) у розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) грн.

У п. 4.7 договору вказано про обов`язок здійснення оплати не пізніше 30 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Отже, сумарні витрати на правничу допомогу, які підлягають розподілу, складають 47000 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, та підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн, то на користь позивача пропорційно слід стягнути судові витрати, у розмірі 1043 грн. 40 коп. (10 000 грн. (задоволена судом сума до стягнення) * 47 000 грн. (судові витрати на правничу допомогу, котрі підлягають розподілу) / 450 000 грн. (сума усіх позовних вимог)).

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у такій ситуації викладений у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі 201/223/21 (щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до норм ЦПК України).

При цьому стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу має бути здійснено за рахунок держави Україна, яку у цій справі представляв компетентний орган (такий висновок зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 522/2524/22).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 77-81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 043 грн. 40 коп., а разом 11 043 грн. 40 коп..

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники провадження (сторони):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідачі:

Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, місцезнаходження:: 29009, Хмельницька область, м. Хмельницький, вулиця Сіцінського Юхима, буд. 12, код ЄДРПОУ 42335958.

Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Свободи, 70, код ЄДРПОУ 37971775.

Повний текст судового рішення складено 16.03.2026 року.

Суддя В.О. Шовкун