Вирок № 134820947, 11.03.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/6/23

провадження № 1-кп/650/247/26

ВИРОК

іменем України

11 березня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

із секретарем - ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка в спеціальному судовому провадженні кримінальне провадження № 22023230000000025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який документований паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим Каланчацьким РВ УМВС України в Херсонській області, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 , який не є депутатом ради будь-якого рівня,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України,

встановив:

Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент рф володимир путін, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи в порушення вимог п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів зс рф на територію України.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН входять Україна, РФ та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави:

напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є РФ.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.

31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та рф уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98- ВР та федеральним законом рф від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2, 3 зазначеного Договору рф зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та рф про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований рф 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до статі 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України. Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська. Луганська. Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська. Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

22 лютого 2022 року президент рф направив до ради федерації звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке було задоволено. 24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині ранку президент рф публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

15.08.2022 Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» затверджено Указ Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в України», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб.

У подальшому Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в України», який затверджено Законом України № 2738-IX від 16.11.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 07.02.2023 № 2915, продовжено дію воєнного стану з 5 год. 30 хв. 19.02.2023 строком на 90 діб.

Так, 24.02.2022 військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин указаної території.

З 24.02.2022 більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями зс рф у томі числі смт.Каланчак Херсонської області, яке знаходиться під окупацією держави-агресора.

Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована рф територія України (далі - тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.

Під час досудового розслідування встановлено наступне.

З метою встановлення контролю на території тимчасово окупованого смт. Каланчак Херсонської області, невстановлені особи з числа військових та представників спецслужб Російської Федерації створили незаконний орган державної влади у смт. Каланчак Херсонської області, а саме так званий «районный отдел ГСПЧ 21 Каланчак МЧС россии», який знаходиться в смт. Каланчак Херсонської області та почали підшукувати осіб з числа місцевого населення, які б співпрацювали з ними та працювали у вищевказаному новоствореному окупаційною владою незаконному органі державної влади.

Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являючись громадянином України, фактично проживаючи у смт. Каланчак Херсонської області, достеменно знаючи про факт захоплення смт. Каланчак Херсонської області збройними силами Російської Федерації, знаючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаним про те, що смт. Каланчак Херсонської області є невід`ємною складовою частиною України, порядок утворення органів виконавчої влади регулюється виключно Конституцією України та законами України, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно, підтримуючи агресію Російської Федерації на території України, погодився на пропозицію невстановлених осіб з числа військовослужбовців та представників спецслужб Російської Федерації з 01.07.2022 добровільно зайняв посаду «начальника районного отдела ГСПЧ (государственная пожарно-спасательная часть) 21 Каланчак МЧС россии», тобто посаду у незаконно створеному окупаційною владою на тимчасово окупованій території смт. Каланчак Херсонської області органі державної влади.

ОСОБА_5 , зайнявши вказану вище посаду у незаконно створеному на тимчасово окупованій території органі, здійснював організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції в очолюваному ним підрозділі незаконно створеного державою агресором органу влади на території Херсонської області та вчиняє інші дії спрямовані на виконання покладених на нього обов`язків.

На судовому засіданні прокурор підтримав обвинувачення, вказав про доведеність вини обвинуваченого зібраними в ході досудового розслідування доказами, які були досліджені судом у відкритому судовому засіданні, а також показаннями свідків, та просив суд призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на десять років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, в тому числі посади у службах цивільного захисту населення строком на 15 років, з конфіскацією всього належного йому майна. Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін. Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання.

Захисник у судовому засіданні просив виправдати обвинуваченого, посилаючись на недоведеність стороною обвинувачення наявності у діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України. Захисник вказав, що зібрані у кримінальному провадженні докази не підтверджують факту добровільного зайняття ОСОБА_5 посади у незаконно створеному органі влади окупаційної адміністрації рф, а також не доводять наявності у його діях прямого умислу на співпрацю з представниками окупаційної влади. Показання свідків, досліджені судом, носять переважно припущений характер та не містять безпосереднього підтвердження факту добровільного зайняття обвинуваченим відповідної посади, виконання ним організаційно-розпорядчих функцій або вчинення інших дій, спрямованих на забезпечення діяльності незаконно створеного органу влади. Також стороною обвинувачення не доведено відсутності примусу чи інших обставин, які могли вплинути на поведінку обвинуваченого в умовах тимчасової окупації території, а тому, на переконання сторони захисту, наявні у справі докази не дають можливості зробити беззаперечний висновок про добровільність його дій.

Обвинувачений на судове засідання не з`явився, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 травня 2023 року у справі № 490/1458/23 проведено у спеціальному порядку, а судовий розгляд справи здійснений у спеціальному судовому провадженні, за його відсутності, відповідно до ухвали Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 січня 2024 року, у зв`язку з чим суд констатує, що як стороною обвинувачення в ході здійснення спеціального досудового розслідування, так і судом в ході здійснення спеціального судового провадження (in absentia), були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Так, участь захисника у даному кримінальному провадженні, залученого для здійснення захисту за призначенням, була забезпечена із самого початку кримінального переслідування обвинуваченого та здійснювалася до ухвалення вироку у справі. Захисник брав участь у кожній слідчій (розшуковій) дії, яка передбачала його обов`язкову участь, отримував усі процесуальні документи, що підлягали врученню обвинуваченому, брав участь у кожному судовому засіданні, в якому здійснювався розгляд справи по суті. Жодних зауважень, клопотань чи заперечень з цього приводу від захисника протягом здійснення кримінального провадження не надходило.

Впродовж усього судового розгляду справи інформація про відповідні процесуальні документи та повістки про виклик обвинуваченого до суду завчасно публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України (газета «Урядовий кур`єр») та на офіційному веб-сайті суду, в порядку передбаченому абз. 6 частини третьої статті 323 КПК України, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, у зв`язку з чим обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з їх змістом.

Після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження та до ухвалення вироку у справі обвинувачений до суду не з`являвся та не був до нього доставлений, що свідчило про відсутність підстав для переходу суду до судового розгляду згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.

З матеріалів справи суд також встановив, що обвинувачений мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаними із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника самостійно; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безплатно для нього. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченого, який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (частина третя статті 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за їх відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинувачених була застосована належна правова процедура в контексті приписів статті 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Отже, зважаючи на виконання судом усіх передбачених наведеними положеннями кримінального процесуального законодавства вимог щодо проведення спеціального судового провадження, кримінальне провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, а обставини причетності останнього до інкримінованого йому кримінального правопорушення, перевірені у відкритому судовому засіданні, із дотриманням засад кримінального провадження та за активної участі захисника.

Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується такими наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 22023232000000025 від 11 січня 2023 року, досудове розслідування розпочато за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України.

Зазначеним витягом зафіксовано, що підставою для початку досудового розслідування стали матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, відомості за якими внесено до ЄРДР 11 січня 2023 року.

Із короткого викладу обставин, що могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення, вбачається, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , добровільно зайняв посаду т.зв. «начальника районного отдела ГПСЧ (Государственной пожарно-спасательной части) 21 Каланчак МЧС россии», яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій щодо забезпечення потреб військових та інших формувань країни-агресора у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області.

Відповідно до протоколу огляду від 17 лютого 2023 року проведено огляд відкритого ресурсу мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 який є сторінкою в месенджері «Telegram», що містить публікації у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Під час огляду встановлено, що вказаний розділ мережі Інтернет є відкритим та доступним для необмеженого кола користувачів. Для перегляду сторінки у програмному забезпеченні «GoogleChrome» у вкладці пошуку введено посилання ІНФОРМАЦІЯ_8, після чого здійснено перехід до відповідного розділу мережі Інтернет. За допомогою вбудованої функції інтернет-браузера сформовано посилання на зазначену сторінку у вигляді QR-коду.

Під час огляду за допомогою вбудованої функції «Printscreen» зроблено зображення з екрану монітора (скріншоти) за вказаним посиланням. Після перегляду публікації встановлено, що вона містить текст наступного змісту:

«На цих фото накази які підписують керівники пожежної частини в Каланчаку, які перейшли на сторону росіян, зрадили Присягу яку давали нашій Батьківщині. ОСОБА_6 , уродженець Каланчака , все життя прослужив в пожежній охороні, вийшов на пенсію і пішов служити на расею. Все що він має заробив обкрадаючи Україну, а тепер наказує вішати кацапські тряпки на нашій частині в Каланчаку. Данько, взагалі шкура яка ходить по частині із важним виглядом не розуміючи де він. Ховайтесь хлопчики, ЗСУ вже поруч! З вас спитають перших!».

Також встановлено, що зазначена публікація містить документи, підписані ОСОБА_5 та ОСОБА_8 від імені посадових осіб російської пожежної охорони.

Відповідно до ухвали Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року у кримінальному провадженні № 22023232000000025 надано дозвіл на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, проведених у межах іншого кримінального провадження № 220222320000000213 від 22 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України.

Зазначеною ухвалою встановлено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 220222320000000213 на підставі судового рішення було проведено негласну слідчу (розшукову) дію у вигляді зняття інформації з електронних інформаційних систем та додаткових мобільних програмних компонентів (месенджерів) «Viber», «Telegram», «Signal», «WhatsApp», які використовуються з абонентського номера мобільного оператора НОМЕР_3 та з радіоелектронного засобу мобільного зв`язку з міжнародним ідентифікатором мобільного обладнання (IMEI) НОМЕР_4 .

Ухвалою дозволено використання у кримінальному провадженні № 22023232000000025 результатів негласних слідчих (розшукових) дій, що містяться у протоколі про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 29 вересня 2022 року № 71/22/1/14-1156т з додатками № 3/9, 3/18 від 29 вересня 2022 року та оптичним диском для лазерних систем зчитування DVD-R від 05 жовтня 2022 року № 71/22/1/54-10т.

Відповідно до протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 28 вересня 2022 року за результатами зняття інформації з електронних інформаційних систем встановлено доступ до облікового запису в Інтернет-месенджері «Telegram», прив`язаного до абонентського номера мобільного терміналу зв`язку НОМЕР_3 , яким користується громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У протоколі зазначено, що за допомогою персонального комп`ютера Acer, підключеного до мережі Інтернет, із використанням спеціального програмного забезпечення та віртуальної приватної мережі «iTOP VPN» здійснено вхід до облікового запису в Інтернет-месенджері «Telegram», прив`язаного до зазначеного абонентського номера.

Під час фіксації інформації з використанням функції «PrintScreen» створено 20 фотозображень (скріншотів), які долучено до протоколу у вигляді додатку. Також здійснено експорт даних з облікового запису в Інтернет-месенджері «Telegram», включаючи чати, контакти та інформацію про акаунт, прив`язаний до абонентського номера НОМЕР_3 , який збережено у файлі «DataExport 2022-09-19(2)» та записано на CD-R диск.

У матеріалах, крім іншого, зафіксовано листування з користувачем «ОСОБА_20», у якому відображено повідомлення, зокрема: «ОСОБА_19 привет. ОСОБА_21», «Да, дубликат случайно. Заявлений 3, остальные скину на днях», «ОСОБА_19, кто с армейской службой? Звание и выслуга нужна», «Понял. ОСОБА_19 сделай лучше фото. Фамилия не читается», «Принял», а також інші повідомлення, що супроводжуються фотозображеннями документів.

У протоколі зазначено, що у переписці облікового запису «ОСОБА_20» наявні фотозображення документів, надіслані у різні дати, зокрема 29 липня 2022 року, 30 липня 2022 року, 04 серпня 2022 року, 09 серпня 2022 року, 11 серпня 2022 року та 19 серпня 2022 року.

Відповідно до протоколу огляду від 25 квітня 2023 року проведено огляд додатку № 3/9 до протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 22023232000000025 від 11 січня 2023 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України.

Зазначеним протоколом зафіксовано, що додаток № 3/9 містить зміст переписки ОСОБА_10 з ОСОБА_11 .

У ході огляду встановлено, що на 18 сторінці зазначеного додатку міститься проєкт документа так званої «Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области», який містить першу сторінку наказу № 9 від 01.07.2022 року про призначення на посаду так званого «начальника Каланчакского районного отдела Службы».

Відповідно до документа під назвою «ВОЕННО-ГРАЖДАНСКАЯ АДМИНИСТРАЦИЯ ХЕРСОНСКОЙ ОБЛАСТИ СЛУЖБА ПО ДЕЛАМ ГРАЖДАНСКОЙ ОБОРОНЫ, ЧРЕЗВЫЧАЙНЫМ СИТУАЦИЯМ И ЛИКВИДАЦИЙ ПОСЛЕДСТВИЙ СТИХИЙНЫХ БЕДСТВИЙ ПО ХЕРСОНСКОЙ ОБЛАСТИ ПРИКАЗ» від «01» июля 2022 г., № 9, «По личному составу», встановлено, що у відповідності до «Приказа военного коменданта Херсонской области от 16.06.2022г. №47 «О вопросах Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидаций последствий стихийных бедствий по Херсонской области», виходячи зі штатно-должностного расписания зазначеної Служби, у цілях організації комплектування її штатної структури, на підставі заяв полковника службы гражданской защиты ОСОБА_12 та полковника службы гражданской защиты ОСОБА_10 , які перебувають у запасі, від 01.07.2022 року прийнято рішення про призначення.

Зазначеним документом передбачено призначення в Каланчакский районный отдел Службы на должность начальника районного отдела ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до 30.06.2022 начальника 5 ГПСО ГУ ГСЧС Украины в Херсонской области, а також призначення в Новокаховский городской отдел Службы на должность начальника городского отдела ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до 26.02.2014 начальника Евпаторийского городского управления ГУ ГСЧС Украины в АР Крым.

Крім того, у документі зазначено про відновлення у званні «полковник» полковника службы гражданской защиты ОСОБА_12 , який перебуває у запасі, а також полковника службы гражданской защиты ОСОБА_10 , який перебуває у запасі.

Відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 25 квітня 2023 року у кримінальному провадженні № 22023232000000025 визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження проєкт документа так званої «Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области», у якому міститься перша сторінка наказу № 9 від 01.07.2022 року про призначення на посаду так званого «начальника Каланчакского районного отдела Службы», виявлений під час огляду додатку № 3/9 до протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 березня 2023 року, разом із довідкою до фототаблиці № 1, фототаблицею № 1, а також відеозаписом проведення зазначеної слідчої дії, встановлено, що свідок ОСОБА_13 під час проведення вказаної слідчої дії на фотознімку № 2 впізнав ОСОБА_5 , який раніше обіймав посаду начальника 18 ДМРЧ 5 ДМРЗ ГУ ДСНС України у Херсонській області.

Під час дослідження інших вказаних доказів жодна із сторін не заявила про недотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства при їх отриманні на стадії досудового розслідування, про їх недопустимість чи неналежність.

Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки, зі змісту показів яких вбачається причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Так, на судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що працював у пожежній охороні ГУ ДСНС України в Херсонській області у смт Каланчак з 2014 року. ОСОБА_5 знає з часу свого працевлаштування, оскільки той був начальником 12 ДПРЧ та начальником каланчацького гарнізону.

Після окупації території ОСОБА_5 залишився у смт Каланчак та став керівником пожежної частини так званого МЧС рф. У серпні 2022 року на території пожежної частини відбулась розмова, під час якої ОСОБА_5 пропонував йому співпрацювати з рф та залишитися працювати на посаді старшого пожежного, що було підвищенням. На цю пропозицію він відповів, що подумає, однак надалі відмовився працювати.

Також ОСОБА_5 просив його та інших працівників підготувати новий персонал і навчити їх користуванню пожежним обладнанням, проте він відмовився це робити та перестав виходити на роботу. Після цього разом з іншими працівниками вирішив виїхати з окупованої території.

Крім того, ОСОБА_5 перебував на території пожежної частини, давав вказівки керівникам підрозділів та організовував роботу. Також він приїжджав на територію частини разом із співробітниками ОМОН рф та іншими представниками окупаційних структур, які пропонували працівникам співпрацювати з рф.

На судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що проживає у смт Каланчак з 1973 року та з 1999 року працював у ДСНС. ОСОБА_5 знає як свого керівника, який до окупації обіймав посаду начальника державної пожежно-рятувальної частини, а згодом начальника державного пожежно-рятувального загону № 5 Скадовського району.

Після початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_5 проводив з працівниками розмови щодо співпраці з росіянами. У серпні 2022 року в пожежній частині було піднято російський прапор, після чого свідок разом з іншими працівниками вирішив припинити роботу. ОСОБА_5 просив його навчати новий особовий склад, набраний окупаційною владою, користуватися пожежним обладнанням, однак він відмовився.

Також ОСОБА_5 під час розводів представляв нових осіб як своїх заступників, зокрема ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , та повідомляв, що буде начальником пожежної частини Каланчацького району. Крім того, ОСОБА_5 дав вказівку зняти українську символіку на території частини та підняти російський прапор.

Свідок пояснив, що ОСОБА_5 давав розпорядження повідомляти йому про виїзди на пожежі, місце події та витрати пального, а також вимагав передавати цю інформацію йому телефоном.

Також ОСОБА_5 пропонував особовому складу пожежної частини співпрацювати з окупаційною владою. Частина працівників погодилася працювати далі. Самому свідку також пропонувалось співпрацювати, однак він відмовився.

На судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що працював у 5 державному пожежно-рятувальному загоні ДСНС у місті Скадовськ на посаді фахівця з реагування на надзвичайні ситуації. ОСОБА_5 знає як свого керівника, оскільки той очолював підрозділ ДСНС у Каланчаку та був його безпосереднім начальником.

Після початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_5 певний час працював, а згодом оформив пенсію та почав співпрацювати з окупаційною владою. Він приїжджав до пожежної частини, спілкувався з працівниками та пропонував залишитися працювати разом з ним на росію, повідомляв, що буде керівником пожежної частини у Каланчаку, пропонував обрати будь-яку посаду та обіцяв заробітну плату приблизно 800-1000 доларів. Свідок від таких пропозицій відмовився.

Крім того, ОСОБА_5 декілька разів приїжджав до пожежної частини та спілкувався з працівниками. Також свідку було відомо, що до пожежної частини під час окупації приїжджали військові рф, які заходили до кабінету ОСОБА_5 та спілкувалися з ним. Свідок вважає, що ОСОБА_5 почав співпрацювати з окупаційною владою добровільно.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Таким чином, суд безсторонньо та неупереджено оцінивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, які є належними та допустимими, дійшов висновку, що підтверджені ними обставини виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований обвинуваченому злочин було вчинено і останній є винним його вчиненні. Стороною обвинувачення, на переконання суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації вказаного діяння.

Наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_5 прямого умислу на вчинення інкримінованого злочину, а саме на добровільне зайняття посади в незаконному органі влади, створеному окупаційною адміністрацією рф, встановлена судом на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема тих, що підтверджують обставини, які свідчать про очевидне розуміння обвинуваченим факту окупації відповідної території, яка мала відкритий та загальновідомий характер, а також незаконності створення та функціонування так званої «Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области», у структурі якої діяв так званий «Каланчакский районный отдел Службы».

Як встановлено судом, ОСОБА_5 обійняв посаду так званого «начальника Каланчакского районного отдела Службы», чим фактично забезпечував функціонування незаконно створеного органу влади на тимчасово окупованій території Херсонської області, виконував організаційно-розпорядчі функції, надавав відповідні вказівки працівникам пожежної частини, представляв нових осіб як своїх заступників та організовував діяльність зазначеного підрозділу, що не передбачено чинним законодавством України.

Зазначені обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , які повідомили, що після окупації смт Каланчак ОСОБА_5 залишився на окупованій території, очолив пожежну частину, створену окупаційною владою рф, проводив з працівниками розмови щодо співпраці з рф, пропонував їм залишитися працювати на росію та навчати новий персонал, набраний окупаційною адміністрацією. Свідки також зазначили, що ОСОБА_5 представляв нових осіб як своїх заступників, давав розпорядження працівникам, а також організовував роботу підрозділу в інтересах окупаційної влади.

Крім того, як встановлено судом, ОСОБА_5 надавав вказівки щодо зняття української символіки з території пожежної частини та підняття прапора рф, а також вимагав повідомляти йому про виїзди на пожежі та інші службові питання. Свідки також пояснили, що ОСОБА_5 пропонував працівникам співпрацювати з окупаційною владою, обіцяв призначення на посади та виплату заробітної плати.

Судом також встановлено, що ОСОБА_5 до початку окупації працював у системі ДСНС України та обіймав керівну посаду, а тому був обізнаний щодо законної влади України та порядку функціонування органів державної влади на відповідній території, а отже усвідомлював незаконність створення та діяльності органів окупаційної адміністрації рф.

Показання свідка ОСОБА_18 також підтверджують, що ОСОБА_5 пропонував працівникам перейти на службу до окупаційних структур, обіцяв призначення на посади та грошове забезпечення, при цьому будь-яких ознак примусу щодо нього не спостерігалось.

Крім того, факт відкритої співпраці ОСОБА_5 з представниками окупаційної адміністрації рф підтверджується показаннями свідків про перебування на території пожежної частини представників силових структур рф, які прибували до підрозділу та спілкувалися з ОСОБА_5 з питань організації діяльності підконтрольного їм підрозділу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_5 були вчинені добровільно, за відсутності будь-якого фізичного чи психологічного примусу, та були спрямовані на забезпечення функціонування незаконно створеного органу влади окупаційної адміністрації рф на тимчасово окупованій території.

Зазначене у своїй сукупності є беззаперечним свідченням добровільної поведінки обвинуваченого, усвідомлення ним характеру своїх дій та їх наслідків, а відтак і цілковитої добровільності зайняття ним посади в незаконному органі влади, створеному окупаційною адміністрацією рф.

З огляду на встановлені судом обставини твердження захисника про необхідність виправдання обвинуваченого у зв`язку з недоведеністю добровільності його участі у діяльності незаконного органу влади, створеного окупаційною адміністрацією рф, суд вважає безпідставними.

Досліджені у судовому засіданні докази у своїй сукупності свідчать про те, що обвинувачений усвідомлював факт тимчасової окупації відповідної території, характер створеного окупаційною адміністрацією органу та незаконність його діяльності, однак попри це добровільно погодився на зайняття посади у такому органі та виконував покладені на нього організаційно-розпорядчі функції.

Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про застосування до обвинуваченого фізичного чи психологічного примусу, судом не встановлено. Отже, доводи сторони захисту щодо відсутності добровільності у діях обвинуваченого спростовуються сукупністю досліджених доказів та не можуть бути підставою для його виправдання.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження у межах, передбачених частиною першою статті 337 КПК України, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази у їх сукупності, надавши їм правову оцінку, відповідно до вимог статті 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, взявши до уваги показання свідків, які були допитані безпосередньо під час судового засідання, які є послідовними, узгодженими між собою та іншими обставинами підтвердженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, за відсутності підстав ставити їх під сумнів, у зв`язку з чим їх слід покласти в основу обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що на момент вчинення злочину територія смт. Каланчак Херсонської області була тимчасово окупованою, на ній було організовано роботу так званого «районного отдела ГСПЧ (государственная пожарно-спасательная часть) 21 Каланчак МЧС россии», а обвинувачений, будучи громадянином України та безсумнівно обізнаним про вказані обставини, добровільно вчинив вказані дії, які суд кваліфікує за частиною п`ятою статті 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, а саме - добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд дійшов таких висновків.

Положеннями частин першої, другої статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Пунктом 3 частини першої статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 12 КК України та санкції частини п`ятої статті 111-1 КК України встановлено, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення є тяжким злочином проти основ національної безпеки України, яке передбачає відповідальність у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Отже, при визначенні обвинуваченому виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення, наслідки його вчинення, інші обставини, які впливають на покарання, а також дані про особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, на момент окупації проживав в населеному пункті в якому і вчинив дії щодо участі в діяльності незаконно створеного органу влади - т.зв. «районного отдела ГСПЧ (государственная пожарно-спасательная часть) 21 Каланчак МЧС россии», характеризується за місцем проживання посередньо, не притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до статті 66 КК України, суд не встановив.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до статті 67 КК України, суд не встановив.

Зважаючи на те, що обвинувачений, як громадянин України, вчинив тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, який у зв`язку з цим становить підвищену суспільну небезпеку, наслідки якого виявились, зокрема, у сприянні своїми діями державі-агресору в установленні та діяльності окупаційної адміністрації на тимчасово окупованій території Скадовського району Херсонської області, що порушило незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та конституційний лад України, а також враховуючи вчинення обвинуваченим вказаного злочину із корисливих мотивів, про що свідчить відсутність обставин, які б підтверджували перебування його у тяжкому матеріальному стані, інші обставини, які б об`єктивно давали б підстави для відповідних висновків, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого, його переховування та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо досягти шляхом призначення йому основного покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк - десять років, та додаткового покарання, у виді конфіскації всього майна, яке є його власністю, а також враховуючи, положення частини першої статті 55 КК України, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду висловлені в постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 344/16025/18, правові позиції наведені в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування стаття 55 КК України, викладений у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22, обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, в тому числі посади у службах цивільного захисту населення строком на п`ятнадцять років, що за характером і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинене кримінального правопорушення.

Призначення обвинуваченому мінімального покарання суд вважає необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з вимогами статей 50 та 65 КК України.

Інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення є тяжким злочином проти основ національної безпеки України, вчиненим на тимчасово окупованій території та з використанням умов воєнного стану. Характер діяння, його спрямованість на забезпечення функціонування незаконно створеного органу влади та фактичне сприяння державі-агресору зумовлюють підвищену суспільну небезпеку вчиненого.

Крім того, обвинувачений ухиляється від правосуддя, до суду не з`являється, участі у розгляді справи не бере, що свідчить про відсутність у нього наміру виконувати покладені законом обов`язки та про необхідність призначення покарання, достатнього для досягнення його мети, зокрема загальної та спеціальної превенції.

Обставин, які б пом`якшували покарання, судом не встановлено, натомість з урахуванням ступеня тяжкості злочину, форми вини, мотивів та обстановки його вчинення, суд дійшов висновку, що призначення мінімального покарання не відповідало б засадам справедливості та не забезпечило б досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 травня 2023 року у справі № 490/1458/23 стосовно обвинуваченого, за його відсутності, було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без зазначення строку дії такої ухвали.

Зважаючи на обставини справи, призначене обвинуваченому покарання, яке пов`язане з позбавленням волі, а також відсутність останнього на проголошенні вироку, суд вважає за необхідне продовжити застосований запобіжний захід до набрання вироком законної сили, з метою забезпечення його виконання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати.

Речові докази у порядку статті 100 КПК України залишити в матеріалах справи.

Арешт накладений відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 травня 2023 року на майно обвинуваченого ОСОБА_5 , яке належить йому на праві приватної власності, а саме: земельну ділянку площею 0,0954 га із кадастровим номером 6523255100:02:005:0029, слід залишити для забезпечення здійснення її конфіскації.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді десяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, в тому числі посади у службах цивільного захисту населення строком на п`ятнадцять років та з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований стосовно ОСОБА_5 - залишити до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_5 обраховувати з моменту приведення вироку до виконання.

Строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, в тому числі посади у службах цивільного захисту населення обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Арешт накладений відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 травня 2023 року на майно обвинуваченого ОСОБА_5 , яке належить йому на праві приватної власності, а саме: земельну ділянку площею 0,0954 га із кадастровим номером 6523255100:02:005:0029 - залишити.

Речові докази: проєкт документа так званої «Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области», у якому міститься перша сторінка наказу № 9 від 01.07.2022 року про призначення на посаду так званого «начальника Каланчакского районного отдела Службы», виявлений під час огляду додатку № 3/9 - зашити в матеріалах справи.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику, а інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями частини третьої статті 323 і статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ______ ОСОБА_1