Рішення № 134826647, 05.02.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1375/25

Номер провадження по справі 2/387/51/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 28.08.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 55105,00 грн за договором №381718375 укладеного 29.12.2019.

Свій позов ТОВ "ФК "Ейс" обґрунтовує тим, що між 29.12.2019 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачкою укладено договір №381718375 підписанням якого остання акцептувала публічну пропозицію банку та беззастережно приєдналася до умов договору. Відповідно до умов договору первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 20000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога " та ТОВ "Таліон плюс" 28.11.2018 укладено Договір факторингу №28/1118-01, яке в свою чергу набуло право вимоги на підставі укладеного 05.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлан Фінанс" договору факторингу №05/0820-01, яке в свою чергу набуло право вимоги на підставі укладеного 20.10.2023 між ТОВ " ФК "Онлан Фінанс " та ТОВ "ФК "Ейс" договору факторингу №20/10/23-03. У зв`язку з тим, що відповідачка ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, має заборгованість по кредитному договору в сумі 55105,00 грн, яку в добровільному порядку відшкодувати відмовляється, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у примусовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.У прохальній частині позовної заяви просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка повторно в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином. 31.12.2025 на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R 067061562009, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_1 23.12.2025 отримала повістку про виклик до суду в судове засідання призначене на 05.02.2026.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 06.11.2025. За клопотанням представника позивача судом витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію по банківській картці № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_1 .

За наслідками судового засідання 06.11.2025, судом відкладено розгляд справи на 04.12.2025, про що постановлено ухвалу суду 06.11.2025.

За наслідками судового засідання 04.12.2025, судом відкладено розгляд справи на 05.02.2026, про що постановлено ухвалу суду 04.12.2025.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.02.2026 постановлено про заочний розгляд справи та винесення заочного рішення суду.

З врахуванням вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що відповідачка у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подала, про причини неподання суду відзиву не повідомила, зустрічного позову не пред`явила, виходячи з положень ч.8ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.07.2025, ТОВ "ФК "ЕЙС" зареєстроване як юридична особа 07.05.2019, види економічної діяльності, 64.99 надання інших фінансових послуг ( крім страхування та пенсійного забезпечення)(а.с.13).

Судом встановлено, що 29.12.2019 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір №381718375 в електронній формі, за умовами якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит у розмірі в сумі 20000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4 цього договору. Згідно п. 1.2 -1.3 договору, строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів. Відповідно до п.1 4 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,29 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору. У разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним, Товариство має право нарахувати позичальнику пеню у розмірі 1,3% від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом (пункт 3.3 договору). Згідно п.4.2. договору сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3. договору, або додатковими угодами між сторонами , зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку якщо встановлена п.1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4-1.5 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 відсотків за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Відповідно до п.4.3 -4.4 договору сторони погодили, що зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70% розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3. договору. Сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п.4.2 та п.4.3 договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3 цього договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України (а.с. 16-17).

До договору №381718375 надано додаток №1 - графік платежів, який містить обчислення загальної вартості позики у розмірі 27740,00 грн , з яких 20000,00 грн - сума позики за договором, 7740,00 грн - проценти за користування позикою (а.с. 18).

28.01.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №381718375 від 29.12.2019, якою сторони обумовили наступне: сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором №381718375 від 29.12.2019, на наступну кількість днів: тридцять. На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом (а.с.19).

На підтвердження укладення договору та додаткової угоди позивачем надано заявку на отримання грошових коштів від 29.12.2019 та довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі та відповідне положення (а.с.12,13).

На підтвердження переказу коштів позивачем надано платіжне доручення №37f40075-0163-4e8c-bf90-1491ef054ad5 від 29.12.2019, згідно призначення платежу якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" здійснило переказ коштів згідно договору №381718375 від 29.12.2019, ОСОБА_1 , код 3449904624, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1, у розмірі 20000,00 грн (а.с. 9).

З інформації, наданої АТ КБ "ПриватБанк" від 01.12.2025 №20.1.0.0.0/7-251126/44170-БТ, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_4 був/є фінансовим номером. На зазначену картку 29.12.2019 було зараховано кошти у розмірі 20000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за кредитним договором 381718375 від 29.12.2019 ОСОБА_1 станом на 05.05.2020 має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20000,00 грн, за відсотками у розмірі 36485,00 грн. Також ОСОБА_1 було сплачено 28.01.2020 у розмірі 7740,00 грн, 01.03.2020 у розмірі 75,00 грн, 09.03.2020 у розмірі 50,00 грн. (а.с. 28-29).

28.11.2018 ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" уклали договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно із п.1.3, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно із п.4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Згідно із п.8.2 договору, строк цього договору закінчується 28.11.2019, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а.с.55-61).

28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2013 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" укладено додаткові угоди №19, №26, №27, №31, №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.62,63-68, 69, 70,71 ).

До позовної заяви долучено копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №77 від 05.05.2020 за договором факторингу№28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 52).

Згідно витягу з Реєстру права вимоги №77 від 05.05.2020, клієнт ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступив факторові ТОВ "Таліон Плюс" право вимоги заборгованості в сумі 56485,00 грн згідно кредитного договору №381718375 до боржника ОСОБА_1 (а.с.54).

05.08.2020 ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" уклали договір факторингу №05/0820-01 на строк до 04.08.2021, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.44-49).

03.08.2021, 30.12.2022 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" укладено додаткові угоди №2, №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 (а.с.50,51 ).

Відповідно до платіжної інструкції в національній валюті від 30.05.2023 №4097 ТОВ «ФК «Онлайн Фінас» оплатив ТОВ «Таліон Плюс» згідно реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 та договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 суму у розмірі 3818981,17 грн. (а.с.42).

Згідно Реєстру права вимоги №9 від 30.05.2023, клієнт ТОВ "Таліон Плюс" відступив факторові ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" право вимоги заборгованості в сумі 55105,00 грн згідно кредитного договору №381718375 до ОСОБА_1 (а.с. 43).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "Таліон Плюс" за кредитним договором №381718375 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі за тілом кредиту у розмірі 20000,00 грн, за відсотками у розмірі 35575,00 грн. (а.с. 27).

20.10.2023 ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" уклали договір факторингу №20/10/23-03 строком на 5 років, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.35-38).

До позовної заяви долучено копію акту прийому-передачі Реєстру боржників від 20.10.2023 за договором факторингу №20/10/23-03 від 20.10.2023 (а.с. 31).

Відповідно до платіжної інструкції в національній валюті від 20.10.2023 №2109 ТОВ «ФК «ЕЙС» перерахувало кошти ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у розмірі 191710,49 грн, призначення платежу : оплата за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №20/10/23-03 від 20.10.2023 (а.с.30).

Згідно Реєстру боржників до Договору факторингу №20/10/23-03 від 20.10.2023, клієнт ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" відступив факторові ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" право вимоги заборгованості в сумі 55575,00 грн. згідно кредитного договору №381718375 до боржника ОСОБА_1 (а.с.34).

Відповідно до виписки з особового рахунку ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором №381718375 від 29.12.2019 ОСОБА_1 станом на 31.07.2025 має заборгованість у розмірі 55575,00 грн, що складається із простроченої заборгованості за тілом у розмірі 20000,00 грн, простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 35105,00 грн, штрафні санкції 470,00 грн (а.с. 26).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідност.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 ЦК України.

За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 29.12.2019 між відповідачкою та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" в електронній формі укладено договір №381718375, з дотриманням наведених норм законодавства, та відповідачка була ознайомлена з усіма його істотними умовами та прийняла їх.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 кредитного договору. Відсутні також і докази виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором у повному обсязі.

Відповідно до статті 514 ЦК України, частини першої статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080,1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Наведене дає підстави для висновку про порушення відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором по поверненню грошових коштів, наданих позичальнику у кредит та на сплату процентів за користування кредитом, відтак позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права в частині стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитом.

Поряд з цим, суд не може визнати правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідачки штрафних санкцій, виходячи з такого.

Зі змісту виписки з особового рахунку за кредитним договором №381718375 від 29.12.2019, щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №381718375 від 29.12.2019 позивачем включено штрафні санкції в розмірі 470,00 грн.

Пунктом 3.3. договору №381718375 від 29.12.2019 зазначено, у разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним, Товариство має право нарахувати позичальнику пеню у розмірі 1,3% від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В той же час, пунктом 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України ( який почав діяти з 04.07.2020) передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин, який надалі неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку та був відмінений 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023.

Тобто, законодавець визначив, що на період дії карантину, а саме з 12.03.2020 по 30.06.2023 позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь позикодавця неустойку, штраф, пеню.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, востаннє до 03.02.2026.

Відтак, нарахування штрафу,пені в період дії воєнного стану в Україні суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

З огляду на вищевказані норми законодавства, відповідачка, як позичальник була звільнена від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) штрафу/пені. Тому нарахування неустойки (штрафу/пені) за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання у період з 12.03.2020 по теперішній час є незаконним.

Слід зауважити, що оскільки позивачем до матеріалів справи не долучено розрахунок штрафів/пені, суд позбавлений можливості визначити період, порядок та механізм їх нарахування.

Відтак, суд не вбачає правових підстав для стягнення із відповідачки на користь позивача штрафу/пені, а тому вважає, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити у зв`язку із необґрунтованістю.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "ФК "Ейс" про стягнення з відповідачки заборгованості за договором №381718375, що утворилась станом на 31.07.2025 в розмірі 55105,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 20000,00 грн. та за відсотками за користування кредитом в сумі 35105,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті133та частин першої - третьої статті137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У розумінні ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: договір про надання правничої допомоги №05/06/25-02 від 05.06.2025 укладений між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС»; додаткову угоду №25770514669 до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-02 від 05.06.2025; акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 на загальну суму 7000,00 грн.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія №4956 (а.с. 24-25,23,22,21).

Суд вважає, що витрати в розмірі 7000,00 грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідності. Доданий договір про надання правничої допомоги свідчить про те, що адвокатом було виконано роботу по складанню та поданню не одного позову від імені позивача, які є ідентичними та не потребують значного часу для вивчення матеріалів і складання позовної заяви.

Оскільки рішенням суду задоволено вимоги позивача в частині стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитом, чим відновлено порушене право позивача, що дає суду зазначити про здійснення адвокатом належного захисту в суді, враховуючи недотримання співмірності витрат на правничу допомогу, суд вважає, що необхідно зменшити розмір стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу до суми 4000,00 грн, яка відповідатиме принципу розумності.

Разом з тим, ураховуючи принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідачки, в розмірі 3966,17 грн

Відповідно до ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного, з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2401,91 грн .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,207,526,530,1046,1050,1054,1077,1081ЦК України,ст.12,13,81,137,141,263-265,280-282ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за договором № 381718375 укладеного 29.12.2019 в розмірі 55105 гривень 00 копійок п`ятдесят п`ять тисяч сто п`ять гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 000,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками- 35105,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2401 гривню 91 копійку (дві тисячі чотириста одну гривню 91 копійку) та витрати на правову допомогу у розмірі 3966 гривень 17 копійок (три тисячі дев`ятсот шістдесят шість гривень 17 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (02090, місто Київ, вулиця Алматинська,8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956);

відповідач -ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО