Рішення № 134818232, 13.03.2026, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17335/25

Провадження № 2/349/212/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 березня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі судді Могили Р.Г.

за участю секретарів судового засідання Мартиновської І.П., Ольвач М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники судового провадження:

відповідачка ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» ( далі ТОВ «Українські фінансові операції» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обгрунтовано тим, що 10 грудня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі договір про споживчий кредит № 4206291, згідно якого вона отримала кредит у розмірі 12 400,00 грн, строком кредитування - 360 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 2,00% в день.

26 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №26/07/2024, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «Українські фінансові операції» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором № 4206291 від 10 грудня 2023 року.

Зазначає, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом відповідно до розрахунку заборгованості становить 101 680,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 400,00 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 57 040,00 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими позивачем - 32 240,00 грн.

Позивач просив стягнути з відповідачки на його користь вищезазначену заборгованість за договором, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 не подала відзив на позов.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

25 листопада 2025 року з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області на підставі ст. 31 ЦПК України на розгляд Рогатинського районного суду Івано-Франківської області надійшла вказана цивільна справа.

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Суд з власної ініціативи вирішив розгляд справи проводити в судовому засіданні з викликом сторін. Крім того вказаною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування в АТ «Таскомбанк» доказів, що становлять банківську таємницю.

26 грудня 2025 року на адресу суду надійшли докази з АТ «Таскомбанк» .

14 січня 2026 року позивач подав заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 14 січня 2026 року визнано потрібним, щоб представник позивача надав особисті пояснення.

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2026 року задоволено заяву представника ТОВ «Українські фінансові операції» Лисенка Д.В. про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

03 березня 2026 року судом зареєстровано письмові докази, які подані відповідачкою щодо її перебування на військовій службі під час мобілізації.

13 березня 2026 року в судове засідання представник позивача Лисенко Д.В. не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності у зв`язку з відсутністю технічної можливості участі в режимі відеоконференції, позов підтримує з підстав наведених у позовній заяві.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 позов визнала частково, зокрема, не заперечував щодо отримання кредитних коштів в сумі 12 400,00 грн, однак не погодилася з нарахованими відсотками, оскільки вони значно перевищують тіло кредиту та вказана сума є для неї надмірною. Окрім того просила суд зменшити заявлений позивачем розмір судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Фактичні обставини справи

10 грудня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір № 4206291 про надання коштів на умовах споживчого кредиту ( далі - Договор ) (а.с. 22-32).

Відповідачка ОСОБА_1 підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 59734.

Відповідно до п. 9.9. Договору відповідачка підтвердила, що їй зрозуміла уся інформація, зазначена в паспорті споживчого кредиту та вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна».

Сума кредиту становить 12 400,00 грн ( п. 1.2. Договору).

Строк кредиту 360 днів ( п.1.3. Договору).

Стандартна процентна ставка - 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту ( п.1.4.1. Договору).

Знижена процентна ставка становить 1,40% в день та застосовується, якщо клієнт до 08 січня 2024 року включно або протягом трьох календарних днів, наступних за вказаною датою, сплатить кошти у сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 ( п. 2.1. Договору).

10 грудня 2023 року кредитні кошти в розмірі 12 400,00 грн перераховані на віртуальну банківську платіжну карту НОМЕР_2 , відкриту для обслуговування банківського рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , що підтверджується випискою про рух коштів, наданої АТ «Таскомбанк» на виконання ухвали судді про витребування доказів (а.с. 136-138).

Факт зарахування кредитних коштів також підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 26 липня 2024 року (а.с 42).

Згідно з розрахунком проведеним ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість ОСОБА_1 за договором№ 4206291 від 10 грудня 2023 року станом на 26 липня 2024 року становила 69 440,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 400,00 грн, заборгованість за відсотками - 57 040,00 грн ( а.с.58-62 ).

26 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за договором про споживчий кредит №4206291 від 10 грудня 2023 року, боржником в якому виступає ОСОБА_1 (а.с. 79-87)

Згідно з наданими позивачем розрахунками, заборгованість ОСОБА_1 за договором№ 4206291 від 10 грудня 2023 року становить 101 680,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 400,00 грн, заборгованість за відсотками станом на 26 липня 2024 року, нарахована первісним кредитором - 57 040,00 грн, заборгованість за відсотками за період з 27 липня 2024 року по 03 грудня 2024 року - 32 240,00 грн (а.с. 58-62,117-118).

Із записів у військовому квитку серія НОМЕР_4 , довідок військової частини НОМЕР_5 від 31 липня 2025 року №1474/3/437, військової частини НОМЕР_6 від 12 грудня 2025 року №20/1482, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 31 грудня 2025 року №376 та посвідчення серія НОМЕР_7 від 10 грудня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 з 30 липня 2024 року по 31 грудня 2025 року, як бойовий медик перебувала на військовій службі по мобілізації та має право на пільги , встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій . Зокрема, періодами з 05 жовтня 2024 року по 31 липня 2025 року брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Гуляйпільській міській територіальній громаді Пологівського району Запорізької області ( а.с. 174- 186 ).

Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 правовідносин у зв`язку з укладенням споживчого кредиту за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, який вважається укладеним у письмовій формі, а також наявності зі сторони відповідачки невиконаних зобов`язань щодо повернення тіла кредиту в сумі 12 400,00 грн.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Отже відповідно до договору факторингу№26/07/2024 до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 4206291 від 10 грудня 2023 року, боржником в якому виступає ОСОБА_1 .

Щодо нарахованих відсотків за користування крединими коштами, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п. 1.4.1 Кредитного договору щодо встановлення денної процентної ставки в розмірі 2,00 % , згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною з 23 квітня 2024 року.

Тому суд розраховує заборгованість за відсотками за укладеним між сторонами споживчим кредитом, виходячи з встановлених ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» процентних ставок.

Згідно умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 12 400,00 грн, строком на 360 днів, з 10 грудня 2023 року до 03 грудня 2024 року.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, проведенного первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» в період з 10 грудня 2023 року по 08 січня 2024 року відсотки нараховувалися за ставкою 1,4% в день.

Таким чином, розмір заборгованості за відсотками за цей період, що складає 30 календарних днів становитиь 5 208,00 грн ( 12 400,00 грн х 1,4% в день = 173,60 грн в день х 30 днів).

В період з 09 січня 2024 року по 22 квітня 2024 року, тобто за 105 днів, відсотки нараховані за відсотковою ставкою 2,00%, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, розмір заборгованості за відсотками за цей період, складає 26 040,00 грн ( 12 400,00 грн х 2,00% в день = 248,00 грн в день х 105 днів).

З 23 квітня 2024 року відсотки продовжувалися навраховуватися за денною відсотковою ставкою в розмірі 2,00 %, що не відповідає положенням ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»

Окрім того з долучених відповідачкою документів встановлено, що вона з 30 липня 2024 року по 31 грудня 2025 року перебувала на військовій службі на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Тому суд розраховує заборгованість виходячи з відсоткової ставки 1,5% за період з 23 квітня 2024 року по 29 липня 2024 року ( до призову відповідачки по мобілізації на військову службу).

Таким чином, розмір заборгованості за відсотками за цей період, що становить 98 днів складає 18 228,00 грн ( 12 400,00 грн х 1,50% в день = 186,00 грн в день х 98 днів).

Щодо нарахування відповідачці відсотків за кредитом в період з 30 липня 2024 року по 03 грудня 2024 року, то суд зазначає таке.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 цього Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими вКонституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) Закон не передбачає. Крім того, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.

Оскільки в період з 30 липня 2024 року по 03 грудня 2024 року у відповідачки ОСОБА_1 був уже статус військовослужбовця Збройних Сил України та на неї поширювалися пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», та з врахуванням особливого характеру військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, суд дійшов висновку, що вона не має обов`язку щодо сплати відсотків за користування кредитом за вказаний період.

Отже загальний розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_1 зі сплати відсотків складає 49 476,00 грн (5 208,00 грн + 26 040,00 грн + 18 228,00 грн ).

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості за договором № 4206291 від 10 грудня 2023 року в розмірі 61 876,00 грн, з яких: 12 400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 49 476,00 грн заборгованість за відсотками.

Частиною 1 статті 267 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи те, що з 30 липня 2024 року по 31 грудня 2025 року відповідачка, як бойовий медик перебувала на військовій службі по мобілізації під час дії воєнного стану в Україні, брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, має статус учасника бойових дій, тому суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення, після набрання ним законної сили на 10 місяців, рівними платежами від стягнутої суми по 6 187,60 грн до 01 числа щомісяця, наступного за звітним.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Українські фінансові операції» понесло судові витрати, що складаються з 2 422,40 грн сплаченого судового збору.

Позовні вимоги позивача задоволено на 60,85 % ( 61 876,00 грн х 100% :101 680,00 грн).

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1 474,03 грн судового збору ( 2 422,40 грн х 60,85 %) .

Водночас відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано договір про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, заявку №4206291 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, акт №4206291 прийому-передачі виконаних робіт ( наданих послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг) № 4206291 від 10 вересня 2025 року, згідно яких загальна вартість наданої позивачу правової допомоги адвоката складає 10 000,00 грн.

Враховуючи складність цієї справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою, обсяг виконаних адвокатом робіт, заперечення відповідачки, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, які суд оцінює у суму 3 000,00 грн, долучених доказів щодо цих витрат, а також те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача 1 825,50 грн судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, які розраховано в такий спосіб: 3 000,00 грн х 60,85 %.

Керуючись ст.ст.141, 259, 263-265,267 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4206291 від 10 грудня 2023 року в розмірі 61 876,00 грн, з яких: 12 400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 49 476,00 грн заборгованість за відсотками.

У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення відсотків відмовити.

На підставі ч.1 ст.267 ЦПК України після набрання рішенням законної сили, розстрочити його виконання на 10 місяців рівними платежами від стягнутої суми по 6 187,60 грн до 01 числа щомісяця, наступного за звітним.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові витрати в розмірі 1 474,03 грн судового збору та 1 825,50 грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, всього - 3 299,53 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2 м. Київ, код ЄДРПОУ 40966896.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Повний текст рішення складено 13 березня 2026 року.

Суддя Р.Г. Могила