Ухвала суду № 134820830, 09.03.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4393/24

1-кп/583/67/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2026 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

його захисника ОСОБА_5

з фіксацією розгляду справи підсистемою «ВКЗ», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальне провадження № 12024200460000608 від 08.07.2024 щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Охтирка Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 22.08.2023 за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області за ч.4 ст. 189, ч.4 ст.186, ч.2 ст. 190, ч.1, ч.3 ст. 357 КК України до покарання у виді чотирьох років обмеження волі

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,

встановив:

У провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області перебуває зазначена кримінальна справа.

Від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави. В обґрунтування клопотання зазначає, що суду були надані докази його невинуватості, які судом не були взяті до уваги. Потерпілі та свідки не заперечують проти того, щоб він під час розгляду справи не утримувався під вартою. Крім того, тривале перебування під вартою впливає на його стан здоров`я та психологічний стан.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 клопотання про зміну запобіжного заходу підтримали, просили його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що з моменту застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати, отже, на переконання прокурора, інший, більш м`який запобіжний захід, не зможе їм запобігти.

Потерпілий у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Вивчивши клопотання, заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу у порядку та строки, визначені цією статтею, яке розглядається судом протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочинів, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання обвинуваченого суд враховує вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положення, встановлені у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз`яснень Пленуму ВСУ (Постанова №4 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства»), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов`язків та його належної поведінки.

Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

Врахування тяжкості злочину має раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризики ухилення підозрюваного від слідства, суду (рішення ЄСПЛ «W проти Швейцарії»).

У справі «Москаленко проти України» ЄСПЛ зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Аналогічно у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.07.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Такий вид запобіжного заходу застосований обвинуваченому з урахуванням тяжкості інкримінованих йому злочинів, обґрунтованості наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та даних про його особу.

У подальшому застосований обвинуваченому запобіжний захід неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 28.01.2026 строком до 24.00 год. 28.03.2026. При постановленні ухвали суд виходив з того, що хоча ризики, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зменшилися, враховуючи, що потерпілий та свідки сторони обвинувачення вже допитані судом та зазначили про відсутність на них з боку обвинуваченого будь-якого тиску, однак це не є достатнім стримуючим фактором забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не свідчить, що інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, зможе запобігти ризикам, об`єктивність існування яких доведена перед судом.

У межах даного кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, загальний термін якого не перебуває поза межами розумного.

При розгляді даного клопотання судом враховується, що ОСОБА_4 , засуджений за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.08.2023 до чотирьох років обмеження волі за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 1 та ч. 3 ст. 357 КК України, обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, вину у вчиненні якого він не визнає та за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі строком до десяти років. Вчинення цього злочину інкримінується обвинуваченому у період застосування до нього запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, обраного до вступу у законну силу попереднього вироку. У період перебування ОСОБА_4 під вартою у державній установі «Сумський слідчий ізолятор» стосовно нього до суду скеровано обвинувальний акт за ч. 1 ст. 309 КК України, що свідчить про схильність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, суд враховує і дані про особу обвинуваченого, який неодружений, не має міцних соціальних зв`язків, є особою молодого віку, має задовільний стан здоров`я, при цьому ніде не працює, не навчається, отже не має законних джерел до існування, тобто в сукупності його поведінка дає підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватися від суду.

Також судом враховується і характер кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства та те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, а тому в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою є виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Доказів того, що обвинувачений за станом здоров`я не може утримуватися в умовах ізоляції від суспільства суду не надано.

Доводи захисту про відсутність доказів вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину суд вважає передчасними, оскільки на цьому етапі судового розгляду суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, остаточної правової кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення тощо, оцінку чому буде надано судом при ухваленні вироку.

Відповідно доводи захисту про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання щодо запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Також необхідно враховувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов`язків, та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов`язує суд діяти більш ефективно та організовано.

Беручи до уваги, що на даний час вторгнення РФ на територію України триває, частина території України тимчасово окупована, є підстави вважати, що обвинувачений може виїхати на вказану територію поза межами контролю прикордонного органу.

Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, а тому більш м`який запобіжний захід, не може бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, також конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_4 злочину, а саме те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину із застосуванням насильства, вважаю за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

На переконання суду, на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати, а тому клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 7-29, 176, 177, 181, 183, 194, 201, 369-372, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на заставу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 12 березня 2026 року.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1