Рішення № 134817349, 13.03.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6956/25

Провадження №: 2/752/2090/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (далі - ТОВ «ФК «Суперіум», Товариство) через підсистему «Електронний суд» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 101092,69 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22.02.2018 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Укрсиббанк» (далі АТ «Укрсиббанк», Банк) було підписано договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №94351605000. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 було встановлено ліміт овердрафту (надано кредит) на картковому рахунку, а остання зобов`язалася повернути використану суму кредиту та сплатити плату за кредит на умовах, визначених умовами договору.

Вказував, що на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, Банк надав ОСОБА_1 кредит, проте, остання взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконує належним чином та не повертає кредитні кошти внаслідок чого у неї виникла заборгованість. Згідно розрахунку загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним договором складає 86242,38 грн, з яких 46900,88 грн - заборгованість за основним боргом та 39341,50 грн - заборгованість за відсотками.

Окрім того, 23.01.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» було укладено договір факторингу №254, на підставі якого до позивач перейшло право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором.

У зв`язку з тим, що відповідач відмовляється добровільно повернути отримані в кредит грошові кошти та сплатити відсотки за їхнє користування, то позивач з метою захисту свого порушеного права змушений був звернутися до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просив стягнути ОСОБА_1 заборгованість. Разом з тим просив суд стягнути з відповідача на вказану вище заборгованість нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та за період з 23.01.2024 по 12.03.2025 інфляційні втрати в сумі 11880,23 грн та 3% річних у розмірі 2970,46 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025 для розгляду цивільної справи №752/6956/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлялась про розгляд справи. Зокрема, копія позовної заяви з додатками до неї у відповідності до вимог частини сьомої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) були направлені позивачем на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача листом з описом вкладення (штрих-код 0505272800876).

Копія ухвали суду від 22 квітня 2025 року направлялася на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до положень пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що на поштовому повідомленні проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в силу положень пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається, що поштове відправлення вручено відповідачеві та вона є повідомленою про розгляд справи.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі №725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною восьмою статті 279 ЦПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подала до суду відзив на позовну заяву, то суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Суперіум»підлягають задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 22.02.2018 між ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк» було укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №94351605000 (далі - кредитний договір).

Відповідно до умов пункту 1.1 вказаного договору Банк на підставі наданих Клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває Клієнту та обслуговує на умовах Тарифного плану «Револьверна Кредитна Картка «Шоппінг НПК (55G)», розміщеного на сайті й на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (надалі - «Тарифи»), картковий рахунок, який використовується згідно з режимом поточного рахунку, встановленим законодавством, та обслуговується згідно цього Договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування та відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків клієнтів, а саме картковий рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України.

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору банк встановлює ліміт овердрафту на картковому рахунку клієнта, а клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим Договором-анкетою та Правилами.

Пунктом 1.3 кредитного договору було передбачено, що Банк має право надавати, а клієнт отримувати послуги та/або сервіси Банку, в тому числі щодо кредитування, шляхом вчинення електронних правочинів з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем Банку в порядку, викладеному у Правилах.

Згідно з умовами пункту 1.4 кредитного договору Правила після підписання сторонами Договору-анкети, стають його невід`ємною частиною. Підписуючи Договір-анкету, сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору, які викладені в цьому Договорі-анкеті та в Правилах. Підписи сторін під цим Договором-анкетою вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому, після підписання сторонами цього Договору-анкети, Правила не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього Договору-анкети.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 кредитного договору його сторони дійшли згоди, що ліміт овердрафту, що встановлюється на картковому рахунку клієнта розуміється сторонами в рамках цього договору-анкети як ліміт кредитування, що встановлюється у вигляді відновлювальної кредитної лінії, яка передбачає надання кредитних коштів клієнту в рамках ліміту кредитування одним траншем або декількома траншами.

Ліміт кредитування (ліміт овердрафту) встановлюється у розмірі 40000 грн. Строк користування кредитом з 22.02.2018 по 10.03.2020.

Відповідно до пункту 2.3 кредитного договору було встановлені умови обслуговування кредитного ліміту: процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки, річних - 55,00% річних; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями - 55,00% річних. Пільговий період погашення заборгованості до 56 днів.

Пунктами 2.5, 2.6 кредитного договору визначено, що клієнт зобов`язується здійснювати поповнення карткового рахунку відповідно до умов, визначених у Правилах. Дата розрахунку мінімальної суми поповнення карткового рахунку (білінгова дата) - 15 числа кожного місяця. Дата платежу, в яку клієнт зобов`язаний поповнити рахунок на мінімальну суму поповнення рахунку, розраховану в білінгову дату - 10 число кожного місяця.

З матеріалів справи убачається, що 21.02.2018 відповідач також підписала у АТ «Укрсиббанк» анкету-заяву на надання споживчого кредиту, де просила надати їй споживчий кредит «Револьверна кредитна картка» строком дії ліміту кредитування - 24 місяці, сума кредитного ліміту - 40000 грн.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження тих обставин, що на момент укладення кредитного договору відповідач зверталася до банку із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим, підписавши договір, фактично погодилась зі всіма умовами такого договору.

Банк, взяті на себе зобов`язання, виконав у повному обсязі, та відкрив відповідачу картковий рахунок із сумою встановленого кредитного ліміту, що підтверджується наданими суду виписками по особовому рахунку позичальника у період з 16.02.2018 по 15.12.2023 та з 01.01.2024 по 14.03.2025. Крім того, з указаних виписок прослідковується, що з 16.01.2019 кредитний ліміт було збільшено до 50000 грн, з 16.01.2020 термін дії кредиту продовжено до 10.03.2022, а з 16.01.2022 продовжено до 10.03.2024. Відповідач користувалась картковим рахунком, використовувала кредитні кошти, частково вносила грошові кошти в рахунок погашення кредиту.

Разом з тим, судовим розглядом установлено, що 23.01.2024 між АТ «Укрсиббанк» (клієнт) та ТОВ «ФК «Суперіум» (фактор) укладено Договір факторингу №254 (далі - договір факторингу), відповідно до умов пунктів 2.1, 2.2 якого клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги відступаються (передаються) у розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів та визначені у реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді.

Право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимог у фактора виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі прав вимог (пункт 4.1 договору факторингу).

Згідно пункту 3.3 договору факторингу, Акт приймання-передачі прав вимоги підписується сторонами у день підписання даного договору, але виключно після надходження на рахунок клієнта, зазначений в пункті 3.4, суми фінансування.

До договору факторингу від 23 січня 2024 року №254 долучено платіжну інструкцію від 23 січня 2024 року №192 про сплату ТОВ «ФК «Суперіум» на рахунок АТ «Укрсиббанк» коштів у сумі 2251125,18 грн з призначення платежу: «оплата згідно договору факторингу №254 від 23.01.2024 р. Без ПДВ».

Згідно витягу з реєстру боржників від 23.01.2024 до Договору факторингу №254 від 23.01.2024 ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №94351605000 від 22.02.2018, де загальна сума боргу становить 86242,38 грн, з яких 46900,88 грн - заборгованість за основним боргом та 39341,50 грн - заборгованість за відсотками.

03.06.2024 ТОВ «ФК «Суперіум» надіслало на адресу відповідача письмову вимогу за вих.№11-11 про усунення порушень основного зобов`язання, яка, водночас, містила інформацію про відступлення прав вимоги за договором факторингу від 23.01.2024 за №254, відповідно до якої ТОВ «ФК «Суперіум» вимагало погасити наявну заборгованість у сумі 86242,38 грн протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних дні в з моменту надсилання цієї вимоги.

Положеннями частини першої статті 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов`язку погашення кредиту.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за №361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за №278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за №667/11010/14-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.

Судовим розглядом установлено, що 23.01.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» було укладено договір факторингу №254, за умовами якого первісний кредитор передав (відступив) позивачу права вимоги до відповідача за кредитним договором №94351605000 від 22.02.2018 на загальну суму заборгованості в розмірі 86242,38 грн, з яких 46900,88 грн - заборгованість за основним боргом та 39341,50 грн - заборгованість за відсотками.

Відтак, позивач у встановленому договором та законом порядку набув право вимагати відповідача виконати умови кредитного договору та сплатити наявну заборгованість.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статтей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Як було зазначено вище, згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В частині першій статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Окрім того, згідно з положеннями статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Зі змісту укладеного між відповідачем та первісним кредитором договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №94351605000 від 22.02.2018 убачається, що АТ «Укрсиббанк» зобов`язалося відкрити ОСОБА_1 картковий рахунок та встановити на нього кредитний ліміт у вигляді овердрафту, а остання у свою чергу зобов`язалася повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах укладеного договору.

З матеріалів справи, зокрема банківських виписок убачається, що Банк виконав взяті на себе зобов`язання, відкривши відповідачу банківський рахунок та встановивши на нього кредитний ліміт, яким така користувалася.

Проте, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала та не повернула в обумовлений договором строк кредитні кошти та не сплатила відсотки за їхнє користування, у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість.

Відповідно до наданих суду виписок з руху коштів по картковому рахунку відповідача, а також довідки №94351605000/14/03-2025 від 14.03.2025 за заборгованістю відповідача у останньої наявна заборгованості за вказаним вище кредитним договором у загальному розмірі 86242,38 грн, що складається із заборгованості за основним боргом у сумі 46900,88 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 39341,50 грн.

Відповідач, всупереч вимогам частини першої статті 81 ЦПК України, не надала жодних належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, в тому числі і таких, що підтверджували б сплату заборгованості в повному обсязі чи відсутність такої, або наявність заборгованості в іншому розмірі.

Положеннями частин першої та третьої статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Проте, відповідач не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого ухвалою суду строку. В матеріалах справи також відсутні докази неможливості подання відповідачем доказів з об`єктивних причин, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження строк.

Суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, за відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем, суд встановлює такий розмір заборгованості виходячи з розрахунку позивача та вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

За таких обставин, ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти відповідач в добровільному порядку Товариству не повернула, а також не сплатила останньому в обумовлені кредитним договором розмірі та порядку відсотки, суд дійшов висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача кредитної заборгованості, підлягає судовому захисту, а тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №94351605000 від 22.02.2018 у загальному розмірі 86242,38 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 46900,88 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 39341,50 грн.

Водночас суд не убачає правових підстав для стягнення із відповідача нарахованих позивачем на суму основної заборгованості інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України.

Так, положеннями статті 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Зокрема визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З викладеного у позовній заяві розрахунку слідує, що інфляційні втрати розраховані позивачем за період з 23.01.2024 по 12.03.2025 року та становлять 11880,23 грн, а 3% річних - 2970,46 грн.

Проте, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Так, у пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він триває і на даний час.

Таким чином, позивачем було нараховано інфляційні втрати та 3% річних у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних відсутні.

У зв`язку із викладеним позовні вимоги ТОВ «ФК «Суперіум» у даній частині вимог залишаються судом без задоволення.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язанні з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки за результатами розгляду суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову у цій справі, то відповідно з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 2066,55 грн, тобто пропорційно до загального розміру задоволених позовних вимог (85,31%).

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість за кредитним договором №94351605000 від 22.02.2018 у загальному розмірі 86242,38 грн, а також понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2066,55 грн.

У задоволенні інших вимог позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», адреса: 04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок №23-А, нежитлове приміщення №35А, код ЄДРПОУ 42024152;

2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 13.03.2026.

Суддя А.О. Митрофанова