Ухвала суду № 134823608, 02.03.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/280/26

Провадження № 1-кс/947/2791/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000001131 від 24.10.2025, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, із вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть клопотання.

Слідчим відділом розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000001131 від 24.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 Указом Президента України № 69/2022, оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. В подальшому строк проведення зазначеної мобілізації продовжено.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021, якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995.

Разом з тим, статтею 1 Закону України від 04.11.1991 № 1777-XII «Про державний кордон України» зазначено, що Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Відповідно до ст. 9 Закону «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

У відповідності до ст. 11 Закону «Про державний кордон України», особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 05.11.2009 № 1710-VI «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Разом з цим, будучи обізнаною із вказаним вимогами законодавства України, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленої в ході проведення досудового розслідування особи, перебуваючи у невстановленому в ході проведення досудового розслідування місці, виник злочинний умисел, спрямований на одержання грошової винагороди за організацію незаконного переправлення громадян України, щодо яких діють обмеження щодо виїзду за кордон на період дії воєнного стану, поза пунктів пропуску через державний кордон України до невизнаної держави Придністровська Молдавська Республіка.

З метою реалізації свого злочинного умислу, невстановлена досудовим розслідуванням особа, вирішила розповсюджувати інформацію невизначеному колу осіб, у тому числі серед своїх знайомих, про те, що за грошову винагороду вона має можливість допомогти, переправитись через державний кордон України поза визначеними державними пунктами пропуску громадян та залишити територію України.

Також, підшукувала осіб, які будуть сприяти їй у вчиненні злочину, шляхом надання транспортних засобів для організації незаконного переправлення осіб через державний кордон, та які будуть надавати відповідні поради і вказівки, щодо маршрутів незаконного переправлення осіб, через державний кордон України.

Після того, як знаходились особи зацікавлені в її незаконних послугах, вона інформувала про їх вартість, яка складала 11000 Євро, яку необхідно буде сплатити в повному обсязі наперед особі, яка буде надавати безпосередні поради та вказівки, щодо дій, які необхідно буде вчинити для того, щоб незаконно переправитись через державний кордон України поза пунктів пропуску до невизнаної держави Придністровська Молдавська Республіка.

З метою реалізації свого злочинного плану, спрямованого на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, відносно яких діють обмеження щодо виїзду за кордон на період дії воєнного стану, поза пунктів пропуску до невизнаної держави Придністровська Молдавська Республіка, діючи з метою особистого збагачення, невстановлена особа, розуміючи, що вона самостійно виконати дії, пов`язані з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, самостійно не зможе, та їй потрібні співвиконавці, у невстановлений в ході проведення досудового розслідування час, за невстановлених в ході проведення досудового розслідування обставин, запропонувала громадянину України ОСОБА_4 , отримувати від осіб, які мали намір скористатись її незаконними послугами грошові кошти, та надавати їм після оплати повної оплати, подальші поради і вказівки, пов`язанні із подоланням перешкод, які можуть виникнути під час незаконного переправлення через державний кордон України за грошову винагороду.

В свою чергу, ОСОБА_4 , погодився на протиправну пропозицію, невстановленої особи, тим самим вступивши із нею в попередню змову для участі у незаконному переправлені осіб через державний кордон України поза визначеними державними пунктами пропуску до невизнаної держави Придністровська Молдавська Республіка.

Так, приблизно у серпні 2025 року, більш точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування встановити не надалося за можливе, ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому в ході проведення досудового розслідування місці зустрів свого знайомого ОСОБА_7 , та дізнався від нього, що його знайомий ОСОБА_8 має наміри залишити територію України в легальний спосіб.

В свою чергу, ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_7 , що має можливість допомогти в цьому питанні, але даний спосіб буде не зовсім законним, та буде коштувати певну суму грошових коштів.

Розуміючи, що дії ОСОБА_4 , незаконні, ОСОБА_7 в подальшому повідомив про дану подію правоохоронні органи.

Далі, ОСОБА_7 , діючи під контролем правоохоронних органів, 12.11.2025 року, приблизно о 14 год. 07 хв., перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Розумовська, 10/12, зустрівся із ОСОБА_4 , та сів до автомобіля марки «KIA», модель «K5», білого кольору, д.н. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_4 .

Перебуваючи в зазначеному автомобілі, ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_7 , що для того, щоб вивезти його знайомого ОСОБА_8 через державний кордон України йому необхідно буде сплатити 11000 Євро, та що невстановлена особа, виступатиме гарантом цієї незаконної послуги, та отримані грошові кошти будуть у нього, поки ОСОБА_8 , незаконно не переправиться через державний кордон України до невизнаної держави Придністровська Молдавська Республіка.

Також, ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_7 , що незаконне переправлення через державний кордон України буде здійснюватися пішим ходом на територію невизнаної держави Придністровська Молдавська Республіка, та ОСОБА_8 , потрібно буде пройти приблизно від 1,5 до 5 кілометрів.

Крім того, ОСОБА_4 , повідомив, що перед цим ОСОБА_8 , необхідно буде придбати новий мобільний телефон, нову сім картку, та інсталювати на телефон месенджер «Telegram» за допомогою якого із ним в подальшому буде підтримуватись зв`язок, та надати фото його паспорту громадянина України, та паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Також, ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_7 , що після незаконного переправлення через державний кордон України, невстановлені особи, допоможуть ОСОБА_8 з оформленням відповідних документів.

В подальшому, 04.01.2026 року, більш точного часу встановити не надалося за можливе, під час телефонної розмови ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 , останній повідомив, що ОСОБА_8 , зібрав необхідну суму грошових коштів, необхідну для його незаконного переправлення через державний кордон України.

В свою чергу, ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_7 , що готовий із ним зустрітись для отримання грошових коштів 05.01.2026 року.

Надалі, 05.01.2026 року приблизно о 13 год. 30 хв., під час телефонної розмови між ОСОБА_7 , та ОСОБА_4 , телефонної розмови між ОСОБА_7 , та ОСОБА_4 , останній визначив місце їх зустрічі за адресою: АДРЕСА_3 , приблизно через 40-45 хвилин.

Далі, 05.01.2026 року приблизно о 14 год. 41 хв., ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою разом із невстановленою в ході проведення досудового розслідування особою, реалізуючи злочинний умисел направлений на незаконне переправлення ОСОБА_8 , через державний кордон України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, порушуючи суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів, з корисливих мотивів, прибув до заздалегідь обумовленого ним місця для зустрічі із ОСОБА_7 , а саме до будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , на автомобілі марки «KIA», модель «K5», білого кольору, д.н. НОМЕР_1 , де його вже очікував ОСОБА_7 , якому ОСОБА_4 , запропонував сісти до автомобіля.

Після того, як ОСОБА_7 , сів до автомобіля, ОСОБА_4 , почав рух по м. Одесі, та надав ОСОБА_7 , вербальну вказівку жестом, щоб він поклав раніше обумовлену ним суму грошових коштів в сумі 11000 Євро під переднє пасажирське сидіння, що він і зробив.

Надалі, ОСОБА_4 , зупинив рух автомобіля за адресою: АДРЕСА_3 , де залишив ОСОБА_7 , та поїхав у невідомому напрямку.

В подальшому, 05.01.2026 року о 16 год. 01 хв., безпосередньо після вчинення злочину, ОСОБА_9 , було затримано в порядку ст.208 КПК України за адресою: м. Одеса, вул. Маловського, 10.

За викладених обставин, 06 січня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси 07.01.2026 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.03.2026 із можливістю внесення застави в розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 331 200 гривень.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою подано слідчим з дотриманням строків, встановлених ч.1 ст.199 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

ІІ. Позиція учасників судового засідання.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою. Просив долучити копію постанови про продовження строків досудового розслідування та копію повного тексту ухвали про обрання запобіжного захзоду.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала та просила застосувати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а у разі задоволення зменшити розмір застави до розміру визначеного КПК України. Надала письмові заперечення на клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, якими обґрунтовуються доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

ІІІ. Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

Вирішуючи питання доцільності тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, слідчий суддя виходить з такого.

Відповідно до чч.1 та 2 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Зі змісту ст.199 КПК України вбачається, що підставами продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування виняткового запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.

Частиною 4 ст.199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя враховує:

По-перше: ймовірність та обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, підтверджується наданими прокурором письмовими доказами, зокрема: рапортом оперативних співробітників про виявлення ознак кримінального правопорушення; протоколами допиту свідків; протоколом за результатами проведення негласного слідчого (розшукового) заходу; протоколом обшуку транспортного засобу «КІА К5» д.н.з. НОМЕР_1 ; протоколом затримання ОСОБА_4 , в порядку ст. 208 КПК України; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ; іншими доказами в їх сукупності та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.

Дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, та виправдовують подальше розслідування.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

По-друге: ступінь ризиків, які стали підставою для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, та беручи до уваги те, що підозрюваному інкриміновано кримінальне правопорушення за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев`яти років, що передбачає в разі доведення вини у суді, призначення останньому покарання виключно у вигляді позбавлення волі, слідчий суддя вважає доведеним прокурором продовження існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду

Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Також, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетні дані свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на показання яких сторона обвинувачення посилається в обґрунтування пред`явленої йому підозри та які в подальшому будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Перевіряючи актуальність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Прокурором доведено наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, а саме органу досудового розслідування необхідно:

- отримати розсекречені матеріали проведених в рамках кримінального провадження негласних слідчих (розшукових) дій;

- з урахуванням зібраних доказів повідомити ОСОБА_4 , про зміну раніше повідомленої підозри в остаточній редакції;

Постановою керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 06.04.2026.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 , в судовому засіданні встановлено не було з огляду на їх м`якість, а також встановлення в судовому засіданні продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що не забезпечить належне виконання підозрюваним обов`язків, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні; вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним особливо тяжкого злочину; особу підозрюваного, його вік та стан здоров`я.

Тобто слідчим суддею встановлено, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час існує, а також наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси області від 07.01.2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою.

Доказів того, що на даний час перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ним та його захисником не надано.

Таким чином, з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, імовірне вчинення ОСОБА_4 злочину за обставин, як вони викладені у повідомленні про підозру, а саме незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, що опосередковано впливає на обороноздатність країни та свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, слідчий суддя вважає що визначений раніше розмір застави 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 331 200 гривень., є помірним та можливим для внесення підозрюваним, що в свою чергу зможе забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Окремо слід звернути увагу, що майновий стан підозрюваного ОСОБА_4 та його родини перевірявся слідчим суддею при застосуванні до нього запобіжного заходу, разом з тим на час розгляду даного клопотання слідчим суддею не встановлено обґрунтованих та достатніх підстав для зменшення розміру застави.

При цьому, у разі внесення застави, з урахуванням встановлених ризиків щодо переховування, впливу на свідків та експертів існує необхідність контролю дій та поведінки підозрюваного, у зав`язку з чим обґрунтованим є покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні за обставинами кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Таким чином, зважаючи на продовження існування ризиків, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя робить висновок, що ці обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

З урахуванням вищезазначеного, слідчий суддя доходить висновку, що вказане клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196-197, 199, 201, 202, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 02 квітня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в Державній установі "Одеський слідчий ізолятор".

Визначений раніше розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 400 (чотириста ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2026 рік, що становить 1 331 200 (один мільйон триста тридцять одна тисяча двісті ) гривень залишити без змін.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA308201720355299001001086720, код отримувача (ЄДРПОУ) - 42268321, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , строком до 02 квітня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні за обставинами кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну .

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1