Рішення № 134820683, 12.03.2026, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/45/26

Провадження №2/574/198/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовує тим, що 10.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем, укладено кредитний договір (оферти) №14.04.2024-100001309, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 8000 грн., строком на 70 днів, на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Кредитодавець свої зобов`язання надати кредит виконав у повному обсязі.

Однак, відповідач належним чином не виконує своїх зобов`язань за договором, тому станом на момент пред`явлення позову за нею утворилась заборгованість в розмірі 11200,95 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5871,70 грн., по процентам в розмірі 3329,25 грн. та по неустойці в розмірі 2000 грн.

На підставі викладеного ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №14.04.2024-100001309 від 14.04.2024 року в розмірі 11200,95 грн.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 27.01.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Представник ТОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася та правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалася.

Представник відповідача адвокат Соляник Д.О. подав до суду заяву в якій повідомив, що відповідачка повністю визнає позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення та просив розгляд справи провести без участі позивачки та її представника.

З врахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе справу розглянути у відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що шляхом акцептування пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) 14.04.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» був укладений кредитний Договір №14.04.2024-100001309.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Умовами пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) передбачено, що позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті (п.2.3.2); позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір (п.2.3.3); позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаній пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищезазначеному порядку (п.2.3.6).

Відповідно до умов заявки кредитного договору №14.04.2024-100001309 (кредитної лінії) від 14.04.2024 року, позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 14.04.2024 року; сума кредиту 8000,00 грн.; строк, на який надається кредит 70 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 22.06.2024 року; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; денна процентна ставка та її розрахунок: 1,2% = (6699,51/8000)/70 х 100%; проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/ залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді; орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 35010,61%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 14699,51 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 6699,51 грн. Неустойка: 80,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконаного зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 365% річних.

Вищевказані умови кредитування містяться в заявці, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).

ОСОБА_1 підтвердила, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №14.04.2024-100001309 від 14.04.2024 року, з якими вона попередньо уважно ознайомилася.

Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 8000,00 грн. шляхом їх перерахунку 14.04.2024 року на банківську картку НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією (а.с.28).

Отримання вказаних кредитних коштів відповідачем не заперечується.

Згідно розрахунку заборгованості за договором 14.04.2024-100001309 від 14.04.2024 року, станом на 09.01.2026 позичальник ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договору в сумі 11200,95 грн., яка складається з: 5871,70 грн. основний борг; 3329,25 грн. відсотки; 300 грн. комісія; 2000,00 грн. штраф (а.с.14-21).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Вирішуючи питання про прийняття визнання позову відповідачкою, суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У постановах Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17, від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19 сформульовано висновки про те, що суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Матеріалами справи підтверджено укладення між відповідачкою та ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору, а також неналежне виконання нею своїх зобов`язань за вищевказаним договором по поверненню кредиту в розмірі 5871,70 грн., сплаті процентів в розмірі 3329,25 грн., а тому з неї підлягає стягненню на користь позивача вказана заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 9200,95 грн.

При вирішенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 2000,00 грн., суд виходить з наступного.

Пунктом 13 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору 14.04.2024-100001309 визначено, що неустойка: 80,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконаного зобов`язання незалежно від суми невиконання/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», на який покликається представник позивача у позовній заяві, у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Разом з цим, відповідно до п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до Указу Президента України №64/2022від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжена відповідними Указами Президента України, та який діє станом на час розгляду даної справи у суді.

Оскільки кредитний договір 14.04.2024-100001309 від 14.04.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» був укладений 14.04.2024 року, то неустойка, передбачена договором, нарахована позивачем під час дії в Україні воєнного стану.

Враховуючи викладене, визнання відповідачкою позовних вимог в частині стягнення неустойки суперечить закону.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 2000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи визнання відповідачкою позовних вимог та їх часткове задоволення судом (на 82,14%), із ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 994,87 грн. (2422,40 грн. х 82,14 % х 50 %), а також позивачу необхідно повернути з державного бюджету сплачений ним судовий збір в розмірі 994,87 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором 14.04.2024-100001309 від 14.04.2024 року в розмірі 9200 (дев`ять тисяч двісті) грн. 95 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 994 (дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 87 коп.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» з державного бюджету сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 994 (дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 87 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 12.03.2026 року.

Суддя Т.Р. Гук