Рішення № 134817934, 03.03.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/18229/24

Категорія 54

2/295/2907/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Перекупка І.Г., за участю секретаря судового засідання Конончук Ю.О., представника позивача -адвоката Приведьон В.М., представника відповідача адвоката Давиденко Н.В., розглянувши у приміщенні Богунського районного суду в м. Житомир цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей та внесення зміни до актового запису, -

В С Т А Н О В И В:

До Богунського районного суду м. Житомира звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про виключення відомостей та внесення зміни до актового запису. В обгрунтування позовних вимог вказав, що 2013 р.під час поїздок на роботу у м. Дніпро між ним, ОСОБА_1 та відповідачкою, ОСОБА_2 зав`язалася розмова в результаті якої виявилося, що вони знайомі та мали випадкові, недовготривалі відносини на весні 2008 р.В подальшому вони почали проживати разом і в одній із розмов відповідачка повідомила йому, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_3 і що це їх спільна донька.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану № 00046155808 Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - Тернівський ВДРАЦС) 09.01.2009 р. складено в актовий запис № 08 про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Позивач звертає увагу, що державна реєстрація народження дитини проведена 09.01.2009 р. відповідно до частин першої статті 135 Сімейного кодексу України. За вказівкою відповідачки, батьком дитини записаний ОСОБА_5 . Відтак у свідоцтві про народження дитина була записана як ОСОБА_4 .

15.07.2025 р. між ним, ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 . Виконавчим комітетом Єлизаветградківської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області був зареєстрований шлюб.

Враховуючи викладене та те, що він, ОСОБА_1 з 2013 р. та на час слухання справи в суді служить у збройних силах України і часто перебуває у небезпечних умовах (бойових діях) які загрожують його життю, він вирішив визнати батьківство щоб у разі якщо з ним щось станеться, його донька зможе претендувати на виплати та пільги від держави, а тому 22.11.2016 р. він подав до Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - Олександрівський ВДРАІДС) заяву про визнання батьківства.

Дану заяву Олександрівський ВДРАЦС направив разом із матеріалами справи до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису для внесення відповідних змін.

10.12.2016 р. Тернівським ВДРАЦС було внесено зміни до актового запису № 08 від 09.01.2009 р. щодо визнання батьківства позивачем. Як наслідок прізвище та по батькові дитини ОСОБА_4 змінено на ОСОБА_6 , а його, ОСОБА_1 вказано батьком.

З листопада 2022 р. в стосунках між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почався розлад, почались постійні сварки. В грудні 2022 р. відповідач повідомила, що подає на нього, ОСОБА_1 на аліменти, хоча, на його думку, він і так забезпечував її з дитиною. При цьому донька ОСОБА_3 постійно проживала у його родичів в Кіровоградській області.

Згідно до рішення Богунського районного суду м. Житомира від 31.01.2023 р. по справі 295/13510/22 позовну заяву відповідача про стягнення аліментів задоволено.

Повернувшись із зони бойових дій, він намагався налагодити стосунки з відповідачем та зберегти сім`ю, однак всі його намагання виявилися даремними, а тому він подав до суду позовну заяву про розірвання шлюбу між ним та відповідачем.

06.06.2024 р. Богунським районним судом м. Житомира по справі № 295/7939/24 його позовну заяву щодо розірвання шлюбу між ним та відповідачем задоволено.

Після розлучення відповідачка в образливій формі принизила його та повідомила, що він, ОСОБА_1 сплачує аліменти не своїй дитині. Після цих подій він вирішив звернутися до суду з заявою про виключення відомості які були внесені 10.12.2016 р. Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі заяви позивача та відповідача про визнання батьківства № 32/03.3/05.01-45 від 22.11.2016 р. до актового запису № 08 від 09.01.2009 р. про народження ОСОБА_6 , а саме: виключити відомості про те, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_6 .

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволені позовних вимог, посилаючись на надані суду докази.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомир від 06.06.2024 р. між сторонами був розірваний шлюб, зареєстрований 15.07.2015 р. Виконавчим комітетом Єлизаветградківської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області. (Т. 1 а. с. 8).

31.01.2023 р. рішенням Богунського районного суду м. Житомир з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення дитиною повноліття. (Т. 1 а. с. 9-10).

В свідоцтві про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія НОМЕР_1 , виданого 01.05.2024 р. Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - Тернівський ВДРАЦС) батьками дитини вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . (Т. 1 а. с. 13).

Статтею 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Пунктами 2.13,2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 встановлено, що Судам слід ураховувати, що відповідно до ст. 136 СК оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК, - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство. Особа, яка в момент реєстрації її батьком дитини знала, що не є таким, а також особа, котра дала згоду на штучне запліднення своєї дружини, не мають права оспорювати батьківство. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини.

Згідно ст. 136 СК оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК, шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини.

Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. Особа, яка в момент реєстрації її батьком дитини знала, що не є таким, а також особа, котра дала згоду на штучне запліднення своєї дружини, не мають права оспорювати батьківство.

Для встановлення чи оспорювання батьківства проводиться експертиза ДНК.

Експертиза ДНК або молекулярно-генетична експертиза призначається з метою формування належної, допустимої та достатньої за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» доказової бази.

Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (при наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. В результаті проведення ДНК-аналізу на предмет встановлення батьківства ймовірність похибки позитивного висновку становить 0,000001%. Негативний факт батьківства встановлюється із 100% ймовірністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Статтею 133 СК України передбачено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Як роз`яснено в пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою записаною батьком і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорювання батьківства» (Калачова проти Російської Федерації, № 3451/01, 34, від 7 травня 2009 року).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 89 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, на спростування батьківства переважне доказове значення має ДНК-тест, тобто висновок молекулярно-генетичної експертизи.

За приписами ч. 5 ст. 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 р. у справі № 172/1206/21 (провадження № 61-9183св22) зазначається, що за приписами ч. 5 ст. 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2021 року в справі № 615/483/20.

Аналогічні правові висновки містяться також у постанові Верховного Суду у справі № 332/1618/22 від 10.01.2024 р.

Отже, позивач (особа, яка оспорює батьківство) має надати докази, що він не є батьком дитини, а також, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини другої статті 77, статті 81 ЦПК України відповідач має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Суд звертає увагу, що позивач разом з позовною заявою надав клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи. (Т. 1 а. с. 6-7).

Ухвалою суду від 24.06.2025 р. задоволено клопотання позивача про призначення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т. 1 а. с. 162-164).

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Давиденко Н.В. направили до Житомирського апеляційного суду скаргу на ухвалу Богунського районного суду від 24.06.2025 р. (Т. а. с. 179-182)

Постановою Житомирського апеляційного суду від 29.09.2025 р. апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Давиденко Н.В. залишено без задоволення ухвалу Богунського районного суду від 24.06.2025 р. залишити без змін. (Т. 1 а. с. 220-223).

Згідно повідомлення Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 03.12.2025 р. експертизу неможливо провести у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . (Т. 2 а. с. 3-5).

Таким чином, доводи позивача щодо відсутності між ним та дитиною кровного споріднення не підтверджується жодним доказом.

Головною умовою для задоволення позову про оспорювання батьківства згідно зі ст.136 СК України є встановлення саме факту відсутності біологічного батьківства, який у даній справі не доведений, підстави для виключення відомостей про позивача як батька з актового запису про народження дитини відсутні.

Крім того відповідачем в даній категорії справ є другий з батьків, або опікун.

Беручи до уваги встановлені обставини, досліджені докази та вимоги закону, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 76-81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 122, 136 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду №3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей та внесення зміни до актового запису, відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.03.2026 р.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомир І.Г. Перекупка