Рішення № 134820806, 12.03.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/126/26

2/583/477/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Яценко Н.Г.,

з участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2026 представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно з яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користьТОВ «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №L5932087 від 11.02.2019 у загальному розмірі 25473,43 грн, яка складається з: суми заборгованості - 19463,99 грн, суми інфляційних втрат - 4256,08 грн, суми 3% річних - 1753,36 грн, а також стягнути судові витрати.

Вимоги за позовом вмотивовані тим, що 01.02.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір кредитної лінії №L5932087. В інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Дінеро» присвоєно номер договору - №L9639499, паралельно з номером договору №AG2112605. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 19463,99 грн, з яких: 8900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1664,00 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 8899,99 грн - заборгованість по штрафах/пені. 01.07.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», яке 25.07.2024 змінило найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС», укладено договір відступлення права вимоги №01072019, за яким позивач набув прав кредитора стосовно відповідача на загальну суму 19463,99 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

14.01.2026 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкритопровадження по справі у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, заяв та клопотань про відкладення судового засідання чи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не надходило.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавав, правом на подання відзиву не скористався, а тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У даному випадку суд вжив усіх необхідних заходів, передбачених ст. 128, ст. 130 ЦПК України для повідомлення відповідача про розгляд його справи, у зв`язку з чим вважає, що про розгляд даної цивільної справи відповідач повідомлений в установленому законом порядку.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на позицію позивача, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов такого висновку.

Установлено, що 11.02.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №AG2112605, шляхом підписання електронним підписом спеціальних умов для короткострокового кредиту (договору кредитної лінії), відповідно до умов якого: ліміт кредитної лінії 8250,00 грн; сума кредиту 6500,00 грн; відсоткова ставка, в день 0,65%; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день 97,50 грн; потенційний ліміт кредитної лінії 20000 грн; надана сума кредиту 6500,00 грн; загальна вартість кредиту 7768,00 грн; реальна річна відсоткова ставка 234,00%; дата повного погашення 13.03.2019; штраф, якщо є 50% (а.с. 38).

13.02.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №АМ6549404 до договору кредитної лінії №AG2112605, шляхом підписання електронним підписом, відповідно до умов якого: ліміт кредитної лінії 6874,00 грн; сума кредиту 300,00 грн; відсоткова ставка, в день 0,66%; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день 4,50 грн; потенційний ліміт кредитної лінії 20000 грн; надана сума кредиту 6800,00 грн; загальна вартість кредиту 8124,00 грн; реальна річна відсоткова ставка 238,50%; дата повного погашення 13.03.2019; штраф, якщо є 50% (а.с. 38 зворот).

18.02.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №АМ7370183 до договору кредитної лінії №AG2112605, шляхом підписання електронним підписом, відповідно до умов якого: ліміт кредитної лінії 8900,00 грн; сума кредиту 2100,00 грн; відсоткова ставка, в день 0,70%; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день 31,50 грн; потенційний ліміт кредитної лінії 20000 грн; надана сума кредиту 8900,00 грн; загальна вартість кредиту 10564,00 грн; реальна річна відсоткова ставка 253,25%; дата повного погашення 13.03.2019; штраф, якщо є 50% (а.с. 37).

До матеріалів справи долучено загальні умови договору кредитної лінії, в яких зазначалася загальна інформація про умови кредитування в залежності від виду кредиту, паспорта споживчого кредиту, підписані електронними підписами (а.с. 39-41).

Згідно з п.п. 3.1, 3.2.2, 3.3 загальних умов договору кредитної лінії кредитодавець зобов`язується надати кредит (кредити) позичальнику в межах лінії кредитної лінії, на основі заяви (заяв) позичальника та за умови їх схвалення., а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму наданого кредиту та сплатити всі відповідні договірні компенсації до останнього терміну оплати.

Якщо позичальник вирішив - збільшити суму кредиту або одержати додатковий кредит (додаткові кредити), позичальник повинен подати відповідний запит кредитодавцю і сторони повинні укласти додаткову угоду до спеціальних умов кредиту.

Позичальник може подавати заяву шляхом заповнення електронної заяви на порталі через особистий кабінет.

Пунктами 4.1-4.2 загальних умов договору кредитної лінії визначено, що за користування сумами, які надаються в якості кредиту (кредитів) за договором та в межах ліміту кредитної лінії, позичальник повинен сплачувати кредитодавцю відсотки по кредиту за відсотковою ставкою, яка зазначається в спеціальних умовах кредиту. Оплата відсотків по кредиту здійснюється до останнього дня терміну оплати. Відсотки по кредиту обчислюються за весь період, коли кредит (кредити) використовувався (використовувалися) позичальником, починаючи з першого дня надання кредиту та закінчуючи днем, коли всю суму наданого кредиту було повернуто кредитодавцю - для короткострокового кредиту, або закінчуючи днем, коли повну суму відповідного договірного платежу, встановленого в Графіку платежів, було сплачено кредитодавцю - для довгострокового кредиту. Ставка Відсотків за Кредитом є фіксованою.

Якщо позичальник не погасив кредит до останнього дня терміну оплати, позичальник повинен сплатити штраф, який обчислюється як відсоток, зазначений у спеціальних умовах кредиту, що застосовується до простроченої суми наданого кредиту - для короткострокового кредиту, або суми відповідного договірного платежу, виходячи з графіку платежів - для довгострокового кредиту, після закінчення терміну оплати, на вимогу кредитодавця та у відповідності з такою вимогою: в повній сумі штрафу разовим платежем або частинами у встановлені вимогою дати. В будь-якому випадку, розрахунок штрафу не повинен перевищувати максимального розміру штрафу, передбаченого законодавством.

Із довідки про ідентифікацію, надану ТОВ «Дінеро» вбачається, що 11.02.2019 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Дінеро» кредитний договір №AG2112605 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця - L5932087) на суму 8900,00 грн строком на 30 днів та зі сплатою процентів 234% річних з 11.02.2019, 238,50% з 13.02.2019 та 238,50% річних з 18.02.2019. Дата банківських переказів: 11.02.2019 (6500,00 грн), 13.02.2019 (300,00 грн), 18.02.2019 (2100,00 грн). Фінансовий номер телефону позичальника НОМЕР_1 , номер картки для зарахування транзакцій НОМЕР_2 (а.с. 10).

З повідомлення АТ «Ощадбанк» від 26.02.2026 №46/12-11/28852/2026/БТ та доданих меморіальних ордерів до нього вбачається, що в цій установі на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 . 12.02.2019, 14.02.2019 та 19.02.2019 на рахунок ОСОБА_2 були зараховані 6500,00 грн, 300,00 грн та 2100,00 грн відповідно. Номер телефону НОМЕР_1 міститься в анкетних даних та є фінансовим номером ОСОБА_1 .

Згідно з вимогами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

За приписами ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

В ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис«, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19.

Згідно з вимогами ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

З наведеного вбачається, що договір кредитної лінії №AG2112605 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця - L5932087) та додаткові угоди до нього було укладено з ОСОБА_1 у спосіб подання згоди відповідача на надання йому відповідної суми грошових коштів. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а, відтак, породжували відповідні договірні зобов`язання для сторін по справі.

З огляду на викладене суд вважає наявні у матеріалах справи докази належними та допустимими, а у сукупності достатніми на підтвердження факту укладення договору кредитної лінії №AG2112605 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця - L5932087) та додаткових угод до нього й отримання ОСОБА_1 обумовлених цими угодами коштів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

В постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок про те, що тлумачення статті 516, частини другої статті517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

01.07.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» (Кредитор) та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (Новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №01072019, а в послідуючому додаткові угоди до нього, згідно з якими Кредитор передає (відступає) Новому кредиторові права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, визначаються станом на дату підписання сторонами актів прийому-передачі. Права вимоги переходять до Нового кредитора з моменту підписання акту прийому-передачі (а.с. 14-24).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 30.10.2019 до договору відступлення права вимоги №01072019 від 01.07.2019 ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №L5932087 на загальну суму заборгованості - 19463,99 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 8900,00 грн, заборгованість по відсотках - 1664,00 грн, заборгованість по штрафам - 8999,99 грн (а.с. 13).

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» від 25.07.2024 №1706 змінено назву товариства з ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (а.с. 36).

Надані копії вищезазначеного договору про відступлення прав вимоги, а також реєстру боржників містять підписи сторін, які підтверджують укладення цього договору та перехід права вимоги за договором, укладеним з ОСОБА_1 , від ТОВ «ФК «Дінеро» до ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Суд визнає, що копії договору про відступлення прав вимоги та реєстру права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Таким чином, ТОВ «ВІН ФІНАНС» на підставі договору про відступлення прав вимоги набуло право вимоги за договором кредитної лінії №AG2112605 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця - L5932087) від 11.02.2019, тому у позивача, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за цим договором.

Належних та допустимих доказів про погашення боргу первісному кредитору суду не надано.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним у позовній заяві, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 12.01.2026 становить 25473,43 грн, з яких: 19463,99 грн - заборгованості за кредитним договором, з них: заборгованість за основним боргом - 8900,00 грн, заборгованість по відсотках - 1664,00 грн, заборгованість по штрафам - 8999,99 грн; 4256,08 грн - сума інфляційних втрат за період з 23.02.2019 по 23.02.2022; 1753,36 грн - три відсотки річних, нарахованих за період з 23.02.2019 по 23.02.2022.

Перевіривши наданий розрахунок, суд погоджується з розміром нарахованих відсотків, оскільки такий розмір узгоджується з умовами кредитного договору.

Разом з цим, суд не погоджується з розмірами нарахованого штрафу та нарахованими компенсаційними платежами, передбаченими ст. 625 ЦК України, виходячи з такого.

Так за умовами договору, а саме п. 4.2 якщо позичальник не погасив кредит до останнього дня терміну оплати, позичальник повинен сплатити штраф, який обчислюється як відсоток, зазначений у спеціальних умовах кредиту, що застосовується до простроченої суми наданого кредиту - для короткострокового кредиту. У спеціальних умовах кредиту сторонами узгоджено розмір штрафу - 50%, сума наданого кредиту - 8900,00 грн.

Таким чином, розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, становить 4450,00 грн.

Окрім того, з наведеного позивачем розрахунку вбачається, що інфляційні втрати та 3% річних нараховані за період з 23.02.2019 по 23.02.2022.

Разом з цим, умовами укладеного кредитного договору визначено дату повернення кредиту - 13.03.2019.

Таким чином, стягненню підлягають інфляційні втрати та 3% річних, починаючи з 14.03.2019, на суму простроченого боргу 15014,00 грн (8900,00 грн (тіло кредиту) + 1664,00 грн (нараховані відсотки) + 4450,00 грн (штраф)).

Розмір 3% річних від простроченої заборгованості обраховується за формулою: [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році], де: [Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] - проценти річних; [Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов`язання; [Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.

Отже, сума 3% річних за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором за період з 14.03.2019 по 23.02.2022 на суму боргу 15014,00 грн складає 1329,05 грн.

Розмір інфляційних витрат обраховується за формулою: [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу], де: [Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.

Таким чином, сума інфляційних втрат за період з 14.03.2019 по 23.02.2022 на суму боргу 15014,00 грн складає 3283,03 грн.

В п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 19626,08 грн, з них: 8900,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1664,00 грн - заборгованість по відсотках, 4450,00 грн - штраф, 1329,05 грн - 3% річних за період з 14.03.2019 по 23.02.2022, 3283,03 грн - інфляційні втрати за період з 14.03.2019 по 23.02.2022.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позову (77%), з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.

Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання правової допомоги від 25.04.2024 №36 про надання правничої допомоги Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» (а.с. 27-28); додаткову угоду від 25.04.2024 до договору про надання правничої допомоги від 25.04.2024 №23 (а.с. 29); акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, наданих послуг) від 12.01.2026 (а.с. 11); детальний опис робіт (наданих послуг) (а.с.26).

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.

У детальному описі виконаних робіт зазначено, що адвокатським бюро здійснено таку роботу: підготовка позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості - 5000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 5000,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн (а.с. 8, 32).

Таким чином, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 4360,05 грн (5662,40 грн х 77%).

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 273, 274, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за договором кредитної лінії №AG2112605 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця - L5932087) від 11 лютого 2019 року у розмірі 19626 (дев`ятнадцять тисяч шістсот двадцять шість) гривень 08 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» в рахунок відшкодування судових витрат 4360 (чотири тисячі триста шістдесят) гривень 05 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко