Ухвала суду № 134820499, 13.03.2026, Київський районний суд м. Одеси

_______________________

Справа № 947/6043/26

Провадження № 2/947/2362/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

13.03.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду міста Одеси Скриль Ю.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , через представника адвоката Єлісєєва Дмитра Олексійовича, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, від якого сторони дітей не мають.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Скриль Ю.А.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із положень статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (ЦК України), передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя перевіряє чи подана вона з додержанням норм чинного законодавства, а саме статей 175-177 ЦПК України.

Вивченням матеріалів позовної заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що відповідач є громадянином Королівства Бельгія.

Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Про міжнародне приватне право іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватно-правові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Статтею 63 Закону України Про міжнародне приватне право передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 зазначеного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Отже, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України Про міжнародне приватне право).

Згідно з пунктом п`ятим Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ст. 110 ЦПК України.

Оскільки позивачка є громадянкою України, а відповідач громадянином Королівства Бельгія, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою іноземний елемент, а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків такого розірвання в судах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України Про міжнародне приватне право, з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.

Згідно із ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 2 статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

З матеріалів справи вбачається, що сторони дітей не мають.

Відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру від 10.02.2026 №2085131, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка не належить до території Київського районного суду м. Одеси.

Відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру від 10.02.2026 №2326296, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом: за вказаними параметрами особу - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не знайдено.

Згідно з відомостями ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області від 23.02.2026 №5188/6242, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться.

Відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру від 10.02.2026 №2326309, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом: за вказаними параметрами особу - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не знайдено.

Відповідно до витребуваної з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної Міграційної служби України інформації від 10.03.2026 № 6.2-4185/6-26, відомостей про реєстрацію/зняття з реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не встановлено.

Ураховуючи наведені обставини, суддя приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, а тому оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач дійсно мешкає/зареєстрований у встановленому законом порядку у Київського району м. Одеси, позовну заяву слід залишити без руху.

Чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.

Відтак, підсумовуючи викладене суддя зазначає, що для застосування положень ст. 27 ЦПК України, яка визначає підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування відповідача. При цьому місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Також, згідно п. 8, 9 ч. 3 ст.175 ЦПК позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частиною 9 статті 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

У зв`язку з зазначеним вище, з метою визначення підсудності у даній справі, а також для належного повідомлення відповідача у випадку відкриття провадження у справі, суд пропонує позивачці надати відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) відповідача, або місцезнаходження майна відповідача.

Крім того, згідно з приписів ч. 4 ст. 177 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, судом встановлено, що предметом позову є позовна заява про розірвання шлюбу, за яку позивачка має сплатити судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розмір ставки судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви про розірвання шлюбу складає 1331 грн. 20 коп.

У даному випадку до позовної заяви позивачка надала платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 1211,20 гривень, а не 1331 грн. 20 гривень.

На підставі викладеного, позивачка має доплатити судовий збір за подання позовної заяви про розірвання шлюбу у розмірі 120 гривень.

Судовий збір треба перераховувати на розрахунковий рахунок: Отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101; Код отримувача(кодза ЄДРПОУ): 37607526; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банкуотримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA758999980313171206000015756; Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Згідно частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно частини частини 2 статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст.175, 185 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу залишити без руху.

Надати позивачці строк для усунення викладених в мотивувальній частині ухвалі недоліків, який не може перевищувати 10-ти днів з дня вручення ухвали суду, а саме:

- надати позивачу відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) відповідача, або місцезнаходження майна відповідача,

- доплатити судовий збір за подання позовної заяви про розірвання шлюбу у розмірі 120 гривень та надати суду оригінал квитанції.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачці разом з додатками.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. А. Скриль